Дата документу 06.01.2026Справа № 554/37/26
Провадження № 2-о/554/55/2026
06 січня 2026 року м. Полтава
Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Материнко М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2
До Шевченківського районнного суду міста Полтави надійшла заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 ЦПК України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 109 СК України, подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Крім того, згідно роз'яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11, розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК України), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу.
При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей. Для захисту інтересів неповнолітніх дітей суд має перевірити зміст письмових договорів, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 109 СК України подружжя має право подати письмовий договір, в якому передбачити: з ким з них будуть проживати діти; яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо; умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Крім того, подружжя подає до суду договір про розмір аліментів на дитину (дітей). Судам слід перевіряти дотримання нотаріального посвідчення такого договору. У ньому сторони передбачають способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини. Сторони передбачають у договорі також порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.
Отже, спільна заява про розірвання шлюбу подається до суду разом з письмовим договором про те, з ким будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їх життя братимуть заявники, з зазначенням умов здійснення права на особисте виховання дітей.
Тобто, цей окремий договір, повинен бути поданий до суду одночасно з спільною заявою про розірвання шлюбу.
Вивченням матеріалів спільної заяви подружжя встановлено, що вона не відповідає вимогам до такої заяви, що передбачені ст. 109 Сімейного кодексу України.
Заявниками у заяві зазначено, що між ними досягнуто згоди стосовно визначення місця проживання дітей після розірвання шлюбу.
Разом з тим, заявниками не подано до суду нотаріально посвідчений договір про те, з ким із них буде проживати дитина, яку участь у забезпеченні умов його життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дитини, а також договір між подружжям про розмір аліментів на дитину що передбачено приписами ч. 2 ст. 109 Сімейного кодексу України, які повинні мати обов'язкову нотаріально посвідчену форму для договору.
Частиною 5 статті 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 N 55).
За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
Незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказам, оскільки у випадках передбачених законодавством певні обставини справи повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Так, жоден з долучених до позовної заяви документів не містить підпис заявників із зазначенням дати, - на підтвердження відповідності копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у заявника.
Крім того, суддя звертає увагу заявників, що готуючи документи різних видів, слід дотримуватися єдиних вимог до їхнього оформлення, структури та змісту, які встановлюються нормативними актами (державними стандартами), в даному випадку Вимогами до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 07 квітня 2003 року N 55. Вимоги до оформлення документів встановлюють вимоги до документів, які скеровуються до державних органів, в тому числі і до суду.
Дані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникам.
Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що по даній заяві не може бути відкрито провадження, у зв'язку з чим заява повинна бути залишена без руху та надано строк на усунення недоліків зазначених вище, в тому числі приведення у відповідність заяви, з урахуванням ст. 109 СК України, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали судді.
Керуючись ст. ст. 175-177, 185, 293, 294, 315, 316, 318 ЦПК України, ст. 109 СК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення вказаних недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення заявником недоліків заяви у зазначений термін заяву буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Материнко