07 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/19077/24 пров. № А/857/3414/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року, прийняте суддею Качур Р.П. у м. Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс», про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся з позовом до Міністерства освіти і науки України (надалі також - відповідач), в якому просив визнати дії останнього, пов'язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) № 73071 від 13.06.2024 відображалися відомості про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти (навчання) протиправною;
- визнати бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін до системи ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 в частині послідовності здобуття освіти (навчання) протиправною;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України забезпечити внесення змін до системи ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у колонці «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII) відображалося значення «Так, не порушує».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 позов задоволено.
Суд виходив з того, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації. Здобуття рівня освіти має підтверджуватись відповідним документом про вищу освіту.
Судом встановлено, що позивач не завершував навчання за освітньо-професійним ступенем бакалавра, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплома бакалавра за спеціальністю 122 «Комп'ютерні науки», як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму, оскільки відрахований наказом ректора Національного університету «Львівська політехніка» від 21.12.2017 за № 5334-4-10 за власним бажанням. Отже, вказані факти не можуть свідчити про здобуття відповідного рівня освіти у зв'язку із незавершеністю процесу здобуття освіти. За таких обставин, оскільки позивач не завершив навчання за освітньо-професійним рівнем бакалавра, його повторне зарахування на навчання за цим же освітньо-кваліфікаційним рівнем не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону № 2145-VIII.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Міністерство освіти і науки України подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд прийшов до хибного висновку, що саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII щодо позивача.
Питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності. З огляду на зазначене, для того, щоб «внести до ЄДЕБО відомості про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, ОСОБА_1 », закладу вищої освіти потрібно «змінити» відповідний звіт «Історія навчання», що формується в ЄДЕБО у модулі «Фізичні особи».
З метою розгляду звернень від закладів освіти щодо скасування історії навчання здобувачів фахової передвищої та вищої освіти в ЄДЕБО наказом Міністерства освіти і науки України від 04.10.2024 № 1427 «Про створення тимчасової комісії» було створено тимчасову Комісію (далі - Комісія).
За результатами розгляду документів та матеріалів, наданих закладом освіти, Комісія приймає рішення щодо надання дозволу або відмову в наданні дозволу на скасування історії навчання здобувачів фахової передвищої та вищої освіти
З огляду на зазначене, не відповідає дійсності те, що дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закон № 2145-VIII, є протиправними.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи з 20.08.2021 є студентом Львівського національного університету імені Івана Франка денної форми навчання за спеціальністю 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії», освітнього ступеня (рівня) «Бакалавр».
Згідно з свідоцтвом про базову загальну середню освіту, виданим Львівською спеціалізованою середньою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 45 з поглибленим вивченням англійської мови, позивач у 2014 закінчив таку школу.
Позивачу 30.06.2017 видано диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою № 667 від 17.08.2017 ОСОБА_1 вступив до Національного університету «Львівська політехніка» до інституту Комп'ютерних наук та інформаційних технологій за спеціальністю 122 «Комп'ютерні науки» першого бакалаврського рівня вищої освіти.
На підставі наказу ректора Національного університету «Львівська політехніка» від 21.12.2017 за № 5334-4-10 позивача відраховано з вказаного університету за власним бажанням.
Позивачу видано довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО № 79071 від 13.06.2024, у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII наявне значення «Ні, порушує».
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом від 19.07.2024 у якому просив направити до ЄДЕБО звернення щодо внесення змін до Довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО № 73071 в частині порушення послідовності здобуття освіти, шляхом зазначення у відповідній колонці відмітки «Так, не порушує».
Листом від 29.07.2024 за № 3/4969-24 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки 17.08.2021 ОСОБА_1 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Львівського національного університету імені Івана Франка, то він здобуває освіту в непослідовному порядку.
Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону України «Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров'я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
Частиною 2 ст. 10 Закону № 2145-VIII встановлено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
У статті 17 Закону № 2145-VIII вказано, що метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань.
Вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти.
Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність закладів вищої освіти (для закладів вищої освіти культурологічного та мистецького спрямування - мистецька діяльність) є обов'язковою та невід'ємною складовою частиною їхньої освітньої діяльності.
Складовою освітньої програми вищої освіти мистецького спрямування є асистентура-стажування, яке проводиться в університетах та академіях на основі ступеня магістра і є основною формою підготовки мистецьких виконавських кадрів вищої кваліфікації.
Згідно з п.п. 5, 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти;
- результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про вищу освіту» кожен має право на вищу освіту.
Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.
Громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мають право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Здобувачами вищої освіти у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 61 Закону України «Про вищу освіту» є студент - особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.
Абзацами 1-5 ст. 5 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Відповідно до ч. ст. 5 Закону України «Про вищу освіту» здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Згідно з ч.ч. 2,4 ст. 5 Закону України «Про вищу освіту» особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Частинами 1-2 ст. 6 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Рішення про присудження ступеня вищої освіти та присвоєння відповідної кваліфікації скасовується закладом вищої освіти у разі виявлення фактів порушення здобувачем вищої освіти академічної доброчесності, зокрема наявності у кваліфікаційній роботі академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч. 1,2,5,6 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» Документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою. У документі про вищу освіту зазначається найменування органу (органів) акредитації, а в додатку до документа про вищу освіту - інформація про видані ним (ними) відповідні акредитаційні сертифікати, рішення.
Пунктом першим ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.
За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до вказаного Порядку, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII - ТАК/НІ.
У постанові від 29.10.2025 у справі № № 200/5372/24, за схожих обставин, Верховний Суд сформував такий правний висновок:
«… нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті.
54. При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступень вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем».
Судом встановлено, що позивача було зараховано студентом першого курсу Національного університету «Львівська політехніка» денної форми навчання першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю 122 «Комп'ютерні науки» з 01.09.2017 та відраховано з цього ж першого курсу наказом від 21.12.2017 за власним бажанням.
Таким чином, позивач раніше не отримував жодного документа про вищу освіту, у тому числі за ступенем вищої освіти - бакалавр. Послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням ч. 2 ст. 10 Закону № 2145-VIII, оскільки ОСОБА_1 здобуває перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий ним рівень повної загальної середньої освіти.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.11.2025 у справі № 160/31314/24.
З приводу покликання апелянта на те, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII щодо позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Формування довідки про здобувача освіти відбувається автоматизовано згідно із закладеними у Єдиній державній електронній базі з питань освіти алгоритмами та є результатом виконання Міністерством освіти і науки України закріплених за ним у законі повноважень як розпорядника Єдиної державної електронної бази з питань освіти та володільця наявної у ній інформації, у зв'язку з чим суд першої інстанції правильно визначив суб'єктний склад учасників цієї справи, зокрема, в частині особи, яка повинна відповідати за поданим у ній позовом.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 жовтня 2025 у справі № 200/5372/24.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі №380/19077/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар