Справа № 489/8942/25
Провадження № 1-кп/489/546/26
про продовження запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
06 січня 2026 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю :
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 17.06.2025під № 120251520000000483, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаєва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, військовослужбовця, раніше судимого:
- 20.12.2012 Заводським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;
ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.10.2014 іспитовий строк замінено на покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років;
29.09.2017 умовно достроково звільненого з невідбутою частиною покарання 1 рік 7 місяців 7 днів;
- 14.12.2020 Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки; на підставі ст. 75 КК України звільненому від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;
на підставі вироку Херсонського апеляційного суду від 06.05.2021 вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.12.2020 скасовано та засуджено до позбавлення волі строком на 3 роки;
на підставі ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.09.2023 звільнено із зміною на виправні роботи з невідбутою частиною покарання 1 рік 5 місяців 1 день,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286-1 КК України, -
На розгляді Інгульського районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження з обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Для забезпечення кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду від 11.11.2025 продовжено до 09.01.2026 включно. У зв'язку з неможливістю завершити розгляд справи 06.01.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.01.2026 року.
Прокурором подане клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою на 60 днів.
Доводи клопотання сторони обвинувачення
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики наявні на час застосування саме такого запобіжного заходу не зменшились і не змінились, що свідчить про необхідність його подальшого застосування. Вважав можливим: переховування обвинуваченого від суду з огляду на тяжкість можливого покарання за вчинення злочинів; вплив на свідків та потерпілих; вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.
Доводи сторони захисту
Обвинувачений ОСОБА_4 проти продовження строку тримання під вартою заперечував посилаючись на те, що ризик переховування не може обґрунтовуватись виключно тяжкістю покарання, яке може бути призначено у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень; ризик впливу на свідків вважає не доведеним. Вважає, що після його допиту ризики зазначені в клопотанні прокурора зменшились. Зазначив, що він є військовослужбовцем. У зв'язку з цим просив застосувати більш м'який запобіжний захід або зменшити визначений йому розмір застави, оскільки він непропорційно великий.
Захисник також заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що ризики наведені у клопотанні значно зменшились, у зв'язку з тривалим перебуванням ОСОБА_4 під вартою. Надання ОСОБА_4 показань, а також дослідження документів кримінального провадження, на думку захисника, також свідчать про зменшення зазначених прокурором ризиків. Вважає не доведеним ризик впливу на свідків чи потерпілих у кримінальному провадженні через відсутність доказів такого впливу. У зв'язку з цим також просив застосувати більш м'який запобіжний захід, зокрема цілодобовий домашній арешт, або зменшити визначений йому розмір застави.
Оцінка та висновки суду
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про доцільність продовження щодо ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового засідання, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В обвинувальному акті наведені відомості, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує:
- Ризик переховування обвинуваченого від суду. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років (ч. 2 ст. 286-1 КК України), а також нетяжкого злочину (ч. 1 ст. 135 КК України), за санкцією якого можливе призначення покарання у виді обмеження волі на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк.
Крім того згідно пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_4 після вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, намагався залишити місце ДТП, що також свідчить на користь існування ризику переховування.
При цьому ст. 75 КК України не передбачає можливості звільнення від відбування покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, що може бути достатньою підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
- Ризик незаконно впливати на свідків та потерпілих. Оскільки дослідження доказів у справі та допит свідків і потерпілих на даному етапі судового провадження не проведено, а обвинувачений після відкриття матеріалів кримінального провадження обізнаний щодо цих осіб та ймовірного їх місцеперебування, існує ризик незаконно впливати на них у цьому кримінальному провадженні.
- Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення. Доведеним суд вважає і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів та незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. За вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_4 відбував покарання у виді позбавлення волі. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.09.2023 застосована заміна невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі (1 рік 5 місяців 1 день) на виправні роботи. Крім того, ОСОБА_4 раніше неодноразово порушував Правила дорожнього руху, що мало наслідком накладення стягнень за ст. 124, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що свідчать, зокрема, постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.03.2024 у справі № 490/11214/24 та від 13.05.2025 у справі № 490/1925/25.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду, репутацію обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, існують та не зменшились зазначені ризики.
Для запобігання вказаним ризикам на даний час є недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема й у вигляді цілодобового домашнього арешту, який розрахований на свідому, правомірну його поведінку, і який не зможе фізично убезпечити від настання вищевказаних ризиків та гарантувати його безумовне дотримання, тому адекватним запобіжним заходом для обвинуваченого буде тримання під вартою.
Враховуючи викладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, вчинити інші кримінальні правопорушення, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого запобіжного заходу на менш суворий, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 днів із попередньо визначеним розміром застави у 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, підстав для зменшення якого, зокрема й з урахуванням заявлених цивільних позовів, суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 128, 176-178, 181-183, 193, 194, 199, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів до «06» березня 2026 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 514 760 (п'ятсот чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят) грн 00 коп., яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.
У випадку внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки, строком на 2 місяці:
прибувати до суду на кожну вимогу;
не відлучатися з м. Миколаєва без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та свідками у даному кримінальному провадженні;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається такими, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У разі невиконання даних обов'язків застава звертається в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя ОСОБА_1