справа № 753/15844/25
провадження № 2/753/15952/25
"08" січня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Лавринчук А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва заяву адвоката Осіпова Олександра Анадрійовича в інтересах ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Коренюк А.М. від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору оренди квартири, зобов'язання передати оригінали документів на квартиру, а також документів про сплату комунальних послуг та інших платежів за квартиру, всіх наявних ключів від квартири, виселення відповідачів разом із неповнолітними особами: ОСОБА_4 , 2010р.н., ОСОБА_5 , 2020р.н., з квартири без надання іншого житла, стягнення заборгованості за оренду житла та трьох відсотків річних від суми заборгованості, суд -
У провадженні цього суду з 08.01.2026 року знаходяться справа за поовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору оренди квартири, зобов'язання передати оригінали документів на квартиру, а також документів про сплату комунальних послуг та інших платежів за квартиру, всіх наявних ключів від квартири, виселення відповідачів разом із неповнолітними особами: ОСОБА_4 , 2010р.н., ОСОБА_5 , 2020р.н., з квартири без надання іншого житла, стягнення заборгованості за оренду житла та трьох відсотків річних від суми заборгованості, розгляд якої у порядку загального позовного провадження призначено в підготовче судове засідання на 19.02.2026 року 11.00 год.
До суду 05.01.2026 року у електронній формі надійшла заява від 03.01.2026 року ОСОБА_6 , діючого на підставі ордара адвоката про надання правової допомоги від 15.02.2025 року в інтересах ОСОБА_1 , про відвід головуючого судді Коренюк А.М. від розгляду справи, не погоджуючись із ухвалами, постановленими таким суддею від 08.08.2025 року про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, й ухвалою від 22.08.2025 року про визнання неподаною позовної заяви та її повернення позивачу, яка скасована постановою Київського апеляційного суду від 01.12.2025 року з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зважаючи на упередженість та процесуальні порушення судді.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч.1 ст. 34 ЦПК України).
Статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч.1 ст. 40 ЦПК України)
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч.2 ст. 40 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч.7 ст. 40 ЦПК України).
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді (ч. 8 ч.7 ст. 40 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст. 44 ЦПК України).
Положенням ст. 49 ЦПК України визначені процесуальні права та обов'язки сторін та стадії цивільного процесу, на яких вони можуть бути реалізовані.
Згідно пунктів 1, 2 ч.7 ст.56 зазначеного Закону суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Як встановлено, справа перебуває у провадженні судді Коренюк А.М. з 08.01.2026 року, розгляд якої призначено на визначену в ухвалі суду про відкриття провадження по справі дату (19.02.206 року), будь-яких остаточних рішень по справі не прийнято. Поведінка судді, зважаючи на підставу відводу, що могла би слугувати підставою для відводу, не обґрунтовані та не доведені жодним належним та допустимим доказом, а саме лише посилання на існування підстав вважати упередження судді, не може свідчити про таке. З огляду на зазначене, робити висновки щодо упередженого ставлення судді до позивача, незабезпечення його права на судовий захист, саме через призму суб'єктивного критерію безсторонності, не виявляється за можливе.
Суб'єктивний критерій полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність судді презюмується.
Щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Так, із зазначених заявником в заяві мотивів з'ясовано, що у сторони є припущення, що суддею порушено право заявника на доступ до правосуддя, що не відповідає дійсності, й спростовуюється тим, що справа перебуває у провадженні, на стадії з 08.01.2026 року відкритого позовного провадження із визначеною датою 19.02.2026 року підготовчого судового засідання, упередженість головуючого судді до заявника не підтверджено належними доказами та аргументами, право на оскарження судового рішення, з яким такий заявник не погодився, реалізовано шляхом подачі апеляційної скарги та таке рішення, та його скасування судом апеляційної інстанції, а тому такі підстави є необгрунтованими.
На думку суду, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
Також, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді.
Наприклад, в ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Крім цього, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, за окремою підставою відводу визначеною саме як наявність «інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді», особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Cумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.
При цьому, при розгляді заяви про відвід судді, передбачених положеннями ст.ст.36, 38 ЦПК України підстав та обставин, за яких такий головуючий суддя не може брати участь у розгляді справи, судом не встановлено.
Зазначаючи про упередженість головуючого судді по відношенню до заявника, заявник не довів такої підстави.
Детальний аналіз наведених підстав, які, на переконання заявника, викликають сумніви в неупередженості головуючого судді, вказує на те, що поданою заявою про відвід фактично оспорюються постановлені суддею процесуальні судові рішення (ухвали від 08.08.2025 року про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, 22.08.2025 року про визнання неподаною позовної заяви та її повернення позивачу) та висловлюється певна незгода з ними.
Незгода з правовою позицією судді при прийнятті відповідних процесуальних рішень та їх обгрунтуванням сама по собі за відсутності доказів про будь-яку зацікавленість судді у результатах розгляду справи, на переконання суду, не може бути достатньою підставою для сумнівів у неупередженості головуючого судді. Натомість, у випадках передбачених законом, така незгода може бути підставою для апеляційного оскарження рішення головуючого судді, прийнятого за наслідками розгляду справи по суті.
Відсутні будь-які докази упередженості судді під час розгляду заяви.
Головуючим суддею самовідвід не заявлявся.
Суд наголошує на важливості інституту відводу судді для забезпечення безстороннього розгляду справи, але вмотивованість заяви про відвід судді є процесуальним обов'язком учасника, який повинен добросовісно реалізовувати надане йому право.
Судовим розглядом не встановлено і заявником не доведено наявність обставин, які викликали б сумніви у неупередженості головуючого судді, та які унеможливлювали б винесення ним об'єктивного рішення у справі.
На підставі вищевикладеного п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України та, 36, ч.3 ст. 39, ст. 40 ЦПК України з урахуванням ст.ст. 43, 44, 49 ЦПК України, суд -
Заяву адвоката Осіпова Олександра Анадрійовича в інтересах ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Коренюк А.М. від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору оренди квартири, зобов'язання передати оригінали документів на квартиру, а також документів про сплату комунальних послуг та інших платежів за квартиру, всіх наявних ключів від квартири, виселення відповідачів разом із неповнолітними особами: ОСОБА_4 , 2010р.н., ОСОБА_5 , 2020р.н., з квартири без надання іншого житла, стягнення заборгованості за оренду житла та трьох відсотків річних від суми заборгованості, - визнати необґрунтованою.
Вирішення питання про відвід здійснити суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначити у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.