Справа № 161/9186/22 Провадження №11-кп/802/245/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
08 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 02 січня 2026 року (ЄРДР № 12021030000000179),
В провадженні Маневицького районного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021030000000179, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.255-1 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.255-1, ч.1 ст.255-2 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
В судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу, не відпали, а продовжують існувати.
Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 02 січня 2026 року клопотання прокурора задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 березня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що прокурором доведено, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід, оскільки наведені в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу суду постановленою з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, а застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід - надмірно суворим, непропорційним та таким, що не відповідає цілям кримінального провадження. Вказує, що стороною обвинувачення, не доведено наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України. Більше того, продовжуючи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , місцевий суд не надав належної оцінки характеризуючим особу ОСОБА_6 обставинам, а саме, те, що в останнього є постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, вагітна дружина та малолітні діти, а також тяжкий стан здоров'я ОСОБА_6 , який підтверджений медичними документами, а надання йому медичної допомоги в умовах СІЗО неможливо, з огляду на офіційні відповіді медичної частини СІЗО.
З огляду на вищевикладене просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, у випадку відмови в задоволенні апеляційної скарги, в частині зміни запобіжного заходу, вирішити питання про визначення розміру застави відносно обвинуваченого.
В судове засідання прокурор не з'явився. Клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав суду, а тому відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України, розгляд проводиться за відсутності прокурора.
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати ухвалу і застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Так, відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.
За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання сторони обвинувачення прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Як встановлено судом, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.255-1 КК України. При цьому, обґрунтованість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Встановлено і те, що судовими рішеннями ОСОБА_6 неодноразово продовжувався строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Оскаржуваною ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 02.01.2026 року обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02.03. 2026 року включно.
Продовжуючи обвинуваченому в ході розгляду кримінального провадження такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою, місцевий суд врахував обґрунтованість пред'явленого обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також взяв до уваги те, що раніше заявлені ризики, передбачені п. п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися.
Як встановлено судом, підставами для застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри та/або пред'явленого обвинувачення, яка (які) стверджується матеріалами провадження, а метою - запобігання спробам переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання сторони обвинувачення в даному провадженні, не змінилися обставини, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинуваченого, зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України.
Так, наведені стороною обвинувачення у клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є доведені ризики, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, на даний час обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.255-1 КК України, які відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, серед яких злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, санкцією статті якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років, а за вчинення злочину зазначеного ч.2 ст.255-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Більше того, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, в складі організованої групи, що не виключає можливості перебуваючи в місцях позбавлення волі через інших осіб здійснити вплив на потерпілого та свідків, враховуючи, що перебування на волі обвинуваченим надає йому додаткові можливості на вплив на учасників судового процесу.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого та тяжкості інкримінованого йому діяння, його віку та стану здоров'я, відсутності медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд приходить до висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання доведеним ризикам, встановленим п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведеними стороною обвинувачення.
Окрім того, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що надані стороною захисту як в суді першої так і апеляційної інстанції медичні документи, не є переконливими доказами на не можливість проведення медичного лікування ОСОБА_6 в умовах СІЗО.
Разом з тим, в медичних документах поданих стороною захисту зазначено інформацію про травму, про те відсутня конкретна відповідь лікаря про неможливість проведення належного лікування в умовах слідчого ізолятора.
Доводи сторони захисту про те, що наведені стороною обвинувачення ризики того, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі може вчинити дії, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України нічим не підтверджені, на увагу суду не заслуговують, оскільки повністю спростовується матеріалами провадження, які фактично вказують про протилежне.
Також є такими, що не заслуговують на увагу суду доводи сторони захисту про те, що цілодобовий домашній арешт зможе запобігти ризикам, визначеним у ст.177 КПК України, оскільки враховуючи встановлені обставини, які свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, а також особу обвинуваченого, вони є непереконливими.
Усі інші доводи сторони захисту з приводу незаконності судового рішення в частині продовження строку запобіжного заходу на увагу суду не заслуговують, оскільки не є такими, що зменшували б ризики, які були доведені стороною обвинувачення.
Разом з тим, суд відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України також обґрунтовано не визначав розмір застави, оскільки ОСОБА_6 , окрім іншого обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти громадської безпеки, передбачено ч.2 ст. 255-1 КК України, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, а саме у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а тому розмір застави у даному кримінальному провадженні, на підставі п.п. 4, 5 ч.4 ст. 183 КПК України не визначається, з чим повністю погоджується і апеляційний суд.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі захисника, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 - 1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 02 січня 2026 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 березня 2026 року включно, без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді