Справа № 643/19714/25
Провадження № 1-кс/643/289/26
08 січня 2026 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка звернулася із скаргою ОСОБА_3 у режимі відеоконференції, представника заявника адвоката ОСОБА_4 у режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу потерпілого ОСОБА_3 про встановлення факту невиконання судового рішення, зобов'язання до усунення бездіяльності та необхідність розгляду відводу прокурорів у кримінальному провадженні №12015160500008644,
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02.12.2025 апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 07.11.2025 - скасовано. Матеріали за скаргою заявника ОСОБА_3 , поданої в порядку ст.303 КПК України повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених ст.ст.304-306 КПК України та розгляду по суті за відсутності інших процесуальних перешкод.
23.12.2025 до суду з Харківського апеляційного суду надійшли матеріали вищезазначеної скарги.
Скаргу обґрунтовано тим, що ще у травні 2023 року дізнавачем ОСОБА_5 (постанова від 12.05.2023) було офіційно встановлено особу, причетну до злочину - ОСОБА_6 , і змінено кваліфікацію на ч.2 ст.190 КК України. Незважаючи на це, правова невизначеність щодо його статусу триває. Бездіяльність прокуратури має прямий причинно-наслідковий зв'язок із суттєвим та постійним посиленням страждань потерпілого, що вийшло за межі висновку експертизи від 2023 року: катастрофічний фінансовий збиток та вплив на цивільну справу, криміналізація потерпілого та приниження гідності, непоправна шкода у зв'язку зі смертю підопічного та системна недовіра, втрачений прибуток. Просив встановити факт невиконання слідчим ОСОБА_7 та групою прокурорів ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 30.07.2025; зобов'язати прокурора (процесуального керівника) вжити конкретних процесуальних заходів для усунення інституційного конфлікту та недовіри потерпілого: прийняти остаточне процесуальне рішення (ст.283 КПК) щодо встановленої особи ОСОБА_6 , або як альтернативний захід, негайно передати матеріали кримінального провадження №12015160500008644 до Офісу Генерального прокурора України для вирішення питання про визначення іншого/вищого органу прокуратури для здійснення процесуального керівництва, з огляду на системну неефективність та недовіру потерпілого до всієї вертикалі прокуратури Харківської області; зобов'язати керівника Салтівської окружної прокуратури негайно розглянути подане потерпілим клопотання про відвід (недовіру) прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у даному провадженні (зокрема ОСОБА_8 та заступника керівника Салтівської окружної прокуратури ОСОБА_9 ); передати клопотання про відвід прокурорів ОСОБА_10 та заступника прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_11 які представляють державу у цивільній справі №522/13391/22 в Одеському апеляційному суді, керівнику Харківської обласної прокуратури для прийняття рішення, згідно з вимогами ст.77 ЦПК України та/або ст.77 КПК України; зобов'язати прокурора письмово повідомити потерплого про конкретні слідчі дії, виконані слідчим ОСОБА_7 на виконання ухвали від 30.07.2-25 після 30.07.2025; наголосити на необхідності збереження права потерпілого на правову допомогу незалежно від юрисдикції, до якої буде передано кримінальне провадження (ОГП м. Києва); повідомити Одеський апеляційний суд (справа №522/13391/22) про встановлений у даній ухвалі факт взаємозв'язку між цивільною та кримінальною справами. Окремо наголосити, що рішення суду першої інстанції у цивільній справі містить перелік витрат, які неможливо довести/спростувати без проведення економічної експертизи. Необхідність такої експертизи та взаємозв'язок справ була вже раз вказана у попередній ухвалі слідчого судді від 30.07.2025. Системне невиконання судових рішень та бездіяльність органів прокуратури призвело до вичерпання національних засобів захисту та відкриття справи в ЄСПЛ №28199/25.
24.12.2025 до Салтівського районного суду міста Харкова через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_3 , якою останній повідомив суд, що ним офіційно ініційовано процедуру вилучення кримінального провадження із відання Харківської обласної прокуратури та зміни територіальної підслідності за межі області (на підставі ч.5 ст.36, ст.218 КПК України). Вказані звернення зареєстровані в ОГП за наступними номерами: вхідний №322248-25 від 18.12.2025 - заява про інституційний конфлікт інтересів та зміну підслідності; вхідний №391863-25 від 18.12.2025 - доповнення до заяви про саботаж розслідування; вхідний №324846-25 від 22.12.2025 - реєстрація контролю, встановленого Урядом України за розглядом вказаної справи. Щодо урядового контролю: його скарга на системну бездіяльність та корупційні ризики була прийнята на Урядову гарячу лінію за №СІ-19598612 від 18.12.2025. Секретаріат Кабінету Міністрів України 19.12.2025 за №C-31397/15-25/1 офіційно направив ці матеріали до Офісу Генерального прокурора для вжиття заходів реагування. Щодо неможливості виконання порад про «звернення до слідчого»: раніше слідчий суддя ОСОБА_12 у своїх рішеннях зазначав, що клопотання мають подаватися спочатку слідчому. Наголосив на неможливості такої процедури через наявний відвід, який 10.11.2025 у Харківській обласній прокуратурі зареєстровано групі з 5 прокурорів (вх.№54326), до якої входять ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Ці ж особи є моїми прямими опонентами у цивільних справах в м. Одеса (№522/13391/22 та №522/21962/24), де вони оскаржують його права як потерпілого та опіку на померлого недієздатного ОСОБА_15 . У зв'язку з чим, просив долучити інформацію про вхідні номери ОГП (№322248-25, №391863-25, №324846-25) та Урядового контролю (№СІ-19598612) до матеріалів справи та врахувати вказані обставини при розгляді скарги на бездіяльність прокурора ОСОБА_14 та прийняти рішення, яке б забезпечило відновлення моїх прав у найкоротші терміни.
25.12.2025 до Салтівського районного суду міста Харкова через систему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_3 , щодо встановлення причетності особи та призначення комплексної експертизи в контексті ст.2, ст.3 Конвенції, у якому просив визнати встановленою причетність ОСОБА_6 (картка НОМЕР_1 ) як основного виконавця згідно з постановою від 12.05.2023; призначити комплексну посмертну експертизу (психолого-психіатричну та судово-медичну), поставивши питання: «Чи став психоемоційний стрес від крадіжки та вилучення плити й обігрівача за «помилковими» боргами чинником, що призвів до смерті ОСОБА_15 згідно зі свідоцтвом №775?»; використовувати при експертизі медичні документи справи №522/999/23 та висновок №10 від 10.01.2024; зафіксувати суму шкоди у 2 016 000 євро за 28 років катувань підопічного.
25.12.2025 до Салтівського районного суду міста Харкова через систему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_3 , щодо встановлення причетності особи та виконання вказівок суду, у якому просив визнати встановленою причетність ОСОБА_6 до використання картки НОМЕР_1 для заволодіння його коштами 16.09.2015; зобов'язати прокурора надати процесуальне підтвердження статусу ОСОБА_6 як підозрюваного (витяг з ЄРДР), що необхідно для перегляду цивільних справ за нововиявленими обставинами згідно з ухвалою судді ОСОБА_16 ; призначити почеркознавчу експертизу підписів ОСОБА_6 у банківському досьє та витребувати його фото з архіву банку (як передбачено відповіддю АТ «ВТБ БАНК» від 29.09.2021; зафіксувати дані факти для подальшого подання позову до ЄСПЛ на суму 2 016 000 євро у зв'язку з тривалим незабезпеченням державою права на справедливий суд.
25.12.2025 до Салтівського районного суду міста Харкова через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява (клопотання) ОСОБА_3 , про визнання цивільним позивачем у кримінальному провадженні №12015160500008644, у якій просив визнати ОСОБА_3 цивільним позивачем у даному кримінальному провадженні. Зафіксувати право на відшкодування шкоди у розмірі, що відповідає середньоєвропейському рівню сатисфакції за 28 років системних катувань та порушення права на життя. Знеособити дані заявника при публікації рішень суду з метою забезпечення безпеки. В обґрунтування зазначив, що внаслідок тривалої бездіяльності слідства та неможливості реалізувати право на захист (що підтверджено ухвалою судді ОСОБА_16 від 29.07.2021), йому та його підопічному було завдано критичної моральної та майнової шкоди.
25.12.2025 до Салтівського районного суду міста Харкова через систему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_3 про призначення комплексної судово-економічної експертизи, у якій просив призначити у справі комплексну судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: 1.Який розмір грошових коштів становить сума 14 900 грн (викрадена 16.09.2015 з картки VISA PLATINUM № НОМЕР_2 (маючи кредитний ліміт встановлений Приватбанком в розмірі 25 000 грн.) з подальшим зарахуванням на карту «ВТБ Банк» № НОМЕР_1 , яку отримав ОСОБА_6 16.09.2015 о 10:02 підписавши Договір з ВТБ Банком) з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних (згідно зі ст.625 ЦК України) станом на грудень 2025 року? 2. Який загальний розмір фактичних витрат (у формі нарахованих банком відсотків, пені та штрафів) поніс ОСОБА_3 внаслідок використання ОСОБА_6 кредитного ліміту за платиновою карткою, враховуючи умови за договором №SAMDN03000111645218 від 03.10.2013 VIP-клієнтів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»? 3. Який обсяг грошових коштів був спрямований на погашення вищевказаної заборгованості ОСОБА_17 (10 000 грн. згідно з даними, що містяться у рішенні Приморського суду по справі №522/13391/22) та яка поточна вартість цих витрат з урахуванням інфляційних процесів? 4. Який розрахунковий розмір витрат на сторонній догляд та забезпечення життєдіяльності недієздатного ОСОБА_15 за період з 1995 по 2024 роки, виходячи з методології, застосованої у рішенні судді ОСОБА_18 від 22.10.2024?
29.12.2025 до Салтівського районного суду міста Харкова через систему «Електронний суд» від прокурора Салтівської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_14 надійшла заява, у якій остання просила проводити розгляд скарги без її участі. У задоволенні скарги, а також у заявлених клопотаннях ОСОБА_3 , просила відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказала, що вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено дотримання процесуальними керівниками Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, зокрема прокурором ОСОБА_14 , розумності строків проведення процесуальних дій та відсутність порушень чинного законодавства. Тривале, на думку потерпілого, досудове розслідування спричинено, зокрема, зміною підслідності кримінального провадження. Так, до правоохоронних органів Салтівського району м. Харкова матеріали вказаного кримінального провадження надійшли для проведення досудового розслідування лише у 2018 році, тобто через 3 роки після вчинення правопорушення. Тож, з моменту отримання кримінального провадження для подальшого розслідування вже втрачено можливість зібрати основну доказову базу для прийняття рішення про повідомлення причетним особам про підозру в передбаченому законом порядку, а саме свідок повідомив, що минуло багато часу і останній не пам'ятає події 2015 року, а оператори мобільного зв'язку повідомили у межах здійснення тимчасового доступу до речей та документів про знищення інформації у зв'язку із закінченням терміну її зберігання. Незважаючи на давність моменту вчинення злочину дізнавачами та слідчими продовжувалося проведення необхідних слідчих та процесуальних дій з метою розкриття вказаного кримінального правопорушення і встановлення осіб, причетних до його вчинення, зокрема, на виконання письмових вказівок процесуального керівника ОСОБА_14 , які остання неодноразово надавала у порядку ст. 36 КПК України. Серед іншого, на виконання вказівки процесуального керівника дізнавачем у провадженні допитано ОСОБА_6 , отримано тимчасові доступи до речей та документів та опрацьовано і проаналізовано отриману під час досудового розслідування інформацію щодо засобів зв'язку, яким користувалися шахраї під час вчинення злочину, проте, не встановлено достатніх підстав для повідомлення останньому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Крім того, відсутні і підстави для відводу прокурора ОСОБА_14 , оскільки їх вичерпний перелік міститься у ст. 77 КПК України. Жодна із вказаних обставин не доведена потерпілим, сумніви ОСОБА_3 в упередженості прокурора ОСОБА_14 зводяться до того, що потерпілий не погоджується з відсутністю в матеріалах кримінального провадження повідомлення про підозру ОСОБА_6 , що свідчить лише про відсутність достатніх на то підстав, а не про зацікавленість прокурора в певних результатах досудового розслідування у кримінальному провадженні. Щодо клопотання ОСОБА_3 про визнання його цивільним позивачем у провадженні вважала, що відсутні підстави для задоволення такого клопотання, оскільки цивільний позов може бути пред'явлено до підозрюваного або обвинуваченого, наразі жодна особа такого процесуального статусу у межах вказаного кримінального провадження не має; по-друге, цивільний позов має відповідати вимогам ст. 175 ЦПК України, однак, позовна заява ОСОБА_3 не містить щонайменше всіх реквізитів всіх сторін, інформацію щодо заходів досудового врегулювання спору, забезпечення доказів або позову тощо. Щодо клопотання ОСОБА_3 про встановлення причетності особи та виконання вказівок суду, останнє також не підлягає задоволенню, оскільки визнати встановленою причетність будь-якої особи, у даному випадку ОСОБА_6 , до вчинення злочину в кримінальному провадженні має повноваження лише прокурор чи слідчий за погодженням з прокурором і суд не може зобов?язати прокурора повідомити жодній особі про підозру. У розумінні п.3 ч.1 ст.276 КПК України наявність достатніх доказів для підозри є обов'язковим. Наразі органом досудового розслідування не встановлено наявність достатніх доказів для підозри, що унеможливлює присвоєння статусу підозрюваного ОСОБА_6 . Вимога про призначення почеркознавчої експертизи також не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 1.1. Розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп'яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо). Тож, для проведення почеркознавчої експертизи необхідно отримання вільних зразків ОСОБА_6 , що наразі є неможливим через перебування ОСОБА_6 у статусі безвісно зниклої особи. Незважаючи на вищенаведене основою метою проведення будь-якого експертного дослідження є необхідність з'ясування певних обставин, які неможливо з'ясувати без спеціальних знань, як передбачено ст. 242 КПК України, однак, у даному випадку відсутня необхідність у залученні експерта для з'ясування приналежності ОСОБА_6 підпису, проставленого на документах, виписаних під час отримання банківської картки, на яку шахраї перерахували кошти, оскільки ніхто з учасників процесу, і сам ОСОБА_6 , не оспорює та не заперечує факт оформлення саме ОСОБА_6 вказаної банківської карти, проте, один лише цей факт ще не свідчить беззаперечно про причетність до вчинення злочину ОСОБА_6 . Клопотання ОСОБА_3 про встановлення причетності особи та призначення комплексної експертизи також не підлягає задоволенню з огляду на те, що у кримінальному провадженні проводиться досудове розслідування шляхом вчинення окремих слідчих (розшукових) та процесуальних дій, які спрямовані на встановлення тих обставин, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Метою призначення комплексної посмертної експертизи підопічного потерпілого ОСОБА_3 зазначає встановлення причинно-наслідкового зв'язку між настанням смерті ОСОБА_15 та стресом останнього від крадіжки та вилучення плити й обігрівача, що жодним чином не стосується події кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, а саме шахрайства, здійсненого шляхом перерахування коштів з картки потерпілого на інший банківський рахунок. Наслідком, що настав від вчинення вказаного злочину, є завдання потерпілому матеріальної шкоди в розмірі тієї суми коштів, що перераховано шахраями з його картки на інший банківський рахунок. У зв'язку з вищенаведеним, немає підстав для задоволення такого клопотання ОСОБА_3 про призначення експертизи, оскільки воно подано до слідчого судді та не стосується обставин, які підлягають доказуванню в межах даного кримінального провадження.
06.01.2025 до Салтівського районного суду міста Харкова через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_3 , у якій він посилаючись на невиконання ухвал слідчої судді ОСОБА_19 та судді ОСОБА_12 в частині недотримання розумних строків, а також на допущену бездіяльність з боку органів досудового розслідування та Харківської прокуратури, просив визнати факт системного порушення його прав за статтями 6, 13, а також наявність обґрунтованих підстав для розгляду порушень статей 2, 3 та 18 Конвенції про захист прав людини внаслідок дій (бездіяльності) органів Харківської області; констатувати абсолютну неможливість подальшого перебування кримінального провадження №12015160500008644 у віданні будь-яких органів Харківської області через конфлікт інтересів, втрату довіри та пряму загрозу його правам; самостійно направити офіційне клопотання/лист до Офісу Генерального прокурора України з вимогою негайного вилучення даного провадження з Харківської області, додавши до нього копії всіх його скарг, відводів та цих судових ухвал; зобов'язати прокурора ОСОБА_14 надати через канцелярію суду в електронному вигляді (у ЄСІТС) повний, пронумерований та засвідчений архів всіх матеріалів справи для забезпечення його права на захист; зафіксувати у судовому рішенні, що внаслідок тривалої бездіяльності державних органів йому та його підопічному була заподіяна комплексна шкода винятково великого масштабу, що включає: втрату здоров'я та життя підопічного (особи з інвалідністю), втрату майна та майнових перспектив, глибоку моральну шкоду, - розмір якої підлягає встановленню в окремому провадженні, оскільки він суттєво виходить за рамки звичайної компетенції судів першої інстанції в умовах війни та потребує застосування спеціальних міжнародних методик оцінки.
07.01.2026 до Салтівського районного суду міста Харкова через систему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_3 про проведення ревізії, встановлення причетності ОСОБА_6 та врахування інституційного конфлікту інтересів, у якому останній просив зобов'язати слідчого надати оригінали справи для ревізії у судовому засіданні, призначити комплексну судово-економічну експертизу для розрахунку збитків (інфляція 14 900 грн, борги перед ПриватБанком, витрати на догляд за інвалідом); долучити дані докази та врахувати їх при винесенні ухвали; викликати для надання пояснень прокурора ОСОБА_14 та ОСОБА_13 ; зобов'язати слідство надати реєстр матеріалів досудового розслідування.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав свої вимоги, викладені у скарзі та численних клопотаннях. Крім того, доповнив свої вимоги і просив доповнити його статус потерпілого статусом жертви у цьому кримінальному провадженні і в подальшому зазначати його статус, як потерпілого-жертви, оскільки його ціль дійти до ЄСПЛ. Разом з цим, звернув увагу на те, що справа зараз перебуває за межами досудового розслідування, більше 10 років.
Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію ОСОБА_3 . Просив задовольнити відвід прокурора, оскільки немає належного процесуального керівництва з боку останньої, також задовольнити усі клопотання та заяви ОСОБА_3 , оскільки вони стосуються його порушених прав і на сьогодні останній є жертвою.
Прокурор ОСОБА_14 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду скарги повідомлена належним чином, причини своєї неявки не повідомила. Разом з цим, у заяві від 29.12.2025, поданій суду через систему «Електронний суд», просила проводити розгляд скарги без її участі, у задоволенні скарги просила відмовити у повному обсязі.
Слідчий суддя, заслухавши доводи особи, яка звернулася до суду із скаргою, його представника, дослідивши матеріали скарги з додатками, заяву прокурора, дійшов наступних висновків.
Щодо заявленого відводу процесуальному керівнику у кримінальному провадженні - прокурору Салтівської окружної прокуратури ОСОБА_14 через її бездіяльність та недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015160500008644.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 9-1 ч. 1ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.
Відповідно до ч.1 ст.308 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування.
Частина 2 ст.308 КПК України, передбачає, що прокурор вищого рівня зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.
Згідно з вимогами ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані, серед іншого, всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Виходячи з положень ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до ч.1 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Згідно з вимогами ч.ч.2, 3 ст.28 КПК України проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачених та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Враховуючи викладене, а також обставини, на які ОСОБА_3 посилається у своїй скарзі, слідчий суддя зазначає, що для оскарження недотримання розумних строків під час досудового розслідування, останньому слід звернутися до прокурора вищого рівня, в порядку зазначеному вище.
Разом з цим, вичерпний перелік підстав для відводу прокурора міститься у ст. 77 КПК України: прокурор, слідчий, дізнавач не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Слідчий суддя звертає увагу, що забезпечення ефективного розслідування та визначення органу, який буде його проводити, є виключною дискреційною діяльністю прокурора, який може мати різні правові підстави для передачі розслідування у справі іншому органу досудового слідства, зокрема це можуть бути відомості про особисту зацікавленість посадових осіб органу досудового розслідування в результатах справи, їх функціональна залежність від фігурантів провадження або відсутність достатніх ресурсів у органу до підслідності якого відноситься кримінальне провадження. Використання в ч.10 ст.216, ч.5 ст.36 КПК поняття «неефективність досудового розслідування», як оціночного критерію свідчить про те, що відповідні рішення приймаються в межах розсуду та дискреційних повноважень прокурора. Тому суд не може підміняти органи прокуратури та приймати рішення щодо правильності чи помилковості таких рішень, які були прийняті ними з використанням наданих дискреційних повноважень, та правомочний лише перевірити чи були вони прийняті у встановленому законом порядку та чи містять вони відповідне обґрунтування. Надання судом оцінки доводам сторони захисту, які зводяться до оспорювання мотивів прийнятих прокурорами рішень про визначення підслідності у кримінальному провадженні, в такому випадку означатиме протиправне втручання суду в дискреційні повноваження прокурора.
Щодо призначення у справі комплексної судово-економічної, почеркознавчої експертиз, комплексної посмертної експертизи ОСОБА_15 , повідомлення про підозру ОСОБА_6 , визначення розміру спричиненої ОСОБА_3 моральної шкоди та прийняття позовної заяви ОСОБА_20 .
За ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Стаття 94 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Положеннями ч.1 ст.92 КПК України встановлено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст. 244 КПК України сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо: 1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирішення залученим стороною обвинувачення експертом поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з'ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок; 2) сторона захисту не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин.
Статтею 3 КПК України унормовано, що до сторони захисту належить підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники; потерпілий же належить до сторони обвинувачення.
Аналізуючи вказані норми чинного КПК України, слідчий суддя зауважує, що право потерпілого на звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи не передбачено, натомість останній має право звернутися із таким клопотанням до слідчого/прокурора у кримінальному провадженні.
Окрім того, ч.1 ст. 2 КК України визначає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК - повідомлення про підозру здійснюється у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Тобто для повідомлення особи про підозру має бути склад кримінального правопорушення та достовірні, належні, допустимі, а в сукупності достатні докази для повідомлення особи про підозру. Тобто для повідомлення особі про підозру необхідно визначити суб'єктивну сторону злочину, суб'єкт злочину, об'єктивну сторону злочину, об'єкт злочину, та достатні докази для підтвердження наявності цих елементів складу злочину.
Повідомлення про підозру - це система процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами.
Крім того, особливості та порядок пред'явлення позову у кримінальному провадженні регулюються ст. 128 КПК України. Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
При цьому, визнати цивільним позивачем ОСОБА_3 може суд, у разі, якщо кримінальне провадження буде скеровано до суду для розгляду по суті, а на стадії досудового розслідування - орган досудового розслідування у разі подання передбаченої законом позовної заяви.
Прийняття позовної заяви до повноважень слідчого судді - не входить, оскільки відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Таким чином, на стадії досудового розслідування саме прокурор або слідчий є тією особою, яка визначає обсяг слідчих, розшукових, процесуальних дій, необхідних та достатніх для повноти та об'єктивності досудового розслідування.
При цьому в ч.1 ст.36 та в ч.5 ст.40 КПК України закріплено, що прокурор і слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у справі №522/7836/21 зазначив, що слідчий суддя, розглянувши скаргу та керуючись п.3 ч.2 ст.307 КПК України, мав право зобов'язати слідчого вчинити певну дію відповідно до вимог кримінального процесуального закону, однак при цьому не втручаючись у межі його повноважень у кримінальному провадженні. Колегія суддів дійшла висновку про те, що слідчий суддя хоча й постановив ухвалу формально у межах передбаченої процедури КПК України, проте своїм рішенням поклав на слідчого такі зобов'язання, які суперечать змісту КПК України, що за своєю суттю свідчить про фактичне втручання в процесуальні повноваження слідчого.
За таких обставин, зобов'язання прокурора виконати певні слідчі дії у вказаному кримінальному провадженні виходить за межі повноважень слідчого судді і є втручанням у діяльність прокурора.
Так, застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.
Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
Щодо визначення ОСОБА_3 статусу потерпілий-жертва, слідчий суддя зазначає, що параграфами 2, 3, 4, 5 глави 3 Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження Кримінального процесуального кодексу України визначено наступні - сторона обвинувачення: прокурор, орган досудового розслідування, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, слідчи2 органу досудового розслідування, дізнавач, оперативні підрозділи; сторона захисту: підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений, законний представник підозрюваного, обвинуваченого, захисник; потерпілий і його представник; інші учасники кримінального провадження: заявник, цивільний позивач, цивільний відповідач, представник цивільного позивача, цивільного відповідача, законний представник цивільного позивача, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, свідок, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник тощо.
Таким чином, процесуальний статус особи потерпілий-жертва не унормовано діючим Кримінально процесуальним кодексом України.
Судом також враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані висновки суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
За таких обставин, підстави для задоволення скарги ОСОБА_3 відсутні.
Керуючись ст. 372 КПК України,
У задоволенні скарги потерпілого ОСОБА_3 про встановлення факту невиконання судового рішення, зобов'язання до усунення бездіяльності та необхідність розгляду відводу прокурорів у кримінальному провадженні №12015160500008644 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя: ОСОБА_1