02 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/14540/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
за участю секретаря судового засідання Клочко А.С.,
представника позивача Швеця О.М.,
представника відповідача Будя С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Маневицької селищної ради до Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Камінь-Каширська окружна прокуратура про визнання протиправними та скасування постанов,
Маневицька селищна рада звернулася до Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Маневицький відділ ДВС) з позовом про визнання протиправними та скасування постанов начальника Маневицького відділу ДВС Будя С.Л. від 14 листопада 2025 року №79600179 про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних судових витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Волинський окружний адміністративний суд для виконання рішення від 07 травня 2025 року у справі №140/73/25 видав виконавчий лист від 17 вересня 2025 року в частині зобов'язання Маневицьку селищну раду вчинити дії, спрямовані на визнання гідротехнічних споруд (дамби довжиною 550 м, ширина по верху 3 м, висота 3 м та шахтний водоскид з металевих конструкцій, які знаходяться на водному об'єкті площею 1,9 га неподалік села Довжиця на території Маневицької селищної ради) безхазяйним майном, в тому числі шляхом звернення із заявою про взяття вказаних гідротехнічних споруд на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, та розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік у друкованих засобах масової інформації. На підставі цього виконавчого листа постановою начальника Маневицького відділу ДВС Будя С.Л. від 14 листопада 2025 року відкрито виконавче провадження №79600179, в межах якого винесені також постанова про розмір мінімальних судових витрат виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору.
Позивач вважає, що на час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було підстав для винесення спірних постанов, оскільки Маневицькою селищною радою добровільно виконувалося судове рішення, а його невиконання станом на 14 листопада 2025 року зумовлено виключно тривалістю у часі процедури передання у комунальну власність безхазяйного нерухомого майна, що включає такі етапи: виявлення безхазяйного нерухомого майна; фіксація факту наявності безхазяйного нерухомого майна; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна шляхом державної реєстрації та опублікування в засобах масової інформації відповідного повідомлення; звернення до суду з позовною заявою про передачу у комунальну власність; прийняття майна у комунальну власність на підставі рішення суду.
Позивач стверджує, що ще у 2022 році Маневицька селищна рада зверталася до Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області, Фонду державного майна України Державного архіву Волинської області, ПрАТ «Волиньводпроект» для отримання відомостей щодо перебування (не перебування) гідротехнічних споруд на балансі чи у державній власності, наявності технічної документації, актів приймання-передачі та інших документів. 15 вересня 2025 року постійно діючою комісією з виявлення, взяття на облік, збереження та використання безхазяйного майна, визнання спадщини відумерлою та прийняття такого майна у комунальну власність Маневицької селищної ради проведено обстеження майна, яке знаходиться на території Маневицької селищної ради біля с. Довжиця - гідротехнічних споруд (дамби та шахтного водоскиду). Рішенням виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 06 листопада 2025 року №227 затверджено акт обстеження нерухомого майна - гідротехнічних споруд (дамби та шахтного водоскиду), що має ознаки безхазяйного майна, виявленого на території Довжицького старостинського округу біля с. Довжиця. Крім того, 21 листопада 2025 року розроблений технічний паспорт об'єкта нерухомого майна - складової частини меліоративної мережі (гідротехнічних споруд - дамби та шахтного водоскиду з металевих конструкцій), гідротехнічним спорудам присвоєно ідентифікатор об'єкта нерухомого майна, а для отримання адреси об'єкта нерухомого майна сформовано та направлено відповідну заяву до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Маневицької селищної ради.
На переконання позивача, оскільки він не був бездіяльним, то у державного виконавця відсутні правові підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також постанов про розмір мінімальних судових витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, які винесені в один день, до закінчення строку на добровільне виконання рішення суду.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадженні у справі; судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); одночасно залучено третю особу, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Камінь-Каширську окружну прокуратуру.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити повністю (а.с.65-68). В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що рішення суду у справі №140/73/25 набрало законної сили 22 серпня 2025 року, а значимі для його виконання дії позивач розпочав вчиняти тільки з 15 вересня 2025 року; із заявою про взяття гідротехнічних споруд на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, Маневицька селищна рада звернулася 01 грудня 2025 року та рішення суду залишається невиконаним до цих пір. Водночас Камінь-Каширська окружна прокуратура 14 листопада 2025 року звернулася із заявою про примусове виконання судового рішення на підставі виконавчого листа, виданого 17 вересня 2025 року, що з урахуванням положень статей 4, 26 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) слугувало підставою для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідач зауважив, що відповідно до статей 27, 42 Закону №1404-VIII постанову про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження; доводи позивача про те, що передумовою для стягнення виконавчого збору з боржника є невиконання боржником рішення добровільно в установлений для цього строк, а також вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання, є помилковими й ґрунтуються на приписах попереднього Закону України «Про виконавче провадження».
Третя особа у письмовому поясненні позовні вимога також вважає безпідставними (а.с.81-84), зазначивши, що станом на дату набрання рішення у справі №140/73/25 законної сили в окружній прокуратурі були відсутні відомості про добровільне виконання рішення суду Маневицькою селищною радою. Листом від 18 вересня 2025 року №51/1-1105вих-25 Маневицькій селищній раді скеровано лист з вимогою надати в строк до 24 вересня 2025 року інформацію щодо вжитих заходів на виконання судового рішення у справі №140/73/25. Оскільки строк для примусового виконання рішення суду встановлений до 23 листопада 2025 року, то окружна прокуратура 13 листопада 2025 року звернулася із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду у справі №140/73/25.
Третя особа вважає, що у межах строку добровільного виконання рішення (до відкриття виконавчого провадження) та після відкриття виконавчого провадження боржник усіх дій не завершив. Оскаржувані постанови державного виконавця відповідають вимогам Закону №1404-VIII й у нього були підстави як для відкриття виконавчого провадження, так і для одночасного винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
У судовому засіданні представники сторін підтримали власні доводи, викладені у заявах по суті справи. При цьому представник позивача наполягав на тому, що інформацію про стан виконання рішення суду у справі №140/73/25 було надано Камінь-Каширській окружній прокуратурі листом від 17 жовтня 2025 року №3314/01-13/2-25.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи учасників справи, суд встановив такі обставини.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі №140/73/25 визнано протиправною бездіяльність Маневицької селищної ради щодо вчинення дій, спрямованих на визнання гідротехнічних споруд (дамби довжиною 550 м, ширина по верху 3 м, висота 3 м та шахтний водоскид з металевих конструкцій), які знаходяться на водному об'єкті площею 1,9 га неподалік села Довжиця на території Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, безхазяйним майном та зобов'язано Маневицьку селищну раду вчинити дії, спрямовані на визнання зазначених гідротехнічних споруд безхазяйним майном, в тому числі шляхом звернення із заявою про взяття вказаних гідротехнічних споруд на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, та розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік у друкованих засобах масової інформації.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року апеляційну скаргу Маневицької селищної ради залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі №140/73/25 - без змін.
17 вересня 2025 року Волинський окружний адміністративний суд видав стягувачу виконавчий лист №5770/2025р. для примусового виконання рішення суду №140/73/25 в зобов'язальній частині; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - до 23 листопада 2025 року (а.с.69).
14 листопада 2025 року до Маневицького відділу ДВС надійшла заява Камінь-Каширської окружної прокуратури (стягувача) про примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого листа від 17 вересня 2025 року №5770/2025р. (а.с.70).
Постановою начальника Маневицького відділу ДВС Будя С.Л. від 14 листопада 2025 року на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону №1404-VIII відкрито виконавче провадження №79600179 про примусове виконання виконавчого листа від 17 вересня 2025 року №5770/2025р. Боржнику - Маневицькій селищній раді установлено строк для виконання рішення суду - 10 робочих днів (пункт 2 постанови); стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 32000,00 грн (пункт 3) (а.с.71 зворот-72).
У межах цього виконавчого провадження також винесено постанови від 14 листопада 2025 року ВП №79600179 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 200,00 грн (а.с.73 зворот-74) та про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн (а.с.75 зворот-76).
Листом від 28 листопада 2025 року №3914/01-13/2-25 Маневицька селищна рада просила Маневицький відділ ДВС призупинити виконання постанов від 14 листопада 2025 року №79600179 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та скасувати їх з тих підстав, що рішення суду виконується добровільно, а виконавчий лист пред'явлений для примусового виконання передчасно (а.с.55).
Листом від 10 грудня 2025 року №4027/0-13/2-25 (а.с.56-58) Маневицька селищна рада повідомила Маневицький відділ ДВС про такі вжиті заходи відповідно до зобов'язальної частини рішення суду у справі №140/73/25:
15 вересня 2025 року постійно діючою комісією з виявлення, взяття на облік, збереження та використання безхазяйного майна, визнання спадщини відумерлою та прийняття такого майна у комунальну власність Маневицької селищної ради проведено обстеження майна, яке знаходиться на території Маневицької селищної ради біля с. Довжиця, а саме обстеження гідротехнічних споруд (дамби довжиною 550 м, ширина по верху - 3 м та шахтного водоскиду з металевих конструкцій), про що складено відповідний акт (а.с.14);
06 листопада 2025 року рішенням виконавчого комітету Маневицької селищної ради №227 «Про затвердження акту обстеження нерухомого майна, що має ознаки безхазяйного» затверджено акт обстеження нерухомого майна - гідротехнічних споруд (дамби та шахтного водоскиду), що має ознаки безхазяйного майна, виявленого на території Довжицького старостинського округу біля с. Довжиця від 15 вересня 2025 року; уповноваженому органу доручено здійснити заходи щодо подання заяви про взяття на облік безхазяйного майна до державного реєстратора (а.с.15);
19 листопада 2025 року направлено лист щодо виготовлення технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна комунальної власності Маневицької селищної ради - складову частину меліоративної мережі (гідротехнічних споруд: дамби та шахтного водоскиду з металевих конструкцій), яке знаходиться біля с. Довжиця (а.с.20); 21 листопада 2025 року розроблений технічний паспорт об'єкта нерухомого майна - складової частини меліоративної мережі (гідротехнічних споруд - дамби та шахтного водоскиду з металевих конструкцій), який зареєстрований у Реєстрі будівельної діяльності (реєстраційний номер ТЮ 1:0172-7485-7213-3224), гідротехнічним спорудам - дамбі та шахтному водоскиду з металевих конструкцій присвоєний ідентифікатор об'єкта нерухомого майна 01.2554379.5120034.20251120. 59.0000.63 (а.с.24-26);
24 листопада 2025 року до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Маневицької селищної ради направлено заяву про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна. Наказом відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 25 листопада 2025 року №142 відмовлено у присвоєнні адреси об'єкту нерухомого майна складовій частині меліоративної мережі (а.с.59-60);
01 грудня 2025 року сформовано довідку щодо земель, на яких розміщена складова частина меліоративної мережі, як таких, які не включені до земель розпаювання; внесення відомостей про земельну ділянку, сформовану за рахунок невитребуваної земельної частки (паю), не є можливим (а.с.53);
01 грудня 2025 року до державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Маневицької селищної ради направлено заяву про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме складової частини меліоративної мережі (гідротехнічних споруд - дамби та шахтного водоскиду з металевих конструкцій). Листом відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 03 грудня 2025 року №242/08-03 відмовлено у взятті на облік безхазяйного нерухомого майна - складової частини меліоративної мережі (гідротехнічних споруд - дамби та шахтного водоскиду з металевих конструкцій) у зв'язку з технічною неможливістю формування відповідної заяви через відсутність верифікації в порядку відповідної інформаційної взаємодії відомостей про складову частину меліоративної мережі, відомостей про земельну ділянку (а.с.52).
Маневицька селищна рада у листі від 10 грудня 2025 року №4027/0-13/2-25 просила Маневицький відділ ДВС закінчити виконавче провадження №79600179 у зв'язку з добровільним виконанням рішення суду у справі №140/73/25 до початку відкриття виконавчого провадження та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору.
У цьому спорі предметом оскарження є постанови державного виконавця від 14 листопада 2025 року ВП №79600179 про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. Тобто, спір виник між стороною виконавчого провадження - боржником та органом державної виконавчої служби.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначений принцип обов'язковості судового рішення відображений у статтях 14, 370 КАС України.
Зокрема, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (частина перша статті 370 КАС України).
За приписами частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов'язковості виконання рішень.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII (чинний з 05 жовтня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як установлено пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Стаття 4 вказаного Закону визначає вимоги до виконавчого документа (обов'язкові реквізити), його форму, правила оформлення та підстави для повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій (частина третя статті 24 Закону №1404-VIII).
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За обставин цієї справи спірна постанова від 14 листопада 2025 року про відкриття виконавчого провадження №79600179 винесена у зв'язку із надходженням до відповідача 14 листопада 2025 року заяви Камінь-Каширської окружної прокуратури (стягувача) про примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого листа №5770/2025р., виданого Волинським окружним адміністративним судом 17 вересня 2025 року щодо зобов'язання Маневицьку селищну раду вчинити дії, спрямовані на визнання гідротехнічних споруд (дамби довжиною 550 м, ширина по верху 3 м, висота 3 м та шахтний водоскид з металевих конструкцій), які знаходяться на водному об'єкті площею 1,9 га неподалік села Довжиця на території Маневицької селищної ради, безхазяйним майном, в тому числі шляхом звернення із заявою про взяття вказаних гідротехнічних споруд на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, та розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік у друкованих засобах масової інформації (а.с.70).
Цей виконавчий документ відповідає вимогам статті 4 Закону №1404-VIII, поданий з дотриманням правил вчинення виконавчих дій (щодо рішення про зобов'язання вчинити дії - за місцем вчинення таких дій) та у межах строку пред'явлення виконавчого документа до виконання (до 23 листопада 2025 року).
Позивач не наводить, а суд не встановив підстав, які б відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII зобов'язували державного виконавця повернути виконавчий документ без прийняття до виконання стягувачу.
Враховуючи приписи частин першої, п'ятої статті 26 цього Закону, державний виконавець був зобов'язаний розпочати виконавче провадження за заявою стягувача про примусове виконання виконавчого документа (у цьому разі - виконавчого листа від 17 вересня 2025 року №5770/2025р.); процесуально така дія оформляється постановою про відкриття виконавчого провадження.
При цьому Закон не допускає можливості перевірки стану виконання виконавчого документа боржником до відкриття виконавчого провадження. Для виконавця заява стягувача про проведення примусового виконання рішення є підставою розпочати примусове виконання незалежно від того, чи боржник та стягувач контактували між собою з приводу виконання рішення суду.
В контексті наведеного суд не знаходить правових та фактичних підстав для визнання протиправною та скасування постанови від 14 листопада 2025 року про відкриття виконавчого провадження №79600179.
Суд також зазначає, що повідомлення боржника про необхідність виконання рішення протягом 10 робочих днів не означає, що примусове виконання не розпочалося, адже примусове виконання розпочинається з моменту винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, на що вказує зміст статті 26 Закону №1404-VIII.
Цією статтею не передбачено надання боржнику строку для добровільного виконання рішення та не пов'язано початок примусового виконання рішення із закінченням строку для його добровільного виконання, як це передбачалося нормами Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження».
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2020 року у справі №640/13075/19.
Між тим частина шоста статті 26 Закону №1404-VIII встановлює не право, а обов'язок у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначити про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (у разі виконання рішення, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору).
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша статті 27 Закону №1404-VIII).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ у чинній станом на 14 листопада 2025 року редакції слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій.
Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 28 квітня 2020 року у справі №480/3452/19, від 11 жовтня 2023 року у справі №140/1126/23, від 02 жовтня 2025 року у справі №160/16615/23 та ін.
Оскільки виконавче провадження відкрито для примусового виконання рішення немайнового характеру (про зобов'язання вчинити дії), то відповідно до наведених положень статті 27 Закону №1404-VIII та статті 8 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір виконавчого збору для боржника - юридичної особи становить 32000,00 грн (8000,00 грн х 4) та саме такий розмір зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження (пункт 3) та у постанові про стягнення з боржника виконавчого збору від 14 листопада 2025 року ВП №79600179 (а.с.71 зворот-72).
У межах спірних правовідносин щодо винесення відповідачем постанови від 14 листопада 2025 року ВП №79600179 про стягнення з боржника виконавчого збору відсутні визначені законом умови та підстави не стягувати виконавчий збір.
Стаття 27 Закону №1404-VIII передбачає випадки, за яких виконавчий збір не стягується.
Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами (частина п'ята статті 27).
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню (частина сьома статті 27).
Жодна з наведених підстав не відповідає обставинам цієї справи.
Частиною дев'ятою статті 27 Закону №1404-VIII також обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Позивач наполягає, що рішення суду у справі №140/73/25 виконувалося ним добровільно до відкриття виконавчого провадження та не виконане у повному обсязі у зв'язку із тривалістю у часі процедур, спрямованих на визнання гідротехнічних споруд безхазяйним майном та передання їх у комунальну власність.
Суд зазначає, що матеріали справи дійсно містять докази вчинюваних Маневицькою селищною радою дій, спрямованих на виконання судового рішення зобов'язального характеру (набрало законної сили 22 серпня 2025 року).
Так рішенням виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 06 листопада 2025 року №227 затверджено акт від 15 вересня 2025 року обстеження нерухомого майна - гідротехнічних споруд (дамби та шахтного водоскиду), що має ознаки безхазяйного майна, виявленого на території Довжицького старостинського округу біля с. Довжиця (а.с.15); за ініціативою Маневицької селищної ради 21 листопада 2025 року розроблений технічний паспорт об'єкта нерухомого майна - складової частини меліоративної мережі (гідротехнічних споруд - дамби та шахтного водоскиду з металевих конструкцій) (а.с.24-26); 24 листопада 2025 року до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Маневицької селищної ради направлено заяву про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна (а.с.60), а 01 грудня 2025 року - заяву про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме складової частини меліоративної мережі (гідротехнічних споруд - дамби та шахтного водоскиду з металевих конструкцій) (а.с.54).
Однак вказані письмові докази лише вказують на те, що рішення на момент відкриття виконавчого провадження перебувало у процесі виконання та відповідні дії вчинялися і після відкриття 14 листопада 2025 року виконавчого провадження, тоді як встановлений законом тримісячний строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання закінчувався 23 листопада 2025 року.
Суд наголошує, що предметом оскарження є постанова про стягнення виконавчого збору від 14 листопада 2025 року ВП №79600179. Відтак суд надає оцінку підставам для її винесення на вказану дату.
Суд повторює, що державний виконавець постанову про стягнення виконавчого збору виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), що й було зроблено у цьому разі.
Натомість для реалізації частини дев'ятої статті 27 Закону №1404-VIII (щодо не стягнення виконавчого збору) має існувати постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону (якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження). За наявності таких обставин фактичне стягнення виконавчого збору виконавець не проводитиме.
Частиною другою статті 42 Закону №1404-VII передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802; в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5, зі змінами) витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
З огляду на викладене правове регулювання до повноважень державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження віднесено одночасне прийняття постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, передбачених нормами законодавства.
Як убачається із матеріалів справи, постановою від 14 листопада 2025 року ВП №79600179 відповідач визначив розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 200,00 грн. Такі процесуальні дії державного виконавця відповідають наведеному нормативному регулюванню.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін у цій справі, суд дійшов висновку, що виконавець, приймаючи оскаржувані постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку із відмовою в задоволенні позову відсутні підстави для відшкодування позивачу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд
В задоволенні позову Маневицької селищної ради (44601, Волинська область, селище Маневичі, вулиця Незалежності, будинок 30, ідентифікаційний код юридичної особи 04333193) до Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (44601, Волинська область, селище Маневичі, вулиця Соборності, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 34516065), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Камінь-Каширська окружна прокуратура (44501, Волинська область, місто Камінь-Каширський, вулиця Воля, будинок 7) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк
Повний текст рішення складено 07 січня 2026 року