08 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/21251/25
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:
визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на підставі його рапорту від 26.05.2025;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 26.05.2025, та прийняти відповідне рішення про звільнення з військової служби позивача.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 27.05.2025 ним подано рапорт командиру частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 "Про військовий обов'язок і військову службу" через необхідність здійснювати постійний догляд за батьком - ОСОБА_2 , 1954 р.н., який є особою з інвалідністю ІІ групи.
31.07.2025 позивачу надійшла письмова відповідь з військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якої було відмовлено у звільненні через наявність у нього брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Позивач зазначає, що його брат є прийомним, а не біологічним родичем, на даний час разом з сім'єю постійно проживає в Федеративній Республіці Німеччина і не планує повертатися в Україну. А тому позивач є фактично єдиною особою, яка може доглядати свого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інваліда II групи. Вважає дії військової частини НОМЕР_2 незаконними і такими, що порушують його право на звільнення з військової служби.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 направила відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що законодавством визначено одну з умов звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема, відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Відповідно до акту обстеження сімейного стану старшого сержанта ОСОБА_1 , 1977 р.н., в ході вивчення сімейно-побутових умов, комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено наявність у позивача брата - ОСОБА_3 , який хоч і перебуває за кордоном, проте є членом сім'ї першого ступеня споріднення, та такою особою, що не потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Враховуючи викладене, військова частина НОМЕР_2 вважає, що підстави для звільнення з військової служби старшого сержанта ОСОБА_1 відсутні, а дії командування військової частини НОМЕР_1 законні.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступні обставини.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 червня 2022 року № 197, старшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного на посаду водія-сапера відділення розмінування взводу розмінування інженерної роти батальйону інженерної підтримки військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.
27.05.2025 військовою частиною НОМЕР_1 за вхідним № 6317 було зареєстровано рапорт позивача від 26.05.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" через сімейні обставини, а саме, у зв'язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю ІІ групи та відсутності інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону його утримувати.
На підтвердження вказаних у рапорті підстав, позивачем до рапорту було додано наступні документи та їх копії:
1. Копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_3 , виданого Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області 25.05.1997.
2.Копія довідки ОСОБА_1 про присвоєння ідентифікаційного номера.
3.Копія військового квитка ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 від 14.11.1995.
4.Копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 виданого Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Житомирського обласного управління юстиції Міністерства юстиції України 14.07.2001.
5.Копія паспорта громадянина України ОСОБА_5 № НОМЕР_6 , виданого органом № 1836 від 12.12.2019.
6.Копія картки платника податків ОСОБА_5 ..
7.Копія довідки вих.№ 10-14/2200 від 15.01.2020 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 ..
8.Копія пенсійного посвідчення ОСОБА_5 Серія НОМЕР_7 від 17.12.2021.
9.Копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААВ № 716127 від 22.11.2021 ОСОБА_5 .
10. Копія індивідуальної програми реабілітації інваліда № 2413 від 22.11.2021 ОСОБА_5 .
11.Копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 від 11.10.1997.
12.Копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_9 виданого Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області 15.12.2007.
13.Копія картки платника податків ОСОБА_2 ..
14.Витяг з реєстру територіальної громади № 2025/002824901 від 27.02.2025 ОСОБА_2 .
15.Копія пенсійного посвідчення Серія НОМЕР_10 від 20.12.2023 ОСОБА_2 .
16.Копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ № 415835 від 28.11.2023 ОСОБА_2
17 Копія індивідуальної програми реабілітації інваліда № 2034 від 28.11.2023 ОСОБА_2 .
18.Копія висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 191/33 від 27.02.2025 ОСОБА_2 .
19.Копія витягу з постанови лікарської комісії № 191/33 від 27.02.2025.
20.Копія свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_11 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 04.06.2024 ОСОБА_6 ..
21.Копія свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_12 , виданого 08.04.2025 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
22.Заява щодо вірності перекладу від 30.04.2025 з додатками.
23.Копія та переклад документів ОСОБА_7 .
24.Копія паспорта громадянина України ОСОБА_7 № НОМЕР_13 , виданого органом № 1836 20.06.2023.
25.Копія картки платника податків ОСОБА_7 ..
26. Витяг з реєстру територіальної громади№2025/006835879 від 23.05.2025.
27. Довідка Державного університету "Житомирська політехніка" № 192/25 від 23.05.2025 видана ОСОБА_7 ..
За результатом розгляду вказаного рапорту військовою частиною НОМЕР_1 було відмовлено у його задоволенні з огляду на те, що відповідно до акту обстеження сімейного стану, що був наданий ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.06.2025 №1939/3027 (вх. № 6886 від 12.06.2025) на запит військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2025 № 906/1686 комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що є інші члени першого чи другого ступеня споріднення у особи з інвалідністю II групи, які можуть здійснювати догляд.
Позивач був повідомлений про відмову у задоволенні рапорту листом військової частини НОМЕР_1 за вихідним № 4339 від 16.06.2025, який було вручено особисто під підпис ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач вважає вказану відмову не правомірною, оскільки він є фактично єдиною особою, яка може здійснювати догляд за батьком, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Таким чином, спірним питанням в даній справі є правомірність відмови у звільненні позивача з військової служби на пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" через наявність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня, які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю ІІ групи.
Інші обставини сторонами не оспорюються.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Так, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 року №2232 "Про військовий обов'язок та військову службу", військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби, під час воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до приписів абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" під час: дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, у тому числі, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, якщо такі самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорону здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, визначено перелік документів, що підтверджують наявність необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а саме:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді;
З матеріалів справи вбачається, що під час опрацювання долучених до рапорту позивача копій документів відповідачем встановлено, що відповідно до акта обстеження сімейного стану старшого сержанта ОСОБА_1 , 1977 р.н., в ході вивчення сімейно-побутових умов, комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено наявність у позивача брата - ОСОБА_3 , який хоч і перебуває за кордоном, проте є членом сім'ї першого ступеня споріднення, та такою особою, що не потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Вказане свідчить про наявність у позивача інших членів сім'ї першого ступеня споріднення, а саме брата - ОСОБА_3 , 1986 р.н..
В той же час, позивач в позові стверджує, що його брат є прийомним, а не біологічним родичем, на даний час разом з сім'єю постійно проживає в Федеративній Республіці Німеччина і не планує повертатися в Україну, а тому позивач є фактично єдиною особою, яка може доглядати свого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інваліда II групи.
Надаючи оцінку цим доводам, суд звертає увагу на наступне.
Як вже зазначалося, що серед переліку документів, які подаються разом з рапортом про звільнення, визначено один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків).
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав рапорт про звільнення та серед документів додав документи щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого вказав як брата.
Зокрема, надав нотаріально завірені документи, серед яких копія паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_14 дата видачі 28.07.2023 на ім'я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та копію заяви останнього від 24.04.2025.
Зміст наданих документів свідчить, що ОСОБА_8 має по батькові " ОСОБА_9 ". Таке ж по батькові має позивач - ОСОБА_1 , тобто у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 співпадають прізвища, а у останніх співпадають по батькові - " ОСОБА_9 ".
Вказані обставини та зміст рапорту позивача, на думку суду, дали відповідачу підстави дійти висновку, що ОСОБА_3 є сином - ОСОБА_2 , тобто особи, яка потребує постійного догляду.
Будь-яких доказів, що ОСОБА_3 , як стверджує позивач, не є біологічним родичем ОСОБА_2 , а також, що він є прийомним сином останнього до рапорту позивачем надано не було та в самому рапорті не зазначено.
Такі докази не надані також і до суду.
Крім того, слід зазначити, що зміст заяви ОСОБА_3 , яка була додана позивачем до рапорту, свідчить лише про висловлення ОСОБА_3 небажання повертатися на територію України з особистих причин. Будь-яких даних про те, що останній відмовляється здійснювати догляд за ОСОБА_2 , у зв'язку із тим, що він не є його сином, ОСОБА_3 не вказав.
Також, про такі обставини позивач не зазначив у своєму рапорті.
А тому, твердження позивача щодо того, що його брат - ОСОБА_3 є прийомним, суд оцінює критично.
Так, згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу
Обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків та порядок його виконання врегульовано Главою 17 СК України.
Так, статтею 202 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ст. 203 СК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", непрацездатні громадяни це особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Відповідно до ст. 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
З дітей, які ухиляються від виконання цих обов'язків, на підставі судового рішення утримуються аліменти у розмірі, передбаченому на аліментні виплати батьків дітям.
У випадках, коли батьки похилого віку знаходяться на державному утриманні в будинках-інтернатах, пансіонатах або в інших установах, аліментні виплати на їх догляд сплачуються цим установам.
Системний аналіз вищевказаних положень свідчить про те, що застосування п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII, як підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, можливий у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , крім позивача, має сина - ОСОБА_3 , що матеріалами справи не спростовано. Отже згідно приписів чинного законодавства ОСОБА_3 повинен піклуватися про свого батька - ОСОБА_2 ..
При цьому слід зауважити, що факт проживання останнього за межами території України не звільняє його від обов'язків, встановлених статтею 172 та главою 17 Сімейного кодексу України, щодо піклування та утримання свого непрацездатного батька, який є особою з інвалідністю ІІ групи. Такий обов'язок покладається, в тому числі і на усиновлених дітей, відповідно ч.3 ст.232 Сімейного кодексу України.
Суд зазначає, що відповідно до положень частин 1,3 статті 172 Сімейного кодексу України в якій зазначено: "... дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка чи син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування".
Згідно з положеннями статті 202 Сімейного кодексу України, повнолітні син, дочка зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Це саме обов'язок дітей доглядати за своїми батьками, а не право від якого можливо відмовитись без поважних причин.
За таких обставин, син - ОСОБА_3 має обов'язок здійснювати постійний догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 .
Частиною 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позивачем ні до рапорту, ні до матеріалів справи не надано доказів, які б підтверджували факт відсутності у нього інших членів сім'ї першого чи другого ступеня, які можуть здійснювати догляд за його батьком - особою з інвалідністю ІІ групи, в тому числі, що ОСОБА_3 , якого позивач у рапорті вказав як брата, не є в розумінні чинного законодавства членом сім'ї першого ступеня по відношенню до ОСОБА_2 , а тому дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є правомірними.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до відповідача з відповідним рапортом про звільнення, надавши відповідні документи.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_15 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ НОМЕР_16 ), про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
08.01.26