06 січня 2026 рокусправа № 380/8857/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , у якій просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо застосування у червні 2023року та при звільненні у січні 2025 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення у червні 2023 року та при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, яка передбачена одному із батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років за 2019, 2022, 2023 роки та одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за червень 2023 року із розрахунком місячного грошового забезпечення визначивши розміру посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, яка передбачена одному із батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років за 2019, 2022, 2023 роки та одноразову грошову допомогу із розрахунком місячного грошового забезпечення визначивши розміру посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з огляду на архівну відомість особистої картки грошового забезпечення під час проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 у червні 2023 року за займаною посадою виплачено посадовий оклад у розмірі 5 640 грн (1762 грн прожитковий мінімум на 01.01.2018 х 3,2 тарифний коефіцієнт за 28 тарифним розрядом = 5 638,4 грн (з урахуванням округлення 5 640 грн). Також у червні 2023 року нараховано та виплачено оклад за військовим званням «підполковник» у розмірі 1 410 грн (1762 грн прожитковий мінімум на 01.01.2018 х 0,80 тарифний коефіцієнт = 1 409,6 грн з урахуванням округлення 1 410 грн). Тобто, за 2023 рік позивачу визначено посадовий оклад та оклад за військовим званням, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. У зазначених розмірах оклад за посадою та за військовим званням виплачувався позивачу при нарахування та виплаті грошового забезпечення належного у зв'язку із звільненням у січні 2025 року, що підтверджується інформацією із архівних відомостей за 2023-2025 роки, тобто розраховані, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1762 грн.). Позивач вважає, що застосування відповідачем для розрахунку грошового забезпечення розрахункової величини - прожиткового мінімуму на 01.01.2018 (1762 грн) та незастосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму на 01.01.2023 (2684грн) при нарахування грошового забезпечення у червні 2023 року, а також незастосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму на 01.01.2025 (3028грн) для розрахунку місячного грошового забезпечення як розрахункової величини для виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної та додаткової відпустки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
26.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відповідач зазначає, що обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням здійснювалось на підставі вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова 704), який визначає: «…. що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Даний абзац було змінено в редакції Постанови КМ № 481 від 12.05.2023, яка набрала чинності 20.05.2023. Відповідно до вищевказаного з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються не шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а виходячи з розміру 1762 гривні. Таким чином, обрахунок розміру посадового окладу, окладу за військовим званням за червень 2023 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, яка передбачена одному із батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років за 2019, 2022, 2023 роки та одноразової грошової допомоги здійснено вірно із застосуванням розміру прожиткового мінімуму 1762 гривні що визначалися шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 12.05.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Як вбачається із архівної відомості особистої картки грошового забезпечення позивача, під час проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) у червні 2023 року за займаною посадою виплачено посадовий оклад у розмірі 5 640 грн (1762 грн прожитковий мінімум на 01.01.2018 х 3,2 тарифний коефіцієнт за 28 тарифним розрядом = 5 638,4 грн (з урахуванням округлення 5 640 грн). Також з у червні 2023 року нараховано та виплачено оклад за військовим званням «підполковник» у розмірі 1 410 грн (1762 грн прожитковий мінімум на 01.01.2018 х 0,80 тарифний коефіцієнт = 1 409,6 грн з урахуванням округлення 1 410 грн). Тобто, із огляду на архівні відомості за 2023 рік позивачу визначено посадовий оклад та оклад за військовим званням, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. У зазначених розмірах оклад за посадою та за військовим званням виплачувався позивачу при нарахування та виплаті грошового забезпечення належного у зв'язку із звільненням у січні 2025 року, що підтверджується інформацією із архівних відомостей за 2023-2025 роки, тобто розраховані, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1762 грн).
Вважаючи, що протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XIІ від 20.12.1991 (надалі за текстом - Закон №2011) грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України постановою "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017 (надалі за текстом - Постанова №704) затвердив, серед іншого, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (згідно з додатком 1).
Згідно з пунктом 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У додатку 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до Постанови № 704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
У пункті 4 Постанови № 704 - у первинній його редакції, яка діяла до набрання чинності Постанови № 103 - було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітка додатку 1 до Постанови № 704 у цьому зв'язку повторювала нормативні положення пункту 4, а саме: 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. .
Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови №704.
Проте вже 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 (чинна з 24 лютого 2018 року), пунктом 6 якої вніс зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отож на момент набрання чинності Постановою № 704 (1 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704 виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. . В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
Проте, ще до ухвалення зазначеної постанови від 28 жовтня 2020 року № 1038 Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнав протиправним і скасував пункт 6 Постанови № 103.
Відтак з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови №704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови №704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
У постанові від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22 Верховний Суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Так, частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до такого Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 15.03.2023 у справі №420/6572/22 дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Суд звертає увагу на те, що такий самий підхід Верховний Суд застосував також у справах №120/8603/21-а (постанова від 31 серпня 2022 року), №120/648/22-а (постанова від 16 листопада 2022 року), №640/17686/21 (постанова від 4 січня 2023 року), №440/1185/21 (постанова від 10 січня 2023 року).
У згаданих справах міститься правовий висновок Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Водночас, суд звертає увагу на дату ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним і скасовано пункт 6 Постанови № 103.
На реалізацію своїх повноважень, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.05.2023 № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» (далі - Постанова № 481).
Пунктом 1 Постанови № 481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою № 103.
Пунктом 2 вказаної постанови внесено зміну до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (п. 3 Постанови № 481).
Зазначена постанова набрала чинності з 20.05.2023.
Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини - 1762 грн.
Суд звертає увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, датою втрати чинності Постановою № 481 є 18.06.2025.
Суд наголошує на тому, що вказана постанова не визнавалася неконституційною, а тому суд відхиляє твердження представника позивача про суперечність Постанови № 481 Конституції України.
Окрім цього, як вже зазначав суд, на реалізацію своїх повноважень, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.05.2023 № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704». Тобто, вказаною постановою не звужено обсяг прав військовослужбовців, а встановлено сталу величину для розрахунку грошового забезпечення.
Отже, постанова № 481 була чинною з 20.05.2023 по 31.12.2023, а тому у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні у червні 2023 року та при звільненні у січні 2025 року розрахункової величини у розмірі 1762,00 грн, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення у червні 2023року та при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, яка передбачена одному із батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років за 2019, 2022, 2023 роки та одноразової грошової допомоги необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з цим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог зобов'язального характеру.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.
V. Судові витрати
У зв'язку з відмовою у позові повністю судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
у позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович