08 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8505/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16615-23 від 21 березня 2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 31.05.2012 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем.
21 березня 2016 року Головним управлінням Державної податкової служби у Волинській області прийнято вимогу про стягнення з позивача боргу (недоїмки) №Ф-16615-23 у розмірі 14 056,64 грн.
Позивач із вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач не погоджуються, вважає її протиправною та такою, що винесена не в порядку, не у спосіб та поза межами повноважень відповідача, оскільки з 06.08.2015 по 07.10.2016 ОСОБА_1 був призваний у Збройні Сили України по мобілізації, відтак сплата єдиного внеску здійснювалася військовою частиною де проходив службу позивач.
В свою чергу, покладення спірною вимогою на позивача обов'язку із сплати єдиного соціального внеску за спірний період спричинить подвійну його сплату, що суперечить меті запровадженого Державою консолідованого страхового внеску.
Крім цього, на думку представника позивача, оскаржувана вимога не відповідає вимогам, що встановлені Законом №2464-VI, Інструкцією №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469), а отже відповідачем порушено процедуру, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що згідно бази даних ІКС «Податковий блок» по СГД ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 в інтегрованій картці платника податку по коду платежу 71040000 - єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність обліковувалася заборгованість в сумі 16 864, 28 грн, яка виникла внаслідок нарахувань за період з 2013 по 2016 роки.
Оскільки позивач не знявся з обліку в ДПС в межах чинного на той період законодавства, відповідачем винесено та направлено податкову вимогу за період з 2012-2016 роки.
В поданій до суду відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити повністю.
Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 31.05.2012 по 16.12.2016 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що було зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
21 березня 2016 року Головним управлінням Державної податкової служби у Волинській області прийнято вимогу про стягнення з позивача боргу (недоїмки) №Ф-16615-23 зі сплати єдиного внеску за 2012-2016 роки у розмірі 14 056,64 грн.
Не погоджуючись із вказаною вимогу представник позивача звернувся до суду.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
З матеріалів справи, зокрема, військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 26.05.2020 вбачається, що позивач з 06.08.2015 по 07.10.2016 був призваний у Збройні Сили України по мобілізації та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Поряд з цим, 08.06.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 №1275-VII (далі Закон №1275- VII), яким розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI доповнено пунктом 9-2, відповідно до якого під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якщо вони не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Законом №1275-VII установлено, що цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17.03.2014 №303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», та протягом усього особливого періоду.
Аналогічні норми містяться також в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі Інструкція №499).
Пунктом 7 розділу ІV Інструкції №499 передбачено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники, визначені пп.3, 4 п.1 розділу II цієї Інструкції, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, якщо вони не є роботодавцями. Зазначені платники звільняються від виконання обов'язків платника єдиного внеску, якщо вони не є роботодавцями, з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або завершено його лікування (реабілітацію).
Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про поширення на фізичну особу-підприємця, прийнятого на військову службу за контрактом під час виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду, пільги щодо звільнення від сплати єдиного внеску, передбаченої пунктом 9-2 частини другої розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI.
За змістом Пояснювальної записки до проекту Закону №1275-VII метою його прийняття є, зокрема запровадження норм щодо поширення соціального захисту на військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом, передбачений законодавством для військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації.
Також, проаналізувавши зміст наведених положень Закону №2464-VI та Інструкції №449, Верховний Суд у своїй постанові від 30.10.2018 у справі №805/930/16-а висловив правову позицію про те, що ненадання позивачем заяви про звільнення від відповідальності за невиконання обов'язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску не є безумовною нормою, оскільки звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі №2464-VI, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення.
Із змісту частини першої статті 19 Закону №2232-XII, вбачається, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Таким чином, наведеними законодавчими нормами встановлено, що особи, які призиваються під час мобілізації, на особливий період, в тому числі, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, можуть виконувати обов'язки військової служби як з укладенням контракту так і без нього. Така правова ситуація як укладення контракту, не змінює статусу осіб, які виконують обов'язки військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
З урахуванням вищенаведеного правового регулювання, варто зазначити, що норми пункту 9-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, які звільняють фізичних-осіб підприємців, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації, на особливий період від сплати єдиного внеску на весь строк служби, поширюють свою дію і на позивача.
Крім того, в силу вимог пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу».
Враховуючи наведене, сплата єдиного внеску роботодавцем позивача (Міністерство оборони України в особі командира Військової частини) виключає стягнення цього внеску за цей період з позивача як підприємця.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №260/117/19.
Позивачем на підтвердження сплати військовою частиною НОМЕР_2 сум єдиного внеску долучено до матеріалів справи довідку з відомостями персоніфікованого обліку форми ОК-5 та форми ОК-7.
З огляду на викладені обставини справи і правове регулювання спірних відносин, суд вважає, що нарахування ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке відбувалося протягом періоду, у якій сплату внесків за позивача здійснювала військова частина НОМЕР_2 , де ОСОБА_1 проходив військову службу, є протиправним.
Таким чином, покладення спірною вимогою на позивача обов'язку із сплати єдиного соціального внеску за спірний період спричинить подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого Державою консолідованого страхового внеску.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19), від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні фактичні та правові підстави для нарахування єдиного внеску за період з 06.08.2015 по 07.10.2016, у зв'язку із чим з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вказаної вимоги, в частині нарахування єдиного внеску за період з 06.08.2015 по 07.10.2016 належить задовольнити.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16615-23 від 21 березня 2016 року, в частині нарахування єдиного внеску за період з 06.08.2015 по 07.10.2016.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 44106679).
Суддя Ю.Ю. Сорока