79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" січня 2026 р. Справа №909/547/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук
О.І. Матущак,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства «Укргазвидобування» б/н від 05.09.2023 (вх.№01-05/2688/25 від 05.09.2025) та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» б/н від 06.09.2025 (вх.№01-05/2713/25 від 08.09.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2025 (повний текст рішення складено 20.08.2025, суддя О.В. Рочняк)
у справі № 909/547/25
за первісним позовом: Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП»
про стягнення 32 589 грн 63 коп. пені
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП»
до відповідача: Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
про стягнення 201 439 грн 35 коп. заборгованості
Акціонерне товариство «Ургазвидобування» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» про стягнення 32 589 грн 63 коп. Пені за несвоєчасно поставлений товар та непоставлений товар за договором №УГВ528/30-23 від 20.11.2023.
12.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача у справі - ТОВ «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» надійшла зустрічна позовна заява від 12.05.2025 (вх.№4110/25) до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 201 439 грн 35 коп. - основного боргу, 5 075 грн 07 коп. 3% річних, 23 589 грн 41 коп. - інфляційні втрати.
Первісний позов мотивовано тим, що в порушення договірних зобов'язань, які виникли між сторонами, відповідач за первісним позовом не поставив у встановлений договором строк товар, у зв'язку з чим АТ «Укргазвидобування» нарахувало йому на підставі п. 7.8. Договору штрафні санкції (пеню) у сумі 32 589 грн 63 коп.
Зустрічний позов мотивовано тим, що в порушення договірних зобов'язань, які виникли між сторонами, відповідач за зустрічним позовом в повному обсязі не оплатив поставлений позивачем за зустрічним позовом товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 172 774 грн 87 коп. За прострочення грошового зобов'язання ТОВ «Компанія Текстиль Груп» нарахувало АТ «Укргазвидобування» 3% річних та інфляційній втрат.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2025 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» (76008, вул. Пасічна, буд 14А, м. Івано-Франківськ, код ЕДРПОУ 45121090) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, код ЕДРПОУ 30019775) 13 669 грн 86 коп. штрафних санкцій (пені) по договору №УН528/30-23 від 20.11.2023 та 1016 грн 20 коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП») через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу б/н від 06.09.2025 (вх.№01-05/2713/25 від 08.09.2025) в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2025 року у справі №909/547/2.
Апелянт зазначає про те, що він не погоджується з вищезгаданим рішенням, у зв'язку з тим що рішення суду, на його думку прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Крім того, апелянт вказує про те, що суд першої інстанції зосередившись на з'ясуванні підстав для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог виходив з того, що правомірність застосування АТ «Укргазвидобування» передбаченої пунктом 7.10. договору оперативно-господарської санкції, як і нарахування відповідних штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.8. договору, не входить до предмету доказування у даній справі, а підлягає дослідженню судом у порядку вирішення спору про скасування відповідної оперативно-господарської санкції, як це прямо передбачено частиною 2 статті 237 ГК України. Однак такої позовної вимоги ТОВ «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» не заявляло. З таким висновком місцевого суду апелянт не погоджується, скільки на його думку, заявляти позовну вимогу про скасування оперативно-господарської санкції, якої не існує - є неналежним способом захисту порушених прав.
Також не погоджуючись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2025 позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним (Акціонерне товариство «Укргазвидобування») подало через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу б/н від 05.09.2025(вх.№01-05/2688/25 від 05.09.2025) в якій останній не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2025 в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити первісні позовні вимоги в повному обсязі зазначаючи про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, оскільки на думку апелянта, суд не встановив період прострочення Відповідачем своїх зобов'язань по Договору №УГВ 528/30-23 від 10.11.2023 року, що призвело до порушення норм матеріального права та помилкового перерахунку судом першої інстанції пені, яка підлягала стягненню.
Позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) через систему «Електронний суд» було подано відзив б/н від 30.09.2025 (вх.№0104/7526/25 від 30.09.2025) на апеляційну скаргу у якому він вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» беззмістовною та необґрунтованою, а також вважає рішення суду першої інстанції від 06.08.2025 у справі №909/547/25 (в частині зустрічної позовної заяви) таким що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів справи 20.11.2023 між ТОВ «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» (постачальник) та АТ «Укргазвидобування» (покупець) укладено договір поставки (графік поставки) №УГВ528/30-23 (надалі-договір) за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю спідню білизну в асортименті (далі-товар), зазначений в специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору, та є його невід'ємною частиною.
За умовами. Пунктів 3.1. та 3.2. договору, ціна товару вказується в специфікаціях у гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується, якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом відповідно до чинного законодавства України). Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації та становить 1 489 438 грн 50 коп. (включно).
Згідно з пунктом 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової та пред'явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу), шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікаціях.
Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в специфікаціях та графіку поставки до цього договору. Датою прийняття товару є дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття (пункти 5.1. та 5.2. договору).
За умовами пункту 6.3.1. договору постачальник зобов'язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
Відповідно до п. 7.8. договору, у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф в розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
Пунктом 7.9. договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. На вимогу постачальника, покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
У пункті 7.10. договору сторони погодили, що при нарахуванні будь-яких штрафних санкцій та/або збитків, передбачених даним договором покупець має право направити постачальнику письмову вимогу про нарахування штрафних санкцій (із розрахунком нарахування штрафних санкцій) та збитків (із надання документально підтверджуючих документів або копій таких документів про нанесені збитки). У такому випадку постачальник зобов'язаний перерахувати покупцю суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків протягом 7-ми робочих днів з дати направлення відповідної письмової вимоги. Датою направлення вимоги про сплату штрафних санкцій та/або збитків є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв'язку, через яке надсилалась така вимога.
При несплаті постачальником штрафних санкцій та/або збитків протягом строку, вказаного в цьому пункті договору, покупець має право застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію, а саме - отримати суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків, спричинених невиконанням та/або несвоєчасним виконанням договору та/або порушенням умов договору із суми, що підлягає сплаті постачальнику. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника. Датою направлення такого повідомлення є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв'язку, через яке надсилається таке повідомлення.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками (за наявності) і діє до 31.12.2024 (включно).
У специфікації до договору (додаток №2) та графіку поставки (додаток № 3) сторони погодили найменування, вартість товару, строк його поставки й умови оплати, зокрема: загальна вартість товару, що постачається - 1 489 438 грн 50 коп.; строк та умови поставки товару - протягом 45 календарних днів з дати укладання договору; умови та строки оплати - протягом 30-ти календарних днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі товару або видаткової накладної; виробник товару - ТОВ Компанія Текстиль Груп", Україна. Отже, строк поставки товару - до 04.01.2024.
Відповідно до видаткових накладних №81 від 22.02.2024, №82 від 22.02.2024, №83 від 22.02.2024, №86 від 29.02.2024, №96 від 01.03.2024, №97 від 01.03.2024, №98 від 01.03.2024, №100 від 04.03.2024, №101 від 05.03.2024, №102 від 05.03.2024, №107 від 08.03.2024, №108 від 08.03.2024, №109 від 08.03.2024, №111 від 15.03.2024 та товарно-транспортних накладних №Р81 від 22.02.2024, №Р82 від 22.02.2024, №Р83 від 22.02.2024, №Р86 від 29.02.2024, №Р96 від 01.03.2024, №Р97 від 01.03.2024, №Р98 від 01.03.2024, №Р100 від 04.03.2024, №Р101 від 05.03.2024, №Р102 від 05.03.2024, №Р107 від 08.03.2024, №Р108 від 08.03.2024, №Р109 від 08.03.2024, №Р111 від 15.03.2024, ТОВ "Компанія Текстиль Груп" у період з 21.02.2024 по 18.03.2024 поставило АТ "Укргазвидобування" товар на загальну суму 1 466 965 грн 14 коп.
В підтвердження здійснення оплати за поставлений товар на суму 1 294 190 грн 27 коп. АТ "Укргазвидобування" надало суду платіжні інструкції: №1000016664 від 29.03.2024 на суму 36 400 грн 25 коп.; №1000014838 від 22.03.2024 на суму 153 115 грн 20 коп.; №1000014839 від 22.03.2024 на суму 61 493 грн 04 коп.; №1000016659 від 29.03.2024 на суму 66 658 грн 74 коп.; №1000016660 від 29.03.2024 на суму 44 452 грн 80 коп.; №1000016661 від 29.03.2024 на суму 27 412 грн 56 коп.; №1000016662 від 29.03.2024 на суму 62 480 грн 88 коп.; №1000016663 від 29.03.2024 на суму 175 341 грн 60 коп.; №1000019134 від 05.04.2024 на суму 6 795 грн 00 коп.; №1000022991 від 19.04.2024 на суму 6 795 грн; №1000019135 від 05.04.2024 на суму 45 300 грн; №1000019136 від 05.04.2024 на суму 22650 грн; №1000022992 від 19.04.2024 на суму 66 679 грн 20 коп.; №1000022993 від 19.04.2024 на суму 518 616 грн.
Як вбачається із змісту вимоги №302.1-022-1377 від 26.02.2024, АТ "Укргазвидобування" вимагало у ТОВ "Компанія Текстиль Груп" перерахувати 172 774 грн 87 коп. штрафних санкцій за прострочення поставки товару.
Проте, доказів направлення такої вимоги матеріали справи не містять.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 14.02.2025 АТ "Укргазвидобування" надіслало ТОВ "Компанія Текстиль Груп" вимогу №302.1-022-1230 від 10.02.2025 про перерахування протягом 7 робочих днів 30 836 грн 58 коп. пені. Також в цій вимозі АТ "Укргазвидобування" зазначило, що відповідно до умов договору №УГВ528/30-23 від 20.11.2023, постачальнику виставлялася вимога за №302.1-022-1377 від 26.02.2024 на суму 172 774 грн 87 коп., яка була сплачена ТОВ "Компанія Текстиль Груп" в повному обсязі.
Сторонами не заперечується обставин щодо поставки обумовленого договором товару, обсягу поставки та дати поставки товару. Також ТОВ "Компанія Текстиль Груп" визнає факт прострочення поставки товару.
Водночас ТОВ Компанія Текстиль Груп" стверджує, що АТ "Укргазвидобування" неправомірно застосувало до постачальника оперативно - господарську санкцію за несвоєчасну поставку товару, зарахувавши ці кошти в оплату за продукцію.
За порушення строків поставки товару АТ "Укргазвидобування" нарахувало ТОВ "Компанія Текстиль Груп" пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасного поставленого та непоставленого товару за кожен день прострочення в розмірі 32 589 грн 63 коп.
За порушення строків оплати поставленого товару ТОВ "Компанія Текстиль Груп" нарахувало АТ "Укргазвидобування" за період з 20.05.2024 по 12.05.2025 на заборгованість 172 774 грн 87 коп. - 5 075 грн 07 коп. 3 % річних та 23 589 грн 41 коп. інфляційних втрат.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За наведеними вище положеннями Господарського кодексу України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 7.8 договору у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
Відповідно до приписів частини 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як встановлено колегією суддів, за період з 20.02.2024 до моменту виконання зобов'язань за кожною видатковою накладною, а на суму непоставки товару (22473 грн 36 коп.) - до 23.04.2025 АТ "Укргазвидобування" нарахувало ТОВ "Компанія Текстиль Груп" пеню в розмірі 32 589 грн 63 коп.
Згідно з частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Щодо доводів апелянта ТОВ «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» (в частині зустрічної позовної заяви) колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку (частина 1). До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (частина 2).
Відповідно до статті 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання (частина 1). Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням (частина 2).
Отже, за змістом зазначеної норми особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором (подібна за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 905/2464/17, від 20.10.2020 у справі № 905/267/19).
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що у пункті 7.10. договору поставки (УГВ 528/30-23 від 20.11.2023 року) сторони погодили, що: «При несплаті постачальником штрафних санкцій та/або збитків протягом строку, вказаного у Цьому пункті Договору, покупець має право застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію, а саме отримати суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків спричинених невиконанням та/або несвоєчасному виконанню Договору та/або порушенням умов Договору із суми що підлягає сплаті Постачальнику. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника. Датою направлення такого повідомлення є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв'язку, через яке надсилається таке повідомлення». Пунктом 7.8. вищезазначеного Договору встановлено, що в разі прострочення постачальником виконання зобов'язання з поставки товару, він сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості простроченого зобов'язання з поставки товару. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
З аналізу вищевказаних пунктів договору вбачається те, що умова встановлена сторонами в п. 7.10. зазначеного Договору, за своїм змістом є оперативно-господарською санкцією та відповідає ознакам, які висуваються законодавством до цього виду господарських санкцій.
Аналогічна правова позиція щодо можливості застосування стороною оперативно-господарської санкції у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню постачальнику/підряднику, на суму неустойки та/або штрафів, які підлягають стягненню з постачальника/підрядника за порушення умов договору, у тому числі за порушення строків виконання робіт/постачання товару, викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 20 серпня 2018 року в справі №905/2464/17, від 14 травня 2024 року в справі №922/2786/23 та від 12 березня 2024 року в справі №910/12017/23.
Колегією суддів також було враховано те, що статтею 204 Цивільного кодекс України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а вказані умови Договору на час розгляду колегією суддів зазначеної справи є чинними, доказів оскарження в установленому законом порядку в матеріалах справи не міститься.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта (ТОВ «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП») у своїй апеляційній скарзі (в частині зустрічних позовних вимог) є необгрунтованими та безпідставними, оскільки правомірність застосування АТ «Укргазвидобування» оперативно-господарської санкції не входить до предмета доказування у даній справі, а підлягає дослідженню колегією суддів у порядку вирішення спору про скасування відповідної оперативно-господарської санкції, як це прямо передбачено в частині 2 статті 237 Господарського кодексу України, однак такої позовної вимоги апелянтом (позивачем за зустрічним позовом) ТОВ «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» заявлено не було.
Щодо доводів апелянта (позивача за первісним позовом), АТ «Укргазвидобування» про помилкове перерахування судом першої інстанції пені, яка підлягала стягненню, колегія суддів вважає їх необгрунтованими та недоведеними, у зв?язку з настпуним.
Колегією суддів було перевірено розрахунок, який було здійснено судом першої інстанції згідно видаткових накладних які долучені до матеріалів справи пені, нарахованої апелянтом (позивачем за первісним позовом) за весь період прострочення ТОВ «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» поставки товару, а також штрафу, відповідно до якого розмір пені становить 82 184 грн 04 коп., а розмір штрафу - 104260 грн 70коп. Застосовуючи оперативно-господарську санкцію Акціонерне товариство «Укргазвидобування» нарахувало ТОВ «ОКМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» (відповідає за первісним позовом) 68514 грн 17 коп. пені та 104260 грн 70 коп. штрафу. Таким чином, до стягнення з ТОВ «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» належить 13 669 грн 86 коп. (82184грн 04 коп. - 68514 грн 17 коп.) пені по договору №УГВ528/30-23 від 20.11.2023.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги.Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2025 року у справі №909/547/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 236, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» б/н від 05.09.2023 (вх № 01-05/2688/25 від 05.09.2025р.) та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» б/н від 06.09.2025 (вх.№01-05/2713/25 від 08.09.2025р.) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2025 у справі № 909/547/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційні скарги покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак