07 січня 2026 року Справа № 915/1335/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль», Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Мойсол Людмили Миколаївни, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Фізичної особи-підприємця Мойсол Петра Леонідовича, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення коштів в сумі 50 547, 72 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль» з позовною заявою, в якій просить суд:
1. Стягнути в солідарному порядку з Фізичної особи-підприємця Мойсол Людмили Миколаївни та Фізичної особи-підприємця Мойсол Петра Леонідовича основний борг в сумі 46 406, 23 грн.
2. Стягнути в солідарному порядку з Фізичної особи-підприємця Мойсол Людмили Миколаївни та Фізичної особи-підприємця Мойсол Петра Леонідовича 2 447, 24 грн. -інфляційних втрат; 1 428, 06 грн. - 3 % річних; 266, 19 грн. - пені.
3. Стягнути судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України з Фізичної особи-підприємця Мойсол Людмили Миколаївни та Фізичної особи-підприємця Мойсол Петра Леонідовича.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2024 позовну заяву (вх. № 13198/24 від 29.10.2024) Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль» до відповідача ФОП Мойсол Л.М., до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 50 547, 72 грн. залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідачів про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, №793/2025 від 20.11.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачами зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 6071 від 01.11.2022, який є публічним договором приєднання, а саме зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленої в період з листопада 2022 по червень 2024 теплової енергії до приміщень за адресою вул. Маріупольська, 13/2 та 13/9 в м. Миколаєві (теплова енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплата, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 46 406, 23 грн.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачам інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, а також пеню відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 2, 11, 15, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 549, 598, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 зі змінами.
Позивач у відповіді на позовну заяву (вх. № 15317/24 від 04.12.2024) зазначив, що:
- відсутність підписаних між сторонами індивідуальних договорів та заяв-приєднання не звільняє споживачів оплачувати за спожиті послуги теплопостачання;
- ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» почало нараховувати всім споживачам за теплову енергію по індивідуальним договорам, які є публічними, з 01.11.2021, а за спожиту теплову енергію в місцях загального користування лише з 01.11.2022;
- відповідачі не мають законодавчих підстав в індивідуальному порядку відмовитися від комплексної житлово-комунальної послуги, яка надається виконавцем у вигляді: МЗК, ЗБП, втрат від транзиту та абонплати, та самоусунутися від утримання, як безпосередньо свого майна, а також спільного майна багатоквартирного будинку. Сама по собі незгода відповідачів із змінами в законодавстві, відмова від підписання заяви на приєднання, не визнання індивідуального договору (шляхом визнання його неукладеним) не може ставитися в залежність до отримання ним послуги з постачання теплової енергії та відповідних оплат за послуги, згідно затверджених тарифів;
- оскільки відповідачі не надали документи для оформлення окремих договорів на нежитлові приміщення позивачем самостійно зроблено відповідні зміни в базі споживачів та ФОП Мойсол Л.М., ФОП Мойсол П.Л. та присвоєно № Договору 6071 від 01.11.2022 для ідентифікації абонентів;
- щодо неотримання паперових рахунків, то позивач зазначає, що відповідач є зареєстрованим в особистому кабінеті на сайті позивача з 01.11.2023 та отримує там всю інформацію щодо нарахувань. Водночас, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку;
- споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов'язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування;
- щодо отримання рахунку відповідачами у 2023 році це пов'язано з тим, що, лише в вересні 2023 року, коли почав працювати Державний реєстр речових прав позивачем було отримано інформацію про власників приміщень, які відповідно до інформаційної довідки № 338410558 знаходяться в багатоквартирному будинку. З цією підставою пов'язаний перерахунок, про який вказано в позові та надано окрему розшифровку;
- нежитлові приміщення відповідачів є невід'ємною частиною житлового багатоквартирного будинку, що підтверджується інформаційною довідкою № 338410558, де зазначено адреса місцезнаходження: вул. Маріупольська, 13, а до переліку об'єктів цього будинку входить нежитлове приміщення підвалу та першого поверху з виділеною окремою адресою: вул. Московська (Маріупольська) 13/9, 13/2.
- відомості споживання теплової енергії надані до позовної заяви підтверджують споживання теплової енергії багатоквартирним будинком та вказують про її кількість.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідачів.
Відповідачі у відзиві на позовну заяву (вх. № 14981/24 від 24.11.2024) та запереченнях на відповідь на позовну заяву (вх. № 15975/24 від 18.12.2024) просили суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне:
- відповідачам не було відомо про нібито укладення індивідуального договору від 01.11.2022 р. № 6071 про надання послуги з постачання теплової енергії у належні відповідачам нежитлові приміщення по вул. Маріупольській, 13/2 та 13/9 у м. Миколаєві до отримання листа позивача від 08.12.2023 р. № 1725-Ю;
- рахунки на оплату за період з 01.11.2022 по 30.11.2023 вперше додані до вищевказаного листа від 08.12.2023. Отже, стверджувати про те, що раніше листа позивача від 08.12.2023 хоча б якийсь акцепт пропозиції неможливо. Разом з листами від 29.03.2024 р. №№ 276-Ю та 277-Ю, у яких зазначені ще суми заборгованості за грудень 2023 та січень 2024 років, відповідачами було отримано рахунок за лютий 2024 року, та тільки разом з відправленнями від 25.07.2024 відповідачі отримали усі рахунки “на паперових носіях» з листопада 2022 року по червень 2024 року включно. Позивачем порушено строки надання рахунків (п. 34 типового договору);
- аналіз умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії свідчить про те, що фактом приєднання споживача до умов договору є підписання заяви-приєднання, сплата рахунку або факт отримання послуги (п. 34 типового договору). Відповідачі жодної з перелічених дій не вчинили. Отже, договір між позивачем та відповідачами не укладено;
- позивачем не здійснено як передбачені положеннями п. 4, 33, 34 Договору, так і ст. 13, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про житлово-комунальні послуги» і постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 р. № 1022 необхідні заходи по приєднанню відповідачів до умов індивідуального договору з надання послуги з постачання теплової енергії та не забезпечено надання відповідачам послуги та рахунків на оплату за неї;
- належні відповідачам приміщення не тільки мають окремі адреси з будинком № 13 по вул. Маріупольській у м. Миколаєві, але й не мають з ним ніякої спільної власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав. Ці приміщення повністю відокремлені від усіх приміщень будинку та мають окремий вхід, від них немає ніякої можливості зайти у під'їзд цього будинку, у них відсутні опалювальні прилади та вертикальні і горизонтальні транзитні теплові мережі, підключені до централізованої системи опалення, вони опалюються індивідуальною системою опалення;
- відповідачами здійснено самостійну перевірку під'їзду житлового будинку АДРЕСА_2 , який межує з зазначеними належними відповідачам приміщеннями, та встановлено, що у них навіть немає батарей та проектом будинку не передбачено опалення під'їзду - якщо у належних відповідачам приміщеннях є індивідуальне опалення, то за таких умов через стіну тепло може йти не з під'їзду до них, а навпаки. Таким чином, ніяких місць загального користування з будинком, та, як наслідок, можливості використання відповідачами частки наданого позивачем опалення під'їзду будинку у відповідачів не існує. Отже, належні відповідачам приміщення не мають місць загального користування (в тому числі допоміжних) з іншими власниками житлових та нежитлових приміщень будинку № 13 по вул. Маріупольській, а без цієї передумови відсутні підстави для оплати місць опалення. Належні відповідачам приміщення мають не тільки окремі адреси з будинком АДРЕСА_2 , але й не мають з ним ніякої спільної власності;
- посилаючись на ст. 901 ЦК України, відповідачі зазначають, що оскільки послуга не надана, то відсутні підстави для оплати;
- позивач є володільцем інформації щодо розташування у будинку АДРЕСА_2 розподільчих трубопроводів та інших інженерних комунікацій, якими постачається у нього тепло, яке нібито отримують і відповідачі. Проте, позивачем не подано доказів чи мають ці мережі якесь відношення до належних відповідачам приміщень.
Заперечення обґрунтовано приписами ст. 8, 19 Конституції України, ст. 901 ЦК України, ст. 13, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, умовами типового договору та судовою практикою.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до інформаційної довідки № 338410558 від 07.07.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за параметром пошуку “Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Маріупольська, буд. 13» власниками нежитлових приміщень, що складаються з нежитлових приміщень підвалу літ Апд, загальною площею 255,2 кв.м. в житловому будинку літ. А-4, що розташовані за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1765529948101) є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , приміщення належать співвласникам на праві спільної часткової власності, розмір частки кожного співвласника становить 1/2, право власності набуте на підставі договору купівлі-продажу № 111 від 14.02.2019.
Відповідно до інформаційної довідки № 338410558 від 07.07.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за параметром пошуку “Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Маріупольська, буд. 13» власниками нежитлових приміщень, що складаються з нежитлових приміщень промтоварного магазину-виставочного залу та відділення банку, загальною площею 219,2 кв.м. на першому поверсі в житловому будинку літ. А-4, за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Московська, буд. 13/2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1765474448101), є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , приміщення належать співвласникам на праві спільної часткової власності, розмір частки кожного співвласника становить 1/2, право власності набуте на підставі договору купівлі-продажу №110 від 14.02.2019.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022 “Про початок опалювального періоду 2022-2023 рр. у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва» розпочато опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 09.11.2022.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 176 від 24.03.2023 “Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 рр.» вирішено закінчити опалювальний період з 24.03.2023 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1189 від 08.11.2023 “Про початок опалювального періоду 2023-2024 рр. у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва» вирішено розпочати опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 14.11.2023.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 513 від 27.03.2024 “Про закінчення опалювального сезону 2023-2024 рр.» вирішено закінчити опалювальний період з 28.03.2024 на всіх об'єкта, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.
З початку опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024 відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.02.2022 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" та рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 566 від 25.10.2022 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1029 від 25.10.2023 “Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024 “Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ», встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною.
Наказом ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» № 473 від 22.09.2021 «Про затвердження плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» затверджено розмір плати для абонентів з наявним вузлом комерційного обліку на рівні 32, 57 грн. з ПДВ на одного абонента на місяць.
На підставі наказів ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» № 103 від 21.02.2022, № 434 від 13.12.2023, № 32 від 18.01.2024, № 65 від 15.02.2024, № 104 від 21.03.2024 «Про зміну розміру нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі»», у зв'язку зі зміною ціни природного газу ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» проводилась зміна розміру нарахувань за спожиту теплову енергію.
ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" в опалювальний період 2022-2024 рр. надавались послуги з теплозабезпечення чотириповерхового житлового будинку за адресою: вул. Московська (Маріупольська) 13, до складу якого (будинку) входять належні відповідачам нежитлові приміщення, що підтверджується нарядом на підключення від 16.11.2022, нарядом на підключення від 25.11.2023.
В нарядах на підключення абонентом зазначено ЖЕК «Забота». На зворотній стороні нарядів серед об'єктів теплоспоживання зазначено: магазин по вул. Маріупольській, 13/2 та магазин-салон по вул. Маріупольській, 13/9, ФОП Мойсол Л. М.
У зв'язку з тим, що кожен співвласник окремо не звертався до позивача щодо укладення договору окремо з кожним, з 01.11.2022 між ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» та ФОП Мойсол Л. М. та ФОП Мойсол П. Л. укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 6071 від 01.11.2022, який є публічним договором приєднання.
Як зазначено в позовній заяві позивачем укладено один індивідуальний договір на два нежитлових приміщення першого поверху та підвалу, які належать відповідачам на праві власності, яким присвоєно нові адреси (вул. Маріупольська, 13/2 та вул. Маріупольська, 13/9) та які знаходяться в централізованій системі житлового будинку по вул. Маріупольській, 13.
В житловому будинку по вул. Маріупольській, 13 встановлено вузол обліку споживання теплової енергії, який фіксує загальне по будівлі фактичне теплоспоживання.
Нежитлові приміщення відповідачів відключені від централізованої системи опалення.
Факт постачання теплової енергії до житлового будинку у спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями споживання теплової енергії абонента вул. Московська, 13 (вул. Маріупольська, 13) за періоди: з 30.03.2022 по 27.11.2022, за 20.12.2022, з 23.12.2022 по 25.01.2023, 25.01.2023 по 22.02.2023, з 22.02.2023 по 27.03.2023, за 27.11.2023, з 27.11.2023 по 14.12.2023, з 14.12.2023 по 25.01.2024, з 25.01.2024 по 26.02.2024, з 26.02.2024 по 28.03.2024.
Позивачем здійснено нарахування відповідачам за теплову енергію загальнобудинкових потреб (витрати опалення місць загального користування та допоміжних приміщень) та абонплату, про що сформовано акти надання послуг.
Так, на виконання умов індивідуального договору позивачем здійснено нарахування відповідачам за теплову енергію загальнобудинкових потреб та абонплату на нежитлове приміщення (Квест кімната) вул. Маріупольська, 13/9 в період з листопада 2022 по липень 2023 на загальну суму 24 906, 81 грн., про що складено відповідні акти надання послуг, а саме:
- акт надання послуг № 6071 від 30.11.2022 на суму 2 153, 82 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 31.12.2022 на суму 5 984, 77 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 31.01.2023 на суму 6 925, 38 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 28.02.2023 на суму 7 144, 60 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 31.03.2023 на суму 2 567, 96 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 30.04.2023 на суму 32, 57 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 31.05.2023 на суму 32, 57 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 30.06.2023 на суму 32, 57 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 31.07.2023 на суму 32, 57 грн.
Крім того, на виконання умов індивідуального договору позивачем здійснено нарахування відповідачам за теплову енергію загальнобудинкових потреб та абонплату на нежитлове приміщення (Квест кімната) вул. Маріупольська, 13/9 та нежитлове приміщення (магазин / кафе Family Palace) вул. Маріупольська, 13/2 в період з серпня 2023 по червень 2024 на загальну суму 21 499, 41 грн., про що складено відповідні акти надання послуг, а саме:
- акт надання послуг № 6071 від 31.08.2023 на суму 4 948, 49 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 30.09.2023 на суму 65, 14 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 31.10.2023 на суму 65, 14 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 30.11.2023 на суму 1 736, 99 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 31.12.2023 на суму 6 685, 46 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 31.01.2024 на суму 3 224, 41 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 29.02.2024 на суму 2 594, 95 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 31.03.2024 на суму 2 554, 94 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 30.04.2024 на суму 65, 14 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 31.05.2024 на суму - 506, 39 грн.;
- акт надання послуг № 6071 від 30.06.2024 на суму 65, 14 грн.
Отже, вього за період з листопада 2022 по червень 2024 позивачем надано відповідачам послуг з постачання теплової енергії (МЗК та абонплата) за об'єктами теплоспоживання відповідачів (нежитлових приміщень, що розташовані за адресою вул. Маріупольська 13/2 та вул. Маріупольська 13/9) на загальну суму 46 406, 23 грн.
Для проведення оплати за вищевказаний період позивачем виставлено відповідачам рахунки на оплату, а саме:
- рахунок № 6071 за листопад 2022 на суму 2 153, 82 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за грудень 2022 на суму 5 984, 77 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за січень 2023 на суму 6 925, 38 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за лютий 2023 на суму 7 144, 60 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за березень 2023 на суму 2 567, 96 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за квітень 2023 на суму 32, 57 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за травень 2023 на суму 32, 57 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за червень 2023 на суму 32, 57 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за липень 2023 на суму 32, 57 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за серпень 2023 на суму 4 948, 49 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за вересень 2023 на суму 65, 14 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за жовтень 2023 на суму 65, 14 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за листопад 2023 на суму 1 736, 99 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за грудень 2023 на суму 6 685, 46 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за січень 2024 на суму 3 224, 41 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за лютий 2024 на суму 2 594, 95 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за березень 2024 на суму 2 554, 94 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за квітень 2024 на суму 65, 14 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за травень 2024 на суму - 506, 39 грн. з ПДВ;
- рахунок № 6071 за червень 2024 на суму 65, 14 грн. з ПДВ.
Факт направлення на адресу відповідачів ФОП Мойсол П. та ФОП Мойсол Л. актів та рахунків на оплату підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у лист № 0504018505434, № 0504018507607 з печаткою відділення поштового зв'язку, списком “25.07.2024 ВЗЕ» згрупованих відправлень та фіскальним чеком від 25.07.2024.
08.12.2023 позивач звернувся з листом № 1725-ю від 08.12.2023 до ФОП Мойсол Л.М. та ФОП Мойсол П.Л., яким надав роз'яснення, просив сплатити заборгованість та повідомив наступне:
- відповідно до п. 5 ст. 13 Закону № 2189 з 01 листопада 2021 з кожним співвласником багатоквартирного будинку № 13 по вул. Маріупольська діє типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та є публічним договором приєднання;
- з початку опалювального сезону 2022-2023 для нежитлових приміщень, які належать відповідачам та розташовані за наступними адресами, відкрито відповідні договори, а саме: АДРЕСА_4 , відкрито договір за № 6071(точка 002); АДРЕСА_3 , відкрито договір за № 6071(точка 001), та проведені нарахування згідно Методики, а саме: за обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби (нараховується протягом опалювального сезону) та за абонентське обслуговування (нараховується щомісяця протягом року);
- нарахування по договорам проведено на загальні площі нежитлових приміщень, а саме: договір № 6071 (точка 001) - 255,2 кв.м.; договір № 6071 (точка 002) - 219,2 кв.м;
- за період з 01.11.2022 по 31.10.2023 за нежитлові приміщення нараховано по договору № 6071 (точка 001) 16 100,87 грн. та по договору № 6071 (точка 002) 13 884, 72 грн.; за листопад місяць 2023 року: по договору № 6071 (точка 001) нарахована сума 931,93 грн., по договору № 6071 (точка 002) нарахована сума 805,06 грн.
Позивачем до листа додано рахунки № 6071 за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.10.2023 та рахунок № 6071 за послугу з постачання теплової енергії за листопад 2023.
15.01.2024 відповідачі у відповідь на вищевказаний лист позивача направили позивачу лист № 1-24 від 15.01.2024 (вх. № 216 від 19.01.2024), в якому зазначили, що до моменту отримання вищезазначеного листа від позивача вони не знали про існування індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 6071 (точка 002) та № 6071 (точка 001). Крім того, відповідачі зазначили, що: відсутні докази вчинення відповідачами дій, що перелічені у п. 4 договору, які б свідчили про бажання відповідачів укласти відповідний договір; позивачем не направлялись відповідачам рахунки на оплату послуг з грудня 2022, як того вимагають приписи п. 33, 34 договору; рахунки, які були додані до листа, містять код РНОКПП тільки одного з відповідачів. У зв'язку з чим, відповідачі просили скасувати нарахування неіснуючої заборгованості за послуги, які не були надані, та припинити їх нарахування на майбутнє.
16.02.2024 позивач листом № 146-ю від 16.02.2024 надав відповідачам роз'яснення щодо процедури укладення індивідуальних договорів, зазначивши, що оскільки протягом жовтня 2021 року до ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» не надійшло жодного звернення щодо обрання моделі договірних відносин від співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою вул. Маріупольська, буд. № 13, в якому знаходяться нежитлові приміщення, які належать відповідачам на праві власності, то з 01.11.2021 зі співвласниками багатоквартирного будинку, власниками / користувачами житлових / нежитлових приміщень діють типові індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії, які є публічними договорами приєднання. Крім того, повідомлено, що Теплопостачальна організація здійснює комерційний облік споживання теплової енергії, наданої для всього будинку як єдиного майнового комплексу; співвласники будинку оплачують теплову енергію, яка використовується для опалення всього будинку. В листі також повідомлено, що станом на 01.02.2024 заборгованість становить: вул. Маріупольська, буд. №13/2 (договір № 6071 (точка 002) - 19 273, 64 грн.; вул. Маріупольська, буд. 13/9 (договір № 6071 (точка 001) - 22 358, 81 грн.
19.02.2024 позивачем направлено на адресу відповідачів ФОП Мойсол П.Л. та ФОП Мойсол Л.М. претензію № 148-Ю від 19.02.2024 та претензію № 148-Ю від 19.02.2024 відповідно, в якій позивач просив здійснити оплату заборгованості за договором № 6071, яка станом на 19.02.2024 становила 41 632, 45 грн.
Факт направлення 27.02.2024 претензій підтверджується наявними в матеріалах справи згрупованими списками поштових відправлень з відміткою відділення поштового зв'язку та фіскальним чеком.
12.03.2024 відповідачі направила на адресу позивача листи ідентичного змісту (вх. № 857 від 15.03.2024 та вх. № 856 від 15.03.2024), в яких зазначили, що в період з 01.11.2021 р. та на сьогоднішній день, з боку позивача не надавалось ніяких договорів про надання комунальних послуг, а рахунки, які надано позивачем в кінці 2023 року, не відповідають технічним та правовим параметрам об'єкта нерухомості, у зв'язку з чим оплата не проводилась. Крім того, відповіді просили укласти договір з прикладеним розрахунком вартості послуг під час опалювального періоду для можливості своєчасного виконання вимог з оплати за теплову енергію, витраченої на загальнобудинкові потреби будинка за адресою: вул. Маріупольська (Московська) 13/2, 13/9.
18.03.2024 відповідачами направлено позивачу відповідь на претензію (вх. № 930 від 21.03.2024), в якій відповідачі зазначили, що лист від 16.02.2024 р. № 146-Ю суперечить претензіям від 19.02.2024 № 148-Ю, відсутнє розмежування цих приміщень з метою визначення розміру претензій за їх власниками, крім того, не зрозуміло яку суму заборгованості вимагає сплатити позивач. Крім того, відповідачі зазначили, що належні відповідачам приміщення мають окремі адреси з будинком АДРЕСА_2 та не мають з ним ніякої спільної власності, але й повністю відокремлені від усіх його приміщень, немає ніякої можливості зайти у під'їзд цього будинку. За таких обставин, відповідачі вважають, що ніяких місць загального користування з будинком, та, як наслідок, можливості використовувати частку наданого позивачем опалення під'їзду будинку у відповідачів не існує.
29.03.2024 позивач направив відповідачам листи (ідентичні за змістом) № 276-Ю від 29.03.2024 та № 277-Ю від 29.03.2024, в яких надав роз'яснення, що положеннями законодавства не передбачено вимоги щодо наявності фізичного підпису сторін для встановлення факт набрання юридичної сили договором. Крім того, зазначив, що відповідачам належить частки нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 219,2 кв.м. та частки нежитлових приміщень підвалу загальною площею 255,2 кв.м., що розташовані в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , який обладнано єдиним вузлом обліку теплової енергії. Ці приміщення знаходяться в єдиній системі тепло споживання житлового будинку. Повідомлено, що підтвердженням отримання послуги з постачання теплової енергії нежитловим приміщенням є факт надання теплоносія до житлового будинку та щомісячні фактичні показники комерційного вузла обліку теплової енергії. Додатково в листі позивачем наведено оборотно-сальдову відомість за договором станом на 01.03.2024 за період з листопада 2022 по лютий 2024, відповідно до якої позивачем за цей період нараховано відповідачам заборгованість у розмірі 44 227, 40 грн.
05.04.2024 позивач направив на адресу відповідачів лист № 294-ю від 05.04.2024, яким надав роз'яснення щодо розмежування суми заборгованості між співвласниками нежитлових приміщень, зазначивши, що нормами чинного законодавства України не передбачено та не визначено механізму розподілу рахунків на оплату за надані послуги в межах одного діючого договору. Частки права власності на нежитлові приміщення не виділені в окремі приміщення та мають неподільний предмет зобов'язань, а саме утримання нежитлових приміщень його власником / співвласниками та надання послуг з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби, відтак, в розумінні Цивільного кодексу України відповідачі несуть солідарну відповідальність як співвласники.
Суду не подано доказів оплати відповідачами грошових коштів в загальній сумі 43 406, 22 грн. за надані послуги, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
У справі № 910/19933/17 Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 виснував, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), "Трофимчук проти України" (рішення від 28 жовтня 2010 року), де ЄСПЛ зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас Верховний Суд зазначав, що такий висновок ЄСПЛ звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі.
4.1. Правове регулювання надання послуг з постачання теплової енергії.
Відповідно до абз. 1 ст. 275 ГК України (тут і далі - в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 2, 3 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" основні терміни вживаються в такому значенні:
балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;
постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до абз. ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
10.12.2017 набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги", який введено в дію 01.05.2019 та який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 2, 6, 11, 13 ст. 1 Закон України "Про житлово-комунальні послуги":
- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
- колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір комунальної послуги;
- плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води);
- споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до п. 2, 7 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування належать:
- встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону;
- прийняття рішення про початок та закінчення опалювального періоду з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до п. 1, 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема:
- укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом;
- оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
- у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.
Відповідно до п. 2, 10 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний:
- готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;
- у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Відповідно до абз. 9-11 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п. 1 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції від 23.11.2021) (далі - Правила № 830) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до п. 8 Правил № 830 постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.
Відповідно до абз. 1-4 п. 13 Правил № 830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Відповідно до абз. 5-6 п. 14 Правил № 830 відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається.
Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).
Відповідно до абз. 6 п. 13 Правил № 830 фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до абз. 1 п. 24 Правил № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 31 Правил № 830 вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 32 Правил № 830 плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Відповідно до п. 35 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до п. 36 Правил № 830 споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Відповідно до п. 37 Правил № 830 споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 40 Правил № 830 у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Відповідно до п.п. 5 п. 45 Правил № 830 індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Правилами № 830 затверджено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, умовами якого передбачено наступне.
Відповідно до п. 1 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.
Відповідно до п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:
обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно до п. 7 договору виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем обсягу, температури та величини тиску.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зайве закреслити).
Відповідно до п. 9 договору контроль якісних та кількісних характеристик послуги здійснюється за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки.
Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
Відповідно до п. 12 договору у разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.
Відповідно до п. 17 договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.
Відповідно до п. 22 договору розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець.
Відповідно до п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р, № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідно до п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п. 35 договору за бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до п. 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Відповідно до п.п. 3, 6 п. 41 договору споживач зобов'язаний, зокрема:
- оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором;
- у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором.
Відповідно до п.п. 4, 5 п. 42 виконавець має право, зокрема:
- обмежити/припинити надання послуги в разі її несплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та цим договором, крім випадків, коли якість та/або кількість послуги не відповідає умовам цього договору;
- звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.
Відповідно до п. 44 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.
Відповідно до п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Відповідно до п. 51 договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до п. 52 договору якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов'язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.
Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика), встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг. (п. 1 Методики).
Відповідно до абз. 2, 3, 5, 6 п. 2 Методики у цій Методиці терміни вживаються у таких значеннях:
виконавець розподілу комунальної послуги - виконавець комунальної послуги, управитель багатоквартирного будинку або інша уповноважена особа, що здійснює розподіл між споживачами обсягу спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг, відповідно до обраної моделі договірних відносин;
допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення;
місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Відповідно до п. 3 Методики розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Відповідно до п. 12 розділу ІV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ч. 1. ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18) та від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).
Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини (постанови КГС ВС від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17 та від 21.05.2019 року у справі № 922/4239/16).
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (постанова ВС від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18).
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку.
Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі (постанова ВС від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18).
Незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії (постанова ВС від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18).
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі (п. 18.6 постанови КГС ВС від 29.04.2020 у справі № 915/641/19).
Аналогічна позиція зазначена в постанові КГС ВС від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21.
4.2. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
4.3. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
В м. Миколаєві по вул. Маріупольська, 13 знаходиться багатоквартирний чотириповерховий житловий будинок, в якому знаходяться належні відповідачам нежитлові приміщення.
Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав нежитлові приміщення підвалу літ Апд, загальною площею 255,2 кв.м. знаходяться в житловому будинку літ. А-4 та нежитлові приміщення промтоварного магазину-виставочного залу та відділення банку, загальною площею 219,2 кв.м. знаходяться на першому поверсі в житловому будинку літ. А-4. Вказані нежитлові приміщення належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках (по 1/2 частки у кожного співвласника).
Отже, відповідачі є споживачами теплової енергії.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», п. 13 Правил № 830 надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, а договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Так, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, затверджено, зокрема, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 5 ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», абз. 4 п. 13 Правил № 830 індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
01.10.2021 на офіційному веб-сайті ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" www.ntec.mk.ua опублікована інформація щодо укладення нових договорів, а також типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, а також заява-приєднання до індивідуального договору.
Отже, відповідно до абз. 1, 2 ч. 5 ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», абз. 1-4, 6 п. 13 Правил № 830 з 01.11.2021 з власниками багатоповерхового будинку по вул. Маріупольська, 13, м. Миколаїв укладаються індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Відтак, з власниками (відповідачами) нежитлових приміщень (нежитлові приміщення підвалу площею 255,2 кв.м та нежитлові приміщення першого поверху площею 219,2 кв.м.), які входять до складу багатоповерхового будинку по вул. Маріупольська, 13, діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 6071 від 01.11.2021, який є публічним договором приєднання з урахуванням вимог ст. 633, 640, 641, 642 ЦК України.
Судом встановлено, що позивачем ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" в опалювальний період 2022 - 2023, 2023 - 2024 надавались послуги з теплозабезпечення приміщень за адресою: м. Миколаїв по вул. Маріупольська, 13 (ЖЕК “Забота»), до складу якого входять належні відповідачам нежитлові приміщення. Факт надання послуг з теплозабезпечення чотириповерхового будинку підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами на підключення та відомостями споживання теплової енергії.
Отже, в силу приписів ст. 530, 610, 612 ЦК України, п. 5 ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9, абз. 9-11 ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», п. 32, 35, 36, 37, п.п. 5 п. 45 Правил № 830, п. 5, 11, 30, 32, 34, 41 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, ч. 2 ст. 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», п. 12 розділу ІV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг № 315 у споживачів виникає обов'язок оплачувати виконавцю комунальну послугу, яка складається з: 1) плати за послугу, яка в свою чергу складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення; 2) плати за абонентське обслуговування. Плата за комунальну послугу проводиться споживачем у строки, встановлені договором, тобто щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Судом встановлено, що належні відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 нежитлові приміщення відключено від систем теплопостачання будинку, нежитлові приміщення облаштовано системою індивідуального опалення. Вказана обставина не заперечується сторонами. Отже, оскільки теплопостачання до належних відповідачам нежитлових приміщень в спірний період не здійснювалось, як наслідок, не нараховувалась плата за теплову енергію на опалення приміщення.
Водночас, відповідно до абз. 6 п. 14 Правил № 830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.
Як вказано вище, позивачем в опалювальні періоди 2022-2023, 2023-2024 надано послугу (забезпечено теплопостачання) багатоквартирного будинку, до складу якого входять належні відповідачем нежитлові приміщення. Отже, позивачем правомірно нараховано відповідачам плату за послугу (частина обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, яка в спірному випадку складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування) та плату за абонентське обслуговування на загальну суму 46 406, 23 грн., про що сформовано відповідні акти надання послуг № 6071 та виставлено рахунки на оплату № 6071.
Щодо посилань відповідачів на те, що належні відповідачам приміщення не тільки мають окремі адреси з будинком АДРЕСА_2 , але й не мають з ним ніякої спільної власності, то суд зазначає наступне.
Як вже зазначено судом вище, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав нежитлові приміщення підвалу літ Апд, загальною площею 255,2 кв.м. знаходяться в житловому будинку літ. А-4 та нежитлові приміщення промтоварного магазину-виставочного залу та відділення банку, загальною площею 219,2 кв.м. знаходяться на першому поверсі в житловому будинку літ. А-4. Отже, належні нежитлові приміщення входять до складу житлового будинку. При цьому, присвоєння окремої адреси нежитловим приміщенням не спростовує факт, що вони знаходяться у складі житлового будинку.
Відповідно до п. 3 Методики № 315 розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Отже, факт відокремлення нежитлових приміщень від усіх приміщень будинку та облаштування окремого входу не звільняє відповідачів від обов'язку оплачувати виконавцю комунальної послуги плату за послугу (частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення) та плату за абонентське обслуговування.
Відповідачі зазначають, що не укладали та не підписували індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Водночас, суд зазначає, що підписання договору в спірних правовідносинах не потребується, оскільки індивідуальний договір є договором приєднання, а фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
В спірному випадку факт забезпечення всього житлового будинку тепловою енергією у спірний період свідчить про надання виконавцем та отримання споживачами послуги (факт отримання послуги), яка, зокрема, включає опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, а розподіл обсягів наданих та спожитих послуг здійснюється виконавцем між власниками житлових та нежитлових приміщень відповідно до Методики № 315.
Щодо посилань відповідачів на несвоєчасне направлення виконавцем комунальної послуги рахунків, то суд зазначає, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою (ст. 212 ЦК України) та не є простроченням кредитора (ст. 613 ЦК України), а тому не є підставою для звільнення божника від оплати за послугу тощо.
Суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів в загальній сумі 46 406, 23 грн. за надані послуги, як і не спростовано позовних вимог.
Оскільки відповідачами договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, або інших правочинів, які б свідчили про визначення частки кожного з співвласників в управлінні спільним майном, суду не подано, суд, керуючись ст. 355, 358, 541 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості в солідарному порядку.
Отже, позовна вимога про стягнення 46 406, 23 грн. основного боргу за теплову енергію є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем нараховано відповідачам пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 266, 19 грн. по кожному зобов'язанню (кожному місяцю з листопада 2023 по квітень 2024 окремо) в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин. Загальний період нарахування з 02.01.2024 по 10.08.2024. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи. Враховуючи порушення відповідачами взятого на себе за договором зобов'язання з оплати послуг з постачання теплової енергії (МЗК та абонплати), позивачем обґрунтовано відповідно до ч. 5, 6 ст. 25 Закону України “Про теплопостачання», п. 10 ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», абз. 1, 2 п. 40 Правил № 830, п.п. 6 п. 41, 45 Типового договору нараховано відповідачу пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, яка не перевищує 100 відсотків загальної суми боргу. Отже, нарахування пені в сумі 266, 19 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.
Позивачем нараховано відповідачам 1 428, 06 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов'язань. Нарахування здійснено за період з 03.01.2023 по 10.08.2024.
Позивачем також нараховано відповідачами 2 447, 24 грн. - інфляційних втрат за зобов'язаннями, які виникли за період з листопада 2022 по червень 2024. Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з лютого 2022 по червень 2024.
Розрахунки суми 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично правильними, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнуті розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат наявні в матеріалах справи. Отже, позов в частині стягнення 1 428, 06 грн. - 3 % річних та 2 447, 24 грн. - інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Солідарне стягнення суми судових витрат чинним законодавством не передбачено (постанова КГС ВС від 22.10.2020 у справі № 904/4105/18).
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, 25.09.2018 у справі № 904/5580/16, від 13.07.2020 у справі № 476/489/17 (провадження № 61-39866 св 18).
Судовий збір в розмірі 1 514, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача ФОП Мойсол Л.М.
Судовий збір в розмірі 1 514, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача ФОП Мойсол П.Л..
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути в солідарному порядку з відповідача Фізичної особи-підприємця Мойсол Людмили Миколаївни, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) та відповідача Фізичної особи-підприємця Мойсол Петра Леонідовича, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь позивача Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль», Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_3 в ПАТ "АБ "Укргазбанк", МФО 320478:
- 46 406, 23 грн. (сорок шість тисяч чотириста шість грн. 23 коп.) - основного боргу.
3. Стягнути в солідарному порядку з відповідача Фізичної особи-підприємця Мойсол Людмили Миколаївни, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) та відповідача Фізичної особи-підприємця Мойсол Петра Леонідовича, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь позивача Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль», Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_4 в ПАТ "АБ "Укргазбанк", МФО 320478:
- 266, 19 грн. (двісті шістдесят шість грн. 19 коп.) - пені;
- 1 428, 06 грн. (одна тисяча чотириста двадцять вісім грн. 06 коп.) - 3 % річних;
- 2 447, 24 грн. (дві тисячі чотириста сорок сім грн. 24 коп.) - інфляційних втрат.
4. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Мойсол Людмили Миколаївни, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль», Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_4 в ПАТ "АБ "Укргазбанк", МФО 320478:
- 1 514, 00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
5. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Мойсол Петра Леонідовича, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь позивача Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль», Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_4 в ПАТ "АБ "Укргазбанк", МФО 320478:
- 1 514, 00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
6. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 07.01.2026
Суддя Е.М. Олейняш