Справа № 129/4066/25
Провадження № 1-кп/147/115/26
08 січня 2026 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
із участю секретаря за участю: ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченогоОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.01.2025 за №62025240040000098 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України,
В провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 13.01.2025 за №62025240040000098 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 04.12.2025 призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.
07.01.2026 прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується в тому, що, будучи військовослужбовцем військової служби та згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №299 від 18.10.2024 тимчасово прикомандированим до військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог Конституції України, ст. ст. 1. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від військової служби, 31.10.2024 самовільно залишив розташування базового табору військової частини НОМЕР_1 , та проводив час на власний розсуд не приймаючи мір для повернення до військової частини про своє місцезнаходження, правоохоронні органи або органи військового управління не повідомляв, та ухилявся від проходження військової служби до моменту його затримання працівниками поліції.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України обгрунтовується наступними доказами: повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування проведеного у військовій частині з додатками; протоколами допитів свідків; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 19.09.2025 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , прокурор в клопотанні вказав, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, тому є достатні підстави для продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Так ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема документи, які підтверджують приналежність останнього до громадянства України та проходженння військової служби в Збройних силах України. Крім того вказав, що враховуючи суспільний резонанс дій ОСОБА_4 в умовах сьогодення, суспрільний осуд, а також враховуючи те, що у зв'язку із тяжкістю вчиненого злочину, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від оорганів досудового розслідування, а також може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що запобігти вказаним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу. Відтак, необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи викладене, з метою забезпечення належного та неухильного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, та за сукупності наведених обставин, прокурор просить клопотання задовольнити, продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави.
В судовому засіданні прокурор оголосив зміст клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, підтримав його та просив його задоволити.
Обвинувачений заперечив проти задоволення клопотання та доводів прокурора. Вказав, що можливості впливати на свідків немає, раніше не судимий, паспорт громадянина України у нього вилучили, тож ризики вказані прокурором необґрунтовані. Також зазначив, що має на утриманні малолітнього сина, який хворіє, сам з сім'ї військовослужбовців, брав участь у бойових діях та готовий далі продовжувати військову службу та самостійно з'являтися на всі судові засідання. Крім того у нього наявна письмова згода командира військової частини на продовження проходження військової служби, також має позитивну характеристику.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що кримінальне провадження підсудне Тростянецькому районному суді Вінницької області, просив призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду за участі сторін кримінального провадження, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для повернення обвинувального акту немає, підстав для закриття кримінального провадження немає, угоди не укладалися.
Обвинувачений не заперечував проти призначення справи до судового розгляду, будь-яких інших клопотань не заявляли.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане прокурором письмове клопотання, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 19.09.2025 до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення застави, зі строком дії до 15.11.2025, який в подальшому було продовжено ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області по 12 січня 2026 року включно.
Відповідно до ч. 3. ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою (статті 131,176, 183 КПК України).
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положення ст. 199 КПК України передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, розгляд кримінального провадження в суді перебуває на стадії підготовчого провадження, думка обвинуваченого щодо інкримінованого злочину судом ще не з'ясована, жодні докази судом не дослідженні.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки в умовах сьогодення, а саме те, що злочин вчинено під час правового режиму воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, тяжкість покарання за злочин, за який оголошено обґрунтовану підозру, особу обвинуваченого, стадію судового розгляду, суд, аналізуючи положення ч. 8 ст.176 КК України під час розгляду клопотання, дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи вищевказане, слід продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки і надалі існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, об'єкт посягань кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, обставини кримінального правопорушення та те, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вчиняв дії, які свідчать про його ухилення від проходження військової служби, наслідки кримінального правопорушення в умовах сьогодення, а саме те, що кримінальне правопорушення вчинено під час правового режиму воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, вид і тяжкість санкції за інкриміновані діяння, вік обвинуваченого, перебування кримінального провадження на підготовчого судового розгляду, тобто на стадії, де свідки та обвинувачений не допитані, письмові докази не досліджені, відношення обвинуваченого до пред'явленого обвинувачення не з'ясовано - у сукупності дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, впливати на свідків, з метою створення для себе сприятливих умов, чи будь-яким іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження судом. Зазначені ризики є суттєвими і таким ризикам неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Крім того, відповідно до норм ч. 8 ст. 177 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, для відсутності необхідності застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з врахуванням обставин даного кримінального провадження, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує характеризуючи осіб дані та майновий стан обвинувачених, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, та не може бути завідомо непомірним для обвинуваченого, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим за інкриміновані злочини.
Абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Разом з тим, з огляду на відсутність у даному випадку виключних обставин, передбачених ч.4 ст.183 КПК України, які дають підстави не визначати розмір застави, суд, відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, визначає розмір застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_4 та встановлені вище ризики.
За таких обставин суд вважає, що достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків буде застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680,00 грн, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, його вік і стан здоров'я дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з позбавленням волі, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Також, судом встановлено, що під час досудового розслідування угоди у кримінальному провадженні не укладались. Підстав для закриття або зупинення кримінального провадження немає. Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Підстави для повернення обвинувального акту відсутні.
Кримінальне провадження підсудне Тростянецькому районному суді Вінницької області.
Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні за участі сторін кримінального провадження.
Цивільний позов не заявлявся, матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не заподіяна.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 197, 331, 372, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят)днів, тобто з 07 січня 2026 року по 07 березня 2026 року включно.
Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680,00 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти під заставу.
Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід - застава.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово, прокурора та суд.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави на обвинуваченого покласти наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, заставу буде звернуто в дохід держави.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».
Підготовче провадження закінчити.
Призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.00 год 14.01.2026 у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області, резервними датами визначити 28.01.2026 на 15.00 год, 11.02.2026 на 12.45 год, 25.02.2026 на 12.45 год, 11.03.2026 на 12.45 год.
Судовий розгляд проводити суддею одноособово.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала, в частині продовження запобіжного заходу, може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено о 08:15 год 08.01.2026.
Суддя ОСОБА_1