Справа № 761/50033/25
Провадження № 1-кс/761/31565/2025
16 грудня 2025 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №72025001530000009 від 03.03.2025, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.10.2025 у справі №761/41411/25
Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72025001530000009 від 03.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.229 КК України.
У період з 21.09.2025 по 26.09.2025, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2025 (справа №761/36178/25) детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України проведено обшуки приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (склад №26 ряд №1; склад №12 ряд №3), в ході якого згідно протоколу було виявлено та вилучено парфумерну продукцію з ознаками фальсифікації, оскільки користувачами та власником приміщень не було надано документів про походження парфумованої продукції.
26.09.2025 вказане вище майно постановою детектива БЕБ України визнане речовим доказом у кримінальному провадженні №72025001530000009.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.10.2025 справа №761/41411/25 накладено арешт на вказане майно. З посиланням на положення ст.170 КПК України, вказана ухвала мотивована тим, що арешт майна накладається з метою збереження речових доказів.
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання захисника адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна та його повернення володільцю. В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 є спадкоємцем та правонаступником чоловіка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя, ОСОБА_5 був СПД та здійснював підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 (склад №26 ряд №1; склад №12 ряд №3), та використовував зазначені приміщення для зберігання парфумованої продукції, походження якої підтверджено документально. Зазначено, що з часу накладення арешту на майно пройшов тривалий проміжок часу, та під час проведення слідчих дій не підтверджено фальсифікацію вилученого майна, тому вважає, що подальше утримання такого майна є недоцільним та суперечить вимогам законодавства.
Учасники у судове засідання не з'явились.
Адвокат надав заяву про підтримання вимог клопотання.
Уповноважений детектив подав заяву, у якій про повідомив про заперечення проти клопотання та надав документи щодо підстав накладення арешту на спірне майно.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не відбувалось на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.2 ст.174 КПК України, зокрема, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно із ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Вирішуючи питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.
При цьому, у відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2025 (справа №761/36178/25) у кримінальному провадженні №72025001530000009, за клопотанням детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України було надано дозвіл на проведення обшуку приміщень за адресою: АДРЕСА_1, з метою виявлення та вилучення фальсифікованої продукції з незаконним використання знаків та товарів компанії «МАКІТА КОРПОРЕЙШН», зокрема, але не виключно, продукції, електроінструментів та приладдя ТМ «МАКІТА».
В період з 21.09.2025 по 26.09.2025 в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 (склад №26 ряд №1; склад №12 ряд №3), на підставі ухвали слідчого судді від 29.08.2025 (справа №761/36178/25), було проведено обшуки, під час яких будо вилучено майно, яке в подальшому було визнано речовими доказами та арештовано.
Проте, вилучене майно не обставинами, які є предметом у кримінальному провадженні №72025001530000009 є фальсифікована продукція з незаконним використання знаків та товарів компанії «МАКІТА КОРПОРЕЙШН», у тому числі, електроінструменти та приладдя ТМ «МАКІТА», в зв'язку з чим питання щодо вилученого іншого майна мало бути вирішено у спосіб, передбачений кримінально-процесуальним законодавством України.
При цьому, на даний час у кримінальному провадженні №72025001530000009 жодній особі не повідомлено про підозру, а також не доведена причетність до протиправних дій, які є предметом досудового розслідування, теперішнього володільця вилученого майна ОСОБА_4 .
Суд враховує, що на час розгляду клопотання про арешт майна суду не було надано документальне підтвердження правомірності господарської діяльності, предметом якої є, у тому числі, вилучене майно.
При цьому, на даний час органу досудового розслідування власником майна надані документи, зміст яких свідчить про те, що вилучені речі не є об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом.
Стороною обвинувачення не надано суду доказів, щодо необхідності подальшого утримання арештованого майна у органу досудового розслідування, а також не спростовані доводи захисника.
Зазначене свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна про яке йдеться у клопотанні.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що на даному етапі досудового розслідування, є можливим скасувати арешт майна.
Керуючись ст. ст. 98, 170, 173-174, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року у справі № 761/41411/25, яке вилучене в ході проведення обшуку з 21.09.2025 по 26.09.2025 в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 (склад №26 ряд №1; склад №12 ряд №3).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1