м. Вінниця
08 січня 2026 р. Справа № 120/13507/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , центр, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не розгляду заяви про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ;
- зобов'язати розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про відмову у наданні відстрочки чи про надання відстрочки;
- визнати протиправними дії щодо направлення до органів Національної полції України щодо доставлення, як такого , що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210 КУПАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення;
- зобов?язати Вінницький об?єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) направити до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 (РНОКП - НОМЕР_2 ), як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210 КУпАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 30 грудня 2022 р. № 148.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем особисто направлено до центру заяву про надання відстрочки, до якої долучено документи, які підтверджують право позивача на надання відстрочки.
Однак, за наслідком розгляду поданої заяви жодних рішень не прийнято, що, на думку позивача, свідчить про допущену протиправну бездіяльність суб'єктом владних повноважень.
Окрім того, позивач вказує, що не погоджується із тим, що до органів поліції направлено повідомлення про його доставку, оскільки йому не вручалось жодне направлення на ВЛК, відтак, й не допускалось ним порушення.
Ухвалою від 29.09.2025 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
25.12.2025 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те, що заява подана засобами поштового зв'язку, хоча військовозобов'язаний має прибути особисто для її подання. Зазначив, що позивачем порушено правила війського обліку, однак не було можливим скласти протокол, що стало підставою для звернення до органів поліції
Ухвалою від 08.01.2026 р. продовжено строк на подання відзиву.
Дослідивши письмові докази суд встановив наступне.
20.06.2025 року позивач направив (за допомогою засобів поштового зв'язку) до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву, в якій просив прийняти рішення про надання йому відстрочки, оскільки навчається.
Листом від 12.07.2025 року №6200 центр повідомив позивача про те, що заява про відстрочку подається особисто. Відтак, запропоновано прибути особисто ЦНАП «Прозорий офіс» із заявою та документами.
Не погоджуючись з такими діями, бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині не розгляду заяви про надання відстрочки, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом, який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, є Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції чинній на момент виникнення чинних правовідносин, далі Закон № 3543-XII).
Згідно приписів статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Відповідно частини 2 статті 3 Закону № 3543-XII мобілізаційна підготовка та мобілізація здійснюються на основі таких принципів: централізоване керівництво; завчасність; плановість; комплексність і погодженість; персональна відповідальність за виконання заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян; гарантована достатність; наукова обґрунтованість; фінансова забезпеченість.
Пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Процедура надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, регламентується Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок №560).
Пунктами 56 - 61 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації приймається комісією, створеною при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), за наслідками розгляду відповідних документів військовозобов'язаних.
Суд зазначає, що Порядок №1487 не визначає конкретних способів надання документів, що підтверджують саме право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою, тощо). Однак, передбачає обов'язок під час подання заяви пред'явити військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).
Також ні положеннями Закону №2232-ХІІ, ні Законом України №3543-XII, ні Порядком №560 не передбачено обов'язку особистого фізичного відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Обов'язок "особисто подати заяву","особисто повідомити" не означає особисту фізичну присутність, особисто прибути.
При цьому, у спірних правовідносинах відповідач не ставив під сумнів факт, що заява про відстрочку була направлена засобами поштового зв'язку військовозобов'язаним особисто.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач, надіславши особисто засобами поштового зв'язку заяву та документи для вирішення питання про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, дотримався процедури особистого їх подання (направлення).
Заява позивача, незалежно від способу її подання, підлягала до розгляду по суті порушеного у ній питання .
Отримавши таку заяву з додатками, відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки, в тому числі у разі відсутності військово-облікового документ.
Суд зауважує, що лист відповідача від 12.07.2025 за вих.№6200 носить інформативний характер та не свідчить про прийняття рішення по суті порушеного у заяві питання. Вказана відповідь також не тягне за собою жодних юридичних наслідків, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи, а відтак, не є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Оскільки заява позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідачем по суті не розглядалася та відсутнє належним чином оформлене рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивована відмова в наданні такої відстрочки, то відповідач допустив протиправну бездіяльність.
З урахуванням вищевикладеного керуючись ст. 245 КАС України, суд обирає інший спосіб захисту та доходить висновку, що слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви про надання відстрочки.
Відтак вимога про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду заяви не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З огляду на те, що судом визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви про надання відстрочки, відповідно, з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути по суті заяву позивача та прийняти відповідне рішення.
Стосовно вимог про визнання протиправними дій щодо направлення до органів Національної полції України щодо доставлення, як такого , що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210 КУПАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення та зобов?язання Вінницький об?єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) направити до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 (РНОКП - НОМЕР_2 ), як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210 КУпАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 30 грудня 2022 р. № 148., то тут суд вказує на таке.
Абзацом 16 пункту 79 Порядку №1487 обумовлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.
Аналогічна норма міститься в п. 9 Положення від 23.02.2022 № 154, за змістом якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції, у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення.
Як видно із військового облікового документа позивача, підставою для звернення до поліції стало не можливість складання протоколу про адміністративне правопорушення (не проходження ВЛК).
З огляду на те, що відповідач наділений правом зверненням в установленому законом порядку до органів Національної поліції, у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України, таке направлення не є протиправним.
Слід особливо наголосити, що питання щодо наявності або відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого законодавством про військовий облік, зокрема щодо нібито непроходження військово-лікарської комісії (ВЛК), не належить до предмета розгляду адміністративного суду у даній справі.
Більш того, відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, з'ясування винуватості особи, наявності складу правопорушення, а також оцінка доказів у цій частині здійснюються виключно в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке розглядається органами (посадовими особами), уповноваженими на це законом.
Так, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Саме в межах такого провадження законодавець передбачив процесуальні гарантії захисту прав особи, включно з правом на захист, надання пояснень, дослідження доказів та оскарження постанови.
Натомість адміністративний суд, здійснюючи правосуддя у справах публічно-правового характеру, не наділений повноваженнями встановлювати факт вчинення адміністративного правопорушення чи підміняти собою органи, уповноважені на розгляд справ про адміністративні правопорушення, оскільки це призвело б до порушення принципу розмежування юрисдикції та виходу суду за межі наданих йому законом повноважень.
Таким чином, з'ясування питання щодо дотримання позивачем правил військового обліку, у тому числі проходження ВЛК, можливе лише в межах відповідного адміністративного провадження за КУпАП, а не в межах розгляду даної адміністративної справи судом.
Відтак, вимоги позивача про визнання протиправними дії щодо направлення до органів Національної полції України щодо доставлення, як такого , що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210 КУПАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення та зобов?язання Вінницький об?єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) направити до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 (РНОКП - НОМЕР_2 ), як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210 КУпАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 30 грудня 2022 р. № 148, не підлягають задоволенню.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1211, 20 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 807, 46 (2/3 задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації датованої 20.06.2025 р.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 датовану 20.06.2025 р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір 807, 46 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін НОМЕР_2 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
Повний текст рішення сформовано 8.01.26 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна