07 січня 2026 року Справа № 280/42/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернова Ж.М. розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східного між ре гіо наль ного управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (49001, м.Дніпро, вул.Короленка, буд.4, код ЄДРПОУ 40867332) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Південно-Східного між ре гіо наль ного управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Перевіряючи відповідність позовної заяви вказаним вимогам, суд зазначає наступне.
Поняття "підсудність" розкривається законодавцем у параграфі 3 глави 2 розділу І КАС України та визначається останнім як територіальна юрисдикція, питання якої врегульовані приписами статтей 25-30 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Відтак, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Позовна заява не містить посилання позивача щодо вибору підсудності.
Як слідує із доданих до позовної заяви документів, зокрема відмітки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , що міститься на 12 сторінці його паспорта громадянина України, зареєстрованим місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2 .
У позовній заяві позивач зазначає адресу реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2215883 від 07.01.2026, за вказаними параметрами особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не знайдено.
На указану у позові адресу реєстрації місця проживання заявника поширюється територіальна юрисдикція Київського окружного адміністративного суду.
Місцезнаходженням відповідача - Південно-Східного між ре гіональ ного управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 49001, місто Дніпро, вулиця Короленка, будинок 4.
На указану у позові адресу місцезнаходження відповідача - суб'єкта владних повноважень поширюється територіальна юрисдикція Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Будь-яких належних доказів на підтвердження реєстрації у встановленому порядку місця проживання або перебування позивача або реєстрації місцезнаходження відповідача на території м. Запоріжжя чи Запорізької області матеріали справи не містять.
Тому на ініційований заявником спір не поширюється територіальна юрисдикція Запорізького окружного адміністративного суду.
Суд зазначає, що юрисдикція (підсудність) адміністративних спорів (справ) є правовим інститутом, який містить адміністративно-процесуальні норми, що розмежовують компетенцію щодо розгляду і вирішення адміністративних справ між окремими інституціями судової системи та між адміністративними судами одного інституційного рівня. Визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб'єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи. Предметною юрисдикцією адміністративних судів є сукупність правил, що визначають чи розмежовують компетенції судів з розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору. Територіальна юрисдикція (підсудність) адміністративних судів - це сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня щодо розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від території, на яку поширюється їхня діяльність. Інстанційною юрисдикцією адміністративних судів вважають правила, що визначають розмежування компетенції цих судів різного рівня при розгляді адміністративних справ.
Оскільки зареєстрованим місцем проживання позивача - ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , а місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є м.Дніпро, вул.Короленка, буд.4, то у спірних правовідносинах має місце випадок, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України, і наявні підстави для передачі даної адміністративної справи на розгляд саме до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача, оскільки реалізація права на застосування норм ч.1 ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України (а саме: право вибору суду обмежується місцем зареєстрованого проживання позивача, яке не знаходиться у межах Запорізької області) є виключною прерогативою сторони позивача.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено (ч. 6 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами ч. 8 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Отже, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов'язує його направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Керуючись ст.ст. 26, 29, 241, 248, 256 КАС України, суд
Адміністративну справу №280/42/26 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східного між ре гіо наль ного управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (49001, м.Дніпро, вул.Короленка, буд.4, код ЄДРПОУ 40867332) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - передати за підсудністю на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 07.01.2026.
Суддя Ж.М. Чернова