про залишення позовної заяви без руху
05 січня 2026 року Справа № 915/2181/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод», вул. Заводська, 44, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400 (код ЄДРПОУ 14310112)
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Микитівський гранітний кар'єр», вул. Микитівська, 1, селище Олександрівка, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 56530 (код ЄДРПОУ 01033255)
про стягнення коштів в сумі 1 664 270, 77 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Микитівський гранітний кар'єр» заборгованість у розмірі 1 664 270, 77 грн., яка складається з: 1 207 082, 66 грн. - основної заборгованості; 183 509, 64 грн. - пені; 241 416, 53 грн. - штрафу; 17 759, 00 грн. - 3% річних; 14 502, 94 грн. - збитки від інфляції.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору на виробництво вибухових робіт № 422721 від 01.03.2021, укладеного між Державним підприємством «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» та Приватним акціонерним товариством «Микитівський гранітний кар'єр», а саме зобов'язань щодо повної оплати за виконані роботи по виробництву вибухових робіт в кар'єрі, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1 207 082, 66 грн.
За порушення виконання грошових зобов'язань позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних та інфляційні втрати, а також пеню та штраф відповідно до умов договору та законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 629 ЦК України, ст. 193, 230 ГК України та умовами договору.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити:
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В позовній заяві позивачем зазначено, що «Відповідач листом № 04/07-2025-01 від 04.07.2025р. повідомив Позивача про те, що заборгованість у сумі 1 207 082,66 грн буде погашена протягом 5 робочих днів з 07.07.2025р. в повному обсязі». Також, в позовній заяві зазначено, що « 28.08.2025 р. Відповідачем надано відповідь на претензію (лист №28/08-2025-01 від 28.08.2025 р.) в якій підтвердив наявність заборгованості за виконані роботи відповідно до акту-здачі приймання №2/2025р. у розмірі 1 207 082,66 грн та запевнив, що заборгованість буде погашена у повному обсязі до 30.09.2025 р. включно».
Проте, до позовної заяви позивачем не подано лист № 04/07-2025-01 від 04.07.2025 та лист № 28/08-2025-01 від 28.08.2025, як і не зазначено про неможливість подання вказаних доказів.
Таким чином, позивачем не дотримано вимог ч. 2 ст. 164 ГПК України та не подано суду всіх наявних в нього доказів на підтвердження обставин справи, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, як і не зазначено про неможливість надання вказаних доказів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору в розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028, 00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судом встановлено, що позивачем пред'явлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення коштів в сумі 1 664 270, 77 грн. Позовну заяву сформовано в електронній формі та подано суду через підсистему “Електронний суд». Отже, судовий збір у спірному випадку становить 19 971, 25 грн. (1 664 270, 77 грн. х 1,5 % х 0, 8).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова КГС ВС від 04.08.2021 у справі № 904/424/21; постанова КЦС ВС від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20).
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 60).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
Звертаючись до суду зі скаргою/заявою, скаржник зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи. Своєю чергою механізм реалізації перевірки зарахування коштів судового збору визначений частиною другою статті 9 Законом України “Про судовий збір».
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином, обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд (постанови ВС від 28.04.2022 у справі № 520/10006/21, від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22, від 02.05.2024 у справі № 440/9709/23).
Обов'язок перевірити факт зарахування судового збору у конкретній справі покладається на суд (постанова КАС ВС від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22).
Судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви позивачем не додано доказів справи судового збору.
Враховуючи вищевикладене, позивачу слід здійснити оплату судового збору за наступними реквізитами:
Платіжні реквізити для перерахування судового збору:
- Отримувач коштів: Миколаїв ГУК/тг м.Миколаїв/22030101;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030;
- Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA588999980313121206083014478;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030101;
- Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі Код платника платником судового збору юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником фізичною особою ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Відповідно абз. 1, 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Враховуючи вищевказані недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення поданої позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 6, 42, 162, 164, 172, 174, 232 - 235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву (вх. № 19111/25 від 29.12.2025) Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Микитівський гранітний кар'єр» про стягнення коштів в сумі 1 664 270, 77 грн. залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити позивачу наступний спосіб усунення недоліків:
- позивачу подати суду докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (згідно мотивувальної частини ухвали);
- позивачу подати суду докази сплати судового збору в розмірі 19 971, 25 грн.
4. Роз'яснити позивачу наслідки усунення недоліків:
якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (ч. 3 ст. 174 ГПК України);
якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
На веб-сторінці господарського суду Миколаївської області на офіційному веб-порталі судової влади України в Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Суддя Е.М. Олейняш