Справа № 715/3164/25
Провадження № 2/715/913/25
29 грудня 2025 року селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області
у складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.
секретар судового засідання Затолошна Р.В.,
учасники процесу
позивач ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представник відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про розірвання договору щодо визначення місця проживання, утримання дітей та участь у їх вихованні, усунення перешкод у спілкуванні із дітьми, встановлення способу участі матері у вихованні дітей, -
У вересні ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що у неї з відповідачем є спільні малолітні діти, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує на те, що шлюб між ними розірвано за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09.10.2024 року.
Посилається на те, що 25.06.2024 року між нею та відповідачем укладено договір про визначення місця проживання, утримання дітей та участь у їх вихованні, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко Оленою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за №6746.
Зазначає, що за умовами укладеного між ними договору діти проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . У разі зміни місця проживання дитини, батько зобов'язується повідомляти матір у зручний для себе спосіб із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання. Зазначає, що відповідач, згідно договору гарантував матері, а також бабусям та дідусям дітей право вільно відвідувати і спілкуватися з дітьми за попереднім погодженням з ним, яке надається у зручній для нього формі.
Вказує на те, що починаючи з грудня 2024 року відповідач не виконує умови договору, що стосуються її права на вільне відвідування та спілкування з дітьми. Крім того, їй стало відомо, що відповідач змінив місце проживання, натомість всупереч п. 1 Договору, не повідомив її про це.
Посилалася на те, що відповідач чинить перешкоди їй у спілкування з дітьми, а тому просила суд розірвати договір, укладений між нею та відповідачем про визначення місця проживання, утримання дітей та участь у їх вихованні від 25.06.2024 та усунути перешкоди щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми та визначити наступний спосіб її участі у вихованні дітей:
- під час зимових канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дітей без присутності батька, а також інших осіб, визначених батьком чи заінтересованих осіб - повний період тривалості зимніх канікул, з можливістю виїзду дітей за межі території України;
- під час весняних канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дітей без присутності батька, а також інших осіб, визначених батьком чи заінтересованих осіб - повний період тривалості весняних канікул, з можливістю виїзду дітей за межі території України;
- під час літніх канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дітей без присутності батька, а також інших осіб, визначених батьком чи заінтересованих осіб - 1 (один) календарний місяць з можливістю виїзду дітей за межі території України;
- кожні другі вихідні (через два тижні) - з п'ятниці 18:00 до неділі 18:00 з можливістю перебування дітей у матері, без присутності батька, а також інших осіб, визначених батьком чи заінтересованих осіб;
- у день народження матері - спільне святкування або перебування з матір'ю протягом дня без присутності батька, а також інших осіб, визначених батьком чи заінтересованих осіб;
- у день народження дітей спільне святкування або перебування з матір'ю протягом дня;
- необмежене спілкування матері з дітьми різними засобами зв'язку.
Представник відповідача подав відзив на позов, позовні вимоги визнач частково. Заперечуючи проти розірвання договору посилався на те, що позивачка була достеменно обізнана про актуальне місце проживання дітей безпосередньо від позивача в телефонному режимі, який їй повідомив про придбання будинку у Київській області в с. Зазим'є і про переїзд. Звертав увагу а те, що позивачка жодного разу не навідувалася до дітей за їх місцем проживання, а зустрічі відбувалися в місцях відпочинку та дитячих розваг, не зверталася до їх навчальних або лікувальних закладів.
Посилався на те, що у позивачки був налагоджений порядок побачень. Він наполягав на тому, щоб такі побачення відбувалися на регулярній основі, а не тільки за бажанням матері. Зазначав, що при регулярних побаченнях діти почали звикати до постійної присутності матері, на побаченнях кожні два тижні, однак, позивачка перестала відвідувати дітей, що негативно вплинуло на їх настрій та поведінку.
Вказував на те, що відповідач в цілому не заперечує проти визначення відповідного графіку спілкування позивачки із дітьми, однак, просив врахувати, що на шкільних канікулах він так само має бажання проводити час із дітьми, а тому справедливим буде надати позивачці можливість на побачення на половину осінніх/ зимових/ весняних канікулах бачитися із дітьми.
Крім того, зазначав, що побачення на вихідних з п'ятниці до вечора неділі виключають можливість готувати домашні завдання на понеділок, а тому справедливим буде надати дітям можливість позайматися в суботу до обіду.
Щодо можливості побачень на вихідних з відповідачкою за місцем її проживання є несприятливою обставиною для дітей, так як дорога з Києва до Чернівців в одну сторону займає приблизно 10 годин, що є важким для дітей враховуючи, що один з двох днів вони проводять в машині в дорозі.
Також просив суд врахувати, що дні народження позивачки та дітей можуть припадати на будні дні, а тому побачення із позивачкою не мають впливати на навчальний процес дітей, тому справедливим буде встановити такі побачення на найближчі вихідні дні.
Позивачка подала відповідь на відзив в якому спростовуючи доводи відповідача звертала увагу на те, що навіть якщо відповідач усно інформував позивача «в телефонному режимі», це не є належним виконанням договірного обов'язку, адже не було повідомлено точну адресу проживання дітей та не забезпечено можливості її відвідувати дітей.
Вказала, що запропонований нею порядок (графік) спілкування з дітьми є збалансованим і справедливим, оскільки враховує інтереси обох батьків та забезпечує матері реальну можливість підтримувати емоційний зв'язок і належну участь у вихованні дітей.
Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив звертав у вагу на те, що позивачка була повідомлена телефоном про факт переїзду дітей за новою адресою. Вказував на те, що позивачка знехтувала правом на подачення з дітьми, а саме вона не проявляла свого бажання на побачення з дітьми в період часу з 23.11.2024 по 29.05.2025 року, що складає півроку. Відповідач же в свою чергу перепон не чинив, і навіть звернувся до позивачки з вимогою виконувати свої материнські обов'язки та приїхати на побачення з дітьми.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві та заявах по суті справи.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, посилаючись на обставини, що викладені в заявах по суті справи.
Представник третьої особи Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17.08.2019 року сторони уклали шлюб в Оболонському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, який був розірваний на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09.10.2024 року по справі №755/11546/24.
25.06.2024 року між позивачем та відповідачем укладено договір між батьками про визначення місця проживання, утримання дітей та участь у їх вихованні, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко Оленою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за №6746.
Відповідно до п. 1 договору, батьки досягли згоди і підписанням цього договору засвідчили своє волевиявлення щодо проживання їх малолітніх дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . У разі зміни місця проживання дитини, батько зобов'язується повідомляти матір у зручний для себе спосіб із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання.
Відповідно до п. 5 договору, батько гарантує матері, а також бабусям та дідусям дітей право вільно відвідувати і спілкуватися з дітьми за попереднім погодженням з батьком, яке надається у зручній для нього формі.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Найкраще забезпечення інтересів дитини - це право, принцип і правила процедури, які засновані на оцінці усіх елементів, що відображають інтереси дитини у конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку: 1) з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них у співвідношенні з іншими; 2) з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечують юридичні гарантії та належну реалізацію цього права.
Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 18 Конвенції визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно з частиною першою статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Судом в встановлено, що, що між сторонами була досягнена згода щодо місця проживання їх дітей, на підставі якої 25.06.2024 року вони уклали договір про визначення їх місця проживання сина разом із батьком ОСОБА_4 .
За умовами укладеного договору відповідач був зобов'язаний завчасно попереджати матір повідомляти матір у зручний для себе спосіб із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання.
Разом з тим, судом встановлено, що батько - відповідач по страві змінив місце проживання дітей та не повідомив позивачку про їх нове місце проживання у спосіб, що визначений договором. Тільки в ході розгляду справи в суді позивачка дізналася адресу місця проживання своїх дітей.
Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Встановлено, що батько дітей змінив місце проживання дітей та протягом місяця не довів до відома матері адресу місця проживання дітей, що є невиконанням ним умов укладеного між сторонами договору щодо повідомлення позивача про точне місце знаходження дітей, яке вона як матір має право знати, а тому суд, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині розірвання договору між батьками про визначення місця проживання, утримання та участь у їх вихованні.
Саме по собі доведення до відома позивача факту переїзду дітей з Києва в с. Зазим'є, без зазначення точної адреси проживання дітей та без зміни місця їх реєстрації, не свідчить про виконання умов укладеного між сторонами договору. Зміна місця проживання включає зміну як постійного, так і тимчасового місця проживання, тому відповідно до пункту 1 договору відповідач був зобов'язаний протягом місця повідомити матір, вказавши точне місця проживання дітей.
При цьому доводи відповідача та його представника про те, що останнім повідомлено позивачку про зміну місця проживання дітей також спростовуються і інформацією Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, яка у своєму висновку, який вони надали до суду, вказала, що батько, ОСОБА_4 , не виконує умови укладеного договору, змінив місце проживання з дітьми, створює перешкоди матері ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дітей.
Відповідно до частини першої статті 154 СК України батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини друга, третя статті 157 СК України).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).
Умови договору про визначення місця проживання дітей сторін мають важливе значення для забезпечення прав матері, яка не проживає разом з дітьми на спілкування, участь у вихованні та захисті дитини. Невиконання відповідачем умов договору призвело до позбавлення позивача права бути поінформованим про місце перебування дітей, що є істотним порушенням договору другою стороною.
Доводи відповідача про те, що він повідомив позивачку про придбання будинку в с. Зазим'є Київської області та переїзд до нього, а також те, що діти та няня також повідомляли про зміну місця проживання не свідчить про виконання відповідача досягнутих між ними домовленостей. Як і не заслуговують його доводи про те, що вона зустрічалася із дітьми не за місцем їх проживання, оскільки вона як матір має право знати про місце перебування своїх дітей.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що розірвання оспорюваного договору про визначення місця проживання дітей не впливає та не порушує прав та інтересів дітей, оскільки в силу закону вони продовжують проживати з одним із батьків, у даному випадку з батьком доти, доки інше не буде визначено в установленому законом порядку.
Вирішуючи позов в частині інших позовних вимог суд виходить із наступного.
Як вже зачалося судом, законом передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Виходячи із рівності прав батьків у вихованні дітей, враховуючи доводи та заперечення сторін, а також те, що за домовленістю сторін діти проживають із батьком, а матір має право на спілкування з ними, участь у їх житті та виховання, суд вважає, що слід встановити спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми шляхом визначення наступного порядку спілкування:
- під час зимових канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дітей без присутності батька, а також інших осіб, визначених батьком чи заінтересованих осіб - половину періоду тривалості зимніх канікул;
- під час весняних канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дітей без присутності батька, а також інших осіб, визначених батьком чи заінтересованих осіб - половину періоду тривалості весняних канікул;
- під час літніх канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дітей без присутності батька, а також інших осіб, визначених батьком чи заінтересованих осіб - 1 (один) календарний місяць;
- кожні другі вихідні (через два тижні) - з п'ятниці 18:00 до неділі 18:00 з можливістю перебування дітей у матері, без присутності батька, а також інших осіб, визначених батьком чи заінтересованих осіб;
- у день народження матері - спільне святкування або перебування з матір'ю протягом дня;
- у день народження дітей навідувати їх з можливістю привітання з днем народження та за бажанням дітей, бути присутньою на святкуванні з приводу дня народження;
- необмежене спілкування матері з дітьми різними засобами зв'язку.
При цьому суди виходить з того, що під час зимових та весняних канікул, як слушно зауважує відповідач, він також має право проводити з ними час, тому слід визначити половину періоду тривалості таких канікул.
Визначаючи позивачці можливість перебування дітей у неї кожні другі вихідні (через два тижні) - з п'ятниці 18:00 до неділі 18:00 суд виходить із того, що вона як матір, яка має рівні права із батьком на спілкування із дітьми. При цьому суд вважає, що заперечення відповідача щодо того, що пробачення з п'ятниці до вечора неділі виключають можливість готувати домашні завдання на понеділок, не заслуговують на увагу, оскільки такі завдання вони можуть виконувати і з матір'ю. При цьому, позивачка в судовому засіданні зазначала, що вона так само може виконувати домашні завдання з дітьми, водити їх на різні гуртки, до лікаря, вона має можливість брати їх до себе, не виїжджаючи з Києва до Чернівців, щодо виїзду якого заперечував відповідач.
Крім того, визначаючи позивачці можливість у день її народження на спільне святкування або перебування дітей з нею протягом дня, суд зауважує, що її день народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто під час літніх канікул, тому жодним чином це не буде впливати на навчальний процес дітей про що вказував відповідач.
Разом з тим, суд не може погодитися із пропозицією позивачки на те, щоб у день народження дітей вони перебували з матір'ю протягом дня, оскільки це буде порушувати права дітей на спілкування з батьком. Тому, виходячи із того, що діти проживають з батьком, доцільно визначити у день народження дітей навідувати їх з можливістю привітання з днем народження та за бажанням дітей, бути присутньою на святкуванні з приводу дня народження, що надасть їй можливість спільного святкування таких днів.
Визначаючи порядок та спосіб участі позивачки у вихованні дітей, суд вважає, що таке спілкування має відбуватися без присутності батька та інших осіб. Так, в ході розгляду справи судом не встановлено доцільності такої присутності. Зокрема, відповідачем не спростовано таких вимог позивача та не доведено необхідності присутності будь - яких осіб при зустрічі дітей із матір'ю, при тому, що позивачка від народження дітей до розлучення із відповідачем проживала з ними.
Щодо розгляду справи судом за відсутності висновку органу опіки та піклування суд зазначає наступне.
Так, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.12.2023 року у справі № 523/19706/19 дійшла до наступного висновку.
У частинах четвертій та шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Наведені вище положення статті 19 СК та Порядку знайшли своє відображення у процесуальному законодавстві, з якого слідує, що такі органи займають самостійне процесуальне становище, беручи участь у судовій справі.
Так, згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.
Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.
Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.
У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.
Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.
Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.
Однак не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.
Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може.
Судом за ухвалою суду від 30.10.2025 року, відповідно до вимог ст. 19 СК України, зобов'язано орган опіки та піклування Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію надати свій висновок про розв'язання спору між сторонами. 12.12.2025 року у зв'язку із відсутністю висновку органу опіки та піклування оголошено перерву та направлено їй лист - нагадування про необхідність надання такого висновку.
Разом з тим, Дніпровська районна в місті Києві державної адміністрація надала до суду висновок про те, що вона не має правових підстав для надання висновку щодо розв'язання спору про участь матері у вихованні дітей, оскільки на теперішній час родина проживає на території Зазимської селищної ради Броварського району, Київської області, в АДРЕСА_2 .
Враховуючи вищенаведене, виходячи із завдань цивільного судочинства, суд вважає, що вирішення даного спору можна на підставі наявних у матеріалах справи доказів без висновку Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає, як передчасна, заявлена на майбутнє, а суд покликаний захищати порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси особи.
Враховуючи те, що позовні вимоги задавлено частково з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути понесені нею судові витрати, зокрема, сплачений судовий збір в сумі 1937,92 гривень за дві позовні вимоги немайнового характеру.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 141, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Розірвати договір про визначення місця проживання, утримання дітей та участь у їх вихованні укладений 25.06.2024 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко Оленою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 6746
Встановити спосіб участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом визначення наступного порядку спілкування:
- під час зимових канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дітей без присутності батька, а також інших осіб, визначених батьком чи заінтересованих осіб - половину періоду тривалості зимніх канікул;
- під час весняних канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дітей без присутності батька, а також інших осіб, визначених батьком чи заінтересованих осіб - половину періоду тривалості весняних канікул;
- під час літніх канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дітей без присутності батька, а також інших осіб, визначених батьком чи заінтересованих осіб - 1 (один) календарний місяць;
- кожні другі вихідні (через два тижні) - з п'ятниці 18:00 до неділі 18:00 з можливістю перебування дітей у матері, без присутності батька, а також інших осіб, визначених батьком чи заінтересованих осіб;
- у день народження матері - спільне святкування або перебування з матір'ю протягом дня;
- у день народження дітей навідувати їх з можливістю привітання з днем народження та за бажанням дітей, бути присутньою на святкуванні з приводу дня народження;
- необмежене спілкування матері з дітьми різними засобами зв'язку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1937,92 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 08 січня 2026 року.
Суддя: