06 січня 2026 року
м. Київ
справа № 826/16840/17
адміністративне провадження № К/9901/64945/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Спільного підприємства «Каштан Петролеум ЛТД»
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2018 (суддя: Кузьменко А.І.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 (судді: Чаку Є.В., Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.)
у справі № 826/16840/17
за позовом Спільного підприємства «Каштан Петролеум ЛТД»
до Головного управління ДФС у Чернігівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У грудні 2017 року Спільне підприємство «Каштан Петролеум ЛТД» (далі - позивач, СП «Каштан Петролеум ЛТД») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Чернігівській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2017 № 0021711205/307, № 0021721205/308, № 0021731205/309 та № 0021741205/310.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки контролюючий орган самостійно спрямовував сплачені СП «Каштан Петролеум ЛТД» суми рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин на погашення податкового боргу за період, що передує періоду, що перевірявся. СП «Каштан Петролеум ЛТД» сплатило у встановлені чинним законодавством строки рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин, а відтак податковий орган намагається повторно нарахувати підприємству штрафні санкції за несвоєчасну сплату рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з січня 2016 року по квітень 2016 року, оскільки між позивачем та відповідачем укладено договір про розстрочення податкового боргу №3 від 17.10.2016 на загальну суму 57 640 041,00 грн. строком з 17.10.2016 по 28.12.2016.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 26.06.2018, залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що визначення у платіжних дорученнях призначення платежу не зобов'язує податковий орган зараховувати кошти, які сплачуються, в рахунок самостійно визначеного позивачем грошового зобов'язання, за наявності податкового боргу, з огляду на що відповідачем правомірно здійснено зарахування сплачених позивачем грошових коштів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В доводах касаційної скарги позивач зазначив, що платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи підтверджується своєчасність сплати СП «Каштан Петролеум ЛТД» сум податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: нафти - по строкам сплати 30.05.2016, 01.07.2016, 28.04.2017, 30.05.2017, 30.06.2017 та 28.07.2017, природного газу - по строкам сплати 03.03.2016, 31.03.2016, 30.04.2016, 30.05.2016, 01.07.2016, 28.04.2016, 30.05.2017 та 28.07.2017, що свідчить про відсутність у позивача податкового боргу зі сплати рентної плати та користування надрами для видобування корисних копалин за вказані періоди і незаконність нарахування штрафу за несвоєчасність сплати податкових зобов'язань. Тоді як спрямування вказаних коштів самостійно відповідачем на часткове погашення податкового боргу, що виник за попередній період, на думку скаржника, не може свідчити про порушення сплати позивачем у встановленні чинним законодавством строки узгодженої суми грошових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.
Скаржник також звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не враховано більшості доказів, наданих позивачем, що свідчить про порушення норм процесуального права.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив останню залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, наголосивши на їх правомірності. При цьому, відповідач зауважив, що позивач сплачуючи суми рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, частково погашав попередню суму боргу, і як наслідок, не сплачував у повному обсязі нараховані суми податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, що призвело до виникнення нового боргу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, а також доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі п/п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п/п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 102 та ст. 114 Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 Податкового кодексу України податковим органом проведено перевірку своєчасності сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин платника рентної плати за користування надрами на видобування корисних копалин, за результатами якої складено акт перевірки від 31.08.2017 № 193/25-01-12-05/23703371 (т. 1 а.с. 16-22), яким встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта, природний газ):
- за січень 2016 року по строку сплати 03.03.2016 в сумі 284 460,96 грн., а саме: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (газ природний) в сумі 284 460,96 грн.;
- за лютий 2016 року по строку сплати 31.03.2016 в сумі 363 097,18 грн., а саме: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (газ природний) в сумі 363 097,18 грн.;
- за березень 2016 року по строку сплати 30.04.2016 в сумі 372 162,77 грн., а саме: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (газ природний) в сумі 372 162,77 грн.;
- за квітень 2016 року по строку сплати 30.05.2016 в сумі 8 533 242,62 грн., а саме: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта) в сумі 8 194 992,55 грн.; рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (газ природний) в сумі 338 250,07 грн.;
- за травень 2016 року по строку сплати 01.07.2016 в сумі 2 760 160,24 грн., а саме: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта) в сумі 2 678 931,55 грн.; рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (газ природний) в сумі 81 228,69 грн.;
- за березень 2017 року по строку сплати 28.04.2017 в сумі 1 524 156,06 грн., а саме: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта) в сумі 1 441 936,39 грн.; рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (газ природний) в сумі 82 219,67 грн.;
- за квітень 2017 року по строку сплати 30.05.2017 в сумі 9 287 273,05 грн., а саме: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта) в сумі 8 822 299,89 грн.; рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (газ природний) в сумі 464 973,16 грн.;
- за травень 2017 року по строку сплати 30.06.2017 в сумі 8 836 917,65 грн., а саме: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта) в сумі 8 425 303,01 грн.; рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (газ природний) в сумі 411 614,64 грн.;
- за червень 2017 року по строку сплати 28.07.2017 в сумі 7 643 034,61 грн., а саме: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта) в сумі 7 254 803,87 грн.; рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (газ природний) в сумі 388 230,74 грн., протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України.
Позивачем подано до Головного управління ДФС у Чернігівській області заперечення на акт камеральної перевірки від 13.09.2017 № 140-с (т. 1 а.с. 23-28), які не взято до уваги податковим органом, про що повідомлено позивача листом від 25.09.2017 № 4778/10/25-01-12-03-06 (т. 1 а.с. 29-36).
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.09.2017:
1) № 0021711205/307, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта), а саме: за затримку на 400, 392, 368, 105, 73, 73, 42 календарні дні сплати грошового зобов'язання 29 563 463,39 грн. застосовано штраф у розмірі 20 % - 5 912 692,68 грн. (т. 1 а.с. 37);
2) № 0021721205/308, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта), а саме: за затримку на 14 календарних дні сплати грошового зобов'язання 7 254 803,87 грн. застосовано штраф у розмірі 10 % - 725 480,39 грн. (т. 1 а.с. 39);
3) № 0021731205/309, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природний газ), а саме: за затримку на 512, 484, 484, 468, 454, 438, 406, 105, 73, 42 календарні дні сплати грошового зобов'язання 2 398 007,14 грн. застосовано штраф у розмірі 20 % - 479 601,42 грн. (т. 1 а.с. 41);
4) № 0021741205/310, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природний газ), а саме: за затримку на 14 календарних дні сплати грошового зобов'язання 388 230,74 грн. застосовано штраф у розмірі 10 % - 38 823,07 грн. (т. 1 а.с. 43).
Позивач вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п/п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п/п. 14.1.217 п. 14.1 ст. 14 ПК України рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.
Згідно з п/п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
За правилами п. 257.1 ст. 257 ПК України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.
Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати (п. 257.2 ст. 257 ПК України).
Відповідно до п. 257.5 ст. 257 ПК України сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації
Згідно з п/п. 258.1.1. п. 258.1 ст. 258 ПК України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Аналіз вказаних норм свідчить, що на платника податків покладається обов'язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання. При цьому, сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації. Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 826/7379/18.
За несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, визначених ПК України.
Разом з тим, відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
В контексті наведеного судами попередніх інстанцій встановлено, що картками особового рахунку платника податків підтверджується, що СП «Каштан Петролеум ЛТД» сплачуючи суми рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, частково погашало попередню суму боргу, і, як наслідок, не сплачувало у повному обсязі нараховані суми податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, що призвело до виникнення нового боргу (т. 1 а.с. 169-187).
При цьому, наведене також свідчить про те, що в межах спірних відносин штраф за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань (податкового боргу) контролюючим органом до позивача застосовувався поза межами періоду дії Договору про розстрочення податкового боргу № 3 від 17.10.2016, з огляду на що суди попередніх інстанцій вірно акцентували увагу на тому, що посилання позивача на протиправність нарахування податковим органом штрафу за період дії вказаного Договору є хибним та не відповідає обставинам у справі.
Відтак, суди попередніх інстанцій, здійснивши аналіз положень п.п. 87.1, 87.9 ст. 87 ПК України, дійшли правильних висновків, що кошти, спрямовані позивачем на сплату платежів до бюджету правомірно частково зараховувались контролюючим органом у погашення сум податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на обов'язок контролюючого органу зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, який встановлений п. 87.9 ст. 87 ПК України.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17,04.2018 у справі 2а/0570/4025/12, від 22.10.2018 у справі № 821/1431/17, від 01.08.2023 у справі № 826/4987/17 та від 24.10.2024 у справі № 821/1555/17, у зв'язку з чим, посилання скаржника у касаційній скарзі на позицію Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 826/6810/16 та позицію Верховного суду України, викладену в ухвалах від 16.06.2016 у справі № 21-377а15, від 12.02.2013 у справі № К/9991/62001/12, є помилковими та спростовуються позицією Верховного Суду.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на ухвалу Верховного суду України від 21.07.2016 у справі № К/800/9365/16, в якій зазначено, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні п. 9 ст. 87 ПК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, є безпідставними, оскільки будь-яка затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, у тому числі зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, тягне за собою штрафну (фінансову) санкцію, у розмірі передбаченому п. 126.1 ст. 126 ПК України.
Колегія суддів також зазначає, що у постанові від 04.04.2018 у справі № 815/5491/16 Верховний Суд також зазначив, що у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов'язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов'язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 ст. 87 ПК України та у випадку несвоєчасного погашення якої, ДПІ нараховує штраф у розмірах, установлених ст. 126 ПК України у залежності від терміну затримки. При цьому, санкція норми ст. 126 ПК України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов'язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм пункту 87.9 ст. 87 ПК України, стаття 126 не містить. Розрахунок сум штрафних санкцій позивачем у судовому процесі не оспорюється.
Щодо посилання скаржника на те, що між позивачем та відповідачем укладено договір про розстрочення податкового боргу № 3 від 17.10.2016 на загальну суму 57 640 041,00 грн. строком з 17.10.2016 по 28.12.2016, а тому, на його думку, контролюючий орган намагається повторно нарахувати СП «Каштан Петролеум ЛТД» штрафні санкції за несвоєчасну сплату рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з січня 2016 року по квітень 2016 року, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків врегульовано положеннями ст. 100 ПК України.
Відповідно до п. 100.1 ст. 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
За приписами п. 100.6 ст. 100 ПК України розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
При цьому, відповідно до п/п. 100.12.2 п. 100.12 ст. 100 ПК України договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.
Положення наведеної норми також відображені у пункті 4.2 Розділу ІV Договору про розстрочення податкового боргу від 17.10.2016 № 3 (т. 1 а.с. 102-105).
При цьому, в п. 4.1 вказаного Договору зазначено, що Державна фіскальна служба зобов'язується зробити відповідні записи в автоматизованій інформаційній системі державної фіскальної служби стосовно розстрочених сум та процентів за користування розстроченням.
В наданій картці особових рахунків позивача відображено відомості стосовно розстрочених сум та процентів за користування розстроченням.
За змістом ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.
Водночас, зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку (п. 32.3 ст. 32 ПК України).
Суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що висновками акта перевірки підтверджується, що період, який включений в Договір про розстрочення податкового боргу № 3 від 17.10.2016 не входив до предмету перевірки, за результатами якої складено акт від 31.08.2017 № 193/25-01-12-05/23703371.
При цьому, зі змісту Договору вбачається, що розстрочення позивачу сплати податкового боргу на загальну суму 57640041,00 грн. під проценти встановлено строком з 17.10.2016 по 28.12.2016 (т. 1 а.с. 102), аналогічний строк сплати зазначено і у змінах до договору (т. 1 а.с. 106), тоді як наявні в матеріалах справи платіжні доручення (т. 1 а.с. 87-101), свідчать про те, що така сплата позивачем відбувалась у період до 17.10.2016, а також після 28.12.2016, тобто не у період дії строків сплати такого боргу, встановленого договором.
Відтак, колегія суддів зазначає, що зважаючи на наявність у позивача податкового боргу, на погашення якого були направлені кошти, сплачені позивачем в рахунок поточних податкових зобов'язань за розрахунками з рентної плати, податковим органом правомірно нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань на підставі ст. 126 ПК України, що є наслідком правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не враховано більшості доказів, наданих позивачем, що свідчить про порушення норм процесуального права, то Суд вважає вказані доводи безпідставними, оскільки позивачем не конкретизовано, які саме більшість доказів, наданих позивачем, не враховано судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень.
Отже ,доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Спільного підприємства «Каштан Петролеум ЛТД» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі № 826/16840/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Cудді В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк