Справа №127/29670/24
Провадження №1-кп/127/833/24
06 січня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілих: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше судимого:
- 29.07.2024 Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді двохсот годин громадських робіт;
- 17.06.2025 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді двох років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на два роки,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, відомості про які внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024025010000266 від 02.07.2024 та №12024025010000397 від 21.09.2024, -
ОСОБА_4 , діючи умисно, шляхом зловживання довірою, 27.05.2024 близько о 11:00 год. поблизу будинку по вулиці Івана Миколайчука, 58, що у м. Вінниця зустрівся з ОСОБА_6 , який передав йому в тимчасове користування, а саме на одну добу, миючий пилосос марки «Karcher» моделі «Puzzi 8/1», однак після закінчення терміну користування, отримане майно не повернув, а розпорядився ним на власний розсуд.
Згідно висновку експерта ринкова вартість вживаного миючого пилососу марки «Karcher» моделі «Puzzi 8/1» на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 27.05.2024 становила 19256,88 грн.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 завдав ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 19256,88 гривень.
Крім того, ОСОБА_9 , діючи умисно, повторно шляхом заволодіння довірою, 27.05.2024 близько о 11:40 год. поблизу будинку по вулиці Київська 52А, що у м. Вінниця зустрівся з ОСОБА_7 , який передав йому в оренду на тимчасове користування, а саме на одну добу, миючий пилосос марки «Karcher» моделі «Puzzi 8/1», а також, 27.05.2024 близько о 13:00 год. поблизу будинку по вулиці Стеценка 62, що у м. Вінниця зустрівся з ОСОБА_5 , яка передала йому в оренду на тимчасове користування, а саме на одну добу, миючий пилосос марки «Karcher» моделі «Puzzi 8/1», однак після закінчення терміну користування, отримане майно не повернув, а розпорядився ним на власний розсуд.
Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Вінницького відділення, ринкова вартість бувшого у використанні миючого пилососу марки «Karcher» моделі «Puzzi 8/1» на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 27.05.2024 становить 19241,77 грн.
Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Вінницького відділення, ринкова вартість бувшого у використанні миючого пилососу марки «Karcher» моделі «Puzzi 8/1» на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 27.05.2024 становить 9324,90 грн.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_9 завдав ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 19241,77 гривень.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 завдав ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 9324,90 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю, суду пояснив, що дійсно отримував від ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в оренду миючі пилососи, однак не мав наміру їх повертати та після того, як вони були в його користуванні, здавав їх до ломбарду. Крім того, зазначив, що відшкодував ОСОБА_5 майнову шкоду шляхом здійснення переказу. Також, повідомив, що заявлену позовну заяву ОСОБА_5 щодо відшкодування моральної шкоди він визнає, позовну заяву ОСОБА_7 визнає в повному обсязі, а в задоволені позовної заяви ОСОБА_6 просив відмовити, оскільки його позов був вирішений в порядку цивільного судочинства. Про вчинене шкодує, у вчиненому розкаюється, просив суд його суворо не карати та надати йому шанс на виправлення, вказав, що він мобілізований до лав ЗСУ.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 суду повідомила, що вона здавала в оренду пилососи. До неї зателефонував обвинувачений та вони домовились про оренду пилососа на одну добу, після чого, при зустрічі вона передала йому пилосос. В подальшому, вона неодноразово телефонувала обвинуваченому, однак ніхто не відповідав. Також, зазначила, що обвинувачений відшкодував їй завдану майнову шкоду, тому заявлений позов вона підтримує лише в частині відшкодування моральної шкоди.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду повідомив, що він займається орендою пилососів та йому зателефонував обвинувачений з яким вони уклали договір оренди пилососа на одну добу, однак після закінчення терміну пилосос йому повернутий не був. Наступного дня він намагався зв'язатися з обвинуваченим, однак він його ігнорував та на зв'язок не виходив, тому він звернувся з заявою в поліцію. Також, зазначив, що заявлений позов підтримує в повному обсязі.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 суду повідомив, що він придбав пилосос, щоб здавати його в оренду. Обвинувачений зателефонував йому та вони домовились про оренду пилососа, однак після того, як він передав пилосос він зник та більше на зв'язок не виходив, тому він звернувся з заявою до працівників поліції. Також, зазначив, що заявлений позов підтримує в повному обсязі.
Окрім показань обвинуваченого, потерпілих, судом ретельно та безпосередньо були досліджені наступні докази надані сторонами кримінального провадження, а саме:
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.09.2024, відповідно до якого ОСОБА_6 просив прийняти міри до ОСОБА_4 , який зловживаючи його довірою під приводом взяття в оренду миючого пилососа марки «Karcher» моделі «Puzzi 8/1» заволодів ним шахрайським шляхом та не повернув його (т.2 а.с. 77);
- висновок за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №2947/24-21 від 10.10.2024, відповідно до якого ринкова вартість бувшого у користуванні миючого пилососу марки «Karcher» моделі «Puzzi 8/1» на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 27.05.2024 становила 19256,88 грн. (т.2 а.с. 83-87);
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.06.2024, відповідно до якого ОСОБА_5 просила прийняти міри до громадянина на ім'я ОСОБА_10 , який зловживаючи її довірою під приводом взяття в оренду миючого пилососа марки «Karcher» моделі «Puzzi 8/1» заволодів ним шахрайським шляхом та не повернув його (т.2 а.с. 90);
- висновок за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №2187/24-21 від 12.07.2024, відповідно до якого ринкова вартість бувшого у користуванні миючого пилососу марки «Karcher» моделі «Puzzi 8/1» на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 27.05.2024 становила 9324,90 грн. (т.2 а.с. 93-97);
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.07.2024, відповідно до якого ОСОБА_7 просив прийняти міри до ОСОБА_11 , який зловживаючи його довірою під приводом взяття в оренду миючого пилососа марки «Karcher» моделі «Puzzi 8/1» заволодів ним шахрайським шляхом та не повернув його (т.2 а.с. 99);
- висновок за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №2151/24-21 від 10.07.2024, відповідно до якого ринкова вартість бувшого у користуванні миючого пилососу марки «Karcher» моделі «Puzzi 8/1» на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 27.05.2024 становила 19241,77 грн. (т.2 а.с. 100-103).
Також, судом було досліджено:
- витяг з кримінального провадження №12024025010000266 від 02.07.2024, №12024025010000397 від 21.09.2024 (т.2 а.с. 76, 108, 109);
- постанова про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 08.07.2024 (т.1 а.с. 91, 92);
- ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про дозвіл на використання доказів від 07.08.2024 (т.2 а.с. 105-107);
- протокол затримання особи, на виконання ухвали суду від 22.10.2025 (т.2 а.с. 150).
Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілих, дослідивши та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлені достатні докази, які «поза розумним сумнівом» вказують на доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що під приводом оренди взяв у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 миючі пилососи марки «Karcher» моделі «Puzzi 8/1», після чого розпорядився ними на власний розсуд та власникам не повернув.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні шахрайських дій визнав в повному обсязі та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті.
Його показання повністю збігаються та узгоджуються з поясненнями потерпілих, які підтвердили факт передачі пилососів обвинуваченому, а також те, що вони не були повернуті.
Крім показань обвинуваченого та потерпілих його вина доводиться дослідженими в ході розгляду кримінального провадження доказами, зокрема протоколами прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, висновок за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №2947/24-21 від 10.10.2024, №2187/24-21 від 12.07.2024 та №2151/24-21 від 10.07.2024.
Диспозицією ч. 1 ст. 190 КК України передбачено кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
За ч. 2 ст. 190 КК України настає відповідальність за шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.
Об'єктивна сторона даного кримінального правопорушення виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману.
Зловживання довірою - це спосіб заволодіння чужим майном або правом на нього, коли шахрай неправомірно використовує довірчі стосунки (родинні, приятельські, службові) з потерпілим, щоб переконати його добровільно передати майно, що є підвидом загального поняття шахрайства (обману чи зловживання довірою). Це не просто обман, а використання довірчих відносин для протиправного заволодіння.
Суб'єктивна сторона даного кримінального правопорушення полягає тільки в прямому умислі, оскільки особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, на яку вона не має жодного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вищезазначені докази винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані в порядку, передбаченому Конституцією та КПК України.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.
Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати: за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство); за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене повторно.
Суд зазначає, що згідно положень ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Також, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.
Суд зважає на те, що обвинувачений раніше судимий (т.2 а.с. 140-147), на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває (т.2 а.с. 148, 149).
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого суд вважає щире каяття.
Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, на даний час призваний на військову службу, частково відшкодував завдану шкоду, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді штрафу в межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 190 КК України та в межах санкції передбаченої ч. 2 ст. 190 КК України, та визначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Крім того, судом враховано, що ОСОБА_4 було засуджено 17.06.2025 за вироком Богунського районного суду м. Житомира до покарання у виді двох років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений з іспитовим строком на два роки, даний вирок набув законної сили 18.07.2025, а тому остаточне покарання обвинуваченому слід призначити з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, а також положень ч. 3 ст. 72 КК України, відповідно до якої основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства, а також, буде відповідати інтересам суспільства на даний час.
Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у відшкодування вартості проведення судових експертиз (т.2 а.с. 88, 98, 104), оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень.
Крім того, судом враховано, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.10.2025 було задоволено клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у сумі 112 120 грн.
Згідно повідомлення з ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» ОСОБА_4 був звільнений 24.10.2025 з під варти у зв'язку з внесенням застави.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №15, «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу», кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв'язку.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено, запобіжний захід у вигляді застави не був порушений в ході розгляду кримінального провадження, він підлягає скасуванню, а внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю.
Також, згідно ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_4 слід зарахувати строк попереднього ув'язнення під час судового розслідування кримінального провадження у строк покарання.
Крім того, потерпілими було подано позовні заяви про відшкодування шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Так, потерпілою ОСОБА_5 було заявлено позовну заяву щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 14 400 грн., а потерпілий ОСОБА_7 просив стягнути на його користь моральну шкоду у сумі 15 000 грн.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Також, суд приймає до уваги постанову пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а саме п. 9 з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди цивільному позивачу, у відповідності до ст. 23 ЦК України, суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, умисну форму вини обвинуваченого, глибину душевних страждань потерпілих, які пов'язанні з втратою майна, визнання обвинуваченим заявлених позовів в повному обсязі, тому вважає, що позовні заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, потерпілий ОСОБА_7 просив стягнути з обвинуваченого майнову шкоду в розмірі 23 799 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 15 000 грн.
Дослідивши заявлену позовну заяву, враховуючи позицію ОСОБА_4 , щодо визнання позову в повному обсязі, суд приймає до уваги положення ст. ст. 127, 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана юридичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_7 з приводу відшкодування майнової шкоди знайшли своє підтвердження, а тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі.
З приводу вимог ОСОБА_7 про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати, з-поміж іншого, складаються з витрат на правову допомогу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України розмір процесуальних витрат належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).
Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що, між потерпілим ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_8 було укладено договір про надання правничої допомоги. Також, до позовної заяви долучено квитанцію від 28.11.2024 про сплату 15 000 грн. за послуги адвоката.
Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенством права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінального провадження, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, та стягнути з обвинуваченого понесені потерпілим витрати на правову допомогу у розмірі п'ятнадцяти тисяч гривень.
Також, потерпілим ОСОБА_6 було подано позовну заяву до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором оренди побутової техніки в сумі 184 000 грн.
Судом встановлено, що 27.05.2024 між наймодавцем - ФОП ОСОБА_6 та наймачем - ОСОБА_4 укладений договір №582 оренди складної побутової техніки - миючого пилососу «Karcher Puzzi 8/1»
Відповідно до п. 1.1 такого договору наймодавець передав, а наймач прийняв в оренду (тимчасове платне користування) складну побутову техніку, а саме миючий пилосос «Karcher Puzzi 8/1» в робочому стані, комплектний, фактичний стан якого зазначається у відповідному акті приймання-передачі техніки, що є додатком до договору оренди.
Згідно п. 1.2 договору оренди вартість переданої в оренду техніки погоджена сторонами та складає 30 000 грн.
Строк оренди, визначений договором, одна доба з моменту підписання сторонами акта передачі техніки в оренду. Договір укладено на строк до 28.05.2024. Розмір орендної плати - 600 грн за добу.
З наданих ОСОБА_6 скріншотів переписки між ним та ОСОБА_4 вбачається, що потерпілий не бажав продовження/поновлення строку дії договору та вимагав повернення орендованого майна.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строк оренди, визначений договором становить одну добу з моменту підписання сторонами акта передачі техніки в оренду. Пунктом 7.1 договору визначено, що договір укладено на строк до 28.05.2024. За умови внесення наймачем оплати за наступний період оренди, строк дії даного договору продовжується на тих самих умовах.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що всі доповнення та зміни до даного договору вносяться шляхом укладання нових додатків до даного договору або укладання додаткових угод до договору, які набувають сили з моменту їх підписання обома сторонами.
Статтею 764 ЦК України передбачені правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, а саме якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Потерпілим ОСОБА_6 не надано суду належних та достовірних доказів в підтвердження того факту, що договір оренди продовжено у спосіб визначений договором, а саме шляхом внесення наймачем орендної плати за наступний період або шляхом укладання додаткових угод.
Зі змісту долучених доказів вбачається, що ОСОБА_6 на наступний день 29.05.2024 наполягав на поверненні орендованого майна та не бажав продовження/поновлення строку дії договору.
За таких обставин, оскільки договір оренди не продовжено/поновлено в належний спосіб, суд не вбачає підстав для стягнення орендної плати поза межами строку дії договору оренди та відмовляє в задоволені позову.
Виходячи з системного аналізу доказів та надавши їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням принципів розумності, пропорційності та справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_6 слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.
Керуючись ст. ст. 50, 63, 65-67, 70, 72, 190 КК України, ст. ст. 100, 124, 127, 128, 174, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст. 23, 1177 ЦК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 190 КК України - у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає сімнадцять тисяч гривень;
- за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає тридцять чотири тисячі гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає тридцять чотири тисячі гривень.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, призначене цим вироком покарання та покарання призначене вироком Богунського районного суду м. Житомира від 17.06.2025 щодо ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 190, ст. 75 КК України виконувати самостійно.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення під час судового розгляду кримінального провадження зарахувати у строк покарання з 22.10.2025 по 24.10.2025.
Запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 у вигляді застави з покладеними обов'язками - скасувати.
Повернути заставодавцю кошти внесені в якості заставі в сумі 112 120 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави Україна процесуальні витрати в сумі 4543,68 грн. у відшкодування вартості проведення криміналістичних досліджень в кримінальному провадженні.
Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 14 400 грн. у відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.
Позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 23 799 грн. у відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди, 15 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 15 000 грн. у відшкодування вартості витрат на правову допомогу.
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди у рамках кримінального правопорушення - відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: