07 січня 2026 року м. Харків Справа № 922/3652/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Жельне С.Ч., суддя Істоміна О.А.,
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представників:
від позивача - Скрипніков О.В.;
від відповідача - Пономаренко М.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.493Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2025 (суддя Кухар Н.М., повний текст складено 10.02.2025) у справі №922/3652/24
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м.Харків,
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Харків,
про стягнення 1 375 254,50 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.) від 16.12.2025 оголошено перерву у розгляді справи №922/3652/24 до 07.01.2026 о 12:30год.
У зв'язку із перебуванням у відпустках суддів-членів колегії Попкова Д.О. та Стойки О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 05.01.2026, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Жельне С.Ч.
У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 07.01.2026 з'явилися представники сторін.
У судовому засіданні судом апеляційної інстанції з'ясовано думку сторін щодо зупинення провадження у розглядуваній справі №922/3652/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23, яка (справа) ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2025 передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2025 у справі №916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 (до закінчення перегляду якої в касаційному порядку ухвалою від 13.05.2025 зупинялося провадження у розглядуваній справі №922/3652/24).
Представник позивача зазначив, що вважає за доцільне зупинити провадження у розглядуваній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23. Представник відповідача залишив означене питання на розсуд суду.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи та фактичні обставини справи, судова колегія встановила наступне.
Предметом розгляду у справі №922/3652/24 є вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми заборгованості за договором розподілу природного газу №0942142960РР016 від 01.01.2016 за період квітень 2022 - серпень 2022 у сумі 1 273 808,57 грн., 3% річних у сумі 31 199,59 грн., інфляційних у сумі 70 246,34 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення умов договору та приписів чинного законодавства, не виконав зобов'язання в частині оплати вартості величини річної замовленої потужності.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.01.2025 у справі №922/3652/24 у позові відмовлено.
В основу рішення покладено висновки суду про те, що зазначені в актах наданих послуг об'єми розподіленого природного газу відповідачу (тобто, факт надання позивачем відповідних послуг) не підтверджені жодними первинними документами; доказів здійснення розподілу природного газу на окуповану територію та, відповідно, виконання позивачем зобов'язань з надання таких послуг за договором матеріали справи не містять.
Крім того Господарський суд Харківської області виснував, що в силу приписів ч.2 ст.13, ч.2 ст.13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" позивачу з 24.02.2022 по 09.09.2022 було заборонено надавати послуги відповідачу на окупованій території. Відтак, усі сформовані та надіслані відповідачу акти та рахунки за вищевказаний період є нікчемними, а тому не мають жодних правових наслідків.
Не погодившись із означеним рішенням, позивач через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2025 у справі №922/3652/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Розподіл судових витрат просить провести відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
В обґрунтування апеляційної скарги Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", зокрема, зазначає, що Кабінет Міністрів України не ухвалював рішення про поширення ст.13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окуповані території, визначені Переліком. Відповідно, не дотримана одна з двох умов для поширення дії ст.13 означеного Закону на тимчасово окуповані території України після 24 лютого 2022 року. Відтак, положення означеного Закону не розповсюджуються на правовідносини, що склалися між сторонами.
За змістом відзиву на апеляційну скаргу відповідач, заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що відсутність рішення Кабінету Міністрів України про розповсюдження дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окуповані території, визначені Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, жодним чином не спростовує факт перебування території Куп'янської міської територіальної громади під окупацією, що, у свою чергу, унеможливило отримання відповідачем відповідної послуги начебто наданої позивачем. Надання послуги з розподілу природного газу фактично окупаційній владі беззаперечно свідчить про порушення норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та спростовує наявність порушених прав і законних інтересів позивача в частині неотримання оплати за надані послуги від споживача, яким на думку Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" є саме Акціонерне товариство «Укрзалізниця».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 зупинялося провадження у справі №922/3652/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2025 у справі №922/3652/24 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови.
Розгляд справи №908/1162/23 стосувався питання застосування положень статей 13, 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
В Єдиному державному реєстрі судових рішень опублікована постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.
В означеній постанові об'єднана палата вказала наступне:
- у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 №2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні п.1 ч.1 ст.3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у п.1 ч.1 ст.3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася;
- висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 13-1 Закону з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону;
- з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, об'єднана палата не вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.11.2025 передав справу №280/5808/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2025 у справі №916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 (до закінчення перегляду якої в касаційному порядку зупинялося провадження у розглядуваній справі №922/3652/24).
Верховний Суд в ухвалі від 05.11.2025 у справі №280/5808/23 підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивував, зокрема, таким:
- у постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2025 у справі №916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 не враховано, що для застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", необхідним є не лише факт визнання відповідних територій тимчасово окупованими, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень господарської діяльності на цих територіях;
- при цьому рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";
- загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень; ця обставина також не була врахована у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, в якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з п.11 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 4 ч.4 ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Згідно з ч.1, п.6 ч.2 ст.36 означеного Закону Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
У силу приписів ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Враховуючи обставини розглядуваної справи, предмет та підстави позовних вимог, предмет та підстави апеляційного оскарження, а також обставину та підстави передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №280/5808/23 для відступу, зокрема, від висновку, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 (до закінчення перегляду якої в касаційному порядку зупинялося провадження у розглядуваній справі №922/3652/24), щодо поширення положень ст.13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, що були тимчасово окуповані починаючи з 24.02.2022, та щодо яких відсутнє окреме рішення Кабінету Міністрів України, колегія суддів визнала за необхідне зупинити провадження у справі №922/3652/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.
Подібних висновків щодо необхідності зупинення провадження у справі дійшов Верховний Суд в ухвалах від 19.12.2025 у справі №916/5429/23, від 15.12.2025 у справі №916/4397/23, від 11.12.2025 у справі №908/157/24, від 10.11.2025 у справі №908/2241/23, від 19.11.2025 у справі №916/1218/23, від 19.11.2025 у справі №904/6645/23, від 19.11.2025 у справі №916/3666/22, від 13.11.2025 у справі №910/1896/23.
Керуючись ст.ст.228, 229, 233, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Зупинити провадження у справі №922/3652/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2025 у справі №922/3652/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
2. Сторонам у справі повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі, з наданням копії відповідного судового акту.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя С.Ч. Жельне
Суддя О.А. Істоміна