Справа № 756/20801/25
Провадження № 2-з/756/199/25
30 грудня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
представника заявників - ОСОБА_8.,
представника особи, яка може отримати статус учасника справи - ОСОБА_9.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,
Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Івіна М.Ю. звернулася до Оболонського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви. Заява обґрунтована тим, що заявники є батьками ОСОБА_3 (спадкодавець), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11.11.2016 спадкодавець та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, у зв'язку з чим ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3 . За час перебування у шлюбі спадкодавцем та ОСОБА_4 , як подружжям за період з 2019-2023 років було придбано рухоме та нерухоме майно. Крім того, влітку 2023 року подружжям було прийнято спільне рішення про відкриття стоматологічної клініки ІНФОРМАЦІЯ_2 для створення якої використовувалися спільні кошти сім'ї. Придбання медичного обладнання, оренда приміщення, проведення ремонту та рекламна підтримка нового бізнесу здійснювалися за рахунок коштів, отриманих від спільної підприємницької діяльності подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинула. 01.08.2025 ОСОБА_4 подав заяву до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кабалії Є.О. про прийняття спадщини і тільки 06.08.2025 повідомив позивачів про заведення спадкової справи №13/2025 щодо майна ОСОБА_6 12.08.2025 позивачі звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кабалії Є.О. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 07.11.2025 позивачі отримали від нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме, відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, у разі смерті одного з подружжя та свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 майна після смерті ОСОБА_3. ОСОБА_4 повідомив заявників, що вони не отримають нічого зі спадкового майна після смерті їх доньки, що свідчить про загрозу відчуження спірних об'єктів. З огляду на це, між сторонами у справі є майновий спір, який стосується спадкування частини нерухомого майна (квартир), автомобіля та компенсації вартості майна, що використовується в діяльності ФОП ОСОБА_4 (стоматологічної клініки), яке є спільною сумісної власності подружжя ( ОСОБА_4 та Спадкодавиці), та щодо якого Заявниками планується пред'явлення позову про визнання права власності в порядку спадкування за законом та компенсації ринкової вартості частини майна, яке використовується ФОП ОСОБА_4 у підприємницькій діяльності стоматологічної клініки ІНФОРМАЦІЯ_2. З метою забезпечення об'єктивного і всебічного розгляду справи, а також необхідності зберегти докази, які можуть бути знищенні чи приховані, Заявники вважають необхідним звернутися до суду із заявою про забезпечення доказів. Стоматологічна клініка ІНФОРМАЦІЯ_2 та її обладнання використовується ФОП ОСОБА_4 для професійних занять, проте 1/2 їх вартості належала померлій, оскільки в стоматологічну діяльність вкладались кошти подружжя, в тому числі від продажу спільного сумісного нерухомого майна, на підтвердження чого є відповідні докази, які будуть надані разом з позовною заявою. Таким чином, спадкова маса померлої включає 1/2 вартості майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , яка орієнтовно становить 3 382 496,00 грн. Однак, оскільки ОСОБА_4 отримав від Заявників у вигляді інвестиції у спільну справу подружжя всю техніку, яка використовувалась померлою в роботі та забезпеченні стоматологічної клініки, документи та особисті записники, користується майном, яке придбано спільними коштами подружжя є достатній ризик, що ОСОБА_4 може приховати придбане майно, яке використовується у професійній стоматологічній діяльності ФОП ОСОБА_4 , переоформлюючи його на третіх осіб, чи іншим чином змінити юридичну долю майна, що утруднить не тільки предмет доказування, а і виконання можливого рішення суду в майбутньому. 3 огляду на такі обставини, заявники мають намір звернутися до відповідного суб'єкта оціночної діяльності (аудитора) для укладення договору про надання послуг з метою виявлення і оцінки майна, що використовується ФОП ОСОБА_4 у професійній діяльності стоматологічної клініки ІНФОРМАЦІЯ_2, та його оцінки з метою подальшого стягнення з ОСОБА_4 компенсації вартості частки спірного майна. Відомості та опис експертом (оцінювачем, аудитором) майна, яким користується ОСОБА_4 , для професійних занять, 1/2 вартості якого належала померлій, оскільки в стоматологічну клініку вкладались кошти подружжя, мають важливе значення для подання заявниками відповідної позовної заяви, адже пред'явлення позову вимагає дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, а заявник не має можливості самостійно отримати таку інформацію, тому суд вважає за необхідне застосувати забезпечення доказів шляхом витребування вказаних доказів. Заявники самостійно не мають можливості отримати зазначені відомості про засоби стоматології, бухгалтерську документації, декларації і звітності та надати оцінювачу і, як наслідок, суду докази для оцінки вартості майна, яке міститься в стоматологічної клініці ФОП ОСОБА_4 , де останній здійснює професійну діяльності з метою долучення їх до матеріалів цивільної справи. Ураховуючи викладене, заявники просять суд у порядку забезпечення доказів витребувати у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 докази та відомості шодо майна, речей, які використовуються ФОП ОСОБА_4 у підприємницькій діяльності стоматологічної клініки ІНФОРМАЦІЯ_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме інформацію про основні засоби стоматології, майно і устаткування, яке використовувалося і використовується у діяльності ФОП ОСОБА_4 , бухгалтерську документацію, декларації і звітності проведення інвентаризацій майна цієї клініки за період з серпня 2023 року по дату надання інформації. Забезпечити докази до подання позовної заяви шляхом надання дозволу суб'єкту оціночної діяльності (оцінювачу, аудитору, експерту, іншим особам, уповноваженим на здійснення опису та оцінки майна), з яким заявниками буде укладений договір про надання послуг з оцінки майна, для огляду об'єкта дослідження, а саме: стоматологічної клініки ІНФОРМАЦІЯ_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з метою опису наявного майна, яке використовується ФОП ОСОБА_4 у підприємницькій діяльності стоматологічної клініки. Зобов'язати ОСОБА_4 допустити до огляду майна стоматологічної клініки ІНФОРМАЦІЯ_2 за її місцезнаходженням суб'єкта оціночної діяльності (оцінювача, аудитора, експерта, інших осіб, уповноважених на здійснення опису та оцінки майна), Заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представників, з можливістю здійснення фото- та відеозйомки, фіксації наявного майна.
У судовому засіданні представник заявників підтримала подану заяву з підстав, викладених у заяві.
Представник ОСОБА_4 , який може отримати статус учасника справи у судовому засіданні просила суд в задоволенні заяви відмовити.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобалія Є.О., який може отримати статус учасника справи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся. Відповідно до ч. 3 ст. 118 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.
Дослідивши матеріали поданої заяви, заслухавши учасників судового процесу, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом норм ч.ч.1-3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Згідно із вимог п.п. 4,5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.
Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.
Забезпечення доказів - це оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як доказів при розгляді та вирішенні цивільних справ у суді. Забезпечення доказів у жодному випадку не можна ототожнювати із їх дослідженням або оцінкою. Єдина мета забезпечення доказів це їх фіксація для забезпечення можливості їх дослідження та оцінки при подальшому розгляді справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкодженні, витратити свою доказову цінність тощо).
Системний аналіз норм статей 116 та 117 ЦПК України дає підстави вважати, що необхідність забезпечення доказів виникає, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто забезпечення доказів це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 901/845/18.
При вирішенні питання про забезпечення доказів суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Поряд з цим, під час розгляду заяви про забезпечення доказів шляхом їх витребування мають бути наявні підстави вважати, що відповідні документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи з метою дієвості такого заходу, оскільки ухвала про забезпечення доказів шляхом їх витребування є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. 11 ст. 118 ЦПК України).
Надавши оцінку змісту заяви про забезпечення доказів з урахуванням викладених у ній обставин та доводів, судом встановлено, що заявниками не конкретизовано докази, забезпечення яких є необхідним, заява не містить доказів, які б підтверджували вжиття самостійних заходів заявниками для отримання інформації. Крім того, заява не відповідає критеріям, визначеним у ч. 1 ст. 116 ЦПК України, оскільки не містить обґрунтування наявності реальних ризиків чи загроз того, що докази, можуть бути втрачені або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.
За таких обставин доводи заявників про те, що не вжиття заходів забезпечення доказів може призвести до втрати доказів не є належним чином мотивованими, ґрунтуються на припущеннях.
При цьому, відсутні документи, з яких випливає, що вказана фізична особа - підприємець має у своєму володінні запитувану інформацію.
Убачається, що фактично мета відповідної заяви зводиться до «здобуття доказів», а не їх «забезпечення», що є різними правовими поняттями та мають диференційоване правове регулювання та підґрунтя.
Згідно з ч. 5 ст. 118 ЦПК України за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
З урахуванням викладеного, з огляду на зміст заяви, її обґрунтування, додані до неї документи, а також зазначені правові позиції Верховного Суду, наразі суд не вбачає підстав для задоволення відповідної заяви.
Керуючись статтями 116, 118, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її прологошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали суду складено 05.01.2026.
Суддя М. М. Ткач