07 січня 2026 року
м. Київ
справа № 160/28794/25
адміністративне провадження № К/990/682/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року
у справі №160/28794/25
за заявою Головного управління ДПС у Кіровоградській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ВЕЛТА»
про стягнення коштів за податковим боргом,-
У січні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №160/28794/25, предметом розгляду якої заява податкового органу, в якій останній просить стягнути кошти за податковим боргом по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційну фірму Велта до бюджету у розмірі 14 340 864 гривень 64 копійок.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Також абзацом другим частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У поданій касаційній скарзі, заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як підставу касаційного оскарження.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
У поданій касаційній скарзі податковий орган посилається на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 червня 2020 року у справі №280/2993/19, відповідно до яких "податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку або відповідно до ст. 283 КАС України з метою термінового розгляду, про що обов'язково зазначається в позовній заяві. Законодавцем визначено, що в порядку ст. 283 КАС України податковий орган може звернутися до суду виключно у разі безспірності таких вимог, оскільки впротилежному випадку суд зобов'язаний відмовити у відкритті провадження відповідно до ч. 4 ст. 283 КАС України у зв'язку з наявністю спору про право".
Однак зміст цього висновку, на який посилається податковий орган, не відповідає змісту касаційної скарги, оскільки фактично податковий орган не погоджується з тим, що у спірних правовідносинах є спір про права (тобто заявник не погоджується з оцінкою наданою судами попередніх інстанцій щодо наявності між учасниками судового процесу спору про право), тоді як у висновку Верховного Суду, на який посилається податковий орган, констатується право контролюючого органу самостійно визначати порядок звернення до суду з заявою чи позовом про стягення податкового боргу та умови такого зверненняз.
Суд звертає увагу на те, що змісту оскаржуваних рішень не вбачається, щоб суди заперечували право податкового органу самостійно визначити порядок звернення до суду з заявою чи позовом про стягення податкового боргу, що спростовує доводи наведені в касаційній скарзі, щодо наявності підстави касаційного оскарження визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд наголошує на тому, що податковим органом не визначено у касаційній скарзі будь-яких інших підстав касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №160/28794/25 - повернути скаржнику.
Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяР.Ф. Ханова