Рішення від 01.12.2025 по справі 753/11294/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11294/24

провадження № 2/753/3467/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,

за участю секретаря судового засідання Шепко А.А.,

представника позивача - адвоката Олексієнка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»,

2. ОСОБА_2

про стягнення страхового відшкодування та різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою,

УСТАНОВИВ:

07.06.2024 до Дарницького районного суду м. Києва звернувся представник позивачки адвокат Олексієнко М.М. із позовом до 1. Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», 2. ОСОБА_2 , у якому просив стягнути на користь позивачки:

1) з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»:

страхове відшкодування у розмірі: 61 395,18 грн, пеню у розмірі 64 536,41 грн, 3% річних у розмірі 5 739,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 24 492,46 грн, разом - 156 163,05 грн.

2) з ОСОБА_2 :

різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 23 435,57 грн, 3% річних у розмірі 2 600,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 472,83 грн, разом - 38 508,40 грн.

3) з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та ОСОБА_2 на користь позивачки:

- 3 000,00 грн витрат за проведення звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до акту виконаних робіт за договором № 4389 від 07.12.2020

- витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 500,00 грн

- судовий збір у розмірі 1 976,71 грн.

Відповідно до протокола автоматизованого розподілу справ між суддями від 10.06.2024 для розгляду справи визначено суд у складі головуючої судді Маркєлової В.М.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02.08.2024 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі: визнати справу малозначною і призначити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін для розгляду справи по суті в судове засідання на 16 вересня 2024 року о 12 год. 30 хв. в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5-А, каб. 127.

27.08.2024 представник відповідача-1 адвокат Алєксєєв В.В. подав відзив та клопотання про перехід до слухання справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 16.09.2025, занесеною до протокола судового засідання, суд задовольнив клопотання про перехід до слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 12.11.2025 о 14.00.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.09.2020 о 17 год. 40 хв. в м. Києві по вул. А. Ахматової, сталася ДТП за участю транспортного засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , який проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що призвело до їх механічних пошкоджень.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06.11.2020 у справі про адміністративні правопорушення № 753/16166/20, яка набрала законної сили 17.11.2020, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Стосовно строку позовної давності.

18.09.2020 року сталося ДТП, відтак позивач мав право звернутися з позовною заявою до суду до 17.09.2023. У зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ. в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який наступними Указами Президента України було продовжено та діє по теперішній час. Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022. затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ЕХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Тому позовна давність стосовно вимог позивача не сплинула.

Станом на 18.09.2020 цивільно-правова відповідальність водіїв автомобіля «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована за полісом обов'язкового страхування № 180082425 в ТДВ «СГ «Оберіг». Згідно даних Моторного (транспортного) страхового бюро України цей поліс є діючим на 18.09.2020.

Правовідносини з приводу виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 180082425, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон України «Про ОСЦПВ»).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про ОСЦПВП» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про ОСЦПВП» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про ОСЦПВП» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про ОСЦПВП» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

25.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою на виплату страхового відшкодування по полісу № 180082425.

27.07.2021 року ТДВ «СГ «Оберіг» сплатило страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 36 398,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 563 від 27.07.2021.

Порядок розрахунку розміру заподіяної шкоди встановлюється Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон України «Про оцінку майна»).

У відповідності до вимог ст. 5, 7 Закону України «Про оцінку майна» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.

На виконання вимог законодавства позивачка уклала з ФОП ОСОБА_3 договір № 4389 від 07.12.2020 про проведення оцінки вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 для з'ясування та встановлення реальної вартості спричинених внаслідок ДТП пошкоджень.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, № 4389 від 18.09.2020, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ауді A4» д.н.з. НОМЕР_2 склала 135 765.65 грн з ПДВ, а вартість матеріального збитку, завданого власнику - ОСОБА_1 після аварійного пошкодження КТЗ «Ауді A4» д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 18.09.2020 склала 108 952,60 грн з ПДВ.

Згідно акту № 02718 здачі-приймання виконаних робіт від 18.08.2021 фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ауді A4» д.н.з. НОМЕР_2 склала 121 228,75 грн без ПДВ.

02.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про проведення перегляду суми страхового відшкодування.

28.12.2021 ОСОБА_1 звернулася повторно до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про проведення перегляду суми страхового відшкодування.

27.10.2022 ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СГ «Оберіг» в особі представника - адвоката С.В. Гресік із листом - претензією щодо досудового врегулювання спору та відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП.

Листом від 02.11.2022 за вих. № 0211-12 від 02.11.2022 року ТДВ «СГ «Оберіг» у відповідь на лист-претензію від 26.10.2022 повідомило, що відповідно до звіту № 80744 від 24.03.2021 про оцінку колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ, транспортного засобу AUDI A4 д.н.з. НОМЕР_2 складає 36 397,45 грн. ТДВ «СГ«Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 36 397,45 грн на реквізити, зазначені у заяві про страхове відшкодування, та виконало свої зобов'язання відповідно до положень спеціального Закону № 1961-IV в повному обсязі. Акт здачі-приймання виконаних робіт від 18.08.2021 не може бути належним доказом обґрунтування розміру матеріальної шкоди відповідно до положень Закону № 1961-IV, оскільки в ньому:

- зазначена комерційна пропозиція, а не оціночна вартість деталей, які підлягають заміні;

- зазначена комерційна пропозиція, а не оціночна вартість проведення відновлювального ремонту транспортного засобу;

- вартість деталей, які підлягають заміні, зазначена без урахування коефіцієнту фізичного зносу.

Тому акт здачі-приймання виконаних робіт від 18.08.2021 не може стати підгрунтям для здійснення розрахунку розміру страхового відшкодування відповідно до положень Закону № 1961-IV.

ТДВ «СГ «Оберіг» у цьому листі посилається на постанову Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц, згідно якої рахунок та акти виконаних робіт надані СТО не є належним та допустимим доказом у справі.

Проте, посилання ТДВ «СГ «Оберіг» на те, що рахунок СТО та акт виконаних робіт не може бути належним доказом на підтвердження розміру завданого збитку при настання страхового випадку, про що вказано у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справ № 753/21177/16-ц, не може бути прийняте до уваги, оскільки у постанові від 30.10.2019 у справі № 753/19288/14-ц Верховний Суд дійшов протилежного висновку, зокрема, «якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитків визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем». Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 02.06.2022 у справі № 638/10072/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц.

Окрім того, позивач одночасно з позовною заявою звернувся до суду з клопотанням про призначення судової експертизи, яка у справі № 753/21177/16-ц, на яку посилається ТДВ «СГ «Оберіг», не призначалась. У справі № 753/21177/16-ц потерпілий доводив розмір збитків виключно актом виконаних робіт та не розраховував розмір заподіяної шкоди відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а у даній справі позивач провів звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 4389 від 18.09.2020, тому правовідносини у справі № 753/21177/16-ц не є подібними для справи за позовом ОСОБА_1 .

При цьому, позивач, враховуючи постанову Касаційного цивільного суду від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц, на яку посилається ТДВ «СГ «Оберіг», не ігнорує положення що в ній передбачені, а саме: «Для усунення розбіжностей при визначенні матеріального збитку, суд повинен був у порядку, визначеному процесуальним законом, роз'яснити сторонам про необхідність призначення у справі судової авто-товарознавчої експертизи, а також наслідки непризначення відповідної експертизи та положення щодо неналежності та допустимості доказів.»

ТДВ «СГ «Оберіг» у своєму листі вказує на те, що в акті здачі-приймання виконаних робіт від 18.08.2021 вартість деталей, які підлягають заміні, зазначено без урахування коефіцієнту фізичного зносу, проте її можна визначити відповідно до вимог пункту 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, згідно якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с X (1- Е 3), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

Коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Ауді А4» д.н.з. НОМЕР_2 згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 4389 від 18.09.2020 становить 0,229.

Згідно акту № 02718 здачі-приймання виконаних робіт від 18.08.2021 про проведення відновлювального ремонту транспортного засобу «Ауді А4» д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 121 228,75 грн передбачені наступні складові відновлювального ремонту:

1) витратні та лакофарбові матеріали - 3 200,00 грн (п. №1 переліку використаних запасних частин);

2) запасні частини - 102 338,75 грн (пункти №2-19 переліку використаних запасних частин);

3) виконані роботи - 15 690,00 грн (пункти №1-23 переліку виконаних робіт).

Відповідно до вимог пункту 8.3 Методики вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ауді А4» д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ на підставі акту №02718 здачі-приймання виконаних робіт від 18.08.2021 становить: 3 200,00 + 15 690,00 + 102 338,75 * (1-0,229) = 97 793,18 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що має бути доплачена позивачу ТДВ «СГ «Оберіг», складає 61 395,18 грн: 97 793,18 - 36 398,00 = 61 395,18 грн, де:

-97 793,18 - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ауді А4» д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ на підставі акту № 02718 здачі-приймання виконаних робіт від 18.08.2021

-36 398,00 - сплачена сума страхового відшкодування.

Вартість матеріального збитку та вартість відновлювального ремонту - це різні суми, які не слід ототожнювати, тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України «Про ОСЦПВ» має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Страхова компанія компенсує матеріальний збиток, а різницю між збитком та вартістю відновлювального ремонту компенсує винна особа.

Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд України в постановах № 522/15636/16-ц від 11.12.2019, № 227/2996/16-ц від 11.12.2019, № 668/7779/15-ц від 25.11.2019, № 761/41395/16-ц від 25.11.2019.

Щодо стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням з винної в ДТП особи - ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 22 ЦК України. особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

На підставі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистім немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

На підставі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону України «Про ОСЦПВ»), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі статті 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Обсяг відповідальності винуватця ДТП ( ОСОБА_2 ) не обмежено жодним нормативно-правовим актом, тобто він зобов'язаний повністю відшкодувати завдану ним шкоду у разі недостатності страхового відшкодування.

Відповідно до висновку, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, «… відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.»

Обсяг відповідальності Відповідача - 1 при виплаті страхового відшкодування обмежено нормами Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», зокрема, статтями 29 (яка передбачає виплату страхового відшкодування з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу), 12 (страхове відшкодування завжди зменшується на розмір франшизи), 36 (страхове відшкодування зменшується на розмір ПДВ, якщо страхове відшкодування здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи).

Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, винна в ДТП особа відшкодовує різницю між страховою виплатою та завданим збитком, якщо розмір завданого збитку складається з платежів, які не покриваються страховою компанією.

У постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19 та Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691 цс 15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (абзац 4 пункт 9) та Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01.03.2013 за № 4 (частина 3 пункт 14), особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Страхова сума визначає лише максимальний розмір страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, але при цьому, не змінює порядок визначення страхової виплати та не збільшує відповідальність страховика. Вказана правова позиція повністю узгоджується з судовою практикою, що підтверджується постановою Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17.

Отже, ОСОБА_2 відповідно до ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, актуальної практики ВС та постанов Пленуму ВСУ та ВССУ не вправі вимагати врахування зношеності майна при його відновлювальному ремонті, а тому відповідач - 2 повинен відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, яка становить 121 228,75 - 97 793,18 = 23 435,57 грн, де:

-121 228,75 грн - вартість відновлювального ремонту згідно акту № 02718 здачі-приймання виконаних робіт від 18.08.2021

-97 793,18 грн - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ауді А4» д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ на підставі акту № 02718 здачі-приймання виконаних робіт від 18.08.2021.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Якщо розмір страхового відшкодування визначений без проведення експертизи за згодою страховика та потерпілого, і такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, то при вирішені спору, за позовом потерпілого у ДТП до винуватця про відшкодування шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, підлягає встановленню:

- загальний розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи;

- розмір оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, яка підлягала відшкодуванню страховиком відповідно до вимог Закону № 1961-IV;

- чи покриває ліміт відповідальності, встановлений договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV.

У цій справі відповідач (винуватець ДТП) несе відповідальність за завдану шкоду внаслідок ДТП у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду у справі №206/3219/15-ц від 19.07.2021 викладено висновок: «…оскільки коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу та його складових частин ураховується при визначенні матеріального збитку, який відшкодовується страховиком, натомість при визначенні розміру відшкодування, яке підлягає стягненню з винної особи, ураховується принцип повного відшкодування шкоди потерпілому, зокрема відшкодування різниш між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (статті 1192.1194ІІК України)».

Шощо пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

25.02.2021 ОСОБА_1 - звернулась до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою на виплату страхового відшкодування по полісу № 180082425, що підтверджується листом ТДВ «СГ «Оберіг» №194 від 01.04.2021 року за результатами розгляду заяви на виплату страхового відшкодування та матеріалів страхової справи, згідно якого вказано, що 25.02.2021 ТДВ «СГ «Оберіг» було отримано заяву про страхове відшкодування, датовану 22.02.2021.

Відтак, останнім днем прийняття рішення ТДВ «СГ «Оберіг» щодо виплати страхового відшкодування у належному розмірі є 25.05.2021 (25.02.2021+ 90 днів).

27.07.2021 ТДВ «СГ «Оберіг» сплатило страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 36 398,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 563 від 27.07.2021 р.

Згідно з п. 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

ТДВ «СГ «Оберіг» прострочило виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), визначеного пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов'язання:

1) за період з 25.05.2021 по 27.07.2021, що з урахуванням невиплаченого позивачу страхового відшкодування у розмірі 97 793,18 грн, становить: 2 542,61 грн - пеня, 506,00 грн - 3% річних, 293,57 грн - інфляційне збільшення боргу.

2) за період з 28.07.2021 по 30.05.2024, що з урахуванням невиплаченого позивачу страхового відшкодування у розмірі 61 395,18 грн становить: 62 130,05 грн - пеня, 5 233,00 грн - 3% річних, 24 198,89 грн - інфляційне збільшення боргу.

ОСОБА_2 не відшкодував позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, тому просить стягнути на користь позивача від простроченої суми у розмірі 23 435,57 грн за період з 18.09.2020 по 30.05.2024, 3% річних - 2600,00 грн, інфляційне збільшення боргу - 12 472,83 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виплата страхового відшкодування поза межами 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування є простроченням грошового зобов'язання, та виплата страхового відшкодування у неповному обсязі є простроченням грошового зобов'язання на суму, яка залишилася несплаченою. А тому позивач має право на отримання виплат, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Щодо судових витрат.

13.02.2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Олексієнком М.М. було укладено договір № 13/02/24-ЦС про надання професійної правничої допомоги та додаткову угоду №1 до договору № 13/02/24-ЦС про надання професійної правничої допомоги.

Вартість правничих послуг в суді першої інстанції за цим Договором становить 16 500,00 грн.

-складення процесуальних документів в суді першої інстанції (позовної заяви, відповіді на відзив, клопотань, та інших необхідних процесуальних документів),

-3 000,00 грн - участь представника в одному судовому засіданні в межах м. Києва.

26.08.2024 в системі «Електронний суд» Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, вважає заявлені до нього позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними.

Як вказано у позовній заяві, 18.09.2020 в м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням Відповідача-2 та транспортного засобу «Audi» д.н.з. НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку водія транспортного засобу «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP-180082425.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Закону № 1961-IV. Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону № 1961-IV відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно положень п.34.4. ст.34 Закону № 1961-IV для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Відтак, задля встановлення належної суми страхового відшкодування, Відповідачем-1 було замовлено проведення технічного огляду та замовлено оцінку пошкодженого ТЗ марки «Audi» д.н.з. НОМЕР_4 .

Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 80744 від 24.03.2021 вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу та податку на додану вартість ТЗ марки «Audi» д.н.з. НОМЕР_4 складає 36 397,45 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Разом із тим, Позивачеві слід також врахувати, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395 (з відповідним змінами).

Таким чином, належна до виплати сума страхового відшкодування була визначена на підставі належного та достовірного доказу та становить саме 36 397,45 грн.

27.07.2021 ТДВ «СГ «Оберіг», керуючись ст. 36 Закону № 1961-IV, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 58 127,94 грн на реквізити, зазначені у заяві про страхове відшкодування, що підтверджує сам Позивач, чим повністю виконало свої обов'язки згідно з договором страхування з виплати належної суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи.

Однак, згідно тексту позовної заяви, Позивач наполягає про начебто належним чином обгрунтований заявлений розмір позовних вимог у вигляді документів від суб'єкта підприємницької діяльності (надалі - СПД). Однак рахунок, договірні ціни, як зазначено у документах від СПД, не можуть бути належними та допустимими доказами в якості обґрунтування розміру матеріальної шкоди відповідно до положень чинного законодавства, оскільки в ньому: зазначена комерційна пропозиція, а не оціночна вартість проведення відновлювального ремонту майна; технічний стан об'єкта оцінки обумовлено фізичним зносом конструктивних елементів, а відтак при розрахунку є необхідність вирахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого майна; страховик відшкодовує оціночну вартість на підставі ст.22, 31 ЗУ "Про ОСЦПВ", а не комерційну пропозицію або договірну ціну від СПД; СПД не є оцінювачем або експертом з оцінки вартості матеріального збитку, завданого майну; до рахунку СПД включено ПДВ, відшкодування котрого Позивача не набув; СПД не має відповідних повноважень щодо встановлення об'єму та обсягу необхідних для відновлення пошкодженого майна матеріалів, робіт та витрат часу; СПД є заінтересованою особою у збільшенні вартості відновлювального ремонту пошкодженого майна; за рахунком СПД неможливо встановити чи перевищує оцінена вартість відновлювального ремонту ринкову вартість аналогічного транспортного засобу, а відтак, чи є даний транспортний засіб фізично знищеним.

Згідно усталеної судової практики при розгляді аналогічних спорів, зокрема у постанові Верховного Суду України від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц, в котрій колегія виснувала наступне: «…визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395 (з відповідним змінами).» Зокрема, при ухваленні оскаржуваного рішення суд не взяв до уваги у своїй Постанову Верховного Суду у складі суддів палати Касаційного цивільного суду від 19.09.2018 року у справі № 753/21177/16-ц, в якій вказано, що рахунок та акти виконаних робіт надані СТО не є належним та допустимим доказом у справі. На цій підставі суд скасував рішення апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд для проведення експертизи у справі. Подібну позицію висловили і судді Верховного Суду у складі палати Касаційного цивільного суду у Постанові № 466/9318/14-ц від 27.06.2018 року. У зазначеній справі судді відкинули, як доказ акт виконаних робіт з СТО та надали перевагу оцінці проведеній страхової компанією на підставі якої було здійснено виплату страхового відшкодування.

Згідно із положенням ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, правова позиція Позивача являється цілком помилковою, оскільки Позивачем не доведено, що СПД являється суб'єктом оціночної діяльності з визначення обсягу матеріального збитку, завданого транспортному засобу.

Також Позивачем не доведено, що СПД мав право/ ліцензії/ сертифікати на ведення господарської діяльності з реалізації запчастин для саме його транспортного засобу.

На переконання Відповідача-1, поданий Позивачем звіт № 4389 від 12.04.2021 є недостовірним, неналежним та недопустимим доказом у справі з огляду на наступні причини.

Відповідно до п.17 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 року (надалі - Стандарт), встановлено, що у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість. Умова щодо визначення ринкової вартості з включенням суми податку на додану вартість зазначається у договорі на проведення оцінки майна. Однак, договір із оцінювачем ОСОБА_3 , не містить жодних застережень, обмежень чи конкретних запитань, що були задані оцінювачу для складання відповідного звіту.

У свою чергу, відповідно до п. 32 Стандарту, у разі виникнення необхідності у визначенні розміру ймовірного страхового відшкодування оцінка застрахованого майна проводиться з урахуванням умов страхування та дотриманням принципів корисності і заміщення. Для застрахованого майна, подібного до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, ймовірний розмір страхового відшкодування оцінюється як відповідна частка оцінених прямих збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Однак, дослідження оцінювачем було проведено станом не на дату ДТП - 18.09.2020 року, а довільну дату, що є грубим порушенням вимог Стандарту. Доказом цього порушення є факт, що до ремонтної калькуляції, що є невід'ємною частиною звіту, не додано аркушу перевірки даних, в котрому системою вноситься автоматично дата, на котру проводився розрахунок.

Також Позивачем, в порушення п. 5.2. Розділу 5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (надалі - Методика) не було викликано Відповідача для проведення спільного технічного огляду пошкодженого ТЗ. Відповідачем встановлено також, що дефектна відомість огляду транспортного засобу від 18.12.2020 сфальсифікована, адже підписи та печатки в електронному вигляді вже були накладені в електронному режимі на аркуші дефектної відомості. Тобто, є всі підстави вважати, що оцінювачем ОСОБА_3 взагалі такий технічний огляд не проводився.

Також, оцінювачем безпідставно враховано наступні ремонтні роботи з ремонту переднього бампера. У свою чергу, оцінювачем безпідставно вказано про заміну наступних запчастин/агрегатів: Кріплення зовнішнє праве бампера; Кріплення крила правого; Замикаюча частина крила правого; Підкрилок передній правий; Поперечний важіль верхній правий передній та задній; Корпус підшипника; Вилка амортизатора правого, Амортизатор правий; Маточина колеса правого; Комплект підшипників маточини; Диск колісний правий. Дане неправомірне врахування на думку ТДВ "СГ "Оберіг" було зроблено спеціально з метою в повній мірі відремонтувати автомобіль, котрий постійно експлуатується Позивачем і очевидно, що останнім було завдано пошкоджень поза рамками обумовленої події. Адже немалозначним доказом цього є те, за замовленням страховика технічний огляд було проведено 22.10.2020 з пробігом 94 991 км, огляд оцінювачем Позивача натомість було проведено 18.12.2020 з пробігом 95 904 км. Тобто різниця в два місяці та майже 1 000 км.

У відповідності до ч. 11 ст. 83 ЦПК, у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідач-1 просить суд про виключення із числа доказів звіту № 4389 та розглядати справу на підставі інших наявних доказів.

Щодо штрафних санкцій.

25.02.2021 ід 22.01.2021 року. Однак законодавчо визначених документів до такої заяви Позивачем долучено не було. А саме, на виконання вимог підп. а) п.35.2. ст.35 Закону № 1961-IV Позивачем не було надано паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа. Відтак, згідно положень п. 36.2. ст.36 Закону № 1961-IV у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. З уваги на вищевикладене та відсутність законодавчо обов'язкових документів для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, ТДВ «СГ «Оберіг» було зупинено строк розгляду заяви про виплату страхового відшкодування та листом за вих. №194 від 01.04.2021 повідомлено про необхідність надання визначених документів. В подальшому, такі документи надійшли в розпорядження ТДВ "СГ "Оберіг" лише 04.05.2021 року разом із новою заявою про виплату страхового відшкодування від 16.04.2021. З огляду на вказане вище, ТДВ СГ «Оберіг» наполягає, що страховиком здійснено страхову виплату на користь Позивача у законодавчо встановлені строки, а саме, на 74 (сімдесят четвертий) день від отримання заяви про виплату страхового відшкодування від 16.04.2021. Таким чином, посилання Позивача про порушення строків та намагання нарахувати будь-які штрафні санкції є необґрунтованим та протиправним кроком.

30.08.2024 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав відповідь на відзив відповідача-1. Також подав клопотання про призначення експертизи. Обґрунтував подані заяви наступним.

27.08.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІТС представник позивача отримав відзив на позовну заяву від представника ТДВ «СГ «Оберіг» - Алєксєєва В.В., в якому відповідач вважає заявлені до нього позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними, та надуманими.

Вимоги відповідача, викладені у відзиву на позовну заяву, позивачем не визнаються повністю з наступних причин.

1. Щодо наявних у матеріалах справи доказів, на підтвердження розміру шкоди, та клопотання про призначення судової експертизи У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що лише висновок оцінювача є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру матеріальної шкоди, а рахунок та акти виконаних робіт, надані СТО не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки у них зазначені договірні ціни з ФОП ОСОБА_4 , та зазначена комерційна пропозиція, а не оціночна вартість проведення відновлювального ремонту майна та вартість матеріалів та робіт. Проте, якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. До таких висновків прийшли судді Верховного Суду у постановах: № 753/19288/14-ц від 30.10.2019; № 591/3152/16-ц від 25.03.2019. У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку, що так як автомобіль вже фактично відновлений, то суд не може взяти до уваги експертне дослідження та повинен визначати розмір відновлювального ремонту на підставі саме документів, які підтверджують здійснення такого ремонту. У такому разі звіт авто-товарознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем.

Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі №638/10072/17 дійшов висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 80744 від 24.03.2021, складеного на замовлення ТДВ «СГ «Оберіг», вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу та податку на додану вартість ТЗ марки «Audi» д.н.з. НОМЕР_4 складає 36 397,45 грн.

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 4389 від 18.09.2020, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi» д.н.з. НОМЕР_2 склала 135 765,65 грн з ПДВ, а вартість матеріального збитку, завданого власнику ОСОБА_1 після аварійного пошкодження КТЗ «Audi» д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 18.09.2020 склала 108 952,60 грн з ПДВ.

Звіти про оцінку, проведені на замовлення позивача та ТДВ «СГ «Оберіг» є лише попередніми оцінками можливих витрат.

Натомість, позивач вже здійснив відновлювальний ремонт автомобіля «Audi» д.н.з. НОМЕР_4 та, відповідно, поніс реальні витрати, розмір яких згідно акту № 02718 здачі-приймання виконаних робіт від 18.08.2021 склав 121 228,75 грн без ПДВ.

У матеріалах справи наявні докази факту проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля: акт № 02718 здачі-приймання виконаних робіт від 18.08.2021 на суму 121 228,75 грн, виданий ФОП ОСОБА_4 та квитанція до прибуткового касового ордеру № 002 від 18.08.2021 на суму 121 228,75 грн.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Оскільки наявні у справі докази, суперечать один одному, а встановлення обставин (визначення ринкової вартості автомобіля, визначення вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу складових та матеріального збитку пошкодженого автомобіля) потребує спеціальних знань в галузі проведення авто-товарознавчих досліджень, позивач одночасно з позовною заявою звернувся до суду з клопотанням про призначення судової експертизи, для усунення розбіжностей при визначенні вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, яке просить суд розглянути та задовольнити.

2. Щодо наданого позивачем звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 4389 від 18.09.2020.

Згідно ремонтної калькуляції № 0524 від 11.04.2021 до звіту № 4389 від 12.04.2021, вбачається, що оцінка була проведена станом на 11.04.2021, а не на дату ДТП 18.09.2020.

Проте, відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також, відповідно до п. 41 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» під час застосування методу прямого відтворення або методу заміщення використовуються вихідні дані про об'єкт оцінки, інформація про відтворення або заміщення об'єкта оцінки чи подібного майна в сучасних цінах або середньостатистичні показники, які узагальнюють умови його відтворення або заміщення в сучасних цінах.

У відповідності до цього, при проведені звіту № 4389 від 12.04.2021 оцінювачем ОСОБА_3 було використано сучасні ціни на відновлення транспортного засобу «Audi» д.н.з. НОМЕР_4 на момент виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з п.5.2 Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Проте, на спростування доводів відповідача, зазначає, що виклик на огляд пошкодженого КТЗ «Audi» д.н.з. НОМЕР_4 є правом позивача, а не його обов'язком, та п.5.2 Методики не є нормою імперативного характеру. Тобто виклик відповідача на огляд є правом, а не обов'язком позивача. Відтак, позивач не зобов'язаний забезпечити присутність відповідача при огляді транспортного засобу. При цьому, присутність чи відсутність відповідача при огляді автомобіля жодним чином не впливає на правильність розрахунків. Всі пошкодження, зафіксовані в акті огляду, підтверджуються фотододатками пошкоджень.

Представник позивача критично відноситься до твердження відповідача про те, що дефектна відомість огляду транспортного засобу від 18.12.2020 сфальсифікована, адже підписи та печатки в електронному вигляді вже були накладені в електронному режимі на аркуші дефектної відомості, тому відповідач вважає, що оцінювач ОСОБА_3 взагалі такий технічний огляд не проводив, адже дефектна відомість огляду транспортного засобу від 18.12.2020 підписана представником власника майна та оцінювачем ОСОБА_3 без накладення підписів, але звіт додатково завірений оцівнювачем його підписом та печаткою, оцінювач ОСОБА_3 здійснював фотофіксацію пошкоджень, та фото пошкоджень в електронному вигляді надіслав на адресу позивача 17.11.2023, що підтверджується доказами, доданими до відповіді на відзив.

Також твердження відповідача про те, автомобілю позивача було завдано пошкоджень поза рамками обумовленої події не підтверджується жодними доказами (довідками про ДТП, постановами у справах про адміністративні правопорушення, тощо).

3. Щодо судової практики. Посилання представника відповідача у відзиві на висновки щодо застосування норм права, викладені у кримінальній справі № 234/1418/16-к є недоречними, оскільки у вказаній справі і даній справі, що розглядається, різні предмети позову і його підстави, а також обставини виникнення спірних правовідносин. У інших справах правовідносини не є подібними до тих правовідносин, які склалися між сторонами у цій справі.

У відповіді на відзив міститься також клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, у якому представник просить призначити судову транспортно-товарознавчу (авто-товарознавчу) експертизу.

На обґрунтування зазначив наступне.

Якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 80744 від 24.03.2021, складеного на замовлення ТДВ «Страхова група «Оберіг», вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу та податку на додану вартість ТЗ марки «Audi» д.н.з. НОМЕР_4 складає 36 397,45 грн.

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 4389 від 18.09.2020, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ауді А4» д.н.з. НОМЕР_2 склала 135 765,65 грн з ПДВ, а вартість матеріального збитку, завданого власнику ОСОБА_1 після аварійного пошкодження КТЗ «Ауді А4» д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 18.09.2020 склала 108 952,60 грн з ПДВ.

Зазначає, що Звіти про оцінку, проведені на замовлення позивача та ТДВ «Страхова група «Оберіг» є лише попередніми оцінками можливих витрат.

Натомість, позивач вже здійснив відновлювальний ремонт автомобіля «Audi» д.н.з. НОМЕР_4 та, відповідно, поніс реальні витрати, розмір яких згідно акту №02718 здачі-приймання виконаних робіт від 18.08.2021 склав 121 228,75 грн без ПДВ.

Згідно постанови Верховного Суду від 25.03.2019 у цивільній справі №591/3152/16-ц, зроблено висновок про те, що факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та проведення позивачем оплати за його проведення підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією про сплату грошових коштів.

Відтак, вважає, що у матеріалах справи наявні докази факту проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля: акт № 02718 здачі-приймання виконаних робіт від 18.08.2021 на суму 121 228,75 грн, виданий ФОП ОСОБА_4 та квитанція до прибуткового касового ордеру № 002 від 18.08.2021 на суму 121 228,75 грн.

Однак, враховуючи, що матеріали справи містять два документи, що відрізняються в своїх висновках в частині визначення матеріального збитку, завданого позивачці внаслідок ДТП, необхідним є призначення судової автотоварознавчої експертизи, оскільки в них наявна суттєва розбіжність щодо вартості відновлювального ремонту, тому просить призначити експертизу для достовірного визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Audi» д.н.з. НОМЕР_4 внаслідок ДТП.

На вирішення експерту поставити наступні питання:

1.Яка вартість відновлювального ремонту транспортного «Audi» д.н.з. НОМЕР_2 станом на 18.09.2020 року?

2.Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Audi» д.н.з. НОМЕР_2 станом на 18.09.2020 року?

Проведення судової автотоварознавчої експертизи просить доручити експерту Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС (04119, вул. Джонса Ґарета, 5, м. Київ).

Витрати за проведення експертизи покласти на позивача.

В судовому засіданні 18.12.2024 представник Позивачки адвокат Олексієнко М.М. клопотання підтримав. Просив в ухвалі суду зазначити про необхідність проведення експертизи за кольоровими фотознімками, доданими до звіту № 4389 від 18.09.2020, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3., на замовлення позивачки, оскільки представниками Відповідача-1 під час проведення огляду за їх участі було проведено поверхневий огляд, капот автомобіля не відкривали і пошкодження, які виявлено під час огляду оцінювачем ФОП ОСОБА_3., який, зокрема, оглядав пошкодження під капотом, у акті огляду Відповідача-1 не зафіксовано, тому він є неповним.

В судовому засіданні 18.12.2024 представник представника Відповідача-1 - Микитюк Д.О. також наголосив на необхідності задоволення клопотання і проведення експертизи для усунення розбіжностей щодо вартості відновлювального ремонту авто позивачки. Однак просив призначити експертизу за кольоровими фотознімками, доданими до звіту про оцінку суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 (проведеної на замовлення СК «Оберіг») до звіту № 80744 від 24.03.2021 про оцінку колісного транспортного засобу, оскільки фотознімки, що додані до звіту про оцінку (проведеної на замовлення позивачки) № 4389 від 18.09.2020 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 , зроблено через місяць після ДТП.

Відповідач-2 у підготовче судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, тому суд провів засідання без його участі.

Ухвалою від 18.12.2024 суд задовольнив клопотання представника позивачки адвоката Олексієнка М.М. та призначив судову транспортно-товарознавчу (авто-товарознавчу) експертизу у цивільній справі № 753/11294/24.

На вирішення експерта суд поставив наступні питання:

1. Якою є вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Audi» д.н.з. НОМЕР_2 , 2017 року випуску, внаслідок ДТП, яке відбулося 18.09.2020, без урахування фізичного зносу вузлів і деталей - без ПДВ, станом на 18.09.2020?

2. Якою є вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Audi» д.н.з. НОМЕР_2 , 2017 року випуску, внаслідок ДТП, яке відбулося 18.09.2020, з урахуванням фізичного зносу вузлів і деталей - без ПДВ, станом на 18.09.2020?

Суд надав експерту матеріали справи 753/11294/24 та вказівку судовим експертам провести експертизу по матеріалах справи, використовуючи кольорові цифрові фотознімки пошкодженого автомобіля «Audi» д.н.з. НОМЕР_2 , надані позивачем та надані відповідачем-1.

Витрати, пов'язані з проведенням експертизи, суд поклав на позивачку ОСОБА_1 . Зобов'язав позивачку ОСОБА_1 упродовж 15 днів з дня отримання ухвали надати суду кольорові фотозображення пошкоджень автомобіля, які були зроблені оцінювачем ФОП ОСОБА_3 до звіту № 4389 від 18.09.2020 на замовлення позивачки.

Зобов'язав відповідача-1 Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» упродовж 15 днів з дня отримання ухвали надати суду кольорові фотозображення пошкоджень зроблених оцінювачем ФОП ОСОБА_5 до звіту № 80744 від 24.03.2021 на замовлення ТДВ «Страхова група «Оберіг».

Провадження у справі на час проведення експертизи зупинив.

07.04.2025 до суду надійшов висновок експерта.

11.04.2025 представник відповідача-1 Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що на підставі проведеного аналізу висновку експерта №СЕ-19/111-25/5121-АВ від 01.04.2025 року, котрий було складено на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 18.12.2024 року, ТДВ "СГ "Оберіг" вважає за необхідне надати наступного змісту пояснення. Отже, згідно висновків експертизи було встановлено наступне:

1. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року виготовлення, внаслідок ДТП, яке відбулося 18.09.2020, без урахування фізичного зносу складників, станом на 18.09.2020, становила: 45 164,09 грн, без урахування ПДВ.

2. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року виготовлення, внаслідок ДТП, яке відбулося 18.09.2020, з урахуванням фізичного зносу складників, станом на 18.09.2020, становила: 31 717,81 грн, без урахування ПДВ.

При цьому в аспекті розгляду позовних вимог Позивача до ТДВ «СГ «Оберіг» як страховика, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються положеннями Закону № 1961-IV. Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону № 1961-IV відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, при прийнятті рішення щодо здійснення страхового відшкодування страховиком, слід приймати п. 2 висновків судової експертизи - 31 717,81 грн без урахування ПДВ.

Водночас, як встановлено сторонами та доказами у матеріалах справи, ТДВ «СГ «Оберіг» було здійснено виплату страхового відшкодування на користь Позивача у розмірі 36 397,45 грн з урахуванням ПДВ. Натомість, якщо вирахувати із цієї вищевказаної суми ПДВ - кінцева сума становить 32 497,23 грн.

Отже, ТДВ «СГ «Оберіг» тільки пересвідчилось та зайвий раз підтвердило, що страховиком сплачено належну суму страхового відшкодування, та більш того, вже із врахуванням ПДВ. Додатково, слід також звернути увагу, що ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування на підставі допустимого та достовірного доказу у вигляді звіту № 80744 від 24.03.2021, а тому судові витрати мають бути залишені за Позивачем.

Ухвалою від 14.04.2025 суд поновив провадження у справі та продовжив розгляд зі стадії підготовчого засідання, яке призначити на 27.06.2025 о 14 годині 30 хвилин, повідомивши про це учасників справи.

10.06.2025 представник Відповідача-1 подав заяву про слухання справи без його участі.

13.06.2025 Відповідач-2 подав відзив, у якому зазначив наступне.

1. Щодо вимог про стягнення різниці шкоди між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням. При прийнятті рішення слід приймати суму страхового відшкодування згідно з п. 2 висновків судової експертизи - 31 717,81 грн (без ПДВ). Водночас, як встановлено сторонами та доказами у матеріалах справи, ТДВ «СГ «Оберіг» 27.07.2021 було здійснено виплату страхового відшкодування на користь Позивача у розмірі 36 397,45 грн. Якщо вирахувати із цієї вищевказаної суми ПДВ - кінцева сума становить 32 497,23 грн. Ця виплата підтверджується звітом № 80744 від 24.03.2021 року. Таким чином, вартість відновлювального авто позивача «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням зносу, встановлена Висновком, була повністю, і навіть із надлишком (779,64 грн), компенсована ТДВ «СГ «Оберіг» Позивачу 27.07.2021.

Відповідно, різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням - не існує. Отже, оскільки сума сплаченого страхового відшкодування вже повністю покрила вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу, у Позивача відсутні будь-які правові підстави для стягнення із нього

2. Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Оскільки сума сплаченого страхового відшкодування повністю покрила вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу складників - у Відповідача-2 відсутнє будь-яке грошове зобов'язання перед Позивачем. Отже, підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні. Таким чином, відсутній сам предмет, на який могли б нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати, і ці позовні вимоги, як похідні, також не підлягають задоволенню.

3. Щодо стягнення 3 000,00 грн витрат на оцінку та відшкодування витрат на правничу допомогу та судового збору Відповідач-2 просить відмовити повністю та покласти зазначені витрати на Позивачку.

19.06.2025 представник Позивачки подав відповідь на відзив Відповідача-2. Обґрунтував її таким. Вважає, що ОСОБА_2 не довів поважності причин пропуску строку для подання відзиву, а тому відзив ОСОБА_2 не повинен прийматись до уваги судом під час вирішення справи. Так, на зазначену ОСОБА_2 у своєму відзиві зареєстровану адресу неодноразово направлялись судом процесуальні документи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази відправок з трек-номерами: 0600297260704; 0610208056371; 0600297260704; 0600286903174; 0610218252136. На зазначену ОСОБА_2 у своєму відзиві фактичну адресу проживання учасниками справи неодноразово направлялись процесуальні документи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази відправок з трек-номерами: 0302212777516; 0505224862355; 0319109146338. Крім того, судом було вжито всіх належних заходів з повідомлення ОСОБА_2 про поданий позов та про перше судове засідання, про що свідчить зокрема повідомлення про виклик останнього на офіційному сайті суду.

Щодо розміру шкоди У своєму відзиві ОСОБА_2 підміняє поняття «страхова виплата», «вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу та без ПДВ», «фактичний розмір матеріальної шкоди». У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі статті 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц встановлено наступне: відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відтак, на підставі вимог ст. 1194 ЦК України, винна в ДТП особа відшкодовує різницю між страховою виплатою та завданим збитком, якщо розмір завданого збитку складається з платежів, які не покриваються страховою компанією.

30.06.2025 Відповідач-2 подав заперечення.

Після ознайомлення із позовною заявою та матеріалами справи процесуальні строки Відповідачем-2 при поданні відзиву на позовну заяву були дотримані. На підготовче засідання, що мало відбутись 27.06.2025. Відповідач-2 добросовісно з'явився. Отже доводи представника Позивача про «недобросовісну поведінку» не підтверджені жодним доказом.

Вважає, що клопотання про поновлення строку на подання відзиву було обґрунтованим та просить суд розглядати матеріали справи із урахуванням відзиву Відповідача-2, який добросовісно виконує свої процесуальні обов'язки.

Позиція щодо позовних вимог

У відповіді на відзив представник позивача повністю ігнорує висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/111-25/5121-АВ від 01,04.2025 (далі - Висновок). Водночас, саме цей висновок є єдиним належним доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року випуску, внаслідок ДТГТ, яке відбулося 18.09.2020, з урахуванням фізичного зносу складників.

Саме Висновок експерта, а не звіт ФОП ОСОБА_6 від 18.09.2020 та акт СТО від 18.08.2021, на які вкотре посилається представник позивача. Докази, на які посилається Позивач (звіт ФОП ОСОБА_6 від 18.09.2020 та акт СТО від 18.08.2021), не містять висновків про причинно-наслідковий зв'язок між заміненими деталями та пошкодженнями внаслідок ДТП, а їх розрахунки не підтверджено жодним експертним дослідженням. Експерт НДЕКЦ МВС прямо вказав, що до дефектної відомості включено деталі, «які не мають причинно-наслідкового з в'язку з ДТП».

До того ж, Акт виконаних робіт складено через 11 місяців після події та відображає комерційну вартість робіт в 2021, а не реальний збиток станом на момент ДТП.

Що ж до посилання на «платіжне доручення / квитанцію до ПКО від 18.08.2021» на суму 121 228,75 грн, слід зазначити, що: (а) сплата сервісу через 11 місяців після ДТП не підтверджує причинно-наслідковий зв'язок між усіма виконаними роботами та подією; (б) витрати на заміну деталей, не пошкоджених у ДТП (лонжерони, капот тощо), не можуть вважатись шкодою, завданою дійсно цією пригодою (див. висновок експерта, арк. 17).

Таким чином, твердження Позивача про те, що «фактичний розмір шкоди складає 121 228,75 грн є безпідставним, хибним та таким, що ігнорує матеріали судової експертизи.

Щодо посилання представника позивача у відповіді на відзив на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №9 22/4013/17. Дійсно, звіт оцінювача є «лише попереднім оціночним документом». Саме тому у справі суд й призначив судову транспортно-товарознавчу експертизу - єдине належне джерело даних про розмір збитків.

Щодо посилань представника позивача у відповіді на відзив до ст. 1194 і 1192 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодовуватись винуватцем у ДТП має лише та частина суми, яка не була відшкодована страховою компанією. ТДВ СГ «Оберіг», як це неодноразово було доведено у відзиві на позовну заяву, відшкодувала вартість відновлювального ремонту в повному обсязі, та навіть із надлишком.

Щодо нібито підміни Відповідачем-2 у відзиві понять «страхова виплата», «вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу та без ПДВ», «фактичний розмір матеріальної шкоди». Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Єдиним належним доказом розміру виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, наданим суду висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС № СЕ19/111-25/5121-АВ від 01.04.2025 р.

Отже, фактичним розміром матеріальної шкоди, завданої автомобілю «Audi А4», реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2016 року виготовлення, внаслідок ДТП, яке відбулося 18.09.2020, з урахуванням фізичного зносу складників, є вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, що встановлена транспортно-товарознавчою експертизою. Судова транспортно-товарознавча експертиза № СЕ-19/111-25/5121-АВ від 01.04.2025 р. встановила вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу на дату ДТП у розмірі 31717,81 грн (без ПДВ).

Страхове відшкодування, виплачене ТДВ «СГ «Оберіг» 27.07.2021, склало 32 497,23 грн (без ПДВ), що перевищує експертно визначену вартість ремонту на 779,42 грн.

Таким чином, наразі відсутня будь-яка «різниця» між фактичним збитком і страховою виплатою, а застосування ст. 1194 ЦК України є безпідставним.

Отже, оскільки сума сплаченого страхового відшкодування вже повністю покрила вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi А4», з урахуванням фізичного зносу складників, у Позивача відсутні будь-які правові підстави для стягнення відповідних коштів із ОСОБА_2 як відсутні й підстави для нарахування 3 % пічних та індексації.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 20.11.2025, представник Позивачки позов підтримав і просив його задовольнити повністю - з підстав, викладених у позові. Представник Відповідача-1 в судове зсідання не з'явився, подав заяву про проведення судового засідання без його участі. Відповідач-2 просив відмовити у позові повністю.

Заслухавши представника Позивачки, Відповідача-2, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Норми права, які застосував суд, та мотиви, з яких виходив суд. Оцінка доказів.

Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, врегульовано нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі -Закону № 1961-IV), який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Суд установив, що згідно з постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06.11.2020 у справі про адміністративні правопорушення № 753/16166/20, яка набрала законної сили 17.11.2020, і яка є преюдиційною для суду, що розглядає цю цивільну справу, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно з постановою, 18.09.2020 о 17 год. 40 хв. в м. Києві по вул. А. Ахматової, сталася ДТП за участю транспортного засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , який проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що призвело до їх механічних пошкоджень (а.с. 22-23 том 1).

Щодо позовної вимоги про стягнення страхового відшкодування з Відповідача-1.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - ЗУ 1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Позивачка ОСОБА_1 є власницею пошкодженого автомобіля «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 21 том 1).

Цивільно-правова відповідальність Відповідача-2 (водія транспортного засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 ) станом на момент ДТП була застрахована згідно з полісом обов?язкового страхування № ЕР 180082425 у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі - відповідач-2, Страхова компанія, ТДВ «СГ «Оберіг»). Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн. Розмір франшизи - 0 грн (а.с. 31-32 том 1).

25.02.2021 на виконання вимог ст. 35 Закону № 1961-IV Позивачка ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою на виплату страхового відшкодування по полісу № 180082425 та надала всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування (а.с. 33 том 1)..

27.07.2021 ТДВ «СГ «Оберіг» сплатило страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 36 398,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 563 від 27.07.2021 (а.с. 67 том 1).

Вважаючи цю суму заниженою, Позивачка звернулася до суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 - для про визначення вартості матеріального збитку, завданого їй внаслідок ДТП як власнику колісного транспортного засобу «Ауді A4» д.н.з. НОМЕР_2 .

Згідно рахунку-фактури постачальника ФОП ОСОБА_4 від 11.02.2021, вартість робіт і запчастин без ПДВ в сумі склала 121 228,75 грн (а.с. 34-35 том 1).

- зазначена комерційна пропозиція, а не оціночна вартість деталей, які підлягають заміні;

- вартість деталей, які підлягають заміні, зазначена без урахування коефіцієнту фізичного зносу.

Відповідно до ст. 22 ЗУ (1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Для встановлення належної суми страхового відшкодування, Відповідачем-1 було замовлено проведення технічного огляду та замовлено оцінку пошкодженого ТЗ марки «Audi» д.н.з. НОМЕР_4 .

Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 80744 від 24.03.2021, проведеного на замовлення Страховика (Відповідача-1) вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу та податку на додану вартість ТЗ марки «Audi» д.н.з. НОМЕР_4 складає 36 397,45 грн (а.с. 167-179 том 1).

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395 (з відповідним змінами). Таким чином, належна до виплати сума страхового відшкодування була визначена на підставі належного та достовірного доказу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України)

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У зв'язку з тим, що обидві сторони поставили під сумнів достовірність наданої протилежною стороною у справі оцінки матеріального збитку, Суд Ухвалою від 18.12.2024 задовольнив клопотання представника позивачки адвоката Олексієнка М.М. та призначив судову транспортно-товарознавчу (авто-товарознавчу) експертизу у цивільній справі № 753/11294/24.

На вирішення експерта суд поставив наступні питання:

Провадження у справі на час проведення експертизи зупинив.

07.04.2025 до суду надійшов висновок експерта. З висновку експертизи судом встановлено наступне:

Саме цей Висновок судової транспортно-товарознавчої (авто-товарознавчої) експертизи у цивільній справі № 753/11294/24 Суд бере до уваги з метою визначення Вартості відновлювального ремонту автомобіля «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року виготовлення, внаслідок ДТП, яке відбулося 18.09.2020, без урахування фізичного зносу складників, і з урахуванням фізичного зносу складників - станом на 18.09.2020, - оскільки він відповідає критеріям належності, допустимості і достовірності, і усуває сумніви щодо вартості необхідних у цій справі витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_2 та вартості матеріального збитку (а.с. 23 - 46 том 2).

При цьому, Суд враховує постанову Касаційного цивільного суду від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц, що: «Для усунення розбіжностей при визначенні матеріального збитку, суд повинен був у порядку, визначеному процесуальним законом, роз'яснити сторонам про необхідність призначення у справі судової авто-товарознавчої експертизи, а також наслідки непризначення відповідної експертизи та положення щодо неналежності та допустимості доказів.»

З огляду на те, що саме за клопотанням Представника позивача і саме з метою перевірки достовірності наданих сторонами Звітів про оцінку матеріального збитку і відновлювального ремонту, а також достовірності інших наданих сторонами доказів на підтвердження розміру завданого збитку, суд відхиляє рахунок СТО та акт виконаних робіт як такі, що не відповідають критерію достовірності, оскільки спростовані висновком судового експерта. Тому Суд, з огляду на цю особливість справи, враховує, але не застосовує у цій справі висновок, зроблений Верховним Судом у постановах від 30.10.2019 у справі № 753/19288/14-ц, від 02.06.2022 у справі № 638/10072/17, від 30.10.2019 у справі № 753/19288/14-ц - «якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитків визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем».

Отже, згідно з висновком судового експерта, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу складників, станом на 18.09.2020, становить: 31 717,81 грн, без урахування ПДВ.

А нараховане ТДВ «СГ «Оберіг» та виплачене Позивачці страхове відшкодування складає 36 398,00 грн (а.с. 67 том 1).

27.07.2021 ТДВ «СГ «Оберіг», керуючись ст. 36 Закону № 1961-IV, здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 36 398,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 563 від 27.07.2021 (а.с. 67 том 1), на реквізити, зазначені у заяві про страхове відшкодування, чим повністю виконало свої обов'язки згідно з договором страхування з виплати належної суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи.

У зв'язку з чим Суд дійшов висновку про недоведеність вимог Позивачки до Відповідача-1 Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення страхового відшкодування у розмірі: 61 395,18 грн і відмовляє у задоволенні цієї вимоги.

У задоволення вимог про стягнення з Відповідача-1 пені у розмірі 64 536,41 грн, 3% річних у розмірі 5 739,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 24 492,46 грн Суд відмовляє, оскільки вони є похідними від вимоги про стягнення страхового відшкодування.

Щодо вимоги стягнути з Відповідача-2 ОСОБА_2 : різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 23 435,57 грн, 3% річних у розмірі 2 600,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 472,83 грн, разом - 38 508,40 грн суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Згідно з Висновком судової транспортно-товарознавчої (авто-товарознавчої) експертизи у цивільній справі № 753/11294/24:

Оскільки вартість майнового збитку (45 164,09 грн, без урахування ПДВ), завданого Позивачці пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений Позивачці розмір страхового відшкодування (36 398,00 грн), то із Відповідача-2 , як винної особи, на користь Позивачки підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням (45 164,09 - 36 398,00) = 8 766,09 грн.

Визначаючи цю суму, Суд враховує висновки, які викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) .

Тому стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між розміром фактичних збитків та страховим відшкодуванням у розмірі 8 766,09 грн.

У стягненні з Відповідача-2 - 3% річних та інфляційних втрат скуд відмовляє з таких мотивів.

Оскільки нормою, визначеною пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено відповідальність за прострочення виплати узгодженої суми відшкодування саме Страховиком, відсутні підстави для стягнення з Відповідача-2 на користь Позивачки інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення такої виплати, оскільки він не є Страховиком, а сума, яка підлягає стягненню з нього, не є сумою страхового відшкодування, і її розмір не був узгодженим.

Ухвалюючи рішення по суті справи, суд одночасно здійснює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи ціну позову, відмову у задоволенні вимог до Відповідача-1 та розмір задоволених вимог до Відповідача-2, з кожного з Відповідача-2 на користь Позивачки має бути стягнуто 22,76 грн судового збору: 8 766,09х100:38 508,40=22,76 грн.

З огляду на те, що в основу рішення покладено Висновок судового експерта, за проведення експертизи витрати понесла Позивачка, а також те, що надані Позивачкою і Відповідачем-1 Звіти про оцінку Суд відхилив, Суд відмовляє у стягненні з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та ОСОБА_2 на користь Позивачки 3 000,00 грн витрат за проведення Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до акту виконаних робіт за договором № 4389 від 07.12.2020.

Керуючись нормами ст. 2, 5, 12, 141, 209, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до 1. Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», 2. ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, задовольнити частково.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між розміром фактичних збитків та страховим відшкодуванням у розмірі 8 766,09 грн, судовий збір у розмірі 22,76 грн, разом до стягнення - 8 788,85 грн.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, витрат на проведення оцінки відмовити.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_6 , виданий органом №8025, 27.11.2020, РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 тел.: НОМЕР_8 електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач-1: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ЄДРПОУ: 39433769, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, б. 14, електронна пошта: doc@oberig-sg.com

Відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , ареса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.01.2026.

Суддя В.М. Маркєлова

Попередній документ

133149964

Наступний документ

133149966

Інформація про рішення:

№ рішення:	133149965
№ справи:	753/11294/24
Дата рішення:	01.12.2025
Дата публікації:	09.01.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Дарницький районний суд міста Києва
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (01.12.2025)
Результат розгляду:	заяву задоволено частково
Дата надходження:	07.06.2024
Предмет позову:	про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, пені, втрат від інфляції, 3% річних

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

16.09.2024 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
12.11.2024 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
18.12.2024 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
27.06.2025 14:30	Дарницький районний суд міста Києва
24.07.2025 16:40	Дарницький районний суд міста Києва
25.09.2025 16:00	Дарницький районний суд міста Києва
20.11.2025 15:30	Дарницький районний суд міста Києва

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

МАРКЄЛОВА ВІКТОРІЯ МИКОЛАЇВНА

суддя-доповідач:

МАРКЄЛОВА ВІКТОРІЯ МИКОЛАЇВНА

відповідач:

Крамський Сергій Анатолійович

ТДВ "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ"

позивач:

Іваневич-Трохимець Світлана Іванівна

представник позивача:

Олексієнко Михайло Михайлович