справа № 380/18067/25
07 січня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність (дії), зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність (дії) військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, а саме не вчинення дій щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.07.2025р. про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу другого пункту 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону №3515-IX від 09.12.2023, та щодо подання до Головного управління НГУ висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, дії щодо вимоги про доопрацювання ОСОБА_1 пакету документів, доданих до заяви від 24.07.2025 про виплату одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2025 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу другого пункту 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону №3515-IX від 09.12.2023 з доданими документами та подати до Головного управління Національної гвардії України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з урахуванням правової оцінки і висновків суду, викладених у судовому рішенні за даною справою.
Ухвалою від 08.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 . ОСОБА_2 , старший навідник обслуги міномета мінометного взводу 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання. За вказаних обставин, будучи дитиною загиблого та єдиним членом родини військовослужбовця, позивач звернулась до відповідача із заявою від 24.07.2025 про виплату одноразової грошової допомоги з доданням документів, які підтверджують право позивача на таку виплату.
Зазначає, що відповідач надав листом №10/28/10/2-К-79 від 11.08.2025 відповідь за результатами розгляду заяви, в якій послався на редакцію статті 16-1 Закону №2011-XII, яка діяла на час загибелі ОСОБА_2 . Відповідно, враховуючи, що позивач на час загибелі батька вже була повнолітньою, відповідач вважає, що для підтвердження права на отримання одноразової грошової допомоги позивач має документально підтвердити, що знаходилась на утриманні загиблого. Тому повідомив про необхідність доопрацювання пакету документів, доданих до заяви.
Позивач вважає, що фактично відповідач не розглянув заяву позивача з доданими документами у відповідності до правової підстави, визначеної у її заяві, висунув незаконну вимогу про надання документів про перебування позивача на утриманні у загиблого батька, та не направив висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги для подальшого розгляду Головним управлінням Національної гвардії України, чим порушив законне право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
Представник відповідача правом на подання відзиву не скористався, належним чином повідомлений про розгляд справи.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_6 .
ОСОБА_2 , старший навідник обслуги міномета мінометного взводу 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в результаті мінометного обстрілу противником в районі н.п. Роботине Пологівського району Запоріжської області, що підтверджується сповіщенням сім'ї №40 від 13.08.2023р., яке було вручено позивачу, свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 серія НОМЕР_7 , витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 03.10.2023р. №304.
Позивач звернулась до відповідача із заявою від 24.07.2025 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька .
Листом від 11.08.2025 №10/28/10/2-К-79 Про надання відповіді, відповідач повідомив, що додані до заяви про виплату одноразової грошової допомоги, встановлено, що позивачем не надано документів на підтвердження перебування на утриманні батька, загиблого ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, повідомлено про необхідність доопрацювання пакету документів у зв'язку із поданням не в повному обсязі.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати одноразової грошової допомоги звернулась із цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (пункт 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до пункту 10 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом першим пункту 20 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 № 714) (далі - Порядок № 975), особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
Абзацами першим і другим пункту 23 Порядку № 975 встановлено, що керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Силу України в період дії воєнного стану визначений Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 № 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 176/39232 (далі - Порядок № 45).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 45 члени сім'ї звертаються до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_4 незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.
Районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_4 приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ІНФОРМАЦІЯ_4 за підпорядкуванням (абзац перший пункту 4.2 Порядку № 45).
Згідно з абзацом третім пункту 4.3 Порядку № 45 результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки).
Відповідно до абзаців третього і четвертого пункту 4.4 Порядку № 45 після тримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ІНФОРМАЦІЯ_4 результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції.
В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.
Таким чином, рішення за результатами розгляду заяв про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000,00 грн, встановленої Постановою № 168, у зв'язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України приймається Комісією Міноборони України.
Відтак, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум мала повноваження щодо розгляду заяви позивача про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її батька та прийняття за результатами її розгляду відповідних рішень.
Згідно з абзацами першим і другим пункту 3 статті 162 Закону № 2011-ХІІ розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень.
Відповідно до статті 161 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній з 25.08.2022 по 29.03.2024, тобто станом на день загибелі батька позивача) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Абзацами першим і другим пункту 2 Постанови № 168 (у редакції, чинній з 11.08.2023 по 20.06.2024, тобто станом на день загибелі батька позивачки) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-12 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Отже, згідно з чинним на день загибелі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) законодавством право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000,00 грн, встановлену Постановою № 168, мали:
батьки;
один із подружжя, який не одружився вдруге;
діти, які не досягли повноліття;
утриманці загиблого (померлого).
Поряд з цим, підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» (далі - Закон № 3515-ІХ) статтю 161 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції.
Згідно з пунктом 1 статті 161 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до пункту 4 статті 161 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 2 розділу ІІ Закону № 3515-ІХ встановлено, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов'язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.
Відповідно до частини першої статті 58 Основного Закону України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзаці другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Водночас приписи частини першої статті 58 Конституції України містять виняток з принципу незворотності дії закону в часі - вимогу зворотної дії в часі (lex retro agit in mitius), якщо нормативно-правовий акт скасовує або пом'якшує відповідальність особи, його застосовують до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.
Своє розуміння зворотної дії закону в часі Конституційний Суд України виклав у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99, зазначивши, що «положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб»; «але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті» (абзаци третій, четвертий пункту 3 мотивувальної частини) (абзаци перший і другий пункту 6.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 № 12-р(ІІ)/2024 (справа щодо конституційних гарантій прав фізичних осіб-підприємців)).
У пункті 90 постанови від 23.07.2024 у справі № 280/3308/23 Верховний Суд, розглядаючи правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою № 168, сформував правовий висновок, що дія нормативно-правових актів у часі є, як правило, перспективною, тобто розрахованою на поведінку суб'єктів права, що виникає після набрання чинності актом. Проте, у деяких випадках нормативно-правові акти можуть мати зворотну (так звану ретроспективну) дію у часі, тобто поширюватись в цілому або в певній частині на відносини, що виникли до набрання ним чинності.
У вищевказаній постанові Верховний Суд констатував, що:
«…правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією.
Лише у разі якщо на момент прийняття суб'єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб'єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.
99. Крім того, Суд враховує, що зазначений висновок в повній мірі узгоджується із положеннями Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX), відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 якого, адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.
100. Згідно статей 87 та 88 Закону № 2073-IX адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта. При цьому, разі внесення змін до закону або істотної зміни фактичних обставин правомірний адміністративний акт може бути відкликано за ініціативою адміністративного органу на шкоду особі з дня набрання чинності новим адміністративним актом, якщо публічний інтерес у відкликанні адміністративного акта переважає законний інтерес (довіру) особи.»
Отже, при прийнятті рішення Комісія повинна була застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинні на момент прийняття відповідного рішення.
Cуд встановив, що батько позивача загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання, що підтверджується сповіщенням сім'ї №40 від 13.08.2023, яке було вручено Позивачу, свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 серія НОМЕР_7 , витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 03.10.2023 №304.
Із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) батька позивач звернулась до відповідача 24.07.2025.
За таких обставин, враховуючи частину першу статті 58 Конституції України, статті 87 і 88 Закону України «Про адміністративну процедуру» та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.07.2024 у справі № 280/3308/23, Комісія при прийняті рішення за результатами розгляду заяви позивачки зобов'язана була застосовувати Закон № 2011-ХІІ в редакції Закону № 3515-ІХ, оскільки останній вже був чинним (набрав чинності 29.03.2024) як в день подання позивачем відповідної заяви, так і в день прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до абзацу другого пункту 4 статті 161 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, діти.
Водночас абзац другий пункт 4 статті 161 Закону № 2011-ХІІ встановлює право на отримання цієї допомоги для всіх дітей загиблого не залежно від їх віку (повнолітні або неповнолітні) чи факту перебування їх на утриманні загиблого тощо.
Відтак, позивач, як рідна дитина загиблого ОСОБА_2 , має право на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою № 168, відповідно до абзацу другого пункту 4 статті 161 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ).
Таким чином, суд вважає протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, а саме не вчинення дій щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.07.2025 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу другого пункту 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону №3515-IX від 09.12.2023 та щодо вимоги про доопрацювання ОСОБА_1 пакету документів, доданих до заяви від 24.07.2025 про виплату одноразової грошової допомоги.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача подати до Головного управління Національної гвардії України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з урахуванням правової оцінки і висновків суду, викладених у судовому рішенні за даною справою, суд зазначає, оскільки відповідачем, належним чином не розглянуто заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги, то така вимога є передчасною, а тому до задоволення не підлягає.
Враховуючи викладене, суд з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2025 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу другого пункту 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону №3515-IX від 09.12.2023 з доданими документами, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, а саме не вчинення дій щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.07.2025р. про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу другого пункту 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону №3515-IX від 09.12.2023, та щодо подання до Головного управління НГУ висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, дії щодо вимоги про доопрацювання ОСОБА_1 пакету документів, доданих до заяви від 24.07.2025 про виплату одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 24.07.2025 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу другого пункту 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону №3515-IX від 09.12.2023 з доданими документами, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.