про закриття провадження в адміністративній справі
07 січня 2026 року м. Кропивницький Справа № 640/10957/20
провадження № 2-іс/340/247/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: громадянин Республіки Таджикістан ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , державна установа "Київський слідчий ізолятор")
відповідач: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4а, код ЄДРПОУ 42552598)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Громадянин Республіки Таджикістан ОСОБА_1 , через адвоката Красника С.М., у травні 2020 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (надалі - ЦМУ ДМС) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_1 у грудні 2019 року прибув до України з наміром бути визнаним біженцем та отримати притулок в Україні. У зв'язку зі спрацюванням бази даних "Інтерпол" позивача було затримано, 19.12.2019 року до нього застосовано тимчасовий арешт, який 24.01.2020 року змінений на екстрадиційний арешт. Позивач, перебуваючи під вартою у ДУ "Київський слідчий ізолятор", 03.01.2020 року звернувся до ЦМУ ДМС із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Втім посадові особи відповідача не вчинили передбачені Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" дії, зокрема не здійснили виїзд до місця перебування позивача та не прийняли його заяву до розгляду у встановленому порядку. З цих підстав представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо невиконання вимог частини 12 статті 7 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", що полягає у бездіяльності при прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Таджикистану ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/10957/20 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у червні 2020 року подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що до ЦМУ ДМС 15.01.2020 року через адміністрацію ДУ "Київський слідчий ізолятор" надійшло звернення громадянина Республіки Таджикістан ОСОБА_2 , який виявив намір бути визнаний біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Оскільки заявник не володіє українською мовою, то ЦМУ ДМС вживало заходів щодо забезпечення його перекладачем під час здійснення процедурних дій, передбачених законодавством, з метою прийняття відповідної заяви. Через запровадження у березні 2020 року карантину, введеного з метою запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), доступ сторонніх осіб на територію слідчих ізоляторів ДКВС обмежено, тому працівники ЦМУ ДМС зможуть відвідати заявника після завершення карантину.
Окружний адміністративний суд міста Києва цю справу не розглянув, рішення у ній не прийняв.
15.12.2022 року набрав чинності Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX від 13.12.2022 року (надалі - Закон №2825-IX).
На виконання вимог цього Закону та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №399 від 16.09.2024 року, акту приймання-передачі від 05.03.2025 року, адміністративну справу №640/10957/20 передано з Київського окружного адміністративного суду на розгляд та вирішення до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Матеріали адміністративної справи надійшли до Кіровоградського окружного адміністративного суду 17.03.2025 року та її розгляд починається спочатку.
Ухвалою судді від 21.03.2025 року справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.
ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Таджикістан.
Він 17.12.2019 року прибув до України авіарейсом "Анкара - Київ" та в пункті пропуску ОКПП "Київ" Державної прикордонної служби України був затриманий в порядку статті 208 КПК України як особа, яка перебуває у міжнародному розшуку.
Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.12.2019 року за клопотанням прокурора Бориспільської місцевої прокуратури до ОСОБА_2 відповідно до статті 583 КПК України застосований тимчасовий арешт на 40 діб, до 26.01.2020 року. Ухвалено утримувати громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_2 в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.
Офіс Генерального прокурора 03.01.2020 року отримав запит компетентного органу Республіки Таджикистан про видачу ОСОБА_2 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, а 20.01.2020 року доручив прокуратурі Київської області проведення екстрадиційної перевірки обставин, що можуть перешкоджати видачі ОСОБА_2 до Республіки Таджикистан, відповідно до статті 587 КПК України.
Ухвалою слідчого суді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2020 року за клопотанням заступника прокурора Київської області до ОСОБА_2 відповідно до статті 584 КПК України застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу і фактичну передачу компетентним органам Республіки Таджикистан, на строк до 23.03.2020 року.
Ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2020 року, 13.05.2020 року, 06.07.2020 року, 03.09.2020 року ОСОБА_4 продовжено строк застосування екстрадиційного арешту до 30.10.2020 року.
Між тим, позивач, перебуваючи під арештом у слідчому ізоляторі, разом з адвокатом підготував заяву-анкету від 27.12.2019 року про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та через адміністрацію слідчого ізолятора направив її до ЦМУ ДМС.
Представник позивача стверджує, що відповідач у встановлений законом строк не розпочав процедуру розгляду заяви ОСОБА_2 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не вирішив питання щодо її прийняття, тому він звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 6 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземця або особу без громадянства може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або їм може бути надано тимчасовий захист у порядку, встановленому законом.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, визначає Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Цей Закон містить такі норми:
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;
3) довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України;
13) особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань;
14) особи, які потребують тимчасового захисту, - іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.
Стаття 3. Заборона вислання або примусового повернення біженця чи особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, до країни, з якої вони прибули та де їх життю або свободі загрожує небезпека
1. Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країни, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.
2. Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країн, де вони можуть зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання або з яких вони можуть бути вислані або примусово повернуті до країн, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.
Стаття 5. Порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту
1. Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Стаття 7. Оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту
1. Оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
2. Заявник, якому виповнилося вісімнадцять років, подає заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження.
6. Якщо заявник не може особисто скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з неписьменністю або фізичними вадами, заява на його прохання складається іншою особою, про що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, робить на заяві відповідний запис.
7. До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.
8. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, його прізвище, ім'я, по батькові та інші дані про нього попередньо, до встановлення особи, записуються за його вказівкою, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
9. До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються також по чотири фотокартки заявника та членів його сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви.
10. Відомості, що подаються заявником, інформація про факт подання заяви про визнання особою, яка має право на захист в Україні, є конфіденційною інформацією.
12. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту:
реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи;
ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України;
заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім'єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник;
заповнює інші необхідні документи;
оформлює особову справу;
роз'яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги;
заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
Стаття 8. Порядок попереднього розгляду заяв
1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
2. За бажанням заявника участь у попередньому розгляді заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, бере адвокат. Призначення адвоката для надання правової допомоги заявникові здійснюється в установленому порядку.
3. Під час співбесіди заявнику, який не володіє українською або російською мовами, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, забезпечує перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок інших юридичних чи фізичних осіб. Перекладач повинен дотримуватися конфіденційності з обов'язковим оформленням центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, розписки про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника.
4. Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
5. У разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні.
6. Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
7. У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 року №649, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 року за №1146/19884, затверджено Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, які містять такі норми:
II. Вирішення питання щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту
2.1. Уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом:
а) встановлює особу заявника;
б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб);
в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов'язки, а також про наслідки невиконання обов'язків;
г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв'язку;
ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
д) з'ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні);
е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви;
є) проводить дактилоскопію заявника;
ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи;
з) роз'яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.
2.2. Рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа.
2.4. У разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2).
2.5. У разі використання заявником права на оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає такому заявникові під підпис довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні (додаток 4).
Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням строку її дії на весь час розгляду скарги. Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. У випадку оскарження рішення в судовому порядку подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС.
Подані документи долучаються до особової справи заявника.
III. Оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту
3.1. У разі відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС:
а) забезпечує можливість для заявника особисто або за допомогою законного представника скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
В заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, мають міститися такі відомості: прізвище, ім'я (імена), по батькові заявника, дані паспорта або іншого документа, що посвідчує особу (у разі його відсутності - зазначені причини, через які він був утрачений), громадянство/підданство, країна постійного проживання, місце та підстави (за наявності) проживання в Україні, місце, час та спосіб перетинання державного кордону України, відомості про членів сім'ї заявника, підписи заявника або законного представника, перекладача (у разі необхідності), дата складання заяви.
Заявник зобов'язаний також надати всі наявні у нього документи та інформацію, що необхідні для обґрунтування заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або зазначити причини, через які ці документи та інформація не можуть бути надані, та повідомити, де такі документи знаходяться чи можуть знаходитися або хто може надати чи підтвердити відповідну інформацію.
У разі неписьменності або через фізичні вади, які унеможливлюють складання заяви особисто заявником, на його прохання заява може бути складена іншою особою, про що робиться відповідний запис на заяві;
б) реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи у журналі реєстрації заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 5);
в) ознайомлює заявника або його законного представника під їхній власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами і обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Таке ознайомлення здійснюється мовою, яку розуміє заявник або його законний представник.
Проведення зазначених дій фіксується відповідним протоколом ознайомлення з прийняттям рішення за заявою, правами і обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 6), в якому проставляють власні підписи заявник, його законний представник та перекладач, адвокат, психолог, педагог (за їх наявності);
г) у разі потреби направляє заявника на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України.
Таке обстеження проводиться у разі наявності в уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС обґрунтованого сумніву щодо заявленого віку особи та оформлюється відповідним направленням на обстеження для встановлення віку (додаток 7).
Особі, яка направляється на обстеження з метою встановлення віку, та її законному представнику роз'яснюються причини для такого обстеження та наслідки відмови у його проходженні. У випадку відмови особи пройти обстеження з метою встановлення віку на заяві та в особовій справі заявника робиться відповідна відмітка.
Відмова особи або її законного представника від проходження обстеження з метою встановлення віку є підставою для розгляду матеріалів особової справи цієї особи як повнолітньої;
ґ) заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 8), та членів її сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім'єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник.
У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, записує за його вказівкою прізвище, ім'я, по батькові та інші про нього дані до встановлення особи, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
д) приймає від заявника на зберігання документи: національний паспорт або інший документ, який посвідчує особу заявника, а також документи, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що оформлюється розпискою (додаток 9);
е) оформлює особову справу згідно з описом документів, що знаходяться в особовій справі заявника (додаток 10);
є) долучає до справи по чотири фотокартки заявника та членів його сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви, а також інші, передбачені Законом та цими Правилами, документи;
ж) призначає дату та час співбесіди та повідомляє цю інформацію заявникові та його законному представникові (за наявності) під підпис в особовій справі;
з) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
3.2. У день отримання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає заявникові під підпис у журналі реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні (додаток 4) довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до зазначеного журналу. Довідка видається строком на один місяць.
Одночасно територіальний орган ДМС роз'яснює особі порядок реєстрації за місцем тимчасового проживання.
Наведені норми свідчать, що особа, яка перетнула державний кордон України з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до територіального органу ДМС із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до територіального органу ДМС за місцем тимчасового перебування заявника. Процедура прийняття заяви передбачає, що уповноважена посадова особа територіального органу ДМС встановлює особу заявника та протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Рішення про прийняття або відмову в прийнятті заяви ухвалюється у день звернення. У разі відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви уповноважена посадова особа територіального органу ДМС забезпечує можливість для заявника особисто скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У день отримання заяви територіальний орган ДМС видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні. Ця довідка є документом, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.
Відповідно до частини 4 статті 590 КПК України рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України.
Спірні правовідносини виникли на етапі оформлення документів для вирішення питання щодо визнання ОСОБА_2 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
З матеріалів справи вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин позивач перебував у слідчому ізоляторі, а щодо нього була розпочата екстрадиційна перевірка. Посадова особа ЦМУ ДМС відвідала позивача в місці ув'язнення 11.09.2020 року, не знайшла підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та прийняла від нього таку заяву. У зв'язку з цим позивачу видано довідку про звернення за захистом в Україні №011916 від 11.09.2020 року та розпочато процедуру розгляду заяви.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.10.2020 року змінено ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, до 14.12.2020 року.
Ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2020 року, 09.02.2021 року ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 09.04.2021 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.04.2021 року ОСОБА_4 змінено міру запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов'язання строком на 2 місяці, до 07.06.2021 року та покладено на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2021 року, 03.08.2021 року, 30.09.2021 року ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання в частині виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, до 28.11.2021 року.
Відповідач у квітні 2025 року повідомив суд, що у зв'язку прийняттям рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, термін дії виданої йому довідки про звернення за захистом в Україні неодноразово продовжувався, востаннє - до 12.04.2022 року. Після цього позивач до ЦМУ ДМС не звертався. Згодом ДМС України прийняла рішення №09-25 від 11.03.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_2 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Наразі місце його перебування невідоме, інформація про перетин ним державного кордону України відсутня.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до суду та способи судового захисту.
Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.
Статтею 245 КАС України визначені повноваження суду при вирішенні адміністративної справи.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зауважує, що під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Крім того, самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17)).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Позивач звернувся до суду з цим позовом як шукач захисту з метою спонукання відповідача прийняти до розгляду його заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Після подання цього позову та відкриття провадження у справі відповідач фактично виконав вимоги позивача, у зв'язку з якими той звернувся до суду, і суд не вбачає необхідності визнавати протиправною бездіяльність відповідача, у зв'язку з якою виник цей спір. У цій справі позивач не оскаржує рішення органів ДМС щодо його статусу. Тому підстави розглядати справу по суті відсутні, а провадження у ній слід закрити на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України.
Судові витрати сторони не понесли.
Керуючись статтями 9, 139, 238, 248, 256, 291, 294, 295 КАС України, суд, -
Закрити провадження в адміністративній справі №640/10957/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ