61022, м. Харків, пр. Науки, 5
08.01.2026 Справа № 905/22/26
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., розглянувши матеріали
позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО"
до відповідача держави Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1; ідентифікаційний код 103773968834)
про стягнення 513 7111 000, 00 грн.
ТОВ "КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації стягнення 513 7111 000, 00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок протиправних дій відповідача заподіяно шкоду майну позивача та майну, яке орендує позивач, в сумі 8 009 000 доларів США, що є еквівалентом 336 151 000 гривень за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки, реальних збитків та в сумі 114 390 000 доларів США, що є еквівалентом 4 800 960 000 гривень за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки, упущеної вигоди.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатись справа.
Частиною 1 статті 12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до частини третьої та п'ятої статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
При цьому відповідно до п.8 ч.4 ст.247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що позовна заява містить вимоги майнового характеру, сума яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд приходить до висновку про те, що така позовна заява підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 1 ст.79 ЗУ “Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.
Згідно ст.7 зазначеної Конвенції держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: a) міжнародної угоди; b) письмового договору; або c) заяви у суді або письмового повідомлення у рамках конкретного розгляду.
Відповідно до правового висновку викладеного у Постанові КЦС ВС від 14.04.2022 року у справі №308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.
Зі змісту Постанов від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц КЦС вбачається, що Верховний суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.
Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з РФ, що унеможливлює надсилання даної ухвали на адресу відповідача в особі Міністерства юстиції Російської Федерації повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у даній справі буде здійснено шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідного оголошення-повідомлення.
За таких обставин і керуючись ст.ст. 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі 905/22/26.
3. Підготовче судове засідання призначити на 24.02.2026 року об 11:00 год., яке відбудеться у приміщенні суду, зал судового засідання № 14А
4. Повідомити учасників справи про дату та час проведення судового засідання.
5. Відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності);.
У разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.
6. Встановити позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив (з урахуванням вимог ст.166 ГПК України) - п'ять днів з дня отримання відзиву. Докази надіслання відповіді на відзив відповідачу надати суду.
7. Роз'яснити учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-165 ГПК України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі. Письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ст.91 ГПК України).
8. З урахуванням введення в Україні воєнного стану повідомити про право учасників справи подати заяву про розгляд справи за їх відсутності за наявними матеріалами в порядку частини третьої статті 196 ГПК України.
9. Запропонувати сторонам за наявності додаткових доказів у справі - надати їх суду до дати підготовчого засідання разом з доказами направлення копій вказаних доказів іншій стороні.
10. Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді тільки через особистий кабінет в системі «Електронний суд».
11. Повідомити сторін, що у зв'язку із реальною загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, Господарський суд Донецької області Розпорядженням суду № 6-р від 25.05.2023 продовжив особливий режим роботи в умовах воєнного стану з урахуванням Рішення зборів суддів від 13.06.2022р. №1, рекомендовано учасникам судових засідань утриматись від відвідування приміщення суду, свої процесуальні права та обов'язки реалізовувати з використанням альтернативних способів подачі документів та участі в судових засіданнях.
Роз'яснити, що учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Е.В. Зекунов