07 січня 2026 року Справа № 160/31915/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
05 листопада 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в особі начальника підполковника ОСОБА_2 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних "Оберіг" інформації про виключення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних "Оберіг" інформацію про виключення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він 14.02.2011 р. був виключенням з військового обліку. Проте відповідачем безпідставно не було внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно позивача про виключення його з військового обліку.
Ухвалою суду від 07.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачу було направлено копію ухвали суду від 07.11.2025 про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 08.11.2025; правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до відмітки зазначеної у військовому квитку НОМЕР_3 ОСОБА_1 є виключеним з військового обліку з 14.02.2011 року ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У серпні 2024 року, перебуваючи на кордоні України з метою виїзду до родини, Позивач отримав усну відмову від співробітника Держприкордонслужби, щодо перетину кордону, який мотивував свою відмову тим, що останній перебуває в Єдиному електронному реєстрі військовозобов'язаних «Оберіг», як військовозобов'язаний.
26.08.2024, 03.10.2014 року Позивач надсилав на ім'я Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 заяви з проханням виключити його з військового обліку (з внесенням відповідних даних в реєстр «Оберіг»), відповідно до абзі, п. 4, ч. 6, ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу » від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ. Проте відповіді не отримав.
На звернення Позивача від 24.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 надано відповідь листом №1934 від 02.07.2025 року в якому зазначено, що - «…Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перебуває в статусі військовозобов'язаного.
Відповідно до наданої копії військового квітка у 2011 році Ви були зняті з обліку («не виключені»). А отже зняття з військового обліку не звільняє особу від військових обов'язків, а лише змінює місце їх виконання.
Відповідно до Закону України від 22 липня 2014 року №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлений граничний вік перебування в запасі та у військовому резерві:
усім категоріям військовозобов'язаних - 60 років;
військовозобов'язаних-жінок - 50 років.
Законопроект був спрямований на забезпечення рівних можливостей різним категоріям громадян України щодо виконання військового обов'язку в запасі.
Після набуття змін всі військовозобов'язані зняті з обліку («не виключені») були поновлені на військовому обліку.
Наразі цей тимчасовий статус (знятий з обліку) регулюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (зі змінами) та Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (зі змінами).
Для того, щоб Ваш статус був актуалізований відповідно до чинних норм, необхідно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних».
Вважаючі зазначену бездіяльність протиправною позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» № 1951-VIII від 16.03.2017 (далі за текстом - Закон № 1951-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (стаття 2 Закону № 1951-VIII).
Згідно зі статтею 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є:
1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Частиною 5 статті 5 Закону №1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII).
За змістом статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов'язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях. (стаття 8 Закону № 1951-VIII)
Відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII, призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
На виконання частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до пункту 79 Порядку районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім іншого:
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку;
виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд зазначає, що Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» так і Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, покладає обов'язок на районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вносити до Реєстру передбачені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В пункті 4 розділу І Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів зазначено, що основними засадами ведення Реєстру є обов'язковість внесення до Реєстру передбачених Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі;
5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;
6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Як було встановлено, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до відмітки зазначеної у військовому квитку НОМЕР_3 ОСОБА_1 є виключеним з військового обліку з 14.02.2011 року ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_8 зобов'язаний був внести відомості в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про позивача, а саме те, що останній виключений з військового обліку відповідно до відмітки зазначеної у військовому квитку НОМЕР_3 та знятий з військового обліку з відміткою «виключений з військового обліку» 14.02.2011 року, що зроблено не було.
Суд вважає, що зазначеною бездіяльністю порушені права позивача, адже внесення даних до Реєстру про його непридатність до військової служби породжує для нього певні юридичні наслідки, на які позивач має обгрунтоване право розраховувати, але які не настали.
Підсумовуючи наведе, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , на підставі частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" відповідно до запису у військовому квитку НОМЕР_3 військовозобов'язаного ОСОБА_1 , згідно якого позивача виключено з військового обліку 14.02.2011 року - є протиправною.
Таким чином, відповідач всупереч приписам закону своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме не вніс належних відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку.
Обов'язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, як вже зазначалось вище, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відтак, недотримання відповідним ТЦК певних вимог щодо реалізації процедури виключення Позивача з військового обліку, може створювати негативні наслідки для позивача у майбутньому.
Тому суд констатує, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо позивача, яка полягає у невнесенні відомостей про виключення позивача з військового обліку до Реєстру.
Отже, встановивши наявність законних підстав внести відповідні відомості про позивача до Реєстру, суд прийшов до висновку про задоволення позову щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних " ІНФОРМАЦІЯ_9 " інформацію про виключення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з військового обліку, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову у частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази на підтвердження правомірності дій та докази, долучені в обґрунтування позову, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 05.11.2025 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню пропорційно з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в особі начальника підполковника ОСОБА_2 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних "Оберіг" інформації про виключення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних "Оберіг" інформацію про виключення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) з військового обліку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_2 ) понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 07 січня 2026 року.
Суддя Е.О. Юрков