06 січня 2026 рокусправа № 380/18762/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м.Вінниця, вул. Зодчих(пн), буд.22, код ЄДРПОУ 13322403), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення № 134550034115 від 15.07.2025 Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи через не зарахування до стажу роботи періоду роботи в Приватному підприємстві «ЛІО» продавцем з 09.07.1994 по 26.01.1998;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, період роботи в Приватному підприємстві «ЛІО» продавцем з 09.07.1994 по 26.01.1998 та призначити пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з часу виповнення 60-річного віку - з 24.07.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що їй відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність стажу, на що вплинула та обставина, що у трудовій книжці в даті звільнення та наказі про звільнення наявні виправлення, які здійснені підприємством «ЛІО». Позивачка вважає, що вона не несе відповідачльності за дії роботодавця при заповненні трудової книжки. Просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від29.09.2025 суд відкрив провадження у цій справі.
Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, подав до суду відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив з тих підстав, що позовні вимоги позивачки не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України, і, як наслідок не підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представниця позивачки подала до суду відповідь на відзив, у якій вказала, що відповідач не вчиняв жодних дій, які б повинен був вчинити відповідно до пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 19.11.2025 суд постановив витребувати з Головного управління ДПС у Львівській області інформацію про отримані ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) доходи за період роботи у ПП «ЛІО» з 01.01.1996 до 26.01.1998.
02.12.2025 від Головного управління ДПС у Львівській області на адресу суду надійшов лист, яким повідомлено провідсутність витребовуваної інформації.
Ухвалою суду від 03.12.2025 суд постановив витребувати з Приватного підприємства «ЛІО» (79071, ВУЛ. СМОТРИЦЬКОГО, БУД.3, М.ЛЬВІВ, ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ) в особі голови комісії з припинення (ліквідатор) Шепіти Люсі Петрівни: належним чином засвідченого наказу ПП «ЛІО», відповідно до якого ОСОБА_1 звільнена з роботи за власним бажанням; довідки про отримувані ОСОБА_1 доходи за період її роботи продавцем у ПП «ЛІО».
Ця ухвала залишилася без виконання через неможливість її вручення адресату.
Стосовно заяви представниці позивачки про виклик свідка, то суд вважає таку необґрунтованою, оскільки відсутні відповідні підстави, а саме, ПП «ЛІО» не припинено згідно із загальнодоступною інформацією, а також відсутня інформація про знищення відповідних документів.
Отже, суд вирішує цю справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд встановив таке.
Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'якове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області, № 134550034115 від 15.07.2025 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Відповідачем, відповідно до поданих позивачкою документів, визначено, що страховий стаж позивачки становить 28 р. 08 м. 08 д. Результати розгляду документів, доданих до заяви: За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
-період роботи зазначений в трудовій книжці НОМЕР_2 дата заповнення 17.01.1983 року, з 09.07.1994 по 26.01.1998, оскільки в записі №10 про звільнення з роботи наявне виправлення в даті наказу, на що внесено відповідний запис про виправлення з порушенням вимог п. 2.10 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993, а саме не зазначено нове формулювання дати наказу що на що виправлено.
Не погоджуючись з рішенням органу Пенсійного фонду, позивачка звернулася до суду із цією позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбаченоно, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Як видно з матеріалів справи, відповідач не зарахував до страхового стажу позивачки період роботи з 09.07.1994 до 26.01.1998 згідно з інформацією трудової книжки, оскільки в записі №10 про звільнення з роботи наявне виправлення в даті наказу, на що внесено відповідний запис про виправлення з порушенням вимог п. 2.10 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993.
Оцінюючи цю обставину, суд зазначає таке.
Згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України та відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі також Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі також персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановив суд, у трудовій книжці НОМЕР_2 є запис №10 з відомостями про звільнення з роботи в ПП «ЛІО» за власним бажанням ст.38 КЗпП України за підписом директора ОСОБА_2 у колонці про підстави внесення запиту вказано наказ №19 від 26.01.98. При цьому видно, що рік видачі наказу містить виправлення, про що зазначено «виправленому вірити» за підписом директора Л.П. Шепіти.
На час заповнення трудової книжки позивачки діяла відповідна редакція Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 р. за № 110 (далі також Інструкція)
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Пунктом 2.4 Інструкції встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.6 Інструкції визначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. (…)
Таким чином, записи у трудовій книжці виконуються виключно власником або уповноваженим ним органом.
Тому відповідальність за неправильність запису чи інших відомостей у трудовій книжці не може бути покладена на працівника рівно ж як і наслідки вчинення таких записів не повинні впливати на призначення пенсії відповідній особі.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Як передбачено частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, як встановив суд, трудова книжка позивачки містить усі необхідні записи про роботу у спірний період.
Суд, ухвалюючи це рішення, бере до уваги висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, а саме: «Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Окрім того, суд відзначає, що у справі № 229/3431/16-а (постанова від 12.12.2019) Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, тазаписи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа № 275/615/17.
З урахуванням викладеного, суд висновує, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відповідальна особа якого здійснювала запис у трудовій книжці.
Тому наявність виправлення в даті звільнення позивачки з роботи не може бути підставою для неврахування періоду її роботи з 09.07.1994 до 26.01.1998 з з її страхового стажу.
При цьому суд наголошує, що відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи та відомості, відповідно до пунку 4 Порядку №22-1.
Та обставина, що відповідач не перевірив зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права особи на соціальне забезпечення.
Таким чином, суд висновує, що спірне рішення відповідача в частині незарахування стажу роботи позивачки з 09.07.1994 по 26.01.1998 у ПП «ЛІО» є протиправним таким, що підлягає скасуванню.
Стосовно спосоуб захисту порушеного права, то суд вважає належним та достатнім способом зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, період роботи в Приватному підприємстві «ЛІО» продавцем з 09.07.1994 до 26.01.1998 відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 , заповненої 17.01.1983 року.
Стосовно призначення пенсії, то таке відноситься до дискреційних повноважень відповідача. Тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє у задоволенні позову.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачці на суму 2422,40 за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд-
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м.Вінниця, вул. Зодчих(пн), буд.22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії від 15.07.2025 №134550034115.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, період роботи в Приватному підприємстві «ЛІО» продавцем з 09.07.1994 до 26.01.1998 відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 , заповненої 17.01.1983 року.
У задоволенні позову в частині інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м.Вінниця, вул. Зодчих(пн), буд.22, код ЄДРПОУ 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2422 (дві тисяч чотириста двадцять два) грн 40 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06.01.2026.
Суддя Лунь З.І.