08 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9774/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач-2) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо невизнання потерпілою від аварії на ЧАЕС (довідка №2907 від 19.06.2025) та щодо незарахування до стажу роботи періодів з 25.08.1989 по 27.11.1994 - згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 (записи №№1-5), в цей період навчання в школі поварів (свідоцтво №18 від 17.05.1990) та догляду за донькою ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 - 5 років 3 місяці; з 28.11.1994 по 17.07.1996- період догляду до 12-річного віку за донькою ОСОБА_2 - 1 рік 6 місяців 19 днів; з 18.07.1999 по 25.03.2000 - період догляду до 12-річного віку за сином ОСОБА_3 - 8 місяців; з 26.03.2003 по 31.12.2003- період догляду до 12-річного віку за донькою ОСОБА_4 - 9 місяців 5 днів; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до стажу роботи періоди з 25.08.1989 по 27.11.1994 - згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 (записи №№1-5), в цей період навчання в школі поварів (свідоцтво №18 від 17.05.1990) та догляду за донькою ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 - 5 років 3 місяці; з 28.11.1994 по 17.07.1996- період догляду до 12-річного віку за донькою ОСОБА_2 - 1 рік 6 місяців 19 днів; з 18.07.1999 по 25.03.2000 - період догляду до 12-річного віку за сином ОСОБА_3 - 8 місяців; з 26.03.2003 по 31.12.2003- період догляду до 12-річного віку за донькою ОСОБА_4 - 9 місяців 5 днів та повторно розглянути заяву про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня виникнення права на пенсію з 03.06.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Позивач вказує, що 29.07.2025 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Кіровоградській області та відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що позивач не має необхідного страхового стажу 26 років та відсутнє посвідчення постраждалого від ЧАЕС 3 категорії. Крім того, до загального страхового стажу, не зараховано період роботи з 25.08.1989 - 27.11.1994 рр., робота поваром на території Республіки Білорусь в м.Бресті та період догляду за дочкою до досягнення нею 3-ох років, оскільки догляд проходив на території Республіки Білорусь в м.Бресті. Також не враховано період догляду за дитиною до досягнення нею 12 річного віку, починаючи з 28.11.1994 по 17.07.1996, з 18.07.1999 по 25.03.2000 та з 26.03.2003 по 21.12.2003.
Позивач вважає таку відмову відповідача-2 у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку протиправним, оскільки вона подала усі необхідні документи для призначення пенсії.
Позивач також зазначає, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 роки не менше 3 років. При встановленні їй такого статусу та видачі відповідного посвідчення перевірено та підтверджено факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, що, на думку позивача, є підставою для зменшення їй пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді від 02.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.64).
У відзиві на позовну заяву від 16.09.2025 (а.с.67-69) представник відповідача-2 не погоджується з вимогами позивача та вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.
Документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку на 6 років. До документів не долучено посвідчення постраждалого від ЧАЕС 3 категорії. Додана лише довідка від 19.06.2025 № 2907 термін дії якої 2 роки, що суперечить підпункту 7 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Відповідно до статті 24 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
З 19.06.2023 припинено для України дію Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москві. Відповідно до пункту 2 стаття 241 Закону, періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 №562, зокрема, в разі неукладання міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України надсилається запит до МЗС щодо передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 документально не підтвердила не отримання пенсійних виплат від республіки Білорусь.
Страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 14 років 6 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано період за трудовою книжкою ( НОМЕР_3 ) з 25.08.1989 по 27.11.1994 та період догляду за утриманцем ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення ним 3-ох річного віку, оскільки трудова діяльність та догляд за утриманцем проходили на території республіки Білорусь.
Період догляду за за потерпілими дітьми від Чорнобильської катастрофи (27.11.1991 р.н., ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до досягнення ними 12-річного віку не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні документи передбачені пунктом 11 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, а саме: 1) посвідчення дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, або довідки про видачі таких посвідчень; 2) заява особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
З урахуванням викладеного відповідач-2 вважає прийняте рішення № 032950012822 про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» правомірним, а позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У відзиві на позовну заяву від 16.09.2025 (а.с.78-82) представник ГУ ПФУ у Волинській області заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції вказує, що права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ за умови підтвердження у встановленому законом порядку та належними доказами факту проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року викладено у постанові Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23.
Крім того, встановлено, що до документів ЕПС не долучено посвідчення постраждалого від ЧАЕС 3 категорії. Додана лише довідка від 19 червня 2025 року № 2907 термін дії якої 2 роки, що суперечить підпункту 7 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Таким чином, ГУ ПФУ у Волинській області не визнає адміністративний позов у зв'язку із відсутністю підстав для його задоволення, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією у 1991 році та довідкою №2907 від 19.06.2025 (а.с.14,16).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачами, період проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення підтверджено довідкою №744 від 14.05.2025, виданою Гуто-Боровенським Старостинським округом виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області, згідно якої позивачка була зареєстрована та постійно проживала в селі Іваномисль Камінь-Каширського району Волинської області з народження по 1990 що відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, село Іваномисль Камінь-Каширського району Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, також довідкою №574 від 07.05.2025 видана Камінь-Каширською міською радою Видричівського старостинського округу №6 Камінь-Каширського району Волинської області, підтверджено роживання позивачки в селі Видричі Камінь-Каширського району з 20.10.1994 по даний час. (а.с.18-19).
Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 виданого будинком цивільних обрядів м.Бреста, щодо підтвердження дошлюбного прізвища вказано, що прізвище позивача з « ОСОБА_6 » було змінено на « ОСОБА_7 » (а.с.23-25).
Згідно доданого до позовної заяви свідоцтва №28 виданого 17.05.1990 встановлено те, що ОСОБА_8 навчалася за професією «кухар» в школі-їдальні Берестейського ТЇІР та 1990 року закінчила даний навчальний заклад (а.с.20-22). Даний факт навчання підтверджується також копією трудової книжки позивача (а.с.45, 54 зворот).
Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 від 27.04.1990 у період з 25.08.1989 по 27.11.1994 позивач працювала в їдальні №90 , на посаді кухаря.(а.с.54 зворот).
З 28.11.1994 по 17.07.1996 включно - період догляду до 12 річного віку за донькою ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 ; з 18.07.1999 по 25.03.2000 - період догляду до 12 річного віку за сином ОСОБА_3 ; з 26.03.2003 по ІНФОРМАЦІЯ_5 - період догляду до 12 річного віку за донькою ОСОБА_4 .
Також судом встановлено, що діти позивача є потерпілими від Чорнобильською катастрофи, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_7 від 05.09.1999, серії НОМЕР_8 від 1997 року, серії НОМЕР_9 від 2000 року (а.с.40).
Як зазначено в позовній заяві та не заперечується відповідачами, позивач 29.07.1994 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
Рішенням № 032950012822 від 05.08.2025 (а.с.59) позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що позивач не має необхідного страхового стажу 26 років та відсутнє посвідчення постраждалого від ЧАЕС 3 категорії. Крім того, до загального страхового стажу, не зараховано період роботи з 25.08.1989 - 27.11.1994 рр., робота поваром на території Республіки Білорусь в м.Бресті та період догляду за дочкою до досягнення нею 3-ох років, оскільки догляд проходив на території Республіки Білорусь в м.Бресті. Також не враховано період догляду за дитиною до досягнення нею 12 річного віку, починаючи з 28.11.1994 по 17.07.1996, з 18.07.1999 по 25.03.2000 та з 26.03.2003 по 21.12.2003.
Аналіз наданих документів показує, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 14 років 06 днів.
З огляду на вказане, ГУ ПФУ в Кіровоградській області відмовило позивачу в призначені пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку з відсутністю необхідної тривалості проживання в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутністю страхового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Закону України Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (з наступними змінами та доповненнями) (далі Порядок №22-1) передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 роки не менше 3 років.
Частинами 3, 4 статті 15 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (далі Порядок №51), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Пунктом 10 Порядку №51 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 31 липня 2018 року у справі №751/2050/17, від 22.01.2019 у справі №129/1535/17, від 21 листопада 2019 року у справі №572/47/17 та в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішення даної справи.
Судом встановлено, що позивачу 07.09.1996 року Волинською обласною державною адміністрацією було видане посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_4 (а.с.16). Вказана обставина, також, підтверджена довідкою №718 від 27.08.2025, виданої Виконавчим комітетом Камінь0Каширської міської ради Видричівського старостинського округу №6 Волинської області (а.с.17).
Щодо посилання відповідачів на те, що позивачем до заяви про призначення пенсії не було додано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (3 категорії), а було надано лише довідку від 19.06.2025 №2907, термін дії якої становить 2 роки, суд відноситься критично, з огляду на наступне. Позивачем до матеріалів справи долучено протокол засідання регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян №99 від 06.10.2022 з якого слідує, що громадянам, яким встановлено статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 та громадянам, яких віднесено до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 3, видавати довідки про те, що вони мають інвалідність (особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи категорії 3) і користуються пільгами та компенсаціями, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за підписом керівника, скріплені печаткою (а.с.15).
До матеріалів позовної заяви додано довідку, видану Волинською обласною державною адміністрацією №2907 від 19.06.2025 терміном дії два роки (а.с.14)..
Таким чином, наявна у позивача довідка на заміну посвідченню (3 категорія) серії Б на виконання рішення членів регіональної комісії Волинської обласної ради, оформленого протоколом №99 від 06.10.2022 підтверджує факт проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Стосовно незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи та догляду за дітьми, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про зайнятість населення» права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
У розумінні абзацу 22 статті Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що до загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди її трудової діяльності на території Республіки Білорусь з 25.08.1989 по 27.11.1994, оскільки відповідно до листа Міністерства закордонних справ України №72/14-612/1-96203 від 15.08.2023 Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995, припинила свою дію для України з 23.12.2023.
Суд зазначає, що стаж роботи позивача у спірних періодах підтверджений документально записами в трудовій книжці серії НОМЕР_6 , зокрема записи №1-5 (а.с.44-45).
На переконання суду, записи трудової книжки позивача є чіткими, зрозумілими та не підлягають подвійному тлумаченню, відтак, є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.
Крім того, згідно зі свідоцтвом Міністерства торгівлі БСРР, 27.04.1990 рішенням кваліфікаційної комісії Брестського треста їдалень і ресторанів позивачу було присвоєно 3 кваліфікаційний розряд за професією кухар, що співмірно із записами трудової книжки (а.с.20-22).
Оскільки трудовий стаж набутий позивачем на території Республіки Білорусь, тому при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону №1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписано Україною, стала Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995, яку ратифіковано Законом України №546/96-ВР від 22.11.1996.
Згідно із ст.ст.5-7 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, пенсійне забезпечення громадян Договірних Сторін та членів їх сімей здійснюється по законодавству Договірної Сторони, на території якої вони постійно проживають, якщо цією Угодою не встановлено інше.
При призначенні пенсій зараховується трудовий (страховий) стаж, в тому числі і той, що дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, набутий по законодавству будь-якої з Договірних Сторін, в тому числі і до набуття чинності цієї Угоди, а також на території СРСР до 1 січня 1992 року. При цьому обчислення трудового (страхового) стажу проводиться по законодавству Договірної Сторони, яка призначає пенсію.
Громадянам, які проживали на території однієї Договірної Сторони і працювали після переселення на території іншої Договірної Сторони, пенсія обчислюється із заробітку (прибутку), який вони отримували на території Договірної Сторони переселення, якщо ними набутий мінімально необхідний трудовий (страховий) стаж для обчислення заробітної плати при призначенні пенсії у відповідності з законодавством Договірної Сторони переселення.
Відповідно до ст.16 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, кожна Договірна Сторона має право денонсувати цю Угоду, повідомивши письмово про це іншу Договірну Сторону. Дія цієї Угоди припиняється з дня, вказаного у повідомленні, але не раніше ніж через шість місяців з дня, наступного за днем отримання повідомлення.
Законом України від 29.05.2023 №3117-IX «Про денонсацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення» денонсовано «Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення», вчинену 14.12.1995 в м. Києві та ратифіковану Законом України від 22.11.1996 №546/96-ВР.
Згідно із листом Міністерства закордонних справ України від 15.08.2023 №72/14-612/1-96203 Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995, припиняє дію 23.12.2023.
Між тим, статтею 16 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення передбачено, що права громадян, набуті згідно положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили в разі її денонсації.
Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
Таким чином, положення Закону від 29.05.2023 №3117-IX підлягають до застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ними чинності.
Оскільки позивач працювала та навчалася в Республіці Білорусь в той час, коли вказаний вище міжнародний договір був чинним, у ГУ ПФУ в Кіровоградській області не було підстав не зараховувати документально підтверджений стаж роботи ОСОБА_1 на території Республіки Білорусь з 25.08.1989 по 27.11.1994.
Стосовно періоду догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею 3-ох річного віку, то такий період не зараховано також у зв'язку з тим, що догляд за утриманцем проходив на території Республіки Білорусь, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 18.04.1991 між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 (а.с.25). ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народилася донька ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 (а.с.28). Згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_6 позивача з 27.11.1994 було звільнено з Брестського комбінату шкільного харчування за власним бажанням, по догляду за дітьми до 14 років за статтею 31 КЗпП Республіки Білорусь (а.с.57).
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з ч. 2 ст. 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до п. 11 наведеного вище Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Отже, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_6 позивач 25.08.1989 - зарахована навчатися у школу підприємства тресту; 27.04.1990 - присвоєно кваліфікацію кухаря 3 розряду; 28.04.1990 - переведена кухарем 3 розряду у їдальню №90 із їдальні №4; 30.06.1992 - ідальня школи №13 виділена із складу їдальні №4 та наказом №271 треста їдалень та ресторанів від 21.05.1992 передана комбінату наказом №16 шкільного харчування від 12.06.1992; 27.11.1994 - звільнена за сласним бажанням з Брестського комбінату шкільного харчування за ст. 31 КЗпП Республіки Білорусь у зв'язку з догляду за дітьми до 14 років.
Суд зауважує, що донька позивачки ОСОБА_10 згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 безперервно працювала до 27.11.1994 включно. Таким чином позивачем не було дотримано умови, а саме безробіття матері до досягнення дитиною 3-річного віку для здійснення догляду за нею, відтак вказаний період не може бути зарахований повторно як період роботи та як період догляду за дитиною до досягнення нею 3-ох річного віку до стажу роботи позивачки.
Стосовно не зарахування до страхового стажу позивачки періодів: з 28.11.1994 по 17.07.1996- період догляду до 12-річного віку за донькою ОСОБА_2 ; з 18.07.1999 по 25.03.2000 - період догляду до 12-річного віку за сином ОСОБА_3 ; з 26.03.2003 по 31.12.2003- період догляду до 12-річного віку за донькою ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 - ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народилася донька ОСОБА_10 ; згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки народився син ОСОБА_11 ; згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_12 - ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивачки народилася донька ОСОБА_12 (а.с.28, 33, 36).
Як слідує з відзиву на позовну заяву, наданого ГУ ПФУ в Кіровоградській області, зазначені періоди не зараховані у зв'язку з тим, що відсутні документи передбачені пунктом 11 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, а саме:
1) посвідчення дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, або довідки про видачі таких посвідчень;
2) заява особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі також - Закон № 796-ХІІ).
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення (пункту 1 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ).
Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження, евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) (пункт 2 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ).
Відповідно до статті 21 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20, окрім іншого, зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства (пункт 18 статті 20).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 27 Закону № 796-ХІІ до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років (пункт 13 частини першої статті 30 Закону № 796-ХІІ).
Отже, Законом № 796-ХІІ гарантовано право на зарахування до стажу роботи одного з батьків дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею 12-річного віку.
Таким чином, законом № 796-ХІІ гарантовано право на зарахування до стажу роботи одного з батьків дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею 12-річного віку.
При цьому відповідно до пункту 11 Порядку № 637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Як встановлено з матеріалів справи позивач має трьох дітей, які мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, що підтверджено посвідченнями дитини потерпілої від Чорнобильської катастрофи, зокрема: серії НОМЕР_7 - ОСОБА_10 , серії НОМЕР_8 ОСОБА_11 , серії НОМЕР_9 - ОСОБА_12 (а.с.40).
Разом з тим судом встановлено, що ні до суду, ні відповідачам ОСОБА_1 не було надано заяви про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, необґрунтованою є вимога позивача щодо зобов'язання відповідача врахувати в страховий стаж періоди догляду до 12 років за дітьми, постраждалими від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім того, при вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про переведення на інший вид пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Кіровоградській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання здійснити повторний розгляд заяви позивача є саме ГУ ПФУ в Кіровоградській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача про призначення пенсії.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені докази в їх сукупності, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним дій ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо невизнання ОСОБА_1 потерпілою від аварії на ЧАЕС та незарахування до стажу роботи періодів з 25.08.1989 по 27.11.1994 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_6 та зобов'язання визнати позивача особою, яка має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи та зарахувати позивачу до страхового стажу період її роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_6 на території Республіки Білорусь з 25.08.1989 по 27.11.1994 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 29.07.2025, з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Кіровоградській області (рішенням якого відмовлено у призначенні пенсії) на користь позивача необхідно стягнути 1 211,20 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції від 28.08.2025.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо невизнання ОСОБА_1 потерпілою від аварії на ЧАЕС та незарахування до стажу роботи періодів з 25.08.1989 по 27.11.1994 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_6 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на підставі наявних документів визнати ОСОБА_1 особою, яка має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи та зарахувати до страхового стажу період її роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_6 на території Республіки Білорусь з 25.08.1989 по 27.11.1994 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 29.07.2025, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судові витрати у сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_13 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43007, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Соборна, 7А, код ЄДРПОУ 20632802).
Суддя А.Я. Ксензюк