08 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/12953/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000115/2 від 18.03.2025 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000759 від 18.03.2025, винесені Волинською митницею (далі - відповідач).
В обґрунтування позову зазначає, що надані відповідачу документи підтверджують заявлену вартість товару та є достатніми для здійснення оформлення за основним методом. Документи, які були надані Волинській митниці, не містили розбіжностей, помилок, ознак підробки, що свідчить про відсутність у відповідача права вимагати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, проте, всупереч цьому відповідачем були прийняті оскаржуване рішення та картка відмови.
Ухвалою суду від 16.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Волинської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти позовних вимог, зазначено, що у митного органа були обґрунтовані підстави вважати, що документи, подані до митного оформлення за №25UA205140016330U9 від 17.03.2025 містили розбіжності, не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними і обгрунтованими.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, проте суд не вбачає підстав для задоволення цього клопотання, оскільки під час розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідач має право подати до суду всі докази на які він посилається у відзиві на позовну заяву та у письмовій формі викласти обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Правовідносини щодо переміщення товарів через митний кордон України, процедури митного контролю та оформлення, митного регулювання, пов'язаного з встановленням та справлянням податків та зборів регулюються Митним кодексом України. За приписами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, та подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Судом встановлено, що позивачем 17.03.2025 з метою проведення митного оформлення товару (Візки самохідні з двигуном внутрішнього згоряння, оснащені підіймальним обладнанням, що використовуються для підйому людей на будівництві, монтажних роботах, бувші у використанні; - Б/в підіймач колінчастий Наulottе НА20РХ, с.н.: А0400500, 2012 рік, вага 11710 кг - 1 шт. Робоча висота - 20,65 м, максимальна вантажопід'ємність - 230кг, тип двигуна - дизель, потужність двигуна - 38 кВт, швидкість руху - 0,50 - 4,50 км/год. Максимальна кількість людей на підіймачі - 2, Торговельна марка: Наulottе. Виробник: Наulottе Group) до Волинської митниці було надано митну декларацію №25UA205140016330U9, у якій була заявлена ціна товару 16000,00 євро відповідно до договору, а саме відповідно до фактури ЕХ2500045 від 13.03.2025, виданого фірмою "FORKLIFT GROUP Sp z.o.o." (Польша), та витрати на доставку.
На підтвердження заявленої митної вартості разом з митною декларацією позивачем було надано:
- рахунок-фактура (інвойс) № ЕХ2500045 від 13.03.2025;
- автотранспортна накладна 1303-01 від 13.03.2025;
- декларація про походження товару №ЕХ2500045 від 13.03.2025;
- банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару №643 від 10.03.2025;
- зовнішньоекономічний контракт №2024/040 від 26.07.2023;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №114 від 10.03.2025;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №118 від 13.03.2025;
- копія митної декларації країни відправлення №25PL301010000UPZB0 від 13.03.2025;
- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA205140016330U9 від 17.03.2025.
Позивач визначив митну вартість вказаного вище товару згідно статті 57 Митного Кодексу України за основним методом - за ціною договору (вартість операції).
Разом з тим, Волинською митницею 18.03.2025 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА205140/2025/000196/2 та сформовано картку відмови №UА205140/2025/001542.
Позивач 01.04.2025 в порядку частини 8 статті 55 МК України подав до Волинської митниці заяву, до якої додав документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, проте відповідач листом від 11.04.2025 відмовив у визнанні останньої й залишив прийняте раніше рішення без змін.
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням і карткою відмови, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини шостої зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішень митного органу про відмову у митному оформленні товарів та коригування митної вартості товарів.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
Виходячи із системного аналізу наведених вище положень статті 54 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Судом встановлено, що 26.07.2023 між ФОП ОСОБА_1 (Україна) як покупцем, та компанією FORKLIFT GROUP SP. z.o.o., (Польща) як продавцем, укладено контракт №2023/040, згідно якого предметом є визначений товар із найменуванням, зазначеним у специфікаціях; поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця; кожне замовлення укладається у формі специфікації, яка є невід'ємною частиною цього контракту; у кожній специфікації сторони погоджують конкретний перелік товару та інші умови; валютою розрахунків є євро; загальна вартість товару, що буде поставлятись по цьому контракту, становить суму всіх специфікацій до даного контракту; оплата товару повинна бути здійснена на умовах попередньої оплати або оплати після відправки товару постачальником; умови оплати узгоджуються в специфікації на кожну окрему поставку.
Відповідно до специфікації від 26.07.2023 №114 до контракту від 26.07.2023 №2023/040 встановлено, що сторони погодили поставку товару: б/в підйомник Наulottе НА20РХ загальною вартістю 16000,00 євро.
З метою декларування вказаного товару позивач подав до Волинської митниці митну декларацію від 17.03.2025 №25UA205140016330U9 .
Однак, 18.03.2025 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000115/2 від 18.03.2025 та сформовано картку відмови №UA205140/2025/000759 від 18.03.2025.
В пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів викладені обставини та джерела інформації, якими користувались митні органи для визначення митної вартості товарів.
Так, за змістом оскаржуваного рішення встановлено, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:
- згідно рахунка-фактури від 13.03.2025 № ЕХ2500045 вартість товару становить 17396 євро, що суперечить оплаті, зазначеній в платіжній інструкції від 10.03.2025 № 643 - 34000 євро. Також зазначаємо, що в призначенні платежу вказані специфікації №113 та №114, однак до митного оформлення надано специфікації №114 та №118, що унеможливлює віднесення оплати до оцінюваного товару;
- відповідно довідки про транспортні витрати від 17.03.2025 № 17032025-3 наявні навантажувально-розвантажувальні роботи, при цьому вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості;
- інформації щодо суми транспортних витрат по маршруту місце завантаження (Польща) - місце розвантаження (Україна) не подано до митного оформлення. Також, для перевірки числового розрахунку заявлених транспортних витрат не надано інформації щодо понесених витрат за статтями аитрат, калькуляції та інших документально підтверджуючих даних.
Додатково витребувано:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається:
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації:
5) банківські платіжні документи, що стосуються товару;
6) специфікація №113;
7) транспортні (перевізні) документи:
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларантом на вимогу митниці надано:
1) Інвойс від 27.02.2025 № 202528450474,
2) Калькуляцію від 17.03.2025№ 17032025-3/1;
3) Специфікацію від 10.03.2025 №113;
4) Підтвердження оплати від 05.03.2025 № 97404159071;
5) Лист від 17.03.2025№1703-03.
6) Лист від 17.03.2025№1703-03.
Переліку запитуваних митницею документів не надано, листом від 17.03.2025 № 1703-04 повідомлено про вичерпний перелік наданих документів.
- у зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні товари), та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанту. Митна вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме Товар - на рівні 26394 євро/од за ЕМД №UА205050/2024/042494 від 29.11.2024.
Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Візок самохідний з дизельним двигуном оснащений колінчастим підіймальним механізмом для підняття людей та ведення малярних і будівельних робіт, бувший у використанні; Наulottе, рік випуску - 2012».
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає таке.
Встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: рахунок-фактура (інвойс) від 13.03.2025 № ЕХ2500045; автотранспортна накладна 1303-01 від 13.03.2025; декларація про походження товару №ЕХ2500045 від 13.03.2025; банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару №643 від 10.03.2025; зовнішньоекономічний контракт №2024/040 від 26.07.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №114 від 10.03.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №118 від 13.03.2025; копія митної декларації країни відправлення №25PL301010000UPZB0 від 13.03.2025; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA205140016330U9 від 17.03.2025.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Зокрема, договірна ціна поставленої партії чітко вказана в специфікації №114 від 10.03.2025 до контракту №2023/040 від 26.07.2023 та рахунку-фактурі №ЕХ2500045 від 13.03.2025 та додатково підтверджується наданою платіжною інструкцією. Всі числові дані, зазначені в цих документах, повністю підлягають обчисленню і прийняті митним органом щодо інших товарів, які декларувалися.
Відповідач, аргументуючи своє рішення про коригування митної вартості, акцентує увагу на порівнянні митної вартості задекларованого товару у автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» з ймовірними дорожчими варіантами, а не на будь-яких недоліках в документах.
Стосовно зауважень відповідача у оскаржуваному рішенні про те, що згідно рахунка-фактури від 13.03.2025 № ЕХ2500045 вартість товару становить 17396 євро, що суперечить оплаті, зазначеній в платіжній інструкції від 10.03.2025 № 643 - 34000 євро; в призначенні платежу вказані специфікації №113 та №114, однак до митного оформлення надано специфікації №114 та №118, що унеможливлює віднесення оплати до оцінюваного товару, суд зазначає таке.
Відповідно до Специфікації №114 від 10.03.2025 до контракту 2023/040 від 26.07.2023, постачальник поставляє: «бувший у використанні підйомник Haulotte, серійний номер AD400500, 2012 року виготовлення вартість якого становить 16000,00 євро. Позивач (декларант) помилково надав в якості підтвердження суми вказаної у платіжній інструкції 34000,00 євро окрім специфікації №114, надавши специфікації № 118 замість специфіці №113. Оскільки в призначенні платежу вказано посилання на специфікацію №113 та №114, під час консультацій з митним органом позивач надав додатково специфікацію №113 від 10.03.2025 на суму 18000,00 євро, здійснивши додавання сум двох специфікацій (№№113 та 114), що дорівнює загальній сумі 34000,00 євро, що відповідає сумі вказаній у платіжній інструкції №643 від 10.03.2025. Додатково позивач надав пояснення №1703-03 від 17.03.2025 та додані до пояснення документи, проте відповідачем їх не взято до уваги та не надано їм належної оцінки.
Стосовно зауважень відповідача про те, що відповідно до довідки про транспортні витрати від 17.03.2025 № 17032025-3 наявні навантажувально-розвантажувальні роботи, при цьому вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості, суд зазначає, що згідно вказаної довідки навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість товару, товар не був застрахований підприємством. Також згідно специфікації №114 від 10.03.2025 до Контракту №2024/040 від 26.07.2023 сторони дійшли згоди, що ціна включає вартість пакування, навантаження, вартість піддонів, експортної та пакувальної тари і всі митні формальності, необхідні для вивозу товару, що повністю узгоджується з умовами поставки FCA.
Щодо твердження про не подання до митного оформлення інформації щодо суми транспортних витрат по маршруту місце завантаження (Польща) - місце розвантаження (Україна) не подано до митного оформлення та інформації щодо понесених витрат за статтями витрат, калькуляції та інших документально підтверджуючих даних, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що під час консультації з митним органом позивач надав калькуляцію транспортних витрат №17032025-3/1 від 17.03.2025, у якій наявна повна інформація по маршруту поставки товару: м. Рики (Польща) до м.Житомир. Разом з тим, відповідач не надав належної оцінки вказаним документам.
Крім того, суд зауважує, що перевізник вправі сам формувати ціноутворення того чи іншого перевезення з врахуванням відстані та інших необхідних характеристик.
Водночас, відповідачем не надано доказів на підтвердження існування сумнівів чи невідповідностей у документах, які підтверджують вартість транспортних витрат.
Натомість, на підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати надані позивачем документи (довідки, договори, акти виконаних робіт тощо).
Верховний Суд в постанові №803/718/17 від 07 липня 2023 року сформував правову позицію, що якщо Законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Положення Митного кодексу України не визначають конкретний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відтак, суд вважає безпідставним коригування заявленої декларантом ціни у цьому спорі з підстави ненадання документів, підтверджуючих вартість перевезення.
Також суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання позивачем додатково витребуваних від нього документів, оскільки ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об'єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості товарів.
Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.
Суд вважає необхідним зазначити, що спрацювання ризиків АСУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників МД наявності у митного органу сумнівів та наявність підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, такий розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.
Тобто, сам спрацьований АСУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, та посадові особи під час застосування СУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.
Крім наведеного вище, на протиправність рішень про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і те, що за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом митним органом взято: товар на рівні 26394 євро/од за ЕМД №UА205050/2024/042494 від 29.11.2024 «Візок самохідний з дизельним двигуном оснащений колінчастим підіймальним механізмом для підняття людей та ведення малярних і будівельних робіт, бувший у використанні; Наulottе, рік випуску - 2012».
Разом з тим суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначені декларації не розкривають умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Вказана митна декларація не містить параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товарами, що ввозились позивачем. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митним органом такого порівняння зроблено не було; документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, до суду подано не було.
Наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №814/2659/16, від 21.08.2018 у справі №804/7845/17, від 07.12.2018 у справі №809/4367/15.
Крім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.
Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.
Отже, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №826/23118/15.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, які можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем, та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.
Як встановлено ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені обставини справи, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 18.03.2025 №UA205140/2025/000115/2 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.03.2025 №UA205140/2025/000759 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4239,20 грн., понесені позивачем, підлягають відшкодуванню шляхом стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Волинська обл., Ковельський р-н, 44350, РНОКПП/ЄДРПОУ: 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000115/2 від 18.03.2025 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000759 від 18.03.2025, винесені Волинською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 4239 гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
08.01.26