07 січня 2026 р. № 400/10818/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 11.04.2025 року № 143550005714; зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 11.04.2025 року № 143550005714 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди відбування покарання з 27.01.1983 року по 05.04.1983 року - відбування покарання в Державні установі «Жовтоводська виправна колонія (№26)», з 13.08.1983 року по 20.03.1989 року - відбування покарання у державній установі «Вінницька виправна колонія (№86)», з 01.10.1989 року по 01.04.1992 року - роботи в колгоспі роботи в колгоспі «Аваегард», з 01.09.1992 року по 05.04.1999 року - відбування покарання в державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)», з 26.06.2000 року по 17.07.2003 року - відбування покарання в Державній установі «Казанківська виправна колонія (№ 93)», з 14.09.2007 року по 08.04.2022 року - відбування покарання в Державній установі «Катринівська виправна колонія (№46)» та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що 04.04.2025 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії. За результатами розгляду цієї заяви відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким відмовлено у призначення пенсії за віком через відсутність страхового стажу. На думку позивача, відповідачем протиправно не зараховано весь його страховий стаж, а саме: з 27.01.1983 року по 05.04.1983 року - відбування покарання в Державні установі «Жовтоводська виправна колонія (№26)», з 13.08.1983 року по 20.03.1989 року - відбування покарання у державній установі «Вінницька виправна колонія (№86)», з 01.10.1989 року по 01.04.1992 року - роботи в колгоспі роботи в колгоспі «Аваегард», з 01.09.1992 року по 05.04.1999 року - відбування покарання в державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)», з 26.06.2000 року по 17.07.2003 року - відбування покарання в Державній установі «Казанківська виправна колонія (№ 93)», з 14.09.2007 року по 08.04.2022 року - відбування покарання в Державній установі «Катринівська виправна колонія (№46)». До заяви та позовної заяви позивачем додано довідки. Зазначений стаж складає 32 роки 6 місяців 13 днів, що достатньо для призначення пенсії за віком.
Ухвалою від 10.10.2025 року позивача звільнено від сплати судового збору та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що 11.04.2025 року за результатами розгляду заяви позивача від 04.04.2025 року та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143550005714 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Стає позивача складає 0 років 0 місяців 0 днів, при необхідних 31 року. До заяви не було додано трудову книжку або документи про страховий стаж не надано; в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні будь-які дані про трудові відносини. Відтак, правові підстави для зарахування спірних періодів роботи Позивача до страхового стажу відсутні.
Дослідивши докази, суд, -
04.04.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
11.04.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143550005714 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Зі змісту рішення вбачається, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком від 04.04.2025 пенсійний вік позивача становить 60 років 04 місяці. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:- з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Страховий стаж позивача складає 0 років 0 місяців 0 днів. - трудову книжку позивачем або документи про страховий стаж не надано;в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні будь-які дані про трудові відносини.
Вважаючи протиправним вищезазанечне рішення позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною Радою УРСР 23.12.1970, який діяв на час відбування кримінального покарання позивачем та втратив чинність з 01.01.2004, було передбачено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.
Відповідно до ст. 51 вищезгаданого Виправно-трудового кодексу України, особи, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і на компенсування шкоди у випадках і в порядку, встановлених законодавством України.
Доказів того, що під час відбування покарання сталася втрата працездатності, позивач ні до пенсійного органу, ні до суду не надав.
Відповідно до частин 1, 3 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.
Таким чином, лише починаючи з 01.01.2004 законодавцем передбачено можливість зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі за наявності сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата особою страхових внесків протягом такого періоду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 211/3009/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 326/1422/16-а (2-а/326/40/2016).
За період роботи позивача під час відбування покарання, страхові внески не сплачувались, що підтверджується довідками Державної установи «Вінницька виправна колонія (№86)» від 31.03.2025 року № 6, № 5.
Щодо решти періоду, то позивачем надані довідки, які лише підтверджують відбування ним покарання у спірний період. Щодо періоди після 01.01.2004 року (з 14.09.2007 року по 08.04.2022 року), то доказів на підтвердження трудового стажу та сплати особою страхових внесків протягом такого періоду до суду не надано.
Щодо періоду з 01.10.1989 року по 01.04.1992 року роботи в колгоспі роботи в колгоспі «Аваегард», то надана довідка позивачем від 02.09.2025 року № 312/01-12-П лише підтверджує вихододні, які переважно є меншими за встановлені нормативи, при цьому зазначена довідка не мітить доказів виплати заробітної плати позивачу. До того ж, у листі державного архіву Миколаївської області від 20.08.2025 року зазначено, що період роботи позивача у колгоспі з 199 року по 1992 року підтвердити не можливо. Трудова книжка у позивача відсутні. Відтак, зазначений період не підлягає, також зарахуванню до страхового стажу позивача.
Наведене свідчить про відсутність підстав для зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.
Саме через відсутність відрахування страхових внесків за період відбування позивачем покарання у виправній колонії орган пенсійного фонду відмовив позивачу у зарахуванні цього періоду до страхового стажу позивача.
З огляду на те, що докази сплати страхових внесків відсутні, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного у цій справі рішення органу пенсійного фонду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, ідентифікаційний код 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення від 11.04.2025 року № 143550005714; зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар