Справа № 757/45796/24-а
Провадження № 2-а/761/664/2025
08 січня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просила суд:
-скасувати постанову головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Герасімова Д.О. серії 2КІ №0000806719 від 27.09.2024 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 700, 00 грн. на підставі ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити;
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) витрати зі сплати судового збору в розмірі 616, 50 грн. та 18 000 грн витрат на правничу допомогу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що підставою притягнення її ( ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності стало те, що належний їй автомобіль «Nissan Juke», державний номерний знак НОМЕР_1 , було залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування. Однак, позивачка у позові стверджує, що на момент винесення оскаржуваної постанови сам факт порушення зафіксований не був, оскільки, вона була відсутня 5 хв, а безкоштовне паркування передбачає до 10 хвилин, у зв'язку з чим посадовою особою відповідача порушено порядок винесення постанови.
У позові позивачка зазначила, що вона зупинила автомобіль в зоні дії інформативно-вказівного знаку 5.43 разом з табличкою 7.14 з нанесенням QR коду для оплати за паркування за допомогою засобів мобільного зв'язку. В межах видимості майданчика для паркування відсутній термінал для оплати послуги з паркування, а також будь-яка інша інформація щодо способу розрахунку, крім оплати за допомогою засобів мобільного зв'язку, доступу до Інтернету. У зв'язку з відсутністю обладнаних майданчиків для оплати вартості паркування, позивачка була позбавлена можливості здійснити оплату, а тому, просить скасувати оскаржувану постанову, як незаконну через відсутність умислу щодо ухилення від сплати за паркування.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.10.2024 адміністративну справу передано за підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.
06.06.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача -Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов письмовий відзив на позовну заяву. У своєму відзиві, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що фотофіксація адміністративного правопорушення інспектором здійснювалась з 12 год. 23 хв. по 12 год. 49 хв. 27.09.2024, з чого вбачається, що транспортний засіб позивачки знаходився на майданчику для платного паркування без оплати вартості послуг за користування майданчиком для платного паркування більше ніж 10 хвилин.
Чинне законодавство встановлює обов'язок забезпечити можливість оплатити послуги з паркування, що оператором майданчика НОМЕР_2 виконано в повному обсязі.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з?ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.
З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. Порушенням суб?єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Основним предметом позовних вимог позивачки є оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) від 27.09.2024 серії 2КІ №0000806719.
Перевіряючи обставини по справі, судом встановлено, що постановою головного спеціаліста - інспектора з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Герасімова Д.О. про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), серії 2КІ №0000806719 від 27.09.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 700, 00 грн.
З постанови вбачається, що транспортний засіб «Nissan Juke», державний номерний знак НОМЕР_1 , 27.09.2024 о 12 год. 23 хв. на вул. Мечникова, 18А-22А в м. Києві залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), тобто вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Технічний засіб, яким здійснено фото/відеофіксацію правопорушення: АРМ Інспектора.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 9.1 рішення Київської міської ради від 13.07.2023 №6870/6911 «Про оптимізацію діяльності деяких структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» здійснення Департаментом територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повноважень та функцій щодо здійснення контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оплати вартості послуг з паркування транспортних засобів та контролю діяльності внутрішнього водного транспорту починається з дня видання розпорядження Київського міського голови про готовність до здійснення таких повноважень та функцій.
Пунктом 6 Положення «Про Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», затвердженого рішенням Київської міської ради 02.03.2023 N 6010/6051(у редакції рішення Київської міської ради від 13.07.2023 року N 6870/6911) у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, управління (інспекція) контролю за благоустроєм, положення про які затверджуються наказом директора Департаменту.
У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування. Інспектори з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту для виконання покладених на них завдань мають право: 1) здійснювати фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів у режимі фотозйомки (відеозапису); 2) розглядати справи про адміністративні правопорушення, на розгляд яких їх уповноважено; 3) складати протоколи про адміністративні правопорушення, виносити постанови про накладання адміністративних стягнень; 4) накладати адміністративні стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису); 5) розміщувати на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про накладання адміністративних стягнень або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності; 6) складати акт огляду та тимчасового затримання транспортних засобів; 7) здійснювати тимчасове затримання транспортних засобів шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.
Отже, притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема складення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення законодавства у сфері паркування м. Києва є складовою частиною виконання посадовою особою інспекції з паркування своїх обов'язків, передбачених Положенням «Про Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
У відповідності до визначень ПДР, знак 5.43 «Зона стоянки» позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним; знак 7.14 «Платні послуги» застосовується, зокрема, із знаком 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частиною 1 ст. 152-1 КУпАП перебачено, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Примітка. Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Положенням ч. 1 ст. 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Як встановлено судом, при складенні оскаржуваної постанови інспектором проведено фотофіксацію правопорушення в режимі фотозйомки технічним засобом АРМ Інспектора про що відповідно до вимог ст. 283 КУпАП вказано у постанові.
Так, на веб-сайті kyiv.digital/penalty/check, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові за допомогою ідентифікаторів доступу до фото/відеоматеріалів правопорушення - постанова 2КІ № 0000806719 від 27.09.2024, розміщені фотознімки транспортного засобу «Nissan Juke», державний номерний знак НОМЕР_1 , зроблені з різних ракурсів, які відображають, що транспортний засіб позивачки перебував на майданчику для платного паркування без оплати паркування 27.09.2024 з 12 год. 23 хв. до 12 год. 49 хв., тобто більше 10 хвилин.
Твердження позивачки, що на момент винесення оскаржуваної постанови її автомобіль знаходився на паркувальному майданчику 5 хвилин, суд вважає безпідставними, оскільки, спростовуються фотоматеріалами, розміщеними на вказаному вище веб-сайті.
Наведене в своїй сукупності свідчить про наявність в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
А відтак, при розгляді справ щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивачка стверджує, що відповідач не надав доказів належного функціонування засобів сплати вартості послуг паркування, оскільки, в зоні паркування відсутні автомати чи пристрої для оплати. Тому, посилаючись на п.п. 29, 30 Правила паркування, вона вважає оскаржувану постанову незаконною. З приводу цих тверджень позивачки суд зазначає наступне.
Організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентовано Правилами паркування транспортними засобами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 (далі - Правила паркування).
Дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування (далі - користувачі), а також на суб'єктів господарювання, які утримують такі майданчики (п. 2 Правил паркування).
У п. 4 Правил паркування визначені наступні терміни:
- відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306;
- документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування - паркувальний талон або фіскальний чек, які посвідчують сплату вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування;
- система контролю оплати вартості послуг з паркування (далі - автоматизована система) - програмно-технічний комплекс, який надає можливість в режимі реального часу (он-лайн) контролювати оплату послуг з користування майданчиками для платного паркування;
- спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.
Паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора (п. 5 Правил паркування).
Відповідно до п. 26 Правил паркування користувач зобов'язаний:
поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;
сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування;
розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки;
після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.
За змістом п. 29 Правил оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами: придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування; за допомогою засобів мобільного зв'язку; через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу; через автоматичний в'їзний та виїзний термінали.
Факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв'язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп'ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика.
Несплата користувачем вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Таким чином, безготівковий спосіб оплати за допомогою засобів мобільного зв'язку із підтвердженням такої оплати захищеною комп'ютеризованою системою відповідає вимогам Правил паркування, зокрема пункту 29. При цьому, визначені у Правилах паркування способи оплати є альтернативними та за наявності одного способу оплати відсутність інших не є обов'язковою. Необхідність забезпечення паркувальних майданчиків всіма способами оплати норми чинного законодавства не передбачають.
Будь-яких доказів того, що відповідний безготівковий спосіб оплати не був доступним, або ж позивачка мала об'єктивні перешкоди у використанні такого способу оплати, матеріали справи не містять.
Оскільки, згідно з інформацією автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, вартість послуг за користування майданчиком для паркування оплачена не була, фотознімки транспортного засобу «Nissan Juke», державний номерний знак НОМЕР_1 , підтверджують факт знаходження автомобіля на майданчику для паркування на вул. Мечникова, 18А-22А в м. Києві більше 10 хвилин, посилання позивачки про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження та спростовуються доказами по справі. З вищевикладеного вбачається, що дії інспектора з паркування вчинені згідно з вимогами чинного законодавства, а оскаржувана постанова є правомірною. Таким чином, позивачкою не було надано жодних доказів, які б спростовували наявність правопорушення, в той час як ст. 77 КАС України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, не впливають на вищевказані висновки суду.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 9, 72, 73, 74, 77, 78, 79, 139, 241, 242, 286, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити беззадоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: