Справа № 761/20774/25
Провадження № 2-а/761/704/2025
08 січня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
В травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-скасувати постанову №166-З від 14.12.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Має індивідуальний номер в реєстрі «Оберіг» №0408202314258483000021. 14.12.2024 посадовою особою відповідача винесено оскаржувану постанову, якою його ( ОСОБА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 201-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн. В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», відповідно до якої громадяни чоловічої статті від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'явити його за вимогою представників РТЦКСП або поліції. Про існування постанови позивачу стало відомо після блокування його карткових рахунків та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
З даною постановою він ( ОСОБА_1 ) не погоджується, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що в повній мірі не відповідає нормам КУпАП, так як він пред'явив військово-обліковий документ в електронній формі.
Відповідач, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався; відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.
Суд, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Стаття 55 Конституції України, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіряючи обставини по справі, судом встановлено, що постановою №166-№ по справі про адміністративне правопорушення від 14.12.2024, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 13.12.2024 близько 11 год. 20 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , відмовив на запит співробітників районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) пред'явити військово-обліковий документ, оскільки, за його словами не мав його при собі. Таким чином, ОСОБА_1 порушив норму ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої громадяни чоловічої статті віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'явити його за вимогою представників ІНФОРМАЦІЯ_4 або поліції.
У позовній заяві позивач стверджує, що він, пред'явив військово-обліковий документ на запит співробітників ІНФОРМАЦІЯ_4 в електронній формі із застосунку «Резерв+».
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований в реєстрі «Оберіг» за індивідуальним номером 0408202314258483000021, що підтверджується витягом із застосунку «Резерв+».
Відповідно до п. 2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» від 16.05.2024 № 559 ( далі - Порядок №559), військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Згідно п. 6 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: Електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
Пунктом 8 Порядку №559 визначено, що військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності):1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку; 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів; 9) військове звання (для військовозобов'язаних та резервістів); 10) військово-облікова спеціальність; 11) відомості про виконання військового обов'язку (категорія обліку); 12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку); 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення;14) адреса місця проживання; 15) номери засобів зв'язку; 16) адреси електронної пошти (за наявності); 17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов'язаним та резервістом;
18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.
Відповідно до п. 8-1 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній. QR-код військово-облікового документа містить відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 7, 8, 11-13, 17 пункту 8 цього Порядку. Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього.
При цьому, п. 11 Порядку №559 визначено, що перевірка військово-облікового документа в електронній формі здійснюється шляхом зчитування QR-коду ініціатором перевірки за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості військово-облікового документа в електронній формі у формі інформаційного повідомлення. QR-код повинен бути придатним для зчитування технічними засобами ініціатора перевірки, цілісним, неушкодженим, нанесеним на будь-який носій достатнього розміру та необхідної контрастності. Підставою непідтвердження військово-облікового документа в електронній формі є непридатність QR-коду для зчитування технічними засобами.
Таким чином, згідно п. 9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Отже, додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.
Частина 1 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
У ст. 1 Закону України «Про оборону України», визначено поняття особливий період, відповідно до якого, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указами Президента України №64/2022 та №69/2022 від 24.02.2022 в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови діяв особливий період.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 249 КУпАП (в редакції, яка діяла станом на день винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП (в редакції, яка діяла станом на день винесення оскаржуваної постанови), протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
За змістом ст. 268 КУпАП (в редакції, яка діяла станом на день винесення оскаржуваної постанови), справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З урахуванням вищезазначених норм, можна зробити висновок, що процедура виклику та розгляду справи про адміністративне правопорушення у відсутності особи має відповідати чітким вимогам законодавства. Це включає обов'язкове повідомлення суб'єктом владних повноважень, у даному випадку відповідачем, особи про час та місце розгляду справи, а також гарантію її права на захист.
Крім того, зі змісту наведених норм слідує, що право бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є альтернативним правом особи, оскільки, її явка, в розумінні ст. 268 КУпАП не визнана обов'язковою. Водночас, за приписами ст. 268 КУпАП, справу може бути розглянуто за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, лише у випадку, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Так, у матеріалах справи відсутні докази щодо належного сповіщення позивача про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також відсутні докази, що позивач не з'явився без поважних причин або не повідомив причину неприбуття на виклик ТЦК та СП для розгляду справи про адміністративне правопорушення і в ході розгляду справи таких доказів відповідач не надав.
Отже, відповідачем не доведено виконання обов'язку щодо сповіщення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Обов?язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі №522/20755/16, від 25.05.2022 у справі №465/5145/16.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на вказані положення КУпАП, уповноважена особа має всебічно, повно і об?єктивно з?ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Отже, при розгляді справ щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, позивач відмовив на запит співробітників ІНФОРМАЦІЯ_4 пред'явити військово-обліковий документ, оскільки, за його словами не мав його при собі, що є порушенням ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, серед яких, відповідно до ч. 6 цієї статті, у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також, представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Вимоги щодо здійснення уповноваженими представниками ТЦК та СП фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024.
Як вже будо встановлено судом, пред?явлення мобільного додатку «Резерв+» є виконанням військовозобов?язаним вимог ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, не є спростованими обставини, що позивач 13.12.2024 за адресою: м. Київ, вул. Данила Щербаківського, 70 пред?явив представнику ІНФОРМАЦІЯ_4 електронний військово-обліковий документ, який був сформований за допомогою мобільного додатку «Резерв+», адже уповноважений представник ТЦК та СП або поліцейський зобов?язані з 17.07.2024 здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред?явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2019 у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суб?єкт владних повноважень зобов?язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Будь-яких належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідачем не надано.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 14.05.2020 у справі №240/12/17).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови, відносно позивача, відтак, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з положення ч. 1 ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача необхідно стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 9, 72, 73, 74, 77, 78, 79, 132, 139, 241, 242, 286, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову № 166-З начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 14 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: