про закриття провадження
08 січня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8137/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи за адміністративним позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до
Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (28100, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Онуфріївка, вул. Центральна, 7, ЄДРПОУ 04366347)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Онуфріївської селищної ради з не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 11 червня 2025 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 3524655400:50:036:0038 за адресою АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати Онуфріївську селищну раду протягом одного місяця з дня винесення судом цього рішення розглянути відповідну заяву на пленарному засіданні Онуфріївської селищної ради по суті.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.30-31). Даною ухвалою зобов'язано відповідача надати докази.
Так, на виконання вимог даної ухвали відповідачем надано до суду заяву про закриття провадження у справі, мотивована тим, що на виконання вимог законодавства та усунення бездіяльності, 09.12.2025 Онуфріївська селищна рада прийняла рішення №5648 «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ». Отже цим рішенням заява позивача була розглянута по суті на сесії ради. (а.с.35-36)
Представником позивача надана до суду заява, в якій не заперечує щодо закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України та просить суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення з відповідача на користь позивача судового збору та витрат на правничу допомогу. (а.с.47-47)
Дослідивши письмові докази у справі судом встановлено наступні обставини.
11.06.2025 представник в інтересах позивача звернувся до відповідача із заявою про погодження (затвердження) документації із землеустрою щодо відведення зем5ель7нохї ділянки, на якій розташоване домоволодіння по АДРЕСА_2 у власність. (а.с.5-6)
Рішенням Онуфріївської селищної ради від 09.12.2025 №5648 «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », розглянуто заяву позивача та відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою. (а.с.40)
Відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Судом встановлено, що відповідачем самостійно усунено наслідки протиправної бездіяльності шляхом прийняття рішення по суті за заявою позивача.
Зважаючи на викладене та враховуючи те, що оскаржувані порушення відповідачем виправлено і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення, такі дії не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
За таких обставин, суд вважає можливим закрити провадження у справі.
Згідно з ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частин 1, 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір").
Частиною 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №3036-9691-1892-8546 від 02.12.2025 (а.с.27).
З огляду на викладене, суд вважає, що заява представника Середи С.М. про повернення сплаченої суми судового збору підлягає задоволенню частково, а судовий збір - поверненню.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
Частинами першою, другою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
З вимог статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У справі “East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
До того ж, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ''Лавентс проти Латвії'' зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представник позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надав суду: договір про надання правничої допомоги від 20.11.2025, сторонами якої є адвокати Ульянов Р.А., Ульянова Ю.А. та Середа С.М.(а.с.56-57); акт про надані послуги від 18.12.2025 (а.с.55).
При цьому, суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять доказів фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки до матеріалів справи не надано жодного документу, який підтверджує їх перерахування на користь особи, яка надавала правничу допомогу.
До того ж, не можливо визначити достовірність та співмірність витраченого адвокатом часу із послугами зазначеними в акті від 18.12.2025.
Також, суд враховує, що досягнута між сторонами домовленість, відображена у пункті 17 договору про надання правничої допомоги від 20.11.2025, дозволяє сторонам змінювати суму гонорару за правничу допомогу, що свідчить про неусталеність таких витрат. Водночас, суд бере до уваги, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Зважаючи на те, що витрати на правничу допомогу, на час вирішення питання щодо їх розподілу, позивачем фактично не понесено, сума таких витрат може змінюватися за домовленістю сторін, при цьому кошти стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, враховуючи висновки суду про непідтвердження та неспівмірність послуг відображених сторонами в акті від 18.12.2025, суд дійшов висновку, що допустимим, обґрунтованим та розумним буде стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, яким вчинено бездіяльність, що зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 238, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд,-
Закрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Сторонам роз'яснюється, що у відповідності до ч.2 ст.239 КАС України повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачену суму судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) згідно квитанції про сплату №3036-9691-1892-8546 від 02.12.2025 до Державного бюджету України на банківські реквізити: отримувач коштів - ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/22030101, код отримувача - 37918230 , банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA188999980313131206084011567.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (ЄДРПОУ 04366347).
Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, встановлений ст.295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА