Дата документу 07.01.2026Справа № 554/8705/25
Провадження № 2/554/105/2026
07січня 2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді - Материнко М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Кашуби В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Джумелі Надії Григорівни в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Адвокат Джумеля Надія Григорівна в інтересах ОСОБА_1 12 червня 2025 року звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна, у якому прохала визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №29231, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 20.12.2021 року, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в розмірі 9910 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 5000 грн.
Позов мотивований тим, що з додатку «ДІЯ» позивачу стало відомо, що існує виконавче провадження №68432275 щодо виконання виконавчого напису, реєстр. №29231, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 20.12.2021 року, який було зроблено на підставі Кредитного договору №18.04.2020 010000273 від 18.04.2020 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».
Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним, вчиненим з порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а тому є таким, що підлягає скасуванню.
Так, відповідачем на адресу ОСОБА_1 не надсилалася така вимога про погашення заборгованості. Це є порушенням вимог закону, яке істотно впливає на права та обов'язки позивача.
Вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, про яку не було проінформовано боржника та визнання такої заборгованості безспірною суперечить вимогам закону. Дана обставина позбавила позивача можливості заперечувати щодо наявності боргу та його розміру, що виключає визнання боргу безспірним. Крім того кредитний договір №18.04.2020-010000273 від 18.04.2020 р., укладений ОСОБА_1 з ТОВ “СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» не посвідчувався нотаріусом, хоча це передбачено чинним законодавством.
Таким чином було допущено порушення порядку вчинення виконавчого напису, що тягне за собою визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. допущено порушення порядку вчинення виконавчого напису, що тягне за собою визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, адже порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Доказів визнання позивачем боргу в сумі 9910 грн. у відповідача не могло бути, адже позивач не отримував від відповідача розрахунку заборгованості з вимогою її погашення.
Позивач вважає , що даний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки при вчиненні вказаного виконавчого напису нотаріусом не було перевірено безспірність такої заборгованості та той факт, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, має бути оригінал договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості, встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Крім того, нотаріусом не дотримані вимоги закону України « Про нотаріат» .
Нотаріусом не було перевірено безспірність зазначеної заборгованості, яка є спірною.
Відтак сума заборгованості , яка вказана до стягнення у виконавчому написі є абсолютно необгрунтованою та спірною.
Ухвалою судді від 17.06.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення сторін за наявними матеріалами.
Відповідачу рекомендованим листом були направлені копії матеріалів справи та ухвали про відкриття провадження, але відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, щоз додатку «ДІЯ» позивачу стало відомо, що існує виконавче провадження №68432275 щодо виконання виконавчого напису, реєстр. №29231, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 20.12.2021 року, який було зроблено на підставі Кредитного договору №18.04.2020 010000273 від 18.04.2020 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».
Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним, вчиненим з порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а тому є таким, що підлягає скасуванню.
Так, відповідачем на адресу ОСОБА_1 не надсилалася така вимога про погашення заборгованості, що є порушенням вимог закону, яке істотно впливає на права та обов'язки позивача.
Вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, про яку не було проінформовано боржника та визнання такої заборгованості безспірною суперечить вимогам закону. Дана обставина позбавила позивача можливості заперечувати щодо наявності боргу та його розміру, що виключає визнання боргу безспірним. Крім того кредитний договір №18.04.2020-010000273 від 18.04.2020 р., укладений ОСОБА_1 з ТОВ “СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» не посвідчувався нотаріусом, хоча це передбачено чинним законодавством.
Позивач вважає , що даний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки при вчиненні вказаного виконавчого напису нотаріусом не було перевірено безспірність такої заборгованості та той факт, що має бути оригінал договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості, встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Крім того, нотаріусом не дотримані вимоги закону України « Про нотаріат» .
Виконавчим написом № 29231 , виданого 20.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Споживчий центр» заборгованість у сумі 9910 грн.
Проте, всупереч вимогам закону, нотаріусом не було перевірено безспірність зазначеної заборгованості, яка є спірною.
Про вчинення виконавчого напису позивачу відомо не було.
Із вказаною заборгованістю позивач не згоден. Вважає, що даний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача. Нотаріус зазначену обставину не перевірив і незаконно вчинив виконавчий напис.
Зазначає, що ніяких повідомлень від товариства він також не отримував. Із наявною заборгованістю позивач категорично не згоден.
Згідно з ч.1 Глави 7 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» відповідно до статті 46 Закону нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.
Відповідно до ч.2 даного Порядку неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172
Відповідно до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 .
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.
26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Враховуючи вказане, для одержання виконавчого напису має бути додано оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. В обгрунтування даної постанови суд зазначив, що « оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв'язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису виключно на підставі оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору.
Однак, не зважаючи на те, що судовим рішенням були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис № 29231 від 20.12.2021 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість у сумі 9910 грн. заборгованість за кредитним договором № 18.04.2020-010000273 від 18.04.2020 р. укладений ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр», який не посвідчений нотаріально.
Крім того, при вчиненні виконавчого напису, нотаріусом не було перевірено факт безспірності заборгованості, яку стягують із ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі N 137/1666/16-ц (провадження N 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі N 916/3006/17 (провадження N 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
На вчинення виконавчого напису №29231 від 20.12.2021 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість у сумі 9910 грн. було надано кредитний договір № 18.04.2020-010000273 від 18.04.2020 р. укладений ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр».
Як вбачається із виконавчого напису, за ОСОБА_1 рахується заборгованість у сумі 9910 грн.
Із вказаною сумою заборгованості позивач не погоджується.
Позивач не погоджується з вищевказаною сумою заборгованості, оскільки жодного разу не отримував листів чи повідомлень а ні від приватного нотаріуса, а ні від банку , які б повідомляли про існування даної заборгованості в такому розмірі.
Відповідачем для вчинення виконавчого напису нотаріусу не було надано документів на підтвердження безспірності заборгованості, що в свою чергу свідчить про те, що виконавчий напис вчинений з порушенням закону.
Відповідно до підпункту 2.3. пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Тобто, боржник повинен бути повідомлений не менш ніж за тридцять днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань.
Позивач зазначає, що такі повідомлення на свою адресу до нього не надходили.
Оскільки позивачна адресу жодних письмових вимог про усунення порушень за кредитним договором до цього часу не отримував, вказане свідчить про порушення його прав на надання своїх заперечень щодо укладення кредитного договору як такого та наявності боргу.
Вказані обставини виключали можливість приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонову О.М. об'єктивно перевірити безспірність заборгованості по кредитному договору при вчинення нотаріальної дії по посвідченню виконавчого напису.
Заборгованість в сумі 9910 грн. є спірною заборгованістю, і нотаріус всупереч вимогам ст.88 Закону не перевірив безспірність даної заборгованості хоча повинен був це зробити, шляхом витребування відповідних документів на її підтвердження від стягувача згідно підпункту 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку.
Беручи до уваги, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено оскаржуваний виконавчий напис з порушенням вимог законодавства щодо змісту виконавчого напису, переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, встановлення безспірності заборгованості, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача , позовні вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис за реєстровим номером №29231 від 20.12.2021 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість у сумі 9910 грн. за кредитним договором № 18.04.2020-010000273 від 18.04.2020 р. укладеним ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр» таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до Закону України « Про судовий збір» за вимогу немайнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу 1 відсоток ціни позову, але не менше 1211,20 грн.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, то у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 141 ЦПК України із відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1211,20 грн. за подачу позову.
Позивач прохає стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн.
Відповідно до ч. 1,3,4,6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження вказаних витрат позивачем додано договір про надання правової допомоги від 16 травня 2025 року ,детальний опис робіт( наданих послуг) позивачу ( ОСОБА_1 ) на виконання договору про надання правничої ( правової) допомоги б/н від 16.05.2025 року.
Надання адвокатом Джумеля Н.Г. правової допомоги позивачу у Шевченківському районному суді міста Полтави підтверджується ордером серії ВІ № 1303092 від 20.05.2025р.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу від відповідача не надходив.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження№ 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження№ 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Указана судова практика є незмінною.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Враховуючи складність справи, яка є малозначною, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, обсяг доданих документів, розмір задоволених позовних вимог, суд вважає, що до витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення у розмірі 5000 грн.
Такий її розмір відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13,81,141, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов адвоката Джумелі Надії Григорівни в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 29231, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною 20.12.2021 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість в розмірі 9910 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ- 37356833, адреса -м. Київ, вул. Саксаганського, 133а,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, адреса- АДРЕСА_2 ,
приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса- м. Полтава, вул. Соборності, 54.
Суддя М.О.Материнко