Справа № 149/4311/25
"05" січня 2026 р. м. Хмільник
Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Павлюк О. О., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України у цивільній справі за позовом Виконувача обов'язків керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,
До Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області надійшла вказана позовна заява.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, враховуючи наступне.
Частиною 7 ст. 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким чином, Конституція України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.
Юридичне регулювання представництва прокурором інтересів держави в суді має чітко закріплювати його допоміжний (субсидіарний) характер, а також забезпечувати, щоб прокуратура, виконуючи цю функцію, не здійснювала функцій інших суб'єктів владних повноважень без наявності об'єктивних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону).
Другий сенат Конституційного Суду України 03.12.2025 на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп“ (справа№ 3-28/2024).
Вирішуючи питання про відповідність Конституції України окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать статтям 6, 8, пункту 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону України.
Суд також вказав, що припис пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України має розглядатися у взаємозв'язку, зокрема, з приписами статті 55 Конституції України. Законодавче регулювання представництва прокурором інтересів держави в суді формує правове середовище здійснення правосуддя та безпосередньо впливає на умови реалізації права на судовий захист.
Нечіткість визначення окремими приписами абзацу першого частини третьої статті 23 Закону відповідних випадків представництва прокурором інтересів держави в суді та підстав його звернення до суду не забезпечує юридичної визначеності для інших суб'єктів владних повноважень та заінтересованих учасників суспільних відносин та створює суттєві ризики, реальну загрозу порушення основних засад судочинства, закріплених пунктами 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України, ще на стадії звернення прокурора до суду та істотно ускладнює реалізацію учасниками процесу конституційного права на судовий захист.
З огляду на зазначене КСУ дійшов висновку, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать також статті 55, пунктам 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України.
Дія Рішення КСУ не поширюється лише на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону та продовжують існувати після втрати ними чинності, тобто вказане застереження не застосовується до позову, поданого прокурором 31.12.2025.
Матеріали позову не містять доказів того, що прокурором попередньо, до зверення до суду, здійснювалось повідомлення суб'єкта владних повноважень про його звернення до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з конкретним позовом, тому суд позбавлений можливості встановити, чи було останнім реалізоване право на оскарження його представництва та підтвердити наявність підстав для представниктва прокурора в даній справі. Наявність в матеріалах позовної заяви листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 23.06.2025 про неможливість звернення до суду із відповідними позовами не свідчить про те, що останні повідормлені про намір звернення з даним позовом прокурора в інтересах держави та неможливість їх самостійного звернення до суду, на час подання вказаної позовної заяви, тобто 31.12.2025.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (ч. 4 ст. 56 ЦПК України).
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 185 ЦПК України).
З огляду на викладене, з урахуванням ч. 3 ст. 294 ЦПК України, дана заява підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку - до 19.01.2026, однак не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення виявлених недоліків. Недоліки можуть бути усунуті шляхом надання суду відповідних заяв із обгрунтуванням, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.
Керуючись ст.ст. 177, 185 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву Виконувача обов'язків керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, залишити без руху та надати заявнику строк до 19.01.2026 року, однак не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення вищевказаних недоліків заяви.
У разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Павлюк