про залишення позовної заяви без руху
06 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/29129/25
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з нього безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 10735,57 гривень.
На обгрунтування заявлених позовних вимог військова частина НОМЕР_1 зазначила, що актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом призваним по мобілізації ОСОБА_1 від 08.06.2023 року № 2741 було встановлено, що солдат ОСОБА_1 не повернувся до військової частини НОМЕР_1 . При цьому, згідно розрахунків за час самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини утворилась переплата з грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 38470,97 гривень. Відповідно до витягу з книги грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 залишок до стягнення суми переплати з солдата ОСОБА_1 становить 10735,57 гривень. З метою стягнення із відповідача вказаних коштів, військова частина НОМЕР_1 звернулась з даним позовом до суду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з частиною 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
До позовної заяви, поданої через підсистему "Електронний Суд", в якості додатків військова частини НОМЕР_1 долучила сканкопію паспорту та військового квитка ОСОБА_1 . Однак, вищезазначені копії виготовлена в якості, яка не відображає всю інформацію, зазначену у цих документах, що позбавляє суд можливості встановити їх зміст.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Зі змісту позовної заяви військової частини НОМЕР_1 вбачається, що предметом спірних правовідносин є стягнення з ОСОБА_1 грошового забезпечення в розмірі 10735,57 гривень, виплаченого йому за період, коли він самовільно залишив військову частину.
Суд зазначає, що підстави для звернення військової частини НОМЕР_1 з даним позовом до суду виникли фактично 15.06.2023 - після затвердження наказом від 15.06.2023 №730 результатів службового розслідування за фактом відсутності ОСОБА_1 на військовій службі без поважних причин, оскільки саме в пункті 4.1 вказаного наказу було вирішено за відсутність військовій службі без поважних причин з 28.03.2022 по 08.06.2023 військовослужбовця ОСОБА_1 стягувати з нього щомісячно не більше 20% від грошового забезпечення суму протиправно отриманих коштів грошового забезпечення (38470,97 грн) за період з 28.03.2022 по 08.06.2023.
При цьому, доданим до позовної заяви витягом з книги грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 підтверджується, що на виконання наказу від 15.06.2023 №730 стягнення з ОСОБА_1 протиправно отриманих коштів грошового забезпечення проводилось щомісячно в період з липня 2023 року по січень 2024 року включно.
Відтак, з лютого 2024 року для військової частини НОМЕР_1 розпочався перебіг трьохмісячного місячного процесуального строку на звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 залишку безпідставно виплаченого йому грошового забезпечення в розмірі 10735,57 гривень.
Однак, до суду з даним позовом військова частина НОМЕР_1 звернулась 24 грудня 2025 року, з огляду на що, суд приходить до висновку про пропуск позивачем передбаченого ч.2 ст.122 КАС України трьохмісячного процесуального строку на звернення до суду.
Відповідно до вимог частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити позивачу строк для надання до суду:
- копії паспорту та військового квитка ОСОБА_1 , що виготовлені в якості, яка надає можливість встановити зміст цих документів;
- клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.Е.Черняхович