Номер провадження: 33/813/110/26
Номер справи місцевого суду: 504/4115/25
Головуючий у першій інстанції Якимів А. В.
Доповідач Копіца О. В.
06.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Стоянової Л.І. в присутності захисника Жеба Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника Жеба Є.О., в інтересах ОСОБА_1 ,на постанову Доброславського районного суду Одеської обл. від 27.10.2025 відносно:
ОСОБА_1 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця,проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
Відповідно до вказаної постанови суду, 27.09.2025 о 21.50 год. за адресою: дорога Новомиколаївська (Старокиївське шосе) 21 км 700м, водій ОСОБА_1 керував автомобілем NISSAN PATHFINDER, д.р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, сповільнена мова. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР).
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник Жеба Є.О.зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, винесеною при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на такі обставини:
- висновок суд 1-ої інстанції про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не підтверджено належними та допустимими доказами;
- суд залишив поза увагою той факт, що протокол про адміністративне правопорушення всупереч п. 5 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України № 1376від06.11.2015 складений на аркуші звичайного паперу, а не на спеціальному бланку;
- судом не надано оцінці тому факту, що працівниками поліції ОСОБА_1 , права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП,були роз'яснені вже після складення протоколу про адміністративне правопорушення;
- суд не врахував особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем та учасником бойових дій, що підтверджується військовим квитком та посвідчення учасника бойових дій.
Посилаючись на наведені обставини, захисник Жеба Є.О. просить скасувати постанову суду та провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, не зважаючи на своєчасне та належне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, про причини неприбуття не повідомив та жодних клопотань на адресу суду не подавав, натомість, в судове засідання з'явився його захисник Жеба Є.О., який не заперечував щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
Враховуючи неявку ОСОБА_1 в судове засідання, апеляційний суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 268, ч. 6 ст. 294 КУпАП та з'ясувавши думку захисника, вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Заслухавши пояснення захисника Жеба Є.О., який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність.
При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №466996 від 27.09.2025 (а.с. 1), в якому викладені дата та час, місце та обставини (керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння) вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також зазначені ознаки наркотичного сп'яніння і засвідчено факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР;
- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.09.2025, у якому також зафіксовані виявлені у результаті проведеного поліцейським огляду ОСОБА_1 , ознаки наркотичного сп'яніння (а.с. 5);
- відео-файлами з нагрудного відео-реєстратора поліцейських № 474500, № 765367 (а.с. 6), на яких зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Як вбачається зі змісту постанови суду 1-ої інстанції, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, на відеозаписі події зафіксовано зупинку працівниками поліції на блокпосту транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , проведення працівником поліції поверхневого огляду транспортного засобу, під час якого виявлено в ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, пропозицію пройти медичний огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, а також факт відмови ОСОБА_1 від проведення огляду в медичному закладі.
Також на відеозаписі зафіксовано як працівником поліції ОСОБА_1 було роз'яснено, що за фактом відмови відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким його було ознайомлено під підпис.
Отже, наведене свідчить, що твердження ОСОБА_1 щодо незаконності дій працівників поліції зі складення протоколу про адміністративне правопорушення, є голослівними, оскільки спростовані наявними в матеріалах справи доказами, при цьому зміст протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, тому підстави для визнання його недопустимим доказом, як про це стверджує апелянт, відсутні.
В цьому контексті апеляційний суд також відхиляє доводи сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути допустимим доказом вчинення правопорушення, оскільки складений на аркуші звичайного паперу, а не на спеціальному бланку та вважає за необхідне звернути увагу апелянта на наступне.
Так, апелянт посилається на п. 5 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 про те, що протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом згідно з технічним описом бланка протоколу про адміністративне правопорушення (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер, водночас, відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 (Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається в письмовій формі відповідно до ст. 254 КУпАП. За наявності технічної можливості протокол про адміністративне правопорушення складається в електронній формі з автоматичним присвоєнням йому відповідної серії та номера, який роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.
Системний аналіз вищевказаних положень законодавства та нормативних актів свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення може бути складено як в письмовій формі згідно положень ст. 254 КУпАП, так і в електронній, що прямо передбачено Інструкцією № 1395 від 07.11.2015.
Так, наявний в матеріалах провадження протокол про адміністративне правопорушення складено в електронній формі з присвоєнням йому відповідної серії та номера, його роздруковано за допомогою спеціальних технічних пристроїв, отже твердження сторони захисту в наведеній частині є голослівними.
Не заслуговують на увагу доводи сторони захисту щодо не роз'яснення ОСОБА_1 під час складення протоколу прав та обов'язків, оскільки такі спростовуються відеозаписом події, на якому зафіксовано роз'яснення працівником поліції ОСОБА_1 його прав та обов'язків, після чого останнього було ознайомлено зі складеними відносно нього процесуальними матеріалами, які були ним підписані.
Вказані обставини також підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, у п. 13 якого міститься підпис ОСОБА_1 про те, що йому було роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції узгоджуються з приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Отже, позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та його процесуальна поведінка, пов'язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що зібрані у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 докази є належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Водночас, апеляційний суд погоджує доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом особи ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем та учасником бойових дій, та як наслідок - безпідставності стягнення з останнього судового збору.
Згідно із ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Приписами п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
На вказані обставини суд 1-ої інстанції увагу не звернув, що свідчить про передчасність висновку щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь держави судового збору відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП.
У відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.
Отже, за наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу захисника Жеба Є.О., в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково, а постанову суду 1-ої інстанції - змінити, в частині стягнення з останнього судового збору.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Жеба Є.О., в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Доброславського районного суду Одеської обл. від 27.10.2025 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - змінити.
Виключити із резолютивної частини постанови Доброславського районного суду Одеської обл. від 27.10.2025 другий абзац щодо стягнення із ОСОБА_1 судового збору.
В іншій частині постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца