Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
24 грудня 2010 р. № 2-а- 13895/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Панова М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Бурхан А.С.,
представників сторін:
позивача - Копченко І.В.,
відповідача - Савінової І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТВ"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ,-
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» у листопаді 2010 року звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з урахуванням уточнення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000670848/0 від 15.09.2010 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.08.2010 року співробітниками Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ фірми «СТВ» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Согласие». За результатами наведеної перевірки складено акт від 30.08.2010р.№ 3230/48-0/23146249 про встановлені порушення вимог ч.1 ст.203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з ПП «Согласие», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та п.п. 7.2.3. п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати у бюджет у розмірі 597 958,33 грн.
07.09.2010 р. підприємством ТОВ фірма «СТВ» було направлено в адресу начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові заперечення до акту. 14.09.2010 р. ТОВ фірма «СТВ» було отримано відповідь про розгляд заперечень відповідно до якої висновок податкової інспекції про встановлене заниження податкового зобов'язання у сумі 597958,33 грн є правомірним. 24.09.2010 р. ТОВ фірма «СТВ» було отримано податкове повідомлення-рішення від 15.09.2010р. № 0000670848/0 на суму 777 345,83 грн.
У судовому засіданні представники позивача підтримали адміністративний позов та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що позивачем по справі неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у зв'язку з виявленими на момент проведення невиїзної документальної перевірки розбіжностями між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента ПП «Согласие» через невизнання декларації з податку на додану вартість останнього за червень 2010 року податковою звітністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
30 серпня 2010 року фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за червень 2010 року по взаємовідносинах з ПП «Согласие» та правильності обчислення ПДВ за червень 2010 року.
За результатами перевірки складено акт №3230/48-0/23146249 від 30.08.2010, яким встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ПП «Согласие»; пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань по зазначеному податку за червень 2010 року на загальну суму 597 958,33 грн.
Зафіксовані актом порушення стали підставою для прийняття відповідачем відповідно до приписів п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 15.09.2010 року № 0000670848/0 на загальну суму 777 345,83 грн., у тому числі основний платіж - 597 958, 33 грн., штрафні (фінансові) санкції - 179 387,50 грн.
В судовому засіданні представник відповідача із посиланням на акт перевірки зазначив, що у ревізуємий період позивачем по справі завищено податковий кредит з податку на додану вартість шляхом включення до складу податкового кредиту витрат за договором позивача з ПП «Согласие».
Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ПП «Согласие» 03 червня 2010 року укладено договір купівлі-продажу №СО/СТВ-01, відповідно до якого ПП «Согласие» зобов'язалося передати у власність позивача, а той зобов'язався прийняти й оплатити товар на умовах зазначеного договору.
29 червня 2010 року позивач отримав від ПП «Согласие» товар за договором № СО/СТВ-01 від 03.06.2010 року на загальну суму 3 587 750,00 грн., в тому числі ПДВ - 597 958,33 грн. Зазначена сума з податку на додану вартість була віднесена позивачем до складу податкового кредиту та відповідним чином відображена в декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, поданої до податкової інспекції.
Згідно з актом невиїзної документальної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за червень 2010 року по взаємовідносинах з ПП «Согласие» відповідно до «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів» між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ПП «Согласие» по декларації за червень 2010 року виявлені розбіжності з ПДВ у сумі 597 958,33 грн. через невизнання поданої ПП «Согласие» податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року як податкової звітності.
Факт неподання податкових декларацій та недекларування ПП «Согласие» об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з податку на додану вартість було розцінено фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові як фактична відсутність операцій з придбання товарів між позивачем та ПП «Согласие», що призвело до безпідставного складання податкової накладної контрагентом позивача, на підставі якої сформований податковий кредит позивача.
Проте, відповідно до п.3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації; дані наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. Згідно зі ст.. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» безпосередньо платник податку несе відповідальність за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Під час невиїзної документальної перевірки податковим органом не встановлено будь-яких фактів порушення правил ведення податкового обліку позивачем, а також даних, які свідчили, що укладений між позивачем та ПП «Согласие» договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків.
Факт дійсного вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «Согласие» в червні 2010 року за договором купівлі-продажу №СО/СТВ-01 підтверджується відповідними товаросупровідними документами, наявним в матеріалах справи.
Зазначені обставини також підтверджуються додатком №5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) податкової декларації з податку на додану вартість ПП «Согласие» за червень 2010 року, прийнятою 22.09.2010 року та визнаною Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією як податкова звітність.
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача, викладені в акті невиїзної документальної перевірки, про неможливість реального здійснення позивачем задекларованих операцій.
За таких обставин суд зазначає, що витрати, здійснені позивачем за договором купівлі-продажу №СО/СТВ-01 з ПП «Согласие», законно віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки задекларовані відносини відповідають фактичним обставинам; будь-яких фактів, які б свідчили, що наведені в податкових накладних та деклараціях відомості не відповідають дійсності, не встановлено.
Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України "Про податок на додану вартість", а тому її дії є неправомірними.
Згідно вимог ст. 8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст. 9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст. 8 Конституції України та ст. 22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 11, ч. 2 ст. 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТВ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові № 0000670848/0 від 15.09.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТВ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанова виготовлена 29 грудня 2010 року.
Суддя Панов М.М.