про повернення позовної заяви
07 січня 2026 року м. Київ справа № 160/24911/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якому просив:
1. Визнати протиправними дії Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №75931341 від 30 серпня 2024 року щодо:
- передчасного винесення постанови від 30 серпня 2024 року про відкриття виконавчого провадження №75931341;
- винесення постанови від 30.08.2024 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №75931341 від 30.08.2024 року;
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виставлення платіжної інструкції до АТ «Ощадбанк» №32916 про списання коштів в сумі 90060 грн. в межах виконавчого провадження №75931341 від 30 серпня 2024 року.
3. Зобов'язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути неправомірно стягнуті кошти в сумі 40 800,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 вказану справу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, остання розподілена судді Дісці А. Б.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
В цій ухвалі зазначено недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення, який у відповідності до ч. 2 ст. 169 КАС України не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій позивач зазначає, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з повномасштабною агресією рф по теперішній час боронить Батьківщину. Неодноразово приймав участь в бойових діях на лінії бойового зіткнення, має поранення та просить поновити строк звернення до суду.
Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 287 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як уже зазначалось судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивачем, зокрема, оскаржуються дії відповідача щодо передчасного винесення постанови від 30.08.2024 про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови від 30.08.2024 про арешт коштів боржника.
При цьому, до суду з позовною заявою позивач звернувся лише 27.08.2025, тобто з пропуском встановленого десятиденного строку звернення до суду.
Разом з тим, у позовній заяві позивач зазначає, що 09.09.2024 були вчинені виконавчі дії щодо виставлення платіжної інструкції про списання коштів у сумі 90060,00 грн. та 19.09.2024 була стягнута зазначена сума коштів. Отже, про порушення своїх прав позивач дізнався 19.09.2024.
Суд зазначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а тому, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасувати рішення відповідача про виставлення платіжної інструкції про списання коштів в сумі 90060 грн. та зобов'язання відповідача повернути неправомірно стягнуті кошти в сумі 40 800,00 грн.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Щодо посилання позивача на те, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з повномасштабною агресією рф по теперішній час боронить Батьківщину, неодноразово приймав участь в бойових діях на лінії бойового зіткнення та має поранення, суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем долучено посвідчення учасника бойових дій. При цьому, зазначене посвідчення не підтверджує факт перебування позивача на теперішній час на військовій службі. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнювали або унеможливлювали своєчасне звернення до суду з цим позовом (як-то, факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період; факт неможливості вибути за територію військової частини; перебування позивача на лікуванні тощо).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10.04.2025 у справі № 200/2237/24, від 23.04.2025 по справі №420/26807/24, від 29.04.2025 по справі №340/2467/24, і відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню при розгляді цієї справі.
Суд зазначає, що позивач вказує, що він є військовослужбовцем, водночас, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та підставі неможливості своєчасного звернення до суду з даним позовом у зв'язку з проходженням військової служби позивачем не надано, а тому, суд позбавлений можливості надати оцінку зазначеним обставинам.
Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Водночас статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення з позовом до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
У зв'язку з ненаданням позивачем доказів про існування поважних причин пропуску строку звернення до суду щодо спірних відносин, підстави, зазначені позивачем у заяві не підтверджують поважність причин пропуску, а тому, суд вважає за необхідне клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишити без задоволення.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 8 ст. 169 КАС України, позивач має право повторного звернення до суду в разі надання доказів поважності причин пропуску такого строку в порядку, встановленому законом.
Крім того, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, зокрема, зазначалось, що позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати до суду документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або докази сплати судового збору в сумі 3633,60 грн на рахунок Київського окружного адміністративного суду.
У заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач зазначає, що відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Позивач вважає, що підстави для сплати судового збору відсутні, оскільки колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 03.07.2024 року по справі №567/79/23 про передачу справи на розгляд Великої Палати ВС для відступу від попереднього правового висновку ВП ВС зазначила, що застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір має відбуватися при зверненні осіб, які у ньому зазначені, до суду у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, не тільки тих, які безпосередньо пов'язані із відповідним їх статусом (учасник бойових дій, постраждалий учасник Революції Гідності, Герой України), незалежно від характеру, предмета та підстав їх позовів. При цьому у контексті правового висновку щодо звільнення споживачів від сплати судового збору, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, відповідне звільнення від сплати судового збору має відбуватись на всіх стадіях судового процесу.
Суд відхиляє зазначені доводи позивача, з огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.09.2024 у справі №567/79/23 зазначила, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у справі, що розглядається.
Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що саме по собі періодичне передання їй на розгляд справ для вирішення однієї і тієї ж проблеми за відсутності обґрунтованих підстав та лише з мотивів незгоди з раніше сформульованими Великою Палатою Верховного Суду висновками не сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності (див., зокрема, ухвалу від 19 жовтня 2023 року у справі № 465/5184/14-ц).
Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
Отже, враховуючи предмет спору в цій адміністративній справі судовий збір за звернення з адміністративним позовом належить сплаті на загальних підставах.
При цьому, позивачем не було долучено на виконання вимог ухвали доказів сплати судового збору.
Отже, станом на 07.01.2026 недоліки позовної заяви позивачем не усунуті, заяви про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, визначеного ухвалою суду від 16.10.2025, позивачем не подано.
Згідно з ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в п. 35 рішення від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") зазначив, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, позовна заява з усіма доданими до неї матеріалами підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Діска А.Б.