Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 січня 2026 року Справа№200/8014/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частина НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення нарахування з 20.05.2023 по 06.09.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
зобов'язати здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 20.05.2023 по 06.09.2025, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату різниці коштів з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування позову зазначено, що під час проходження військової служби в спірний період розрахунок складових грошового забезпечення позивача протиправно здійснювався із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. Позивач зазначає, що з 18.06.2025, за наслідком прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, якою залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яким визнано нечинними зміни, внесені п. 2 постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, останній відновив свою первинну редакцію, відповідно до якої розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт. Попередні зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, внесені пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, також втратили чинність внаслідок їх скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18. Відтак, відповідач мав керуватися положеннями первинної редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та обчислювати розмір грошового забезпечення позивача і відповідних виплат, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України про Державний бюджет станом на 1 січня відповідного календарного року.
Відповідач надав суду відзив на позов, відповідно до якого позивач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. У відзиві зазначено, про позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за мобілізацією з 31.01.2023 до 06.09.2025. Відповідач зауважив на помилковості позиції позивача щодо необхідності застосування розрахунковою величиною при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням прожиткового мінімуму згідно з первинною редакцією пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», оскільки на час виникнення спірних відносин зміни, внесені до цього пункту, нечинними не визнавалась. Відповідно до положень ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ухвалою від 22.10.2025 відкрито провадження у справі, її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №31 від 31.01.2023 вважався таким, що з 31.01.2023 прийнятий на військову службу та призначений на посаду водія групи автомобільної техніки мобільного відділення забезпечення військової частини НОМЕР_1 , з 30.01.2023 зарахований до списків військової частини.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.09.2025 №249 позивач вважається з 06.09.2025 звільненим з військової служби у відставку за підпунктом “б» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку).
У період проходження служби позивачем з 20.05.2023 по 06.09.2025 розмір його грошового забезпечення визначався відповідачем, виходячи з фіксованої суми - 1762 грн відповідно до внесених змін Постановою КМУ № 481 до п. 4 Постанови КМУ № 704, що визнається відповідачем у відзиві та не є спірною обставиною між сторонами.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ ТА ВИСНОВКИ
Частиною 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній по 18.07.2022 включно) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», що набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни до норм Кодексу законів про працю України.
Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Згідно зі ст. 234 Кодексу законів про працю України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З урахуванням пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Пунктом 14 Розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Абзацом 3 пункту 7 цього ж розділу Порядку встановлено, що військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.
Тобто, позивач, у період служби, мав право на отримання належного йому грошового забезпечення.
Позивач у клопотанні про поновлення строків звернення до суду із цим позовом вказав, що строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин: через участь у тривалих операціях та бойових діях (має відповідне посвідчення), обмеженість доступу до правової допомоги, тривання військового часу у країні.
Ухвалою від 22.10.2025 відповідачу вказувалось надати суду докази документального повідомлення позивачу інформації про обсяг і характер виплачених йому сум за період з 20.05.2023 по 06.09.2025 (вручення розрахункових листів, довідок про нараховані та виплачені суми тощо).
Відповідачем ухвала не виконана, вказані документи суду не надані.
У матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу стало відомо про використаний відповідачем прожитковий мінімум для обчислення його грошового забезпечення раніше за отримання листа відповідача від 27.09.2025 № 623/2010 у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 10.09.2025.
При цьому, відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.07.2025, у справі № 120/15243/24, від 03.07.2025 у справі № 560/15912/24, від 19.06.2025 у справі № 400/5155/24, від 18.04.2025 у справі № 260/1955/24 початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом, як вказує Верховний Суд, може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Крім цього, 11.12.2025 рішенням Великої палати Конституційного Суду України положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у частині, яка стосується строку звернення працівника до суду з вимогами по виплату заробітної плати та інших належних йому суд, визнано неконституційними та встановлено, що таке положення втрачає чинність із дня ухвалення цього рішення.
Зважаючи на викладене, строк звернення до суду у цій справі позивачем не пропущений.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частинами другою, четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
З моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704), у первісній редакції було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Згідно з пунктом 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Відповідно до примітки до Додатку 14 Постанови № 704 оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.
На момент набрання чинності Постановою № 704, пункт 4 цієї постанови був викладений у редакції згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Проте, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, за наслідком розгляду якої суд визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови КМУ № 103, яким внесено зміни до інших постанов Кабінету Міністрів України.
Тобто, з 29.01.2020, враховуючи дату ухвалення цього судового рішення, було відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.
Водночас, 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 2 указаної постанови № 481 абз. 1 п. 4 постанови № 704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, пункт 4 постанови № 704, викладений з 20.05.2023 у такій редакції, передбачає встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовим званням, та не має у цьому прив'язки до певного розміру прожиткового мінімуму.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Тобто, саме із прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24 знов було відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції та змінено розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями з “1762 гривні» на “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року».
Разом із цим, відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Частинами 1, 2, 6 статті 57 Закону України «Про правотворчу діяльність» встановлено, що дія нормативно-правового акта у часі - це реалізація нормативно-правового акта щодо суспільних відносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали станом на дату набрання актом чинності. Дія нормативно-правового акта поширюється на суспільні відносини, що виникли (тривають) після набрання ним чинності, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.
Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності, якщо інше не передбачено законом, і закінчується моментом припинення його дії.
У разі, якщо припинення дії нормативно-правового акта здійснюється на підставі рішення суду, дія нормативно-правового акта припиняється з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025.
Враховуючи вказане, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» втратив чинність з 18.06.2025 - моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/29450/24.
Вказане свідчить про відсутність підстав для визначення військовослужбовцям розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з 20.05.2023 по 17.06.2025, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року.
Отже, у відповідача не було підстав для незастосування Постанови № 704 з урахуванням внесених Постановою № 481 змін у період служби позивача з 20.05.2023 по 17.06.2025, оскільки в цей період Постанова № 481 діяла та нечинною не визнавалася.
Не є спірною обставина обчислення грошового забезпечення відповідачем у період служби позивача з 20.05.2023 по 06.09.2025 із застосовуванням розрахункової величини 1762 грн, помноженої на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, що відповідало чинній на той час редакції Постанови № 704 з урахуванням внесених Постановою № 481.
Враховуючи наведене, у період проходження позивачем служби з 20.05.2023 по 17.06.2025 відповідач правомірно обчислював позивача грошового забезпечення, виходячи із суми 1762 грн, водночас, у період з 18.06.2025 по 06.09.2025 для обчислення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням, і виплат, що обчислюються із них, належало використовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025, що визначний Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
З огляду на таке, підлягають задоволенню вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення нарахування грошового забезпечення позивача з 18.06.2025 по 06.09.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Відтак, задоволенню також підлягають позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 06.09.2025, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату різниці коштів з урахуванням виплачених сум.
Вимоги позивача за період з 20.05.2023 по 17.06.2025 задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача, що стосуються правомірності обчислення виплачених у спірному періоді: щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, - то відповідачем всупереч ухвалі від 22.10.2025 не надано суду відомостей із відображенням переліку складових грошового забезпечення, виплачених у спірному періодів, розрахунку таких виплат, відомостей про використаний для їх обчислення прожитковий мінімум. Відтак, з наявних у справі документів неможливо встановити достеменний перелік отриманих позивачем складових грошового забезпечення у спірний період та спосіб їх обчислення.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на таке, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача здійснити перерахунок виплаченого позивачу грошового забезпечення та його складових і виплат, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за період 18.06.2025 по 06.09.2025 та виплатити їх із врахуванням раніше виплачених сум.
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, то відповідно п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з п. 4 цього Порядку виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Тобто, питання здійснення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат вирішується під час виплати такого грошового забезпечення, зважаючи на що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню як передчасні.
Враховуючи наведене, заявлений позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати. Отже, пдстави для розподілу судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.
З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 18.06.2025 по 06.09.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (та його складових і виплат, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням) ОСОБА_1 за період 18.06.2025 по 06.09.2025, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату різниці коштів з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.С. Михайлик