Справа № 758/20998/25
Категорія 129
01 січня 2026 року суддя Подільського районного суду м. Києва Блащук А.М., ознайомившись з матеріалами скарги адвоката Дем'янюка Віктора Пилиповича поданої в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову № 4а-3263 від 15.12.2024,-
Представник скаржника звернувся до Подільського районного суду м. Києва з вищевказаною скаргою.
У відповідності до ч.1 ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.
Відповідно до ч.1 ст.57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною 4 ст.59 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч.2 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ч.3 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною 4 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41 (далі - Положення), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Згідно з пп. 12.3 та 12.8 п. 12 Положення, ордер містить наступні реквізити, зокрема, посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.
Зазначена норма узгоджується з вимогою ч. 4 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність положеннями ст. ст. 55, 57 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 237, 240 Цивільного кодексу України, що спрямовані на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, гарантування захисту її інтересів цим представником у межах наданих йому повноважень, що забезпечує справедливе і ефективне судочинство.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 202/5348/18.
Суд зауважує, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 року у справі №1.380.2019.001004 (ЄДРСР 87560122), в ухвалах від 09.10.2020 у справі № 824/3180/14-а (ЄДРСР 92116461), від 16.09.2020 у справі № 824/877/19-а (ЄДРСР 91571433), від 17.08.2020 у справі № 300/1294/19 (ЄДРСР 91036679), від 20.01.2020 у справі № 440/607/19 (ЄДРСР 87044901) виклав наступний висновок: звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.
Так, скаргу подано адвокатом Дем'янюком Віктором Пилиповичем.
У доданих до скарги матеріалах наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1947002 від 15.12.2025, виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 81 від 02.12.2025.
При цьому, до скарги не додано договору про надання правової допомоги № 81 від 02.12.2025, що є підставою для видачі зазначеного ордеру, а тому суд приходить до висновку про необхідність повернення скарги, з огляду на підписання її особою, повноваження якої належним чином не підтверджені, зважаючи на наступне.
Ордер не є підтвердженням наявності повноважень адвоката на підпис та звернення до суду із скаргою від імені та в інтересах скаржника, оскільки ордер не вказує на обсяг повноважень, наданих адвокату.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами (належним чином завіреними копіями) ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреності; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання скарги, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно обсягу наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Отже, враховуючи, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, а повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання скарги, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутній документ на підтвердження дійсної волі скаржника реалізувати своє право на підписання скарги не самостійно, а через адвоката (представника), та, відповідно, обсяг повноважень, наданий такому адвокату (представнику).
Аналізуючи зміст Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність щодо повноважень представляти інтереси скаржника адвокатом Калачовим Павлом Андрійовичем, враховуючи відсутність договору про надання правової (правничої) допомоги, суд дійшов висновку, що даний представник не має повноважень на підписання скарги від імені скаржника. Інші докази права підпису скарги від імені скаржника, у доданих до скарги матеріалах - відсутні.
Таким чином, суд доходить до висновку, що докази права підпису скарги від імені скаржника у доданих до скарги матеріалах відсутні.
Згідно із вимогами п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Як вбачається з матеріалів справи представник скаржника звернувся до суду зі скаргою в якій просить суд скасувати постанову № 4а-3263 від 15.12.2024.
Суд звертає увагу скаржника на те, що адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду з вимогою про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах, тоді як скарга - це звернення до суб'єкта владних повноважень з метою оскарження його рішення, дії чи бездіяльності.
Іншими словами, позов подається до суду, а скарга - до органу, який ухвалив рішення чи вчинив дію.
Якщо громадянин вважає, що рішення органу влади про накладення штрафу є незаконним, він може подати адміністративний позов до суду з вимогою скасувати це рішення або подати скаргу на це рішення до органу, що його ухвалив.
Важливо розрізняти ці поняття, оскільки від цього залежить вибір відповідного способу захисту своїх прав.
Відповідно до ст. 288 КУпАП скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
Відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч.1 ст.1 ЗУ «Про звернення громадян»).
Адміністративний позов і скарга - це різні засоби захисту прав у публічно-правових відносинах де перший подається до суду, а друга - як правило, позасудово.
Адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду з метою захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень, допущених суб'єктом владних повноважень. Позов подається у письмовій формі у вигляді позовної заяви. Він є підставою для відкриття провадження в адміністративній справі.
Скарга - це засіб позасудового оскарження, який може бути поданий до відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування. За допомогою скарги особа намагається досягнути скасування рішення, дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень. У разі відмови в задоволенні скарги, особа може звернутися до суду з адміністративним позовом.
На підставі наведеного та керуючись п. 3 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Скаргу адвоката Дем'янюка Віктора Пилиповича подану в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову № 4а-3263 від 15.12.2024 - повернути скаржнику.
Копію ухвали надіслати скаржнику разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами, у справі залишити копію.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Суддя А.М.Блащук