Справа № 175/462/15-ц
Провадження № 2-зз/175/39/25
08 січня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.,
з участю секретаря Рожкової Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське заяву відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по об'єднаній цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Лариса Леонідівна про поновлення строку, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним в частині покупця, визнання права власності та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та визнання права власності,-
23 грудня 2025 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову застосованих ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2015 року.
Заявниця надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, заяву підтримала та просила задовольнити.
Інші учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що є підставою до розгляду заяви відповідно до ст.158 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Судом встановлено, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2015 року заборонено будь яким особам відчужувати житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку (кадастровий номер: 1221486200:05:009:0267), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельних ділянок, що розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року скасовано арешт, накладений ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2015 року на житловий будинок (номер запису про обтяження: 9451854), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. 30 жовтня 2002 року та земельну ділянку (номер запису про обтяження: 9452491) кадастровий номер 1221486200:05:009:0267, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належать ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. 30 жовтня 2002 року.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Лариса Леонідівна про поновлення строку, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним в частині покупця, визнання права власності - відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та визнання права власності - відмовлено. Рішення набрало законної сили 07 грудня 2022 року.
Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав
Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Відповідно до п. 10 постанови Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 2 від 12.06.2009 р., заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Постановою Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі №705/4132/19 зазначено, що «враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов'язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.»
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Оскільки заходи забезпечення були здійснені задля запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів прав позивача та у задоволенні позовів було відмовлено, рішення набрало законної сили, то потреба в заходах забезпечення позову відпала.
Тобто, скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з яким закон пов'язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування.
Згідно ч.4 ст. 158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Таким чином, з урахуванням вимог ЦПК України про наявність вище зазначених обставин, суд вважає, що потреба в забезпеченні позову відпала, а тому заходи забезпечення позову слід скасувати.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 149 , 158 ЦПК України , суд,-
Скасувати накладену ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2015 року заборону будь яким особам відчужувати земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.