ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
23.12.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1255/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.,
Секретар судового засідання Шмаюн Ю. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ФОП Постернак Віталія Володимировича, АДРЕСА_1 ,
до відповідача: ТОВ "ДСН Груп", вул. 24 серпня, буд.5, кв. 62, м. Івано-Франківськ, 76006,
про стягнення 125 062,00 грн - сплаченого штрафу, 2 306,30 грн - витрат на зберігання товару та судового збору,
встановив, що ФОП Постернак В. В. звернувся до суду з позовом до ТОВ "ДСН Груп" про стягнення 125 062,00 грн - сплаченого штрафу, 2 306,30 грн - витрат на зберігання товару та судового збору.
В обґрунтування вимог позивач вказав на ст.ст. 999, 1166 ЦК України та на те, що під час виконання договору доручення № 14-03/2025 від 14.03.2025 на надання брокерських послуг та декларування товарів, укладеного з відповідачем, останній надав документи з недостовірними відомостями, унаслідок чого Волинська митниця склала протокол про порушення митних правил та притягнення його до відповідальності за ст. 472 Митного кодексу України із накладенням штрафу у розмірі 125 062,00 грн (постанова від 21.08.2025 Любомльського районного суду Волинської області, що винесена у справі №163/1822/25), який, разом з витратами за зберігання товару у сумі 2 306,30 грн, сплачено позивачем до Державного бюджету України.
В підтвердження викладеного долучив копії: квитанції про сплату №1515-6740-8306-8465 від 25.10.2025, договору доручення №14-03/2025 на надання брокерських послуг та декларування товарів від 14.03.2025, платіжних інструкцій №М29А-95ТМ-Н46Н-ЕМРА від 09.10.2025, №4ВХ5-3СРО-9ЕС2-8479 від 07.10.2025, постанови Любомирського районного суду Волинської області від 21.08.2025, постанови Волинського апеляційного суду від 29.09.2025,що винесені у справі №№163/1822/25, виписки з ЄДР щодо позивача, квитанції №4869465.
За наслідками розгляду позову, суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 26.11.2025.
25.11.2025, позивач надіслав клопотання про проведення підготовчого судового засідання без його участі.
26.11.2025, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.12.2025.
22.12.2025, позивач надіслав заяву про проведення розгляду справи по суті без його участі та просив ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, правом на надання відзиву на позов не скористався, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду від 28.10.2025, 26.11.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача від 30.10.2025, 27.11.2025.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд, враховуючи приписи ст.ст.165, 178 ГПК України, зокрема, право суду розглянути справу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, за наявними в ній матеріалами, розглянув матеріали справи та вважає, що в позові слід відмовити.
При цьому суд врахував наступне.
Предметом позову є стягнення з відповідача сплаченого позивачем штрафу та витрат за зберігання товару.
Підставою, як стверджує позивач, є неправомірні дії відповідача, який надав документи з недостовірними відомостями, що призвело до притягнення позивача до відповідальності.
Обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ст. 75 ГПК України).
В постанові Волинського апеляційного суду, що винесена у справі №163/1822/25, встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, яке полягало у тому, що ОСОБА_1 жодним чином не перевірив і не пересвідчився у достовірності задекларованої інформації про товар на предмет його відповідності найменуванню та опису.
При цьому, як встановлено у вищезазначеному рішенні, згідно договору № 14-03/2025 від 14 березня 2025 року про надання брокерських послуг та декларування товарів, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ДСН ГРУП", митному брокеру ОСОБА_1 надано права, зокрема: до подачі декларації до митного органу сповістити Замовника, про відмову в прийомі документів і припинити виконання умов цього Договору в разі надання Замовником неповних даних про властивості, вагу, кількість, ціну Товару, виробника, країну походження і інших важливих відомостей, що мають значення для здійснення правильних дій з митного оформлення, до усунення вказаних недоліків. При виявленні факту здійснення Замовником протиправних дій негайно припинити виконання будь-яких операцій і надання послуг, передбачених цим Договором. Діяти на свій розсуд, але на користь Замовника, у випадку, якщо їм не надана повністю або частково документація або відомості, необхідні для митного оформлення Товарів відповідно до законодавства України (п.2.4 Договору).
Отже, вищевказаним рішенням суду встановлено вину позивача та право відмовитись від прийому документів і припинити виконання умов цього Договору в разі надання Замовником неповних даних про властивості, вагу, кількість, ціну Товару, виробника, країну походження і інших важливих відомостей, що мають значення для здійснення правильних дій з митного оформлення, до усунення вказаних недоліків. При виявленні факту здійснення Замовником протиправних дій негайно припинити виконання будь-яких операцій і надання послуг, передбачених цим Договором. Діяти на свій розсуд, але на користь Замовника, у випадку, якщо їм не надана повністю або частково документація або відомості, необхідні для митного оформлення Товарів відповідно до законодавства України.
Статтею 1166 ЦК України, на яку послався позивач, встановлено те, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст. 1166 ЦК України).
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ст. 1191 ЦК України).
За наведеного, відсутності доказів наявності обставин за яких у відповідача виник обов'язок повернути чи відшкодувати заявлені до стягнення штраф і суму сплачену за зберігання товару, які оплачені в зв'язку з неправомірними діями позивача, а відтак, неправомірності дій саме відповідача, позов є необґрунтованим.
Відповідно до ст. ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.01.2026.
Суддя І. М. Скапровська