про витребування доказів
08 січня 2026 рокум. Ужгород№ 260/8902/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії
07 листопада 2025 року адвокат Німець Олена Михайлівна звернулася через Електронний суд в ЗОАС в інтересах ОСОБА_1 з позовом в якому просить :
1. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 .
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 07 жовтня 2025 року, засобами поштового зв'язку, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Однак, 08 жовтня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 призвано ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 , де 08 жовтня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 його було зараховано до списків особового складу.
Порядком №560 встановлена імперативна норма, яка забороняє мобілізувати особу до того часу, яка буде розглянута подана заява про надання відстрочки. Оскільки, станом на 08 жовтня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 не було розглянуте питання про надання позивачу відстрочки чи відмову у наданні відстрочки, то його протиправно призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим, особа вимушена звертатися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року було відкрито спрощене позовне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії.
18 листопада 2025 року відповідачем подано відзив на позов, у якому останній зазначив, що за частиною 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач є військовозобов'язаним, який Військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби. Також з наявних відомостей у Реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не був заброньований в установленому законом порядку.
Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України №69/2022, можна прийти до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_5 правомірно здійснено призов позивача на військову службу по мобілізації з подальшою відправкою для проходження військової служби до військової частини, оскільки це є його конституційним обов'язком. А відтак наказ від 08 жовтня 2025 року № М1834 в частині призову ОСОБА_1 не підлягає скасуванню.
24 листопада 2025 року представник позивача подала відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначала, що заперечення відповідача зводяться до формального цитування законодавства про військовий обов'язок та мобілізацію без урахування конкретних обставин справи, що свідчать про істотні порушення під час призову позивача.
Основним предметом спору є те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснив мобілізацію позивача до ухвалення будь-якого рішення за його поданою заявою про надання відстрочки, чим грубо порушив норми пункту 60 Порядку № 560. У своєму відзиві ІНФОРМАЦІЯ_5 : - не заперечив факту подання позивачем заяви про відстрочку, - не надав доказів її розгляду, - не надав рішення за заявою, - не пояснив причини проведення мобілізації попри наявність нерозглянутої заяви, - не довів наявності законних підстав для ігнорування поданої заяви.
Крім того, звернула увагу суду, що відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Таким чином, обов'язок щодо перевірки наявності у військовозобов'язаного права на відстрочку від призову під час мобілізації, а також обов'язок розглянути подані ним документи та заяву про відстрочку, прямо покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, відповідач 1 був зобов'язаний до ухвалення будь-якого рішення про мобілізацію позивача перевірити наявність або відсутність у нього підстав для надання відстрочки.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 77 КАСУ докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Частиною 1 ст. 79 КАСУ встановлено , що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 7-9 ст. 80 КАСУ особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом. У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст. 79, 80 Кодексу адміністративного судочинства України,
Зобов'язати позивача (представника позивача) надати суду в термін 5 днів з дня отримання даної ухвали :
- докази вручення ІНФОРМАЦІЯ_1 заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу від 07.11.2025 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати суду в термін 5 днів з дня отримання даної ухвали :
- заяву позивача направлену до ІНФОРМАЦІЯ_1 з інформацією про її реєстрацію та результати розгляду даної заяви ( рішення, тошо).
Суд роз'яснює, що за невиконання вимог суд застосовує заходи процесуального примусу відповідно до глави 9 КАСУ.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя З.Б.Плеханова