Справа № 127/389/26
Провадження 2-о/127/12/26
08 січня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини,
До суду звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кислов Ю.А., із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту перебування на його самостійному утриманні та вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як заінтересованих осіб у заяві зазначено матір дитини ОСОБА_2 , а також Службу у справах дітей Вінницької міської ради.
Заява мотивована тим, що заявник проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою командування військової частини.
Заявник зазначає, що шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року. Після розірвання шлюбу сторони спільно не проживають.
У заяві вказано, що неповнолітній ОСОБА_3 фактично проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на його повному утриманні та вихованні, що, за твердженням заявника, підтверджується довідкою голови квартального комітету, актом обстеження житлово-побутових умов, а також нотаріально посвідченим договором між батьками дитини від 16 грудня 2025 року щодо місця проживання та утримання неповнолітнього.
Також заявник зазначає, що матеріальне забезпечення дитини здійснюється ним самостійно за рахунок доходів, отриманих під час проходження військової служби.
Метою звернення до суду заявник визначає необхідність отримання судового рішення про встановлення факту самостійного утримання та виховання неповнолітньої дитини для подальшої реалізації права на звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Заявник вказує, що спір про право між ним та матір'ю дитини відсутній, а встановлення зазначеного факту, на його думку, можливе в порядку окремого провадження.
Оглянувши заяву та додані до неї матеріали, суддя приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити, виходячи з наступного.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення визначених законом фактів, а також інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, за умови, що законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів лише за наявності сукупності умов, зокрема якщо такі факти породжують юридичні наслідки, не можуть бути підтверджені іншим належним способом та їх встановлення не пов'язане з необхідністю вирішення спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення прав заявника лише за відсутності впливу на права та законні інтереси інших осіб. У разі, якщо встановлення відповідного факту передбачає оцінку прав та обов'язків інших осіб, між ними виникає спір про право, який виключає можливість розгляду справи в порядку окремого провадження.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що справи про встановлення фактів розглядаються в порядку окремого провадження лише за умови відсутності спору про право, а також за відсутності іншого, визначеного законом, способу підтвердження відповідного факту.
Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16 та від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглядаючи справу № 307/4851/22, підтвердив, що якщо між батьками укладено нотаріально посвідчений договір про проживання, виховання та утримання дитини, суд не має правових підстав повторно встановлювати відповідні факти в порядку окремого провадження. Такий договір є належною юридичною фіксацією обставин і виключає їх дублювання судовим рішенням, навіть якщо заявник мотивує звернення необхідністю отримання відстрочки від призову під час мобілізації.
У зазначеній справі Верховний Суд установив, що батьки дитини після припинення шлюбних відносин уклали нотаріально посвідчений договір «Про проживання, виховання та утримання дитини», яким визначили місце проживання дитини з батьком та порядок здійснення матір'ю батьківських прав. Попри це заявник звернувся до суду з вимогою встановити відповідний юридичний факт, зокрема з метою можливого отримання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у встановленні такого факту, а Верховний Суд залишив ці рішення без змін, зазначивши, що наявність нотаріально посвідченого договору між батьками свідчить про існування іншого, належного та законного способу підтвердження відповідних обставин, а отже виключає можливість їх встановлення судом у порядку окремого провадження, що прямо узгоджується з положеннями частини другої статті 315 ЦПК України.
Водночас Верховний Суд окремо наголосив, що проживання дитини з одним із батьків і визначення цього у договорі саме по собі не означає “самостійного виховання» у розумінні законодавства про мобілізацію, оскільки такий договір, навпаки, підтверджує реалізацію батьківських прав та виконання обов'язків обома батьками, а не виключне або одноосібне виховання дитини одним із них.
Як убачається з матеріалів цієї справи, заявник також просить встановити факт утримання та виховання дитини з метою подальшої реалізації права на звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Разом із тим, відповідно до положень Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини незалежно від розірвання шлюбу, а встановлення факту одноосібного утримання або виховання неминуче передбачає оцінку поведінки та обов'язків іншого з батьків, що свідчить про наявність спору про право та вплив на права й інтереси дитини.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц, від 04 грудня 2024 року у справі № 551/812/23, від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 та від 02 жовтня 2024 року у справі № 333/7023/23.
Таким чином, заявлений факт не може бути встановлений у порядку окремого провадження, оскільки він уже підтверджений належним юридичним документом; його встановлення пов'язане з оцінкою прав та обов'язків іншого з батьків; із заяви вбачається спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Вважаю за необхідне роз'яснити заявнику право звернутися до суду з відповідними вимогами в порядку позовного провадження. Відмова у відкритті провадження у цій справі не порушує права заявника на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись ст. 293, 294, 315 ЦПК України.
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини.
Роз'яснити заявнику право звернутися до суду з відповідними вимогами в порядку позовного провадження.
Відмова у відкритті провадження у цій справі не порушує права заявника на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На ухвалу суду до Вінницького апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: