07 січня 2026 року № 320/35489/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (місцезнаходження: 29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький(з), вул. Пилипчука, 17, ЄДРПОУ 44070171) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нове будівництво та реконструкція» (02066, м. Київ, Дарницький р-н., вул. Ялтинська, буд. 5Б, код ЄДРПОУ 39365144), про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу,
встановив:
Уповноважений представник позивача Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нове будівництво та реконструкція» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу, у якому просить суд:
-Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю “Нове будівництво та реконструкція» (02066, м. Київ, Дарницький р-н., вул. Ялтинська, буд. 5Б, код ЄДРПОУ 39365144), що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 520 059,13 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.
У порядку статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд отримав відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1581129 від 17.07.2025 щодо зареєстрованого місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Нове будівництво та реконструкція».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
29.07.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли витребувані документи ухвалою суду від 17.07.2025, а саме: Довіреність на Щавінську Тетяну Анатоліївну, Виписку з ЄДР, вимогу НБТР та НБТР_витяг ЄДР, реєстраційну картка платника податків, відомості про відкриті рахунки, витяг з ІКП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю “Нове будівництво та реконструкція» (код ЄДРПОУ 39365144) на день подання позовної заяви зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і є платником податків. За даними контролюючого органу, станом на день звернення до суду за Відповідачем обліковується податковий борг у загальному розмірі 520 059,13 грн, який виник з орендної плати з юридичних осіб. Наявність такого боргу підтверджується інформацією про наявність податкового боргу платника по Україні станом на 03.07.2025 року. Позивач вказує, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого у встановлений строк, є податковим боргом. З метою його погашення контролюючим органом у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, Відповідачу була вручена податкова вимога форми “Ю» №0003151-1304-2222 від 14.03.2022 року. Разом з тим Відповідач суму наявного податкового боргу не сплатив. У зв'язку з цим Позивачем вживались заходи щодо виявлення майна, яке могло б бути використане як джерело погашення податкового боргу, однак такі заходи не дали результату, оскільки майна, достатнього для погашення заборгованості, виявлено не було. Відтак податковий борг залишається непогашеним. Таким чином, представник позивача Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області звернувся із позовом, який просить задовольнити у повному обсязі.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.
У матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, що свідчить про отримання відповідачем 18.07.2025 року копії ухвали суду про відкриття провадження, у його електронний кабінет.
Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Нове будівництво та реконструкція» (код ЄДРПОУ 39365144) на день звернення з позовом зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У матеріалах справи міститься отримана судом відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1581129 від 17.07.2025 щодо зареєстрованого місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Нове будівництво та реконструкція», у якій зазначено адресу реєстрації: 02066, м. Київ, Дарницький р-н., вул. Ялтинська, буд. 5Б.
З матеріалів справи вбачається, що станом на день звернення до суду за Відповідачем обліковується податковий борг у сумі 520 059,13 грн з орендної плати з юридичних осіб, що підтверджується інформацією контролюючого органу про наявність податкового боргу станом на 03.07.2025 року.
Судом також встановлено, що контролюючим органом з метою погашення податкового боргу Відповідачу була вручена податкова вимога форми “Ю» №0003151-1304-2222 від 14.03.2022 року, однак податковий борг Відповідачем сплачений не був.
Згідно інформації від 03.07.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за боржником відсутні відомості щодо зареєстрованого нерухомого майна.
Встановлено, що на запит Позивача від 01.05.2025 року № 5780/5/22-01-13-05-06 від Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області отримано листа від 13.05.2025 року № 10/1/2182 в якому зазначено, що згідно уніфікованої автоматизованої електроннооблікової системи за відповідачем тракторів та сільськогосподарської техніки в Хмельницькій області не зареєстровано.
Листом Головного сервісного центру МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях територіальний сервісний центр №6843 № 12944/5 від 21.05.2025 року повідомлено ГУ ДПС у Хмельницькій області про відсутність зареєстрованих за відповідачем транспортних засобів в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях.
Окрім цього, судом прийнято до уваги та проаналізовано документи, що надійшли 29.07.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду за ухвалою суду від 17.07.2025, а саме: виписка з Єдиного державного реєстру; вимога Національного банку та витяг з Єдиного державного реєстру Національного банку; реєстраційна картка платника податків; відомості про відкриті рахунки; витяг із інформаційно-комунікаційної платформи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до п/п 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Положеннями статті 42 ПК України закріплено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абз. 2 п. 42.5 ПК України).
Встановлено, що контролюючим органом з метою погашення податкового боргу Відповідачу була вручена податкова вимога форми “Ю» №0003151-1304-2222 від 14.03.2022 року. Це підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься у матеріалах справи, згідно з яким 29.12.2022 Відповідач отримав відправлення, що засвідчено власноручним підписом його представника.
Оскільки податкові повідомлення рішення та податкова вимога за встановлених обставин вважаються врученими належним чином, а матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку, нараховане на підставі них грошове зобов'язання є узгодженим, тобто вважається податковим боргом.
Суд звертає увагу на те, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов'язання визначено, а також вимога про сплату боргу, не є предметом дослідження у цій справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 №380/783/21.
За змістом підпункту 20.1.33 пункту ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
У відповідності до пункту 89.5 статті 89 Податкового кодексу України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Відповідно до пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Згідно з пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки);нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.
Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Отже, Податковим кодексом України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Наведені законодавчі норми встановлюють як право контролюючого органу на звернення до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти платника, так і підстави для реалізації такого повноваження.
При цьому, підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 28.07.2021 у справі №825/2351/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 98614789).
Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №802/1937/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89674888) зазначив, що наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов'язань платника податків.
Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №520/6837/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93437829) зазначив, що виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права слідує, що наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, а винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.
Суд дійшов висновку про те, що норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У позовній заяві позивач зазначив про відсутність у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашено податковий борг.
На підтвердження такої позиції позивачем додано до матеріалів справи Інформацію від 03.07.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, з якої вбачається відсутність в реєстрах інформації щодо перебування у власності відповідача будь-якого нерухомого майна.
Однак, суд зауважує, що наведена інформація свідчить лише про відсутність у Реєстрі інформації про зареєстроване за відповідачем нерухоме майно.
Також позивачем додано лист Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області від 13.05.2025 року № 10/1/2182 в уніфікованій автоматизованій електронно-обліковій системі зі змісту якого вбачається, що зареєстровані за боржником трактори та сільськогосподарська техніка відсутні лише в Хмельницькій області.
Натомість лист Головного сервісного центру МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях територіальний сервісний центр №6843 № 12944/5 від 21.05.2025 року вказує лише про відсутність зареєстрованих за відповідачем транспортних засобів в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Згідно частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
У справі, що розглядається, контролюючим органом не було надано та не було доведено належними та допустимими доказами відсутність у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.
Зокрема, контролюючим органом не було зроблено запити до відповідних установ про наявність зареєстрованих за платником цінних паперів, корпоративних прав, прав інтелектуальної власності, різного роду устаткування, обладнання тощо.
Позивачем також не надані докази вжиття ним заходів щодо встановлення факту наявності або відсутності у відповідача готівкових коштів, зокрема, у касі підприємства.
З огляду на ненадання контролюючим органом доказів відсутності у відповідача майна та/або того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, суд вважає, що підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, відсутні.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 28.07.2021 у справі №825/2351/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 98614789), 10.12.2020 у справі № 520/6837/19, від 14.05.2020 у справі №820/5660/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89251708) та від 28.08.2019 у справі №825/2146/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83883641)
З'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (місцезнаходження: 29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький(з), вул. Пилипчука, 17, ЄДРПОУ 44070171) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нове будівництво та реконструкція» (02066, м. Київ, Дарницький р-н., вул. Ялтинська, буд. 5Б, код ЄДРПОУ 39365144), про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу - відмовити.
2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вісьтак М.Я.