Справа № 135/1689/25
Провадження № 2/135/101/26
іменем України
(заочне)
06.01.2026 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Кривешко І.В.,
за участі секретаря судових засідань: Сяба А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якої діє представник - Степанчук Ольга Анатоліївна, звернулася до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 13358 від 09.02.2023 у розмірі 15600,00 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11600 грн - сума заборгованості за відсотками,а також стягнути понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13358-02/2023, у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію».
30.08.2023 між ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП» (колишня назва ТОВ «ІНВЕСТРУМ ») та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 30082023/1, за умовами якого ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» приймає належні ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі й до відповідача.
Відповідно до Реєстру боржників від 16.07.2024 до Договору факторингу № 30082023/1 від 30.08.2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 15600 грн, із яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11600 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов'язань, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 02.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомлення (викликом) сторін, з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив та призначене судове засідання.
У судове засідання 06.01.2026 представник позивача ТОВ ««Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився. В матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечують щодо заочного розгляду справи.
У судове засідання 06.01.2026 відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився без повідомлення про причини неявки. Правом подання відзиву відповідач не скористався. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.
Також, у матеріалах справи міститься конверт, адресований відповідачу на його адресу, зазначену у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , який повернувся до суду із відміткою поштової служби: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження 61-185св23.
Ураховуючи наявність усіх умов, визначених ст. 280 ЦПК України, суд прийшов до переконання про можливість здійснення заочного розгляду даної справи та ухвалення за наслідками її розгляду заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.02.2023 між ТОВ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 13358-02/2023, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 4 000 грн, строк кредиту 25 днів; дата повернення кредиту: 05.03.2023; дата надання кредиту 09.02.2023.
За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 365,0 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,00% на добу.(п.1.3 Договору)(а.с. 8 зворот).
Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію».
Договір про надання фінансового кредиту № 13358-02/2023 від 09.02.2023, графік платежів до Договору про надання фінансового кредиту № 13358-02/2023 від 09.02.2023 підписані одноразовим ідентифікатором W732.
Згідно повідомлення №2919_241028150608 від 28.10.2024 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 09.02.2023 о 11:45:06 на суму 4000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua-201135961, призначення платежу: зачислення 4000 грн на картку НОМЕР_1 (а.с.17).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 13358-02/2023 від 09.02.2023, (а.с.18), станом на 29.08.2023 за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість на суму 15600 грн, яка складається з: 4000,00 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу; 11600,00 грн - суми заборгованості за відсотками.
Таким чином, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих у позику.
Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Уст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з п. 2 ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 7, 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 6 ч.1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України.
Відповідач шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого від ТОВ ІНВЕСТРУМ», прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав договір, акцептувавши пропозиції товариства, тобто, договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже, 09.02.2025 між ТОВ «ІНВЕСТРУМ» та відповідачем було укладено кредитний договір № 13358-02/2023 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом п.п. 10, 11ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з ч. 1ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
У статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
З повідомлення №2919_241028150608 від 28.10.2024 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» убачається факт підтвердження перерахування відповідачу коштів на платіжну картку клієнта 09.02.2023 о 11:45:06 на суму 4000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua-201135961, призначення платежу: зачислення 4000 грн на картку НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частини перша та друга статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
В подальшому, 30.08.2023 між ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 30082023/1, за умовами якого ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі й до відповідача (а.с.22-26).
Відповідно до Реєстру боржників (Додаток №1 до Договору факторингу №30082023/1 від 30.08.2023) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 15600,00 грн, в тому числі: 4000,00 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу; 11600,00 грн - суми заборгованості за відсотками.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховний Суд в постанові від 07.02.2018 в справі № 2-2035/11 виснував, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1383/2010 зазначила, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно статей 526,530,536,629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором кредиту № 13358-02/2023 від 09.02.2023 у строки, передбачені договором щодо повернення суми кредиту та проценти за користування кредитом, не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту та за процентами.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 13358-02/2023 від 09.02.2023 у розмірі 15600 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11600,00 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими по 05.06.2023.
Доказів повернення відповідачем позивачу отриманої у кредит за вищевказаним договором суми кредиту у розмірі 4000,00 грн. матеріали справи не містять, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимог в частині стягнення 11600,00 грн. заборгованості за процентами, то суд враховує наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України,а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 виснував, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
За умовами кредитного договору № 13358-02/2023 від 09.02.2023 вбачається, що даним договором передбачено, що кредит в сумі 4000 грн. надається ОСОБА_1 на строк 25 днів під 1 % на день. У разі якщо Клієнт не сплатив кредит у строк передбачений в п 1.2 Договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5% на добу), з першого дня користування кредитними коштами (а.с. 9).
Отже, за кредитним договором № 13358-02/2023 від 09.02.2023 проценти за користування грошовими коштами можуть бути нараховані лише протягом 25 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за цим договором, з врахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами, а саме в розмірі 2,5% на день та складає 2500грн. (4000,00 х 2,5% х 25 = 2500,00).
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2500грн. процентів за кредитним договором № 13358-02/2023 від 09.02.2023, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню на вказану суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 139484 від 14.10.2025.
Зважаючи на часткове задоволення вимог позовної заяви, з урахуванням вказаних норм закону, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 263-265, 279, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 13358-02/2023 від 09.02.2023 у розмірі 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна ) гривень 77 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Ладижинським міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 30, 01032, код ЄДРПОУ 35625014;
Представник позивача: Степанчук Ольга Анатоліївна, м. Бровари, вул. Лісова, 2, поверх №4 07400.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Кривешко Ірина Володимирівна