справа № 487/7582/25 провадження №2/489/490/26
Іменем України
08 січня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (далі - ТОВ «УМ Факторинг») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У жовтні 2025 року ТОВ «УМ Факторинг» через систему «Електронний суд» звернулося Заводського районного суду міста Миколаєва, ухвалою якого від 14.10.2025 справу передано за підсудністю до Інгульського районного суду міста Миколаєва, із позовом про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 15150,00 грн. та понесені судові витрати.
Як на підставу позовних вимог вказано, що між сторонами 19.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальні «Селфі Кредит» (далі - ТОВ «Селфі Кредит») у електронній формі був укладений договір споживчого кредиту № 1510702, відповідно до умов якого відповідач отримала у кредит 3000,00 грн. строком на 360 днів, зі сплатою процентної ставки 1,5 % в день.
Через неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань на дату підготовки позову утворилася заборгованість в розмірі 15150,00 грн.
18.12.2024 ТОВ «Селфі Кредит» передала право вимоги за кредитним договором № 1510702 від 19.05.2024 ТОВ «УМ Факторинг» на підставі договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024.
Вказану заборгованість позивач просить стягнути в судовому порядку, а також витрати понесені на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 12.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Цією ухвалою витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» докази зарахування кредиту на рахунок відповідача.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.
Правом на дання відзиву відповідач не скористалася.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи встановлено, 19.05.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1510702 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», за яким Товариство надало відповідачу кредит в розмірі 3000,00 грн. строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 дні, зі сплатою стандартної процентної ставки 1,5% в день та зниженої процентної ставки 1% в день, які застосовуються у порядку визначеному договором (пункти 1.2 - 1.5).
Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Договір підписано відповідачем 19.05.2024 за допомогою електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора «Р228».
До укладення кредитного договору відповідач ознайомилася та підписала електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «Р810» паспорт споживчого кредиту.
Успішне перерахування відповідачу, відповідно до укладеного договору, грошових коштів в розмірі 3000,00 грн. на номер картки НОМЕР_1 позивач підтвердив листом ТОВ «Петек» від 26.03.2025 № 20250326-89.
Зарахування кредитних коштів на рахунок НОМЕР_2 , відкритий на ім'я відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в АТ КБ «ПриватБанк»», підтверджується відповіддю вказаного Банку від 259.12.2025 № 20.1.0.0.0/7-251222/96160-БТ та доданою до нього випискою по рахунку за період з 19.05.2024 по 22.05.2024.
Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно договору факторингу №18/12/24 від 18.12.2024, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит», з однієї сторони та ТОВ «УМ Факторинг», з другої сторони, на умовах, встановлених договором та відповідно до глави 73 ЦК України фактор набув права вимоги від клієнта та сплатив клієнту фінансування в сумі, що дорівнює ціні договору в порядку та в строки, встановлені договором, а клієнт відступив (передав) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Згідно витягу із реєстру акту приймання-передачі реєстру боржників від18.12.2024 до вказаного договору факторингу, заборгованість за кредитним договором №1510702 від 19.05.2024, боржник ОСОБА_1 , яка відступається становить 15150,00 грн.
Розрахунком заборгованості по договору № 1510702 від 19.05.2024 позивач підтвердив, що станом на 13.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 15150,00 грн., яка складається із 3000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 12150,00 грн. за процентами.
Нарахування процентів позивачем здійснено по 13.05.2025 із застосування процентної ставки 1,5 % за період з 19.05.2024 по 19.08.2024 та 1,0% з 20.08.2024 по13.05.2025.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин третьої - шостої, восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Судом встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачем укладено у електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора та підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає Закону України «Про електронну комерцію».
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%,була доповнена частиною п'ятою згідно Закону України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.
Згідно з частиною п'ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%,; з 22.04.2024 денна ставка не більше 1,5%; з 20.08.2024 денна ставка не більше 1%.
З матеріалів справи слідує, що договір про надання споживчого кредиту №1510702 укладено 19.05.2025 та в день укладення кредитного договору відповідач отримала кошти в кредит в розмірі 3000,00 грн.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у період з 19.05.2024 і по 13.05.2025 проценти нараховано за ставкою 1,5 %, а з 20.08.2024 по 13.05.2025 - 1% в день.
Таким чином, нарахування процентів, яке здійснено позивачем відповідно до умов договору відповідає не виходить за граничні межі відсотків, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» на момент їх нарахування, а тому таке нарахування є обґрунтованим та правомірним.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та його задоволення у повному обсязі в розмірі вказаному позивачем, який нічим не спростований, так як невиконання відповідачем грошових зобов'язань порушує права та інтереси позивача, як нового кредитора.
Так як позовні вимоги задоволено повністю, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованість за Договір №1510702 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від19.05.2024 в загальному розмірі 15150,00 грн. (п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят гривень 00 коп.) та судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста дванадцять дві гривні 40 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ризька, 73-Г,офіс 7/1;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 08.01.2026.
Суддя І.В.Коваленко